Вікто́рія, Вікторія-Ньянза, Укереве (), мовою луо Nam Lolwe, мовою луганда Nnalubaale — озеро в Східній Африці, розташоване в тектонічній западині між західною та східною гілками Східно-Африканського рифту. Озеро Вікторія є одним з Великих африканських озер.

Площа поверхні озера становить приблизно 59 947 км2, тому Вікторія є найбільшим озером Африки за площею, найбільшим тропічним озером світу та другим за площею поверхні прісноводним озером у світі після озера Верхнього. За об'ємом озеро є одним із найбільших континентальних озер світу й містить близько 2424 км3 води.

Озеро займає відносно неглибоку западину: середня глибина становить близько 40 м, а максимальна — близько 81 м. Площа водозбірного басейну становить 169 858 км2, а довжина берегової лінії — близько 7142 км при оцифруванні в масштабі 1:25 000; острови становлять близько 3,7% її загальної довжини.

Площа озера розділена між трьома країнами: Танзанія займає близько 49%, Уганда — 45%, а Кенія — 6%. В озері мешкає багато видів риб, які більше ніде не трапляються, особливо представники родини цихлових. Водночас інтродуковані види риб, зокрема нільський окунь, призвели до різкого скорочення чисельності багатьох ендемічних видів.

Озеро побачив і назвав на честь королеви Вікторії британський дослідник Джон Геннінг Спік у 1858 році.

Історія озера Вікторія

Загальні відомості

Перші письмові відомості про озеро, імовірно, походять від арабських торговців, які рухалися внутрішньоафриканськими шляхами у пошуках золота, слонової кістки та інших коштовностей, а також рабів.

Відома старовинна карта, датована 1154 роком, разом із коментарями її автора, мусульманського географа та картографа Мухаммада аль-Ідрісі, у праці «Книга Рожера», відображає уявлення середньовічних учених про велике озеро в районі верхів'їв Нілу.

Першим європейцем, який побачив озеро у 1858 році, був британський дослідник Джон Геннінг Спік, що досяг його південного берега під час подорожі з Річардом Френсісом Бертоном, досліджуючи центральну Африку та Великі африканські озера. Вважаючи, що він знайшов витоки Нілу, Спік назвав озеро на честь королеви Вікторії. Подальші дослідження, зокрема експедиція Генрі Мортона Стенлі, підтвердили зв'язок озера з системою Нілу.

Антропологічна і культурна історія озера Вікторія (літопис) Береги озера Вікторія здавна були зоною контактів між народами різних мовних і культурних груп, зокрема народами нілотської та банту-мовної традицій. Озеро мало важливе значення для рибальства, місцевої торгівлі, комунікацій та формування політичних центрів у регіоні ще до початку європейських досліджень.

Географічний об'єкт — озеро Вікторія (топоніміка)

Загальні відомості Площа озера — близько 59 947 км2, довжина — близько 337 км, найбільша ширина — близько 250 км. Озеро має безліч островів, приймає води річки Кагера та віддає стік до Білого Нілу. Воно є судноплавним, а місцеві жителі традиційно займаються рибальством і водними перевезеннями.

Північна частина озера перетинається екватором. Попри порівняно невелику максимальну глибину, озеро має велику площу водного дзеркала й відіграє ключову роль у водному балансі регіону.

Озеро отримує значну частину води безпосередньо з опадів — за різними оцінками, від 50% до 80% від загального надходження води формується саме завдяки дощам над озером, а не лише через річковий стік.

В околицях озера проживають десятки мільйонів осіб, а басейн озера є одним із найгустіше заселених районів Східної Африки.

Походження топоніма «Вікторія» Хоча озеро має кілька назв місцевими мовами (; ; ; ), воно було перейменоване на честь королеви Вікторії дослідником Джоном Геннінгом Спіком, першим британцем, який задокументував його у 1858 році під час експедиції з Річардом Френсісом Бертоном.

