Маргіана (, лат. Margianḗ, давньоперська: Marguš,Lendering (2011) середньоперська: MarvBrunner (1983), стор. 750) — історична область, орієнтована на оазу Мерва, і була сатрапією держави Ахеменідів в Бактрії, згаданих в Бехістунському написи. Найбільшим містом якої був Мерв. Існувала 281–261 до н. е. до 651 року.

Географія Отримала назву по імені головного міста — Мерва. Вона розташовувалася в долині річки Мургаб, яка має джерела витоку в горах Афганістану, і проходить через район Мургаб в сучасному Афганістані, а потім доходить до оази Мерва в сучасному Туркменістані. Маргіана межувала з Південною частиною Парфією, на півдні з Арією, на сході з Бактрією і на півночі з Согдіаною.

Історія Утворення Вважається частиною цивілізації бронзової доби, Бактрійсько-Маргіанського археологічного комплексу, також відомого як Оксуська цивілізація. Деякі історики стверджують, що навколо оазису було засновано царство, а міське суспільство почало розвиватися. Також постулювалося, що регіон існував як частина великої іранської держави з центром у Хоразмії, яка контролювала Арію, Согдію, Парфію та МаргіануDani, Ahmad Hasan (1999). History of Civilizations of Central Asia: The development of sedentary and nomadic civilizations: 700 B.C. to A.D. 250. Motilal Banarsidass Publ, pp. 40–42. Інші історики зазначали, що хоча розвинене зрошення почалося у VII столітті до н.е., існування такої держави малоймовірне. Також було висловлено припущення, що Маргіана була частиною Мідійського царства або Бактрійського кавійстваHerzfeld, Ernst (1968). The Persian Empire: Studies in Geography and Ethnography of the Ancient Near East, p. 344. Водночас є припущення, що частково поєднують ці теорії: іраномовні племена зайняли землі Центральної Азії, зокрема й Маргіану після занепаду Оксуської цивілізації; потім утворилося декілька протодержав, серед яких Маргіана, яку згодом підкорила Бактрія. На останній факт вказує те, що коли між 545 і 539 роками до н.е. перський цар Кир II захопив Маргіану вона стала частино сатрапії БактріяDani 1999, pp. 40–42. Кир також заснував місто МервWilliams, Tim (2012). "Unmanned Aerial Vehicle Photography: Exploring the Medieval City of Merv, on the Silk Roads of Central Asia" (PDF). Archaeology International. 15 (15), p. 54.

Під владою Ахеменідів У вересні 521 р. до н. е. очолювані Фрадою (Фраатом) маргіанці підняли невдале повстання проти Дарія I, яке було придушено у грудні того ж року. В арамейській версії Бехістунського напису стверджується, що 55 423 маргійці було вбито та 6 972 взято у полон після повстання. Маргіана була відокремлена від сатрапії Бактрії та приєднана до сатрапії Арія.

Елліністична доба 329 року до н.е. Маргіана входила до складу держави Олександра Македонського. Навесні 328 року до н. е. Александр відправив свого Кратера зміцнити Маргіану, де він створив залог у Мерві та перезаснував місто як Александрію в Маргіані. Після смерті Александра в 323 році до н. е. згідно Вавилонського розділу Маргіана відійшла до Філіппа, сатрапа Согдіани. 321 року до н.е. розділом у Тріпарадісі дісталася Стасанору. Останній 306/305 року до н.е. оголосив себе царем, але невдовзі зазнав поразки від Селевка I.

Близько 280 року до н. е. Маргіана була спустошена кочовими племенами парнів, і кілька міст було зруйнованоDani 1999, p. 90. За Антіоха I Сотера, Александрія в Маргіані разом з оазою були оточені стіною завдовжки понад 300 км, а місто було перебудовано як столицю окремої сатрапії Маргіани під назвою Антіохія в Маріані, щоб забезпечити комунікації та торговельні шляхи з Месопотамії до БактріїFrye, Richard N. (1983). The History of Ancient Iran, p.156. Маргіану успішно захистив Діодот, сатрап Бактрії, від вторгнення парнів приблизно в 239/238 році до н. е.

