Пітер Фердинанд Друкер ( — німецькою його ім'я звучить як Петер; 19 листопада 1909, Відень — 11 листопада 2005, Клермонт) — американський вчений австрійського походження, був письменником, консультантом в галузі менеджменту, та, як він сам себе називав, — «соціальним екологом». Його книги, підручники та популярні статті досліджують те, як люди організовують діяльність у бізнесі, державних установах та некомерційних організаціях.

Його праці передбачили багато великих зрушень кінця ХХ сторіччя, в тому числі приватизацію, децентралізацію, підйом Японії до вагомої світової економічної сили, беззаперечну важливість маркетингу та появу інформаційного суспільства з його необхідністю вчитись протягом всього життя. В 1959 році Друкер ввів термін «інформаційний робітник» () та пізніше в своєму житті вважав інформаційну продуктивність роботи наступною межею менеджменту.

Всі передові світові концерни з середини 40-х років ХХ сторіччя живуть «по-Друкеру». Друкер вірив, що можна створити економічний прогрес та соціальну гармонію. Але, як і багато великих творців, Друкер жахнувся від свого дітища. «Корпорації, що створювались для того, щоб стояти як піраміди, тепер схожі на намети», — не без скорботи визнавав Друкер в останні роки свого життя.

Біографія Народився Пітер Друкер в Австро-Угорщині в сім'ї викладачки медицини Каролін Бонді (Caroline Bondi) та юриста Адольфа Друкера в Відні. Він ріс в помешканні, де інтелектуали, вищі урядовці та науковці зустрічались для обговорення нових ідей. Після закінчення гімназії Друкер не знайшов достатньо можливостей для працевлаштування в пост-Габсбургіанському Відні та переїхав до Гамбургу в Німеччині. В 1933 році П. Друкер переїхав до Англії, а пізніше — до США, де і провів решту свого життя.

Діяльність та погляди

Початок діяльності На початку своєї трудової діяльності П. Друкер працював підмайстром у щойно заснованій компанії що торгувала бавовною; згодом — журналістом, писав для «Der Österreichische Volkswirt» (Австрійський Економіст). Невдовзі Друкер переїхав до Франкфурту, де отримав роботу в Daily Frankfurter General-Anzeiger. Перебуваючи у Франкфурті, він також отримав ступінь доктора міжнародного права та громадського права в Університеті

Ранні впливи Серед людей, що справили значний вплив на Друкера на початковому етапі його життя, був Австрійський економіст Йозеф Шумпетер, друг його батька, котрий вразив Друкера важливістю інновацій та підприємництва. Також значний вплив в дещо іншому напрямку на Друкера справив Джон Мейнард Кейнс, лекцію якого Друкер прослухав в 1934 в Кембриджі. «Я раптом зрозумів, що Кейнс та всі ті найкращі студенти, що знаходились в аудиторії були зацікавлені поведінкою товарів», — писав Друкер, «в той час, як я був зацікавлений поведінкою людей».

Протягом наступних 70 років праці Друкера будуть відзначатися зосередженістю на відносинах між людьми, на противагу хрускоту цифр. Його книги були наповнені уроками про те, як організації можуть розкрити найкраще в людях, і як працівники можуть знайти почуття спільності та гідності в сучасному суспільстві, організованому навколо великих інституцій. Як бізнес-консультант, Друкер не любив термін «гуру», хоча його часто застосовували до нього; «Я вже багато років кажу, — якось зауважив Друкер, — що ми використовуємо слово „гуру“ тільки тому, що „шарлатан“ занадто довге, щоб поміститися в заголовку.»

Будучи молодим письменником, Друкер написав дві роботи — одну про консервативного німецького філософа Фрідріха Юліуса Сталя, а іншу під назвою «Єврейське питання в Німеччині» — які були спалені і заборонені нацистами. 1939 року він опублікував сучасний аналіз становлення фашизму під назвою «Кінець економічної людини» (The End of Economic Man). Це була його перша книга, видана в Нью-Йорку англійською мовою. У вступі він посилається на «Єврейське питання в Німеччині»: «Ранній уривок [цієї книги] був опублікований як памфлет австрійським католиком і антинацистом у … 1936».

