Jordan Grand Prix — колишня ірландська команда і конструктор Формули-1, яка брала участь у чемпіонатах Формули-1 з 1991 по 2005 рік. Команду заснував підприємець із Дубліна, Едмунд «Едді» Джордан, що у молодості працював банкіром та бухгалтером та згодом приєднався до світу автомобільних перегонів. Він виступав в різних серіях автоперегонів до кінця 1979 року. Після цього він заснував гоночну команду під назвою Eddie Jordan Racing, яка брала участь у змаганнях Британської Формули-3 та Формули-3000. Озброївшись досвідом, досягнутим в обох серіях, Джордан вирішив взяти участь у чемпіонаті Формули-1. Команда дебютувала на Гран-прі США 1991 року. До списку досягнень команди Jordan за час виступів у Формулі-1 увійшли чотири перемоги та дві поул-позиції. Найвищою позицією команди в чемпіонаті серед конструкторів стало третє місце в сезоні 1999 року. Першу перемогу команда здобула на Гран-прі Бельгії 1998 року з Деймоном Гіллом, а останню перемогу для команди приніс Джанкарло Фізікелла на Гран-прі Бразилії 2003 року.

Загалом 30 гонщиків представляли команду Jordan за всю її історію в Формулі-1. Деякі з них досягли значного успіху після того, як покинули Jordan, як-от Міхаель Шумахер, який сім разів ставав чемпіоном Формули-1, Алекс Дзанарді, який двічі ставав чемпіоном CART і Такума Сато, який двічі перемагав в Індіанаполіс 500. Рубенс Баррікелло став першим пілотом, який здобув поул-позишн і подіум для Jordan. З двома перемогами в сезоні і майже чемпіонством світу в 1999 році, Гайнц-Гаральд Френцен став найуспішнішим гонщиком, якого команда коли-небудь підписувала.

Після того, як наприкінці сезону 2002 року компанія Honda припинила постачати двигуни, результати команди почали сильно погіршуватись. Невдача Едді Джордана в його спробах засудити телекомунікаційну компанію Vodafone у сезоні 2003 року через проблеми зі спонсорським контрактом призвела до того, що команда потрапила у фінансову кризу на початку сезону 2004 року. Це змусило Джордана продати всі свої активи команди компанії Midland Group. Назва команди Jordan була збережена на сезон 2005 року, а на наступний сезон команда була перейменована на Midland F1 Racing.

Початок Команду Jordan заснував ірландець Едді Джордан. Він був студентом-стоматологом Дублінського університету, перш ніж кинути навчання, щоб пройти шеститижневий курс бухгалтерського обліку в Комерційному коледжі Дубліна. Після закінчення курсу Джордан розпочав свою кар'єру в якості співробітника маллінгарського відділення Банку Ірландії. Після чотирьох років в Маллінгарі Джордан перейшов до філії на Камден-стріт у Дубліні. Коли банківська криза накрила Ірландію в 1970 році, Джордан вирішив звільнитися з Банку Ірландії, щоб приєднатися до компанії Jersey Electricity в якості бухгалтера. Він також підробляв ночами барменом у місцевому барі. Цього ж року Джордан познайомився з автоспортом, коли став свідком перегонів на картах під час Bouley Bay Hill Climb. На заощаджені гроші Джордан купив карт, щоб кататися по грунтовій дорозі в затоці Сент-Брелад. У 1971 році Джордан взяв участь чемпіонаті Ірландії з картингу та переміг в ньому. У 1970-х Джордан брав участь у різноманітних перегонах на автомобілях з відкритими колесами, таких як Формула-Ford, Формула-3 та Формула-Atlantic. Його найвищим досягненням став титул ірландської Формули-Atlantic в 1978 році.

Завдяки своїй безрозсудності та заощадженням, які були у нього на той час, Джордан заснував у 1980 році гоночну команду під назвою Eddie Jordan Racing. Команда дебютувала в сезоні Британської Формули-3 1981 року разом з пілотами Девідом Леслі та Девідом Сірсом. Першим великим досягненням команди стало друге місце Мартіна Брандла в особистому заліку чемпіоната Британської Формули-3 1983 року. У 1987 році команда залучила Джонні Герберта, який того сезону став чемпіоном британської Формули-3.