Походження озера

Озеро Вікторія є відносно молодим за геологічними мірками: у теперішньому вигляді воно сформувалося приблизно 400 000 років тому внаслідок тектонічних рухів і блокування давніших дренажних шляхів у районі Східно-Африканського рифту. Через невелику середню глибину, обмежений річковий приплив і велику площу поверхні воно виявилося дуже чутливим до кліматичних змін і коливань кількості опадів. Дослідження донних відкладів показали, що у своїй історії озеро повністю висихало щонайменше кілька разів; останній великий епізод висихання завершився приблизно 14 700 років тому.

Озеро лежить у межах складної тектонічної системи Східної Африки, де розломні процеси, вулканізм і вертикальні рухи земної кори вплинули на формування сучасного рельєфу регіону.

Геологія Озеро Вікторія розташоване в мілкій тектонічній западині на стародавньому кристалічному фундаменті Африканської платформи. На відміну від деяких сусідніх глибоких рифтових озер, воно не займає вузької й глибокої рифтової улоговини, а лежить між східною та західною гілками рифтової системи.

Сейсмоактивність Район озера Вікторія перебуває під впливом ширших тектонічних процесів Східно-Африканського рифту. Хоча безпосередньо озеро не належить до найактивніших сейсмічних зон континенту, сусідні рифтові області характеризуються підвищеною тектонічною активністю, що позначилося на формуванні басейну озера.

Клімат Клімат озера Вікторія екваторіально-тропічний із двома сезонами дощів у році. Середня температура січня 22°C, а середня температура липня — +20°C. Середньорічна кількість опадів становить 1500-1600 мм. Перший сезон дощів триває з березня до травня, а другий — з жовтня до грудня. Вимірювання кількості опадів на узбережжі та на островах показали, що приблизно на 30 % більше опадів випадає в середині озера, ніж на його берегах. Характерною особливістю озера є сильні шторми, пов'язані з ураганними вітрами під час тропічних бур. Через загальні кліматичні зміни на планеті, а також інтенсивну вирубку лісів в Африці кількість і частота опадів стали скорочуватися. В останні роки в Кенії, Ефіопії, Сомалі, Еритреї та Джибуті проливні дощі стали дуже рідкісним явищем аж до повної їх відсутності. Це знижує рівень річок та скорочує площі озер, у тому числі озера Вікторія. За даними Організації Об'єднаних Націй, у зв'язку з сильною посухою в цих країнах залишається дуже обмежена кількість води. Через відсутність дощів пасовища теж значно скоротилися, що має вкрай негативний вплив на домашню худобу. Все це ставить під загрозу життя та здоров'я майже 110 мільйонів людей, які живуть у цій частині світу.

Середня кількість опадів за період 1956-1978 р. в міліметрах МістоСіченьЛютийБерезеньКвітеньТравеньЧервеньЛипеньСерпеньВересеньЖовтеньЛистопадГруденьУсього за рікДжинджа6485141195140697083100141161871336Ентеббе881011792602351216979721261791111620Калангала13513723934032216296941141592102082216Букоба1501802543983168951661021531951932147Кагондо119152219362234472640941152011611770Мванза1021141561777116152125991581461100Мусома5984123182101242122315311778895Кісуму719815523417579639084871391021377

Гідрологія (фізіографія)

Річки озера Вікторія Озеро Вікторія отримує майже всі основні водні ресурси з прямих опадів; за різними оцінками, на них припадає близько 80% надходжень води. Найбільша річка, що впадає в озеро, — Кагера, яка входить до нього із західного боку. Єдина річка, що витікає з озера, — Білий Ніл (Бахр-ель-Абіад), який виходить з північної частини озера, прямує до озера Кйога й далі до озера Альберт.

Відрізок Білого Нілу від озера Вікторія до озера Кйога називається «Вікторія-Ніл». Втрати води з озера відбуваються як через стік, так і через інтенсивне випаровування, яке є одним із ключових чинників його водного балансу.

Гідрохімічний режим В озері спостерігаються евтрофні умови. Їх формуванню сприяли кілька чинників: збільшення надходження поживних речовин із басейну, забруднення, господарська діяльність уздовж берегів і зміни в складі іхтіофауни.

Деякі дослідники пов'язують посилення евтрофікації з масовим скороченням чисельності видів Haplochromis, які відігравали важливу роль у переробці органічної речовини в екосистемі озера. Зменшення їхньої чисельності могло сприяти збільшенню частоти цвітіння вод і погіршенню кисневого режиму.

