Дума

Ду́ми — один із жанрів фольклору; ліро-епічні твори української усної словесності про події з життя козаків XVI—XVIII століть. Козацька дума — жанр суто українського речитативного народного та героїчного епосу, який виконували мандрівні співці-музики: кобзарі, бандуристи, лірники в Лівобережній Україні.

Історія дослідження

Найдавніші записи Поняття «дума» в розумінні повідомлення, реляції згадується ще в Іпатіївському літописі 1169 року: «Володимиръ же радъ бъıвъ думѣ ихъ и посла к Рагуилови Добръıничю и къ Михалеви и къ Завидови ӕвлѧӕ имъ думу свою…»Думи // Історія української музики: У 7 т. / НАН України, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. —. Т. 1. Кн. 1: Від найдавніших часів до XVIII століття. Народна музика / редкол.: Г. А. Скрипник (голова), О. В. Богданова, С. Й. Грица, Р. Д. Гусак, Є. В. Єфремов та ін.; Редкол. тому: О. Ю. Шевчук (відп. ред.), Б. М. Фільц (відп. ред.), О. П. Прилепа (відп. секретар), О. М. Летичевська (відп. секретар). — К.: Вид. ІМВЕ, 2016. — С. 190—191.Дума // Історичний словник українського язика. Т. 1. Зошит 2 (Г-Ж). / Упоряд. Є. Тимченко. — Х., 1932. — С. 839.. Одна з найперших згадок про співані оповіді, звані «думами», трапляється у 1506 р. в хроніці «Аннали або про походження та обставини діянь Поляків та Литвинів» (, 1587 р. польського історика Станіслава Сарницького.Станіслав Сарницький:Sarnicki Stanisław. Stanislai Sarnicii Annales, sive de origine et rebus gestis Polonorum et Lituanorum . — Kraków, 1587. — S. 379.Исторические песни малорусского народа. С объяснениями Вл. Антоновича и М. Драгоманова. Том второй. Выпуск I. — Киев. Типография М. П. Фрица, 1875. — C. IX—X.Думы въ изданіяхъ и изслѣдованіяхъ // Україна. Рік перший. Том III. Іюль-Август № 7-8. — Київ, 1907. — C. 146.Сумцов М. Ф. Малюнки з життя українського народного слова. — Харків: Друкарня «Печатне Діло», 1910. — С. 51. Розповідаючи про загибель хоробрих братів Струсів 1506 року у битві з волохами, польський автор зазначив, що про них "ще й тепер (тобто, в той час, коли писалися «Аннали…» — 70—80-х рр. XVI ст.) співають елегії, «звані в русинів думами» («gua Dumas russi vocant»). Нотатки Сарніцького цінні ще й тим, що супроводжуються унікальним описом давнього виконання дум: їх співали тужливим голосом, похитуючись то в той, то в інший бік, виражаючи в такий спосіб зміст і настрій пісні, з приграванням час від часу на сопілках. Цей останній момент щодо пригравання на сопілках — незвичний для дум. Але з того часу походить і свідчення, що думи виконувалися і в супроводі кобзи. У циклі віршів «Treny…» («Плачі») маловідомого польського поета XVI ст. Марцьяна Коберніцького, написаному на смерть одного з нащадків згадуваних братів Струсів — Якуба Струся — і надрукованому у 1589 році в Кракові, є рядки, в яких мовиться про те, що загиблого здатний оспівати належним чином не «веселий лютняр» (співець з лютнею), а тужливий кобзар з кобзою і своєю «сумною думою». Це важливе свідчення того, що вже в XVI ст. пісенні твори, звані думами, мали певне жанрове і функціональне окреслення і що їх головним та визнаним виконавцем, на відміну від веселого музиканта-лютняра, був поважний народний співець з кобзою — кобзарВідомості про український фольклор у старопольських історичних і літературних пам'ятках // Кирчів Р. Ф. Донаукові зацікавлення українським фольклором та етнографією / Народна творчість та етнографія. — 2005. — №. 2. — С. 50—51..

Дотепер збереглися лише згадки про думи XVI століття в різних письмових джерелах, але жодного повного тексту на сьогодні немає. З анналів Сарницького довідуємося, що українці співали думи вже на початку XVI ст. думи про героїчну смерть братів Струсів, однак, на превеликий жаль, цей літописець не вніс до анналів жодного рядка цієї думи.