Потім команда Джордана взяла участь у чемпіонаті Формули-3000 у сезоні 1988 року з пілотами Джонні Гербертом і Мартіном Доннеллі. У 1989 році команда перемогла в чемпіонаті Формули-3000 разом із французьким гонщиком Жаном Алезі. У тому ж сезоні команда найняла Гарі Андерсона на посаду інженера Доннеллі, він також був відповідальним за роботу команди загалом. Пізніше Андерсон став повноцінним членом команди, починаючи з 1990 року.

Історія виступів в Формулі-1

1991: Дебютний сезон

Успіх Eddie Jordan Racing у молодших формулах надихнув Джордана перейти на вищий рівень, а саме у Формулу-1. Маючи капітал у 2,5 мільйона фунтів стерлінгів, Джордан представив свій проект перед усіма співробітниками команди. За іронією долі, більшість співробітників навіть посміялися над ідеєю Джордана та вважали її абсурдною, оскільки з такою сумою грошей було б дуже важко створити команду Формули-1. Незважаючи на те, що співробітники не сприйняли ідею серйозно, Джордан не впав духом. Після цього він попросив Гері Андерсона продовжити «абсурдний» проект. Андерсону вдалося успішно розробити нове шасі, яке згодом стане болідом Jordan 191. Під час підготовки до тестів на автодромі Сільверстоун з пілотом Джоном Вотсоном, працівники команди були збентежені, оскільки у них не було двигуна, який можна було б встановити в шасі. В цей час Джордан познайомився з Бернардом Фергюсоном, який допоміг йому отримати контракт на двигуни від компанії Ford-Cosworth. Після отримання двигуна Джордан та його команда продовжили тести боліда, які раніше довелось відкласти. Тести пройшли гладко і надихнули команду ще краще підготуватись до проведення офіційної презентації автомобіля. Під час презентації команда була висміяна кількома присутніми журналістами, оскільки вважалося, що у команда немає коштів через чисту чорну ліврею боліда без жодних спонсорів. Після запуску Джордан наполегливо працював, щоб переконати кілька компаній стати спонсорами його команди. Джордан вдалося досягти угоди з 7 Up, брендом безалкогольних напоїв, що належить PepsiCo, про спонсорство його команди. Завдяки цій спонсорській угоді болід команди Jordan 191 було перефарбовано в зелений. Джордан також вів переговори з Kodak, але керівництво Kodak відмовилося, оскільки вважалося, що зелений колір на автомобілі команди натомість спрямовуватиме людей до бренду Fujifilm, який був їхнім головним конкурентом. Згодом Джордан вирішив звернутись до керівництва Fujifilm і компанія погодилася спонсорувати його команду.

На свій дебютний сезон команда підписала контракти з італійцем Андреа де Чезарісом і бельгійцем Бертраном Гашо. Де Чезаріс і Гашо зуміли досягти подвійного фінішу на Гран-прі Канади, а саме четвертого і п'ятого місць, що також стало першим фінішем команди в очках у Формулі-1. На Гран-прі Бельгії Гашо був змушений знятися з гонки через скоєння злочину в Англії, напавши на таксиста, використовуючи газовий балончик. Через цю ситуацію команда була змушена найняти молодого німця, який раніше брав участь перегонах на спортивних автомобілях, а саме Міхаеля Шумахера, за суму близько 150 000 доларів США, щоб орендувати його у Mercedes-Benz. Крім того, команді вдалося утримати Шумахера лише на одну гонку, тому що Флавіо Бріаторе залучив його до команди Benetton за контрактом, який передбачав виплати кожної гонки. Джордан, який був роздратований суперечливими діями Бріаторе, потім спробував подати позов проти Бріаторе і Benetton до Високого суду Англії, але справа була вирішена за посередництва Берні Екклстоуна, який також брав участь у переході Шумахера в Benetton. В підсумку команда Jordan отримала «подарунок» у вигляді безкоштовного постачання двигунів від Yamaha на сезон 1992 року.

