Ральф Шумахер (, 30 червня 1975 року) — німецький колишній автогонщик та телекоментатор, який виступав у Формулі-1 з по рік. За 11 сезонів у Формулі-1 Шумахер здобув шість перемог, шість поул-позицій та вісім найшвидших кіл.

Шумахер народився і виріс у Північному Рейні-Вестфалії. Він є молодшим братом семиразового чемпіона світу Формули-1 Міхаеля Шумахера. Вони й досі залишаються єдиними братами в історії, кожен з яких перемагав на Гран-прі Формули-1. Шумахер почав займатися картингом у трирічному віці й швидко досяг перших успіхів, після чого перейшов до автомобільних перегонів у Німецькому чемпіонаті Формули-3 та Формулі-Ніппон. Його дебют у Формулі-1 відбувся у сезоні 1997 року в складі команди Jordan Grand Prix. У році Шумахер перейшов до команди Williams, посівши за підсумками року шосте місце в особистому заліку. Свою першу перемогу на Гран-прі він здобув у сезоні 2001 року, який він завершив на четвертому місці в особистому заліку. Протягом наступних двох років він здобув ще п'ять перемог.

Шумахер залишив Williams наприкінці 2004 року, щоб приєднатися до Toyota Racing у році. Результати його виступів протягом і років призвели до того, що через внутрішній тиск у команді Шумахер залишив Формулу-1. У 2008 році Шумахер перейшов до кузовного чемпіонату Deutsche Tourenwagen Masters (DTM), але не зміг досягти там значних успіхів. Наприкінці 2012 року він остаточно завершив кар'єру в автоспорті, щоб обійняти керівну посаду в DTM та зайнятися наставництвом для молодих пілотів. Зараз він працює співкоментатором на телеканалі Sky Sport у Німеччині.

Раннє життя та кар'єра Шумахер народився 30 червня 1975 року в місті Гюрт, Північний Рейн-Вестфалія, Західна Німеччина, і був другим сином муляра Рольфа Шумахера та його дружини Елізабет. Його старший брат — Міхаель Шумахер. Він почав займатися картингом у трирічному віці, катаючись на батьківському картодромі в Керпені. Перший серйозний успіх у картингу прийшов до Шумахера в 1991 році, коли він виборов Кубок NRW (Північного Рейну-Вестфалії) та Золотий кубок. У 1992 році він виграв Чемпіонат Німеччини з картингу серед юніорів, після чого перейшов у дорослу серію, де став віцечемпіоном.

У віці 17 років Шумахер перейшов в автоперегони, ставши віцечемпіоном у Формулі-Юніор BMW ADAC. Цей успіх дозволив Шумахеру провести тести за кермом боліда Формули-3 протягом 1992 року, а пізніше — взяти участь в одній із гонок серії. Його тести та разова поява в чемпіонаті привернули увагу команди WTS Racing, завдяки чому у 1994 році Шумахер зміг виступити в Німецькому чемпіонаті Формули-3, де посів підсумкове третє місце. Окрім цього, він фінішував четвертим на Гран-прі Макао та тридцятим у гонці Мастерс Формули-3.

У 1995 році результати Шумахера покращилися порівняно з попереднім роком. Він виборов поул-позицію та здобув перемогу на Гран-прі Макао, а також фінішував другим у гонці Мастерс Формули-3. У Німецькому чемпіонаті Формули-3 Шумахер здобув три перемоги та посів друге місце в загальному заліку, поступившись . На сезон 1996 року менеджер Шумахера Віллі Вебер влаштував його до серії Формула-Ніппон, де він виступав за команду Team Le Mans разом із досвідченим пілотом . Шумахер виграв серію з першої спроби, ставши першим в історії дебютантом, який завоював цей чемпіонський титул. Того ж року Шумахер і Хатторі взяли участь у Всеяпонському чемпіонаті GT. Вони виграли три гонки та стали віцечемпіонами у класі GT500, пропустивши вперед дует Девіда Бребема та Джона Нільсена.

Кар'єра в Формулі-1

Jordan (1997—1998)

1997 У серпні 1996 року Шумахер провів тести з командою McLaren у Сільверстоуні. У вересні було оголошено, що Шумахер підписав трирічний контракт із командою Jordan. Ця угода також принесла додаткові 8 мільйонів фунтів стерлінгів від спонсора Шумахера — броварні Bitburger, причому невеликий відсоток від цієї суми йшов на його зарплату. У січні року Джанкарло Фізікелла був затверджений як напарник Шумахера замість Мартіна Брандла, який висловлював бажання залишитися в команді. Шумахер вважав, що досвід Брандла допоміг би йому в майбутньому сезоні.