Перший відомий запис думи датується 10 січня 1684 р. Це — твір «Козак Голота». В рукописному збірнику Кондрацького, віднайденому в архіві Ягеллонського університету в Кракові, зафіксовано чотири зразки дум з Волині. Цей збірник був виявлений і опублікований академіком Возняком у 1928 році. У тому самому збірнику було вміщено й чабанську оповідну гумористичну пісню («Ой колі ж я, панове, в Оронках бивав»)Возняк Михайло. Із збірника Кондрацького кінця XVII в. // ЗНТШ. Том 146: Праці Фільольоґічної секції / Під редакцією Кирила Студинського. — Львів, 1927. — С. 165—168., яку дехто вважає гумористичною думою.

Успішнішим щодо даних, які збереглися про думи, є XVII століття. Зокрема, у рукописному збірнику Кондрацького збереглося аж чотири зразки української думової творчості: «Козак Нетяга», «Смерть Корецького» і два зразки жартівливих пародій на думи.

Початок 19 століття

На початку XIX ст. у 1805 р. Василь Ломиковський почав записувати тексти народних дум на Миргородщині. Вперше опублікував думи князь Цертелі, котрий у 1814 році також займався збиранням дум на Полтавщині. Він видав свої записи в Петербурзі окремою книжечкою під заголовком «Опыт собрания старинных малороссийских песен» у 1819 р.Цертєлєв Н. Опыт собрания старинных малороссийских песен. — Санктпетербург: В тип. Карла Крайя, 1819., куди увійшло 9 дум і 1 пісня. Саме цій книжечці судилося стати першою ластівкою українських фольклорних видань та публікацій цього жанру. У передмові до неї Цертелєв написав, що збирати українські пісні його спонукало бажання знайти українську, «Іліаду» або щось подібне. І він побачив, що український народ також здатний до великого творчого злету, про що свідчать його пісні, які є уламками великого епосу. У 1827, 1834, 1849 роках в своїх збірниках тему розвинув Михайло Максимович.

Перше наукове видання дум з варіантами і поясненнями підготували Володимир Антонович та Михайло Драгоманов у 1874 і 1875 роках. Павло Житецький 1892 року в журналі «Кіевская старина», а у 1893 році окремою книжкою, видав збірку зібрану ЛомиковськимМаксимюк Степан. З історії українського звукозапису та дискографії (73 с.). Львів — Вашингтон: Видавництво Українського Католицького Університету 2003. 288 с. ілюстроване ISBN 966-8197-11-9..

Романтизм

3 того часу поетичний епос України привертав увагу багатьох науковців. Особливо в епоху романтизму (І половина 19 ст.).

Найвизначнішими виданнями дум І половини 19 ст. були шість випусків «Запорожской старины» (1833—1838) Ізмаїла Срезневського, збірка Платона Лукашевича «Малороссийские и червонорусские народные думы и песни» (1836)Малороссийские и червонорусские народные думы и песни / [П. Я. Лукашевич]. — Санкт-Петербург: В тип. Эдуарда Праца, 1836. — 170 c., збірники Михайла Максимовича «Украинские народные песни» (1834)Украинские Думы // Украинские народныя песни, изданные Михаилом Максимовичем. — : Въ Унив. Тип. 1834. — С. 1-64. і «Сборник украинских песен» (1849)Украинские думы // Сборник украинских песен издаваемый Михаилом Максимовичем. Ч. 1. — Киев: в Тип. Феофила Глюксберга, 1849. — С. 3-91. с.. Остання з названих книг мала особливо велике значення. У ній було чітко з'ясовано ознаки жанру думи і надруковано усі відомі на той час думи — загалом 20 сюжетів, значна частина яких була подана в нових, досі невідомих варіантах.

Новий етап дослідження дум почався у 50-х роках 19 ст., коли з'явилися не тільки тексти дум, а й описи кобзарського середовища, в якому вони побутували.

Дуже важливе значення для української фольклористики мала збірка пісень у записах поета-романтика Амвросія Метлинського — «Народные южнорусские песни» (К.. 1854)Метлинский А. Л. Народные южнорусские песни. Сборник. — Киев: Унив. тип., 1854. — 474 с., де крім дум, подаються короткі коментарі і відомості про виконавців. Подібною до неї була двотомна праця Пантелеймона Куліша «Записки о Южной Руси» (Т. 1, 1856; Т. 2, 1857)Записки о Южной Руси. Том 1. — Санкт-Петербург: Издал П. Кулиш, 1856. — 355 c.Записки о Южной Руси. Том 2. — Санкт-Петербург: Издал П. Кулиш, 1857. — 354 c.. Тут публікація епічних творів здійснювалася за новим принципом — у тісному зв'язку із побутом та життям їх носіїв. Зокрема, тексти дум розташовувалися за репертуаром кобзарів, подавалася біографія і характеристика кожного з них, портрети, описувалася манера виконання дум.