Під владою Парфії Близько 170 року до н. е. Маргіану завоювали парфяни під керівництвом Мітрідата I. Як прикордонна сатрапія Парфянского царства зазнавала нападів кочівників, спочатку саків, а потім тохарів. Близько 140 року до н. е. саки вдерлися через Маргіану, дійшовши до Мідії. Напади тривали до 124 року до н.е.Wilcox, Peter (1986). Rome's Enemies (3): Parthians & Sassanid Persians. Bloomsbury USA, p.15. За цим тохари до 115 року до н.е. панували в Маргіані, допоки парфянський цар Мітрідат II відвоював цю сатрапія. У 53 році до н. е. 10 000 римських полонених, захоплених парфянами після битви при Каррах у Верхній Месопотамії, були поселені в Антіохії в МаргіаніRawlinson, George (1873). The Seven Great Monarchies Of The Ancient Eastern World, Vol 6: Parthia.

Царство 50 року за допомогою кушан місцевий сатрап Санабар оголосив себе царем. Панував до 65 рокуChiesa, F. (1982). Osservazione sulla monetazione Indo-Partica. Sanabares I e Sanabares II incertezze ed ipotesie., pp. 15–22. На початку III століття Маргіана була відновлена ​​як васал Парфянської імперії, але продовжувала існувати як «практично незалежна держава»Dani 1999, p. 481.

У 224 році маргіанський цар Ардашир визнав зверхність Сасанідської імперіїFrye 1983, p. 295. Йому було дозволено продовжувати карбувати власні монети,

Під владою Сасанідів 260 року було царство Маргіано було захоплено Шапуром I, який призначив її сатрапом свого сина Нарсе. За правління царя Бахрама V, Маргіана та північні території було захоплено та розграбовано ефталітамиRawlinson, George (1875). The Seven Great Monarchies Of The Ancient Eastern World, Vol 7: The Sassanian or New Persian Empire. 480 року останні захопили Маргіану, яку утримували до 565 року.

Після поразки від арабів шахиншах цар Єздигерд III 651 року втік до Маргіани, але невдовзі зазнав поразки, внаслідок чого Маргіану було захоплено арабами.

В середні віки її землі увійшли в Хорасан.

Релігія Більшість населення Маргіани сповідувала зороастризм, також існували буддійські, християнські, маніхейські та юдейські громади. Відомо, що в Маргіані існували буддійські монастирі, а місто Мерв було головним центром буддійської освіти. Маніхейська громада існувала з середини III століття. Християнство існувало близько 200 рокуDani 1999, pp. 482–483. Несторіанська єпархія, що перебувала у місті Мерв, існувала з 424 року, а пізніше, у 554 році, вона стала митрополичою провінцієюChabot, Jean-Baptiste (1902). Synodicon orientale ou recueil de synodes nestoriens (PDF). Paris: Imprimerie Nationale, pp. 285.

Культура Перші сліди міської цивілізації, виявлені в районі древньої дельти Мургаба і в Мервській оазі, відносяться до IX — VI віків до н. э.

Дослідження древнього поселення на пагорбах Яз-Депе, розташованих на північ від Байрамали, відкрили потужну цитадель, яка колись була споруджена на високій восьмиметровій платформі з сірцової цеглини і оточена оборонною стіною. Поселення Яз-Депе займало площу 16 га. У південній частині Яз-Депе вдалося виявити залишки монументального палацу з прямокутним центральним залом, чотирма коридорами і товстими стінами. Можливо, цей палац був навіть двоповерховим. Виникнення цього відносно невеликого, але добре укріпленого поселення

Саме на території Маргіани і сусідній з нею Бактрії в епоху бронзи виникає самобутня архітектура, що не має аналогів в інших областях давньосхідного світу. Розкопки показали, що країна Маргіана (Маргуш) мала розвинену культуру, про що свідчать знахідки керамічного і металевого друку, теракотових статуеток, амулетів і посудин, у тому числі ритуального призначення. У IX столітті до н. э. тут вже розвивалася іригація і був побудований магістральний канал. Будучи логічним продовженням традицій будівельної культури енеоліту передгір'їв Копетдага, бактро-маргіанскі пам'ятники демонструють зрілі, зведені за усіма правилами будівельного мистецтва, архітектурні твори. Це дає вагомі аргументи на користь гіпотези про існування в цей історичний відрізок часу на півдні Туркменістану самостійної архітектурної школи. Її відмінними рисами були замкнутість планування, строга орієнтація по сторонах світу, симетрія.

Поховання Камерні могили належали маргіанським аристократам, являли собою одно- і двокамерні підземні споруди, що було викопано у землі. Вважається, що це були родинні поховання. Представників правлячої родини ховали у дахмах — відкритих площадках, камери, де здійснювали колективні поховання.

Примітки

Посилання