Шумахер завоював перший у своїй кар'єрі подіум в , посівши третє місце, попри зіткнення з напарником Фізікеллою. У наступних чотирьох гонках поспіль він сходив з дистанції, після чого зумів фінішувати шостим у . Цей успіх Шумахер закріпив трьома поспіль фінішами на п'ятому місці в наступних трьох гонках. Далі відбулися ще два сходи в та , перед тим як він здобув п'яте місце в . Шумахер не зміг набрати очок в останніх трьох гонках сезону, які включали сходи з дистанції на Гран-прі Люксембургу та и. За підсумками свого дебютного сезону 1997 року Шумахер посів 11-те місце в особистому заліку, набравши 13 очок.

Як і всі німецькі чоловіки, Шумахер підлягав обов'язковій військовій службі у Збройних силах Німеччини. Поза межами Формули-1 Шумахер узяв участь у Чемпіонаті FIA GT як запрошений пілот команди AMG Mercedes у гонці 4 години Спа, де виступав в одному екіпажі з Клаусом Людвігом. Дует фінішував на п'ятому місці, набравши два очки.

1998 У році Шумахер залишився в Jordan, а його напарником став чемпіон року Деймон Гілл. Старт сезону виявився для Шумахера вкрай невдалим, оскільки він зійшов з дистанції в перших трьох гонках, а в та хоч і дістався фінішу, але поза очковою зоною. У наступних двох гонках Шумахер знову зійшов, а у зміг фінішувати лише 16-м. Своє перше очко в сезоні, яке також стало першим для всієї команди Jordan, він здобув завдяки шостому місцю на , після чого продовжив серію фінішів у заліковій зоні у двох наступних гонках.

Згодом Шумахер виборов друге місце на , фінішувавши слідом за своїм напарником Гіллом. Під час гонки Шумахер отримав командний наказ не обганяти Гілла, що призвело до серйозного напруження у відносинах між гонщиком та керівником команди Едді Джорданом. Попри це, вже на наступному етапі в Шумахер зміг здобути свій другий подіум поспіль, посівши третє місце. Одразу після цих перегонів було оголошено, що Шумахер підписав дворічний контракт із командою Williams, де його напарником мав стати Алессандро Дзанарді. Оскільки з 2000 року Williams починала масштабне партнерство з BMW, однією з ключових вимог німецького автоконцерну була наявність саме німецького пілота в команді. Як з'ясувалося згодом, цьому переходу передував гучний скандал: Міхаель Шумахер особисто заявив Едді Джордану, що його молодший брат більше ніколи не виступатиме за його команду, і запропонував викупити його чинний контракт. Через 22 роки сам Джордан підтвердив, що старший брат Шумахера дійсно виплатив колосальні відступні у розмірі 2 мільйонів фунтів стерлінгів для дострокового розірвання контракту. Шумахер завершив цей непростий сезон двома сходами поспіль на фінальних етапах, посівши підсумкове десяте місце в особистому заліку з 14 очками. У сезоні 1999 року його місце в Jordan зайняв Гайнц-Гаральд Френтцен, який залишив Williams після двох невдалих сезонів.

Williams (1999—2004)

1999

Шумахер розпочав сезон із третього місця в , після чого фінішував четвертим у . Наступні дві гонки він завершив достроково, вилетівши з траси в та потрапивши в аварію в . Надалі Шумахер зміг знову набрати очки в гонках в , та . Він виборов ще один подіум, посівши третє місце у , але зійшов у наступній гонці в через виліт. Після цього він знову здобув очки на домашньому та фінішував дев'ятим в .

Шумахер фінішував п'ятим у і міг піднятися вище завдяки тактиці одного піт-стопу, але з Ferrari затримав його, щоб допомогти напарнику Едді Ірвайну відірватися. У жовтні було оголошено, що контракт із Шумахером продовжили ще на три роки, а сума нової угоди склала 31 мільйон доларів. Фінальну гонку сезону в він завершив на п'ятому місці. Загалом за підсумками 1999 року Шумахер посів шосте місце в особистому заліку, набравши 35 очок.