У 1856 р. Микола Маркевич видав у Києві збірник «Южно-руські пісні з голосами»Маркевич М. А. Южно-руські пісні: з голосами: [для голосу з фп.] / [зібрав та аранж. М. Маркевич]; [худ.] М. Б. [Михайло Башилов]. — К. : Собств. изд. [Г. Галаган], 1857. — 97 с., де була вміщена дума «Проводи козака» і музичний супровід до неї. Це вважається першою публікацією мелодії дум.

1870-ті-1890-ті

У 1860-х роках під тиском Валуєвського циркуляру фольклористична діяльність звужується, і тільки в 70-х роках посилюється інтерес до вивчення дум та виконавської манери кобзарів. Так, у першому томі «Записок Юго-Западного отдела Русского географического общества» (1873) докладно розповідається про відомого співця Остапа Вересая, його манеру виконання. Знову з'являються нові видання, серед яких — статті і публікації дум Миколи Костомарова в журналах «Беседа» та «Запорожская старина». Найґрунтовнішим на той час було видання «Исторические песни малорусского народа с объяснениями Вл. Антоновича и М. Драгоманова» (Т. 1, 1874; Т. 2, 1875), де упорядники вмістили майже всі відомі думи (17 текстів) з коментарями історичних реалій. Значним досягненням були видання Олександра Русова, Миколи Лисенка, який, крім текстів, записував мелодії дум у виконанні кобзаря Остапа Вересая.

У 1880 — 90-х роках було записано ряд нових варіантів дум. Важливе місце в історії дослідження зайняла праця Павла Житецького «Думки про народні малоруські думи» (К., 1893)П. Житецький. Мысли о народных малорусских думах / «Киевская старина». — Київ, 1893.. У ній автор зробив підсумок вивчення жанру, визначив місце серед інших фольклорних жанрів, охарактеризував діяльність народних співців — носіїв цих творів. Він аналізує епос з точки зору теорії його аристократичного походження. Окрім теоретичної частини, у книзі опублікувався ряд нових дум. У 1897 р. у Чернігові вийшов збірник «Думи кобзарські» Бориса ГрінченкаДуми кобзарські / видано під доглядом Б. Грінченка. — Чернігів: Друкарня «Губернського земства», 1897. — 106 c..

У збиранні, публікації, вивченні дум активну участь брали Микола Лисенко, Порфирій Мартинович, Олександр Потебня, Микола Сумцов, Володимир Перетц, Дмитро Яворницький, Іван Франко та ін.

Дослідження дум на початку 20 століття

Новий етап у вивченні думового епосу на початку 20 ст. пов'язаний з іменами Євгенії Ліньової, яка 1902-го здійснила перший фонографічний запис дум у виконанні Михайла Кравченка, та Лесі Українки, яка у 1908 р. на власні кошти організувала експедицію для записування дум на фонографі, та Філарета Колесси, який здійснив цей задум на Полтавщині. Результатом їх спільної праці стало двотомне видання текстів дум з мелодіями («Мелодії українських народних дум», Львів, Т. 1, 1910; Т. 2, 1913). З експедиції збереглися також аудіозаписи дум на фоноваликах, які були оцифровані у 2013—14 рр. Ф. Колессі належать й інші важливі праці про цей жанр, зокрема у 1920 році він видав у Львові збірку «Українські народні думи», а в 1921 — дослідження про ґенезу народних дум. Він вперше дав науково обґрунтоване визначення словесної та музичної форм жанру. У 1919 виходять також «Українські думи та пісні історичні», упорядковані Дмитром Ревуцьким.

Найґрунтовніше наукове видання дум у XX ст. здійснила Катерина Грушевська (Українські народні думи, т. 1-2. — К., 1927, 1931)Грушевська К. Українські народні думи. Том 1. — Київ-Харків: Пролетар, 1927. — 176 с.Грушевська К. Українські народні думи. Том 2. — Київ-Харків: Пролетар, 1931. — 304 с., але воно було з бібліотек вилучене, а дослідниця репресована.

Сучасні дослідження

До сучасних досліджень дум найбільший внесок зробили Максим Рильський, Михайло Стельмах, М. Родіна, Григорій Нудьга, С. Мишанич, Борис Кирдан та ін.

Походження