Імпера́торський при́нц або Шінно́ (, ; дослівно: «рідний ван»; ) — чоловічий титул в Імператорській родині Японії.
Короткі відомості У 8 — 9 століттях, за стародавньою системою ріцурьо, Імператорськими принцами називалися всі рідні сини і брати Імператора, а його доньки та сестри іменувалися Імператорськими принцесамиІмператорський принц Японії // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Шьоґаккан, 1994—1997..
Після 10 століття, починаючи з періоду Хей'ан, Імператорський принц став титулом, який надавася особливим Імператорським пожалуванням, шінно-сенґе. лише вибраним синам японського правителя. Нова система спричинила появу спадкових родів Імператорських принців, в яких цей титул передавався по батьківській лінії головам роду.
У випадку прийняття Імператорським принцом буддистського чернечого постригу, його називали Імператорським принцом-іноком (, нюдо-шінно).
Якщо особі надавали титул Імператорського принца після прийняття нею чернецтва, її називали Імператорським принцом-ченцем (, хо-шінно).
Імператорські принци різнилися за особливими рангами, хон. — від першого до четвертого. До кожного рангу прикріплялися землеволодіння, грошове утримання і прислуга відповідно до рангу.
За японським законодавством 19 — початку 20 століття титул Імператорських принців передавався у спадок 4 покоління підряд. Його мали право носити сини Імператора, їхні онуки, сини онуків і онуки онуків.
З середини 20 століття, за дійсним Законом про Імператорський дім від 1947 року, Імператорський титул закріплено виключно за синами і онуками Імператора головної лінії Імператорського роду.
Примітки
Джерела та література
Посилання Закон про Імператорський Дім. Редакція 1889 року Закон про Імператорський Дім. Редакція 1947 року