2000 У році Шумахер продовжив виступи за Williams, а його напарником став дебютант і майбутній чемпіон світу Дженсон Баттон. Сезон розпочався успішно: на першому ж він виборов третє місце, а в фінішував п'ятим. Через проблеми з паливною системою він був змушений зійти з дистанції в , проте повністю реабілітувався, фінішувавши четвертим у двох наступних гонках поспіль. Далі почалася смуга невдач. На Шумахер знову передчасно завершив гонку, потрапивши в зіткнення за участю Ірвайна та Йоса Ферстаппена. Наступний схід стався в внаслідок серйозної аварії, у якій він отримав тридюймовий поріз гомілки (близько 8 сантиметрів).

Медики допустили Шумахера до участі в , де в підсумку його класифікували 14-м, після того як на заключних колах дистанції в його болід врізався пілот команди BAR Жак Вільнев. У Шумахер зміг вибороти п'яте місце, але вже на наступному етапі в через відмову гальм був змушений передчасно завершити гонку. Наступні чотири етапи склалися значно краще — Шумахер стабільно діставався фінішу, зокрема двічі поспіль піднявся на третю сходинку подіуму в та . Проте кінцівка сезону була затьмарена невдачами, оскільки у трьох фінальних Гран-прі він знову не зміг доїхати до фінішу. За підсумками року Шумахер посів п'яте місце в особистому заліку, маючи в активі 24 очки.

2001: Перші перемоги

На стартовому етапі сезону в Шумахер був змушений зійти з дистанції після зіткнення з Жаком Вільневим. Ця аварія призвела до загибелі маршала траси Ґрема Беверіджа. Перші очки сезону Шумахер набрав у , де фінішував п'ятим, а от наступна гонка в принесла суцільні неприємності: спочатку він зіткнувся з Рубенсом Баррікелло на ранній стадії, а згодом узагалі вилетів з траси. Проте вже на наступному етапі в на Шумахера чекав тріумф. Стартувавши з третьої позиції на решітці, він лідирував від першого до останнього кола й здобув свою першу перемогу у Формулі-1. Утім, закріпити успіх не вдалося, і в трьох наступних гонках він знову жодного разу не зміг дістатися фінішу.

Свою другу в кар'єрі перемогу Шумахер здобув на , причому другим фінішував його старший брат Міхаель. Цей результат став першим в історії Формули-1 «дублем», який здобули рідні брати. За цим успіхом послідувало четверте місце на та друга позиція у . А ось гонку у він не зміг завершити через проблеми з двигуном на його боліді. На домашньому ж етапі в Шумахер, стартувавши з другого місця на решітці, здобув свою третю й останню перемогу в сезоні. Цей тріумф дав старт хорошій серії виступів: на фінішній прямій чемпіонату Шумахер набрав очки у трьох із п'яти гонок, що залишалися, зокрема посів третє місце в . Сезон 2001 року Шумахер завершив на четвертому місці в особистому заліку, набравши загалом 49 очок.

2002

Перед початком сезону 2002 року Шумахер оголосив про свій намір виступати в окулярах, щоб покращити зір. На це рішення вплинула автомобільна аварія на автобані A3, у яку він потрапив дорогою до своєї родини. 14 січня Міжнародна автомобільна федерація (FIA), керівний орган Формули-1, офіційно дозволила Шумахеру змагатися в окулярах, а виробник його шоломів Schuberth розробив спеціальну внутрішню підкладку з пазами для дужок оправи.

Сезон в розпочався для Шумахера з аварії на першому ж колі: після зіткнення з Баррікелло його болід буквально злетів у повітря. Проте вже на наступному етапі в він повністю реабілітувався, здобувши свою єдину перемогу в сезоні. Цей успіх він закріпив двома подіумами поспіль: посів друге місце в та третє — в . На Шумахер, перебуваючи під жорстким тиском з боку напарника Хуана-Пабло Монтої, помилився на 29-му колі й виїхав за межі траси, а згодом був змушений завершити боротьбу достроково через відмову двигуна. У двох наступних перегонах Шумахер повернувся в залікову зону, зокрема фінішував на подіумі в . Після цього він зміг дістатися фінішу в семи гонках поспіль, зокрема двічі поспіль піднявся на третю сходинку п'єдесталу в та . У трьох заключних раундах Шумахер не набрав жодного очка, зокрема через схід з дистанції на . Шумахер завершив другий сезон поспіль на четвертій позиції в особистому заліку, набравши 42 очки.

2003: Боротьба за титул