«Український фантастичний оглядач» (УФО) — був першим в Україні заснованим українськими письменниками україномовним журналом про літературу у жанрі фантастики, виходив у ЛьвовіПомаранчевий постмодерн (Post Scriptum) , Тимур Литовченко, сайт «Лінія оборони», 12 червня 2020 року. Випускався щоквартально з 2007 по 2012 роки; всього за п'ять років існування вийшло 22 номери журналу. Останній, 22 номер щоквартальника, тобто № 4 за 2012 рік, фактично вийшов з річним запізненням, напередодні Євромайдану.
Історія створення
Ідея створення журналу «УФО» народилася, зі слів Тимура Литовченка, взимку 2007 року після того, як несподівано припинився вихід у світ «Новой интересной газеты»: у січневому числі «НИГ» мали бути надруковані деякі матеріали учасників Віртуального об'єднання «Українська Фантастика» — однак вони «загинули» назавжди.
Презентаційне число «УФО» взялися складати й редагувати кияни Тимур Литовченко (який був одностайно обраний головним редактором) і Радій Радутний (який став заступником головного редактора) та львів'янин Олександр Левченко (відійшов від редагування часопису вже під час підготовки до друку презентаційного числа). «УФО» № 1'2007 було презентовано широкій публіці 15 вересня 2007 року одночасно на Львівському книжковому ярмарку (презентація проходила в приміщенні Львівського музею етнографії) і на харківському конвенті «Зоряний міст».
Надалі в «УФО» працювали редакторами Валерій Верховський (АР Крим), Наталія Дев'ятко (Дніпропетровськ), Олексій Спейсер Кацай (Кременчук), Віталій Карацупа (Миколаїв), Віталій Кривоніс (Дніпропетровськ), Маріанна Маліна (АР Крим), Ігор Скрипник (Івано-Франківщина), Галина Юшко (Запоріжжя).
Концепція
Концепція та цілі «УФО» були окреслені в кінці 2007 року, оприлюднені в № 2 за 2007 рік і підписані всіма тогочасними редакторами щоквартальника та його видавцем. Серед них були такі:
повернення цілісності і вартісності фантастичній літературі, скомпрометованій форматизацією книжкового ринку, новітні традиції якого українські видавці бездумно запозичують з Росії. об'єднання молодих творчих сил в Україні боротьба із постмодернізмом, окреслення того напряму, що прийде йому на зміну (зокрема в літературі) як контрапост відродження з світоглядних руїн, наповнення сакральною енергією всіх точок простору, шанування особистості, боротьба з сірістю і шаблонністю в усіх їхніх проявах, що сприяють і національному відродженню формування і розвиток української фантастики нового тисячоліття, що стане конкурентноспроможною на світовому рівні. Ми є «Українським фантастичним оглядачем»: «Українським» за національним світобаченням (що аж ніяк не означає, що ми обмежуємося лише своєю країною); «Фантастичним» за напрямом літературної діяльності (але напрям цей ширший за класичний жанр наукової фантастики, до якого традиційно зводять фантастику як таку); «Оглядачем» на кшталт англійських періодичних видань, що мали назву і висвітлювали весь спектр культурних і суспільних проблем.
Проте на сайті журналу було зазначено, що у зв'язку із значними кадровими ротаціями у складі редакції «УФО», Концепція "Десять пунктів про «УФО» втратила чинність, починаючи з 2010 року. За твердженням головного редактора видання Тимура Литовченка, внаслідок скандалу в редакції після завершенням роботи над № 4 щоквартальника за 2009 рік, який став для УФО ювілейним, десятим, він та ще двоє редакторів покинули свої посади, а п'ятеро з семи підписантів концепції, за винятком Тимура Литовченка та Наталії Дев'ятко, відкликали свої підписи.
Більш докладно про концепцію «УФО» див. Помаранчевий постмодерн (Post Scriptum) , Тимур Литовченко, сайт «Лінія оборони», 12 червня 2020 року
Головні редактори «УФО»
Тимур Литовченко — № 1'2007—4(10)'2009; Валерій Верховський — № 1(11)'2010; Радій Радутний — починаючи з № 2(12)'2010.
Незмінний видавець журналу «УФО» — львівське ТзОВ "Видавничий дім «Панорама» (директор — Роман Фернеза).
2008 року журнал «УФО» знайшов свій передплатний індекс — 99716.
Від редактора
Примітки
Джерела
сайт журналу «УФО» інтерв'ю з засновником
Посилання «УФО» на Архиве фантастики