Де Чезаріс успішно фінішував дев'ятим у заліку пілотів, а Гашо закінчив на 13-му місці. Іншими гонщики, які також виступили за команду Jordan у сезоні 1991 року, були Роберто Морено та Алекс Дзанарді, обидва з яких не змогли набрати жодного очка до кінця сезону. Команда завершила сезон на п'ятому місці в Кубку конструкторів з 13 очками.

1992: Двигуни Yamaha

У сезоні 1992 року команда Jordan представила новий болід Jordan 192 з двигунами Yamaha з новим дуетом пілотів, а саме Стефано Модена та Маурісіо Гужельмін. З менш надійним двигуном результати команди значно погіршились порівняно з попереднім сезоном. Модена не зміг пройти кваліфікацію в Південній Африці, Іспанії, Німеччині та Італії. Тим часом Гужельмін зміг дістатись до фінішу лише в п'яти Гран-прі цього сезону. Єдині очки команда отримала в Австралії, коли Модена фінішував на шостій позиції. У підсумковій турнірній таблиці сезону команда опустилася на 11 місце, здобувши лише одне очко.

1993–1994: Двигуни Hart

Дізнавшись про погану роботу двигунів Yamaha, Джордан спробував знайти інші, більш надійні, двигуни на сезон 1993 року. Йому вдалося укласти контракт із компанією Brian Hart Ltd., яка стала постачальником двигунів для його команди на наступні два сезони. На 1993 рік команда виставила ще одну пару нових пілотів, цього разу італійця Івана Капеллі та бразильського новачка Рубенса Баррікелло. Капеллі провів у команді лише дві гонки, а потім його підміняли чотири інших пілоти, а саме: Тьєрі Бутсен, Марко Апічелла, Емануель Наспетті та Едді Ірвайн. В гонках цього сезону Jordan стабільно знаходилась в середині пелетона, хоча очки знову вдалося отримати лише в кінці сезону на Гран-прі Японії завдяки Баррікелло та Ірвайну, які фінішували п'ятим і шостим відповідно. Також після закінчення гонки Ірвайн вотрапив у суперечку з Айртоном Сенною через те, що Сенні здалось, що Ірвайн заважав йому під час гонки. Після сварки Сенна вдарив Ірвайна по обличчю.

Партнерство Баррікелло та Ірвайна було збережено на сезон 1994 року. Ірвайн невдало розпочав сезон через те, що отримав заборонену на участь у трьох наступних гонках за небезпечне водіння, що призвело до інциденту на Гран-прі Бразилії. В якості тимчасової заміни Ірвайну команда Jordan викликала Аґурі Судзукі для Гран-прі Тихого океану та Андреа де Чезаріса для перегонів у Сан-Марино та Монако. Баррікелло здобув перший подіуму для себе та команди, коли фінішував третім на Гран-прі Тихого Океану. Однак він також потрапив в серйозну аварію, яка ледь не забрала його життя під час практики на Гран-прі Сан-Марино. В двох різних інцидентах під час вікенду в Сан-Марино також загинули австрієць Роланд Ратценбергер і бразилець Айртон Сенна. Повернення Ірвайна відбулось на Гран-прі Іспанії, яке він відзначив набраними очками, фінішувавши шостим. Наприкінці сезону Баррікелло здивував команду, завоювавши перший поул-позишн для команди на Гран-прі Бельгії, хоча він не зміг фінішувати в гонці наступного дня. За підсумками сезону команда Jordan з 28 очками посіла п'яте місце в Кубку конструкторів.

1995–1997: Двигуни Peugeot

Напередодні сезону 1995 року Едді Джордану вдалось проявити винахідливість, щоб допомогти команді покращити результати. Невдовзі після того, як McLaren розірвали контракт з Peugeot незадовільну роботу двигунів, Джордану вдалося забезпечити контракт на постачання двигунів французькою компанією для його команди. Зберігши дует пілотів Рубенса Баррікелло та Едді Ірвайна, Джордан зміг зберегти стабільні виступи команди в середині пелетона. На Гран-прі Канади команда здобула подвійний подіум: Баррікелло фінішував другим, а Ірвайн — третім. Їм також вдалося набрати подвійні очки на Гран-прі Європи: Баррікелло фінішував четвертим, а Ірвайн — шостим. Наприкінці сезону команда посіла шосте місце в Кубку конструкторів, набравши 21 очко.