Доменіко-Ґаетано-Марія Доніцетті (точніше: Донідзетті; ; 29 листопада 1797, — 8 квітня 1848) — італійський композитор. Разом з Джоакіно Россіні та Вінченцо Белліні, Доніцетті вважається провідним композитором оперного стилю бельканто в першій половині XIX століття і, ймовірно, вплинув на інших композиторів, як-от Джузеппе Верді.

Біографія Доніцетті народився в Бергамо п'ятим із шести дітей дуже бідної родини. У дев'ятирічному віці став учнем школи Сімона Майра, де здобув початкову музичну освіту. 1815 року Майр допоміг Доніцетті вступити до Болонського музичного ліцею, де у віці 19 років композитор написав свою першу одноактну оперу, комедію «Пігмаліон», яка, однак, не була виконана за його життя.

У 1822 році, вже будучи автором 9 опер, Доніцетті отримав запрошення на роботу від Доменіко Барбаха, імпресаріо Театру Сан-Карло в Неаполі, де композитор працював до 1844 року. Загалом у Неаполі було представлено 51 оперу Доніцетті, останньою з яких була «Катерина Корнаро». До 1830 року значний успіх переважно лише комічні опери композитора, за винятком поставленої у Римі опери-серіа «Зоріада де Граната». У 1830 році, коли вперше була поставлена «Анна Болейн», Доніцетті здобув міжнародне визнання, і вже надалі не сприймався як автор лише комічних опер. Серед наступних опер, що мали значний успіх — історичні драми «Лючію ді Ламмермур» (на лібрето Сальвадоре Каммарано, поставлена в Неаполі в 1835 році) та «Роберто Деверо» (поставлена в 1837 році), серед комічних — Любовний напій (1832) і Дон Паскуале (1843).

Доніцетті все більше відчував розчарування цензурою в Італії (а особливо в Неаполі). З 1836 року він зацікавився роботою в Парижі, де відчув більшу свободу вибору для сюжетів та кращі фінансові перспективи. З 1838 року він отримав замовлення Паризької опери на два нових твори і з того часу впродовж наступних 10 років брав участь у постановках своїх опер на французькі тексти та наглядав за постановкою своїх італійських творів. Першою французькою оперою композитора стала опера Поліуто, у 1840 року перероблена і представлена під назвою «Мученики».

З 1843 року Доніцетті через важку хворобу припиняє творчу діяльність. На початку 1846 року він потрапив до лікарні для психічних хворих, а в 1847 року друзі перевезли його назад до Бергамо, де він помер у квітні 1848 року в стані психічного розладу через невросифіліс

Творчість Доніцетті був надзвичайно плідним композитором. Його творча спадщина охоплює близько 75 опер, 16 симфоній, 19 струнних квартетів, 193 пісні, 45 дуетів, 3 ораторії, 28 кантат, інструментальні концерти сонати та інші твори.

Основні опери

«Божевілля» (Una Follia), 1818 «Маленькі мандрівні віртуози» (I piccoli virtuosi ambulanti), 1819 «Петро Великий, цар російський, або Лівонський тесляр» (Pietro il grande Czar delle Russie о II Falegname di Livonia), 1819 «Гувернер у скруті» (L'ajo nell'imbarazzo), 1824 «Театральні зручності й незручності» (Le convenienze ed inconvenienze teatrali), 1827 «Анна Болейн» (Anna Bolena), 1830 «Любовний напій» (L'elisir d'amore), 1832 «Лукреція Борджіа» (Lucrezia Borgia), 1833. Лібрето на основі однойменної п'єси Віктора Гюго «Марія Стюарт» (Maria Stuarda), 1834. лібрето на основі однойменної п'єси Шиллера «Лючія ді Ламмермур» (Lucia di Lammermoor), 1835. Лібрето на основі роману Вальтера Скотта «Ламмемурська наречена». Одна з провідних опер бельканто. «Велізарій» (Belisario), 1836. «Дзвіночок» (Il campanello або Il campanello di notte), 1836 «Роберто Девере» (Roberto Devereux), 1837. За трагедією Франсуа Ансель «Єлизавета Англійська». «Полієвкт» (Poliuto), 1838. За однойменною трагедією Корнеля «Марія ді Руденц» (Maria de Rudenz), 1838 «Дочка полку» (La fille du régiment), 1840 «Мученики» (Les martyrs), 1840. Початкова назва — «Полієвкт», 1840 «Фаворитка» (La favorite), 1840. За більш ранньою власною оперою «L'ange de Nisida». «Марія Паділья» (Maria Padilla), 1841. За трагедією Франсуа Анселя «Лінда ді Шамуні»опера семісеріа (Linda di Chamounix), 1842 «Дон Паскуале» (Don Pasquale), 1843 «Марія ді Роган» (Maria di Rohan), 1843 «Катеріна Корнаро, або Цариця Кіпру» (Caterina Cornaro ossia La Regina di Cipro), 1844 «Дон Себастьян Португальський» (Dom Sébastien)'', 1843. Лібрето Ежена Скріба за п'єсою П.-А. Фуше

Хорові твори Ave Maria Grande Offertori Il sospiro Messa da Requiem Messa di Gloria e Credo Miserere (Psalm 50)

Твори для оркестру Allegro для струнних до мажор Larghetto, tema e variazioni мі-бемоль мажор Концертна симфонія ре мажор (1817) Симфонія ля мажор Симфонія ре мажор Симфонія ре мажор (1818) Симфонія ре мінор

Концерти Концертино для кларнета сі-бемоль мажор Концертино для англійської валторни соль мажор (1816) Концертино до мінор для флейти та камерного оркестру (1819) Концертино для флейти з оркестром до мажор Концертино для флейти з оркестром ре мажор Концертино для гобоя фа мажор Концертино для скрипки та віолончелі ре мінор Концерт для скрипки та віолончелі ре мінор Концерт для 2 кларнетів «Марія Паділья»

Камерні твори 17 струнних квартетів Andante sostenuto для гобоя та арфи фа мінор Вступ для струнних ре мажор Larghetto та Allegro для скрипки та арфи соль мінор Largo/Moderato для віолончелі та фортепіано соль мінор Ноктюрни (4) для духових інструментів та струнних Соната для флейти та арфи Соната для Флейта і фортепіано до мажор Симфонія для духових інструментів соль мінор (1817) Квінтет для гітари та струнних № 2 до мажор Етюд для кларнета № 1 сі-бемоль мажор Тріо для флейти, фагота та фортепіано фа мажор

Для фортепіано Adagio ed Allegro соль мажор Allegro до мажор Allegro фа мінор Фуга соль мінор Великий вальс ля мажор Larghetto ля мінор «Una furtiva lagrima» Larghetto до мажор Пастораль мі мажор Presto фа мінор Симфонія ля мажор Симфонія № 1 до мажор Симфонія № 1 ре мажор Симфонія № 2