Властивості води

Озеро Вікторія має сезонні вертикальні перемішування водних мас, коли водойма стає майже ізотермічною. Протягом червня та липня термоклін може руйнуватися під впливом південно-східних вітрів, що призводить до короткочасного повного або часткового перемішування верхніх і глибших шарів води. Батиметрія З огляду на свою велику площу, озеро є неглибоким: його максимальна глибина становить приблизно 80 метрів, а середня — 40 метрів. У рамках проекту 2016 року було оцифровано десять тисяч точок та створено першу справжню батиметричну карту озера. Найглибша частина озера розташована на сході, поблизу Кенії, а на заході, вздовж узбережжя Уганди, та на півдні, вздовж узбережжя Танзанії, озеро загалом є мілкішим.

Узбережжя та населення

Загальні відомості Узбережжя озера Вікторія поєднує природні комплекси саван, боліт, лісів і територій інтенсивного сільськогосподарського використання. Значна частина прибережної смуги зайнята орними землями, пасовищами та населеними пунктами, що створює потужний антропогенний тиск на екосистему озера.

Населення Густота населення в басейні озера є дуже високою порівняно з багатьма сусідніми районами Східної та Центральної Африки. Береги озера — це зона контактів народів різних мовних груп, насамперед нілотських та банту-мовних спільнот.

По береговій лінії широко поширені суахілі та різні мови банту; також у регіоні трапляються франкомовні громади. Більшість населення сповідує християнство різних напрямів.

Промисловість

Первинна промисловість: товарні культури (кава, чай, бавовна, цукрова тростина). Тваринництво (молоко, м'ясо). Рибальство (нільський окунь, тілапія). Основні зернові культури: пшениця, сорго та інші. Обробна промисловість: переробка кави й чаю, виробництво цукру, целюлози, молочних продуктів, харчових товарів, шкіри та текстилю.

Рибальство

Озеро Вікторія є місцем найбільшого в Африці внутрішнього рибальства (станом на 1997 рік). Спочатку рибальство стосувалося місцевих видів, особливо тілапії та хаплохромінових цихлід, а також сомів (багрус, кларіас, синодонтіс та сріблястий масляний сом), рибу-слона, нінгу (лабео вікторіану) та мармурової легеневої риби (Protopterus aethiopicus).Lake Victoria Fisheries Organization (2016). Популяції деяких з них, зокрема тілапії та нінгу (Labeo victorianus), вже скоротилися у першій половині 20 століття через надмірний вилов риби. Для стимулювання рибальства в 1950-х роках в озеро було завезено кілька видів немісцевих тілапій та нільського окуня. Проте місцеві види продовжували домінувати в рибальстві до 1970-х років, коли їх скорочення призвело до значного зсуву в бік немісцевої нільської тілапії (зараз 7 відсотків вилову), немісцевого нільського окуня (60 відсотків) та місцевої сардини озера Вікторія (30 відсотків). Через невеликі розміри та велику чисельність у відкритих водах озера Вікторія сардина забезпечувала лише незначний вилов до зменшення чисельності інших місцевих видів. На піку популярності на початку 1990-х років в озері Вікторія щорічно виловлювалося 500 000 тонн нільського окуня, але в останні роки цей показник значно знизився.

Транспорт

З 1900-х років пороми на озері Вікторія є важливим видом транспорту між Угандою, Танзанією та Кенією. Основними портами на озері є Кісуму, Мванза, Букоба, Ентеббе, та Джинджа. До 1963 року найшвидший і найновіший пором «MV Victoria» мав статус королівського поштового судна. У 1966 році було започатковано залізничне поромне сполучення між Кенією та Танзанією з введенням в експлуатацію суден MV Uhuru та MV Umoja. 21 травня 1996 року пором MV Bukoba затонув на озері, що призвело до загибелі від 800 до 1000 осіб і зробило цю катастрофу однією з найтрагічніших в історії судноплавства Африки. 20 вересня 2018 року сталася ще одна трагедія, пов'язана з пасажирським поромом MV Nyerere з Танзанії, в результаті якої загинуло понад 200 осіб.