Вал (через сер.-в.-нім. wal від ) — оборонна споруда у фортецях, замках, укріплених районах у вигляді високого насипу з крутим схилом, розташованим з боку ймовірного нападу супротивника.
Історія застосування Найдавніші земляні вали на теренах України — Траянові вали, імовірно, походять з I–ІІ ст. по III–IV ст. У фортифікаціях ІХ–ХІІ ст. широко застосовували земляні вали з ровом з напольної сторони, поверх яких йшли дерев'яні укріплення типу палісаду, стіни із городень. В основі цих валів знаходились заповнені землею, камінням дерев'яні зруби. З початком застосування мурованих фортифікацій роль оборонних валів у фортифікаціях дещо зменшилась. Та з початком широкого застосування артилерії наприкінці XV ст. набули поширення фортифікації у вигляді земляних шанців чи земляного валу, насипаного поверх мурованої основи — бастіонної системи. Наприкінці ХІХ ст. видозмінені земляні вали широко застосовувались у новітніх оборонних системах укріплених районів.
В «Українській малій енциклопедії» повідомляється, що в князівські часи вали називалися «приспами».
Застосування Будувався із землі, каменю чи одночасно з різних матеріалів. В основі валу могли улаштовуватися каземати, капоніри та інші фортифікаційні споруди. Вал зводився попереду основних укріплень. Служив бойовою позицією, захистом від прицільних пострілів та стеження за об'єктами укріплення з боку супротивникаВоенная энциклопедия Сытина. Том 5 Бомбарда — Верещагин, Александр Васильевич. СПб., 1911, стор. 221 . Складався з брустверу та валгангу. Бруствер слугував прикриттям бойової позиції. Валганг розташовувався двома присту́пками: верхній, зазвичай, слугував для встановлення гармат і називався артилерійським валгангом; нижній — для руху гармат та людей і називався валгангом сполучення.
У широкому сенсі — система укріплених районів, приміром Атлантичний вал.
Ще в середині I тисячоліття до нашої ери Геродот писав, що для захисту від скіфів місцеве населення викопало широкий рів і побудувало вал від Таврійських гір до Меотійського моря. Вал одержав назву Кімерійського.
Галерея
Див. також Змієві вали Змієві вали Полтавщини — два переривчастих вали, що розташовані по правих берегах річок Ворскла і Хорол. Змієві вали Харківщини — всього два могутніх редути довжиною 20 і 25 кілометрів біля Харкова і Змієва відповідно. Змієві вали Поділля— назва цільного валу, що тягнеться від середнього плину річки Південний Буг до районів центральної Черкащини і невеликої кількості менших валів цього ж району. Змієві вали Волині— загальна назва великої кількості невеликих за розмірами і довжиною валів, що містяться в чотирикутнику Львів-Луцьк-Рівне-Тернопіль. Кримські вали— трирядова система укріплень між Азовським і Чорним морем на Керченському півострові. Призьба
Примітки
Джерела
Travelzone.lv Шперк В. Ф. История фортификации. М., 1957