Фрідріх Гаєк цитує «Кінець економічної людини» Друкера у «Шляху до рабства»:Повний колапс віри в можливість досягти свободи і рівності за Марксом змусив Росію обрати такий самий шлях до тоталітарного, антиекономічного суспільства тотальної заборони, несвободи і нерівності, яким прямувала Німеччина. І річ не в тому, що комунізм і фашизм — це, по суті, те саме. Фашизм — це стадія, яка настає тоді, коли комунізм довів свою примарність, як це сталося в сталінській Росії та в догітлерівській Німеччині.P. Drucker, The End of the Economic Man, 1939, p. 230. Цит. за Фрідріх Гаєк. Шлях до рабства / пер. з англ. Сергій Рачинський. — К. : Наш Формат, 2022. — 208 с., С. 35-36 В 1943 році Друкер став натуралізованим громадянином Сполучених Штатів. Він викладав в Беннінгтонському коледжі з 1942 року до 1949, потім — у Нью-Йоркському університеті як професор менеджменту з 1950 по 1971 роки. Друкер переїхав до Каліфорнії в 1971 році, де він розвив одну з перших в країні MBA-програму для працюючих професіоналів в Клермонтському університеті. З 1971 року і до смерті був професором Соціальних наук та менеджменту в Клермонтському університеті. Згодом, у 1987 році, школа менеджменту цього університету була названа на його честь. Свій останній клас у школі він випустив в 2002 році в 92-річному віці.

"Бізнес-мислитель" Кар'єра Друкера як бізнес-мислителя почалася в 1942 році, коли його перші статті про політику та суспільство відкрили йому доступ до внутрішньої роботи General Motors (GM), однієї з найбільших компаній у світі на той час. Його досвід роботи в Європі залишив його зачарованим проблемою влади. Він поділився своїм захопленням з Дональдсоном Брауном, натхненником адміністративного контролю в GM. У 1943 році Браун запросив його провести те, що можна назвати "політичним аудитом": дворічний соціально-науковий аналіз корпорації. Друкер був присутній на кожному засіданні правління, брав інтерв'ю у працівників, аналізував виробництво та процеси прийняття рішень.

Книга "Концепція корпорації", що вийшла в результаті, популяризувала багатодивізіональну структуру "Дженерал Моторс" і призвела до появи численних статей, консалтингових замовлень та додаткових книг. Однак у GM навряд чи були в захваті від кінцевого продукту. Друкер припустив, що автогігант, можливо, захоче переглянути низку давніх політик щодо відносин з клієнтами, дилерами, працівниками тощо. Всередині корпорації поради Друкера були сприйняті як гіперкритичні. Почесний голова GM Альфред Слоун був настільки засмучений книгою, що "просто ставився до неї так, ніби її не існувало", - згадував пізніше Друкер, - "ніколи не згадуючи про неї і не дозволяючи згадувати про неї в його присутності".

Друкер вчив, що менеджмент - це "ліберальне мистецтво", і він наповнював свої управлінські поради міждисциплінарними уроками з історії, соціології, психології, філософії, культури та релігії. Він також був глибоко переконаний, що всі інституції, в тому числі і в приватному секторі, несуть відповідальність перед усім суспільством. "Справа в тому, - писав Друкер у своїй праці 1973 року "Менеджмент: Завдання, відповідальність, практика", - що в сучасному суспільстві не існує іншої лідерської групи, окрім менеджерів. Якщо менеджери наших основних інституцій, і особливо бізнесу, не візьмуть на себе відповідальність за загальне благо, то ніхто інший не зможе або не захоче".

Друкер був зацікавлений у зростаючому впливі людей, які працювали розумом, а не руками[джерело не вказано]. Його інтригували працівники, які знали більше про певні предмети, ніж їхні боси чи колеги, і все ж мусили співпрацювати з іншими у великій організації. Замість того, щоб просто прославляти цей феномен як втілення людського прогресу, Друкер проаналізував його і пояснив, як він кидає виклик поширеним уявленням про те, як повинні управлятися організації.

Його підхід добре спрацював у дедалі більш зрілому діловому світі другої половини двадцятого століття. На той час великі корпорації розробили базову виробничу ефективність та управлінську ієрархію масового виробництва. Керівники вважали, що вони знають, як керувати компаніями, і Друкер взяв на себе сміливість підважити їхні переконання, щоб організації не стали застарілими. Але він робив це зі співчуттям. Він вважав, що його читачі - розумні, раціональні, працьовиті люди доброї волі.

Праці та вплив 39 книг Друкера перекладено більш ніж тридцятьма шістьма мовами. Дві з них - романи, а одна - "Пригоди перехожого" (1978) - автобіографія. Він є співавтором книги про японський живопис і зняв вісім серій навчальних фільмів на теми менеджменту. Він також протягом 10 років вів постійну колонку в Wall Street Journal і часто дописував до Harvard Business Review, The Atlantic Monthly та The Economist.

Його роботи особливо популярні в Японії, особливо після публікації роману "Що, якби жінка-менеджер шкільної бейсбольної команди прочитала "Менеджмент" Друкера", де головна героїня з великим ефектом використовує одну з його книг, який також був адаптований в аніме та повнометражному фільмі. Його популярність в Японії можна порівняти з популярністю його сучасника В. Едвардса Демінґа.

Ключові ідеї

Децентралізація та спрощення. Друкер заперечував командно-адміністративну модель і стверджував, що компанії працюють найкраще, коли вони децентралізовані. На думку Друкера, корпорації мають тенденцію виробляти занадто багато продукції, наймати непотрібних їм працівників (коли кращим рішенням був би аутсорсинг) і розширюватися в ті сектори економіки, яких їм слід уникати. Прогнозування занепаду та маргіналізації «синіх комірців». Концепція того, що згодом стало відомим як «аутсорсинг». Він використовував приклад «фронт-руму» та «бек-руму» кожного бізнесу: компанія повинна займатися лише тими видами діяльності, які є критично важливими для підтримки її основного бізнесу. Побічну діяльність слід передати іншим компаніям, для яких ці завдання є основною діяльністю. Важливість неприбуткового сектору, який він називає третім сектором (перші два — приватний та державний). Неурядові організації (НУО) відіграють вирішальну роль в економіці країн світу. Глибокий скептицизм щодо макроекономічної теорії. Друкер стверджував, що економісти всіх шкіл не можуть пояснити важливі аспекти сучасної економіки. Нарікання на те, що єдиним предметом мікроекономіки є ціна. Друкер зазначав, що мікроекономіка не в змозі показати, що продукти насправді роблять для нас, тим самим стимулюючи комерційний інтерес до того, як вирахувати, що продукти насправді роблять для нас, виходячи з їхньої ціни. Калькуляція витрат економічного ланцюга: ідея про те, що конкурентоспроможна компанія повинна знати витрати всього свого економічного ланцюга, а не лише витрати, за які вона несе відповідальність як окремий бізнес у цьому ланцюгу. «Що має значення … це економічна реальність, витрати всього [виробничого] процесу, незалежно від того, хто чим володіє». Повага до працівника: Друкер вважав, що працівники є активами, а не зобов'язаннями. Він навчав, що обізнані працівники є важливими складовими сучасної економіки, і що гібридна модель управління є єдиним методом демонстрації цінності працівника для організації. Центральне місце в цій філософії займає думка про те, що люди є найціннішим ресурсом організації, і що робота менеджера полягає як у підготовці людей до роботи, так і в наданні їм свободи для цього. Віра в те, що він називав «хворобою уряду» («the sickness of government»). Друкер неупереджено стверджував, що уряд часто не може або не хоче надавати нові послуги, яких потребують та/або бажають люди, хоча він вважав, що цей стан не є внутрішньо притаманним формі правління. Глава «Хвороба уряду» в його книзі «Епоха перерв» лягла в основу «Нового публічного менеджменту» — теорії державного управління, яка домінувала в цій дисципліні у 1980-х і 1990-х роках. Необхідність «запланованої відмови». Бізнес та уряди мають природну людську схильність чіплятися за «вчорашні успіхи», замість того, щоб бачити, коли вони більше не є корисними. Віра в те, що дії без роздумів є причиною кожної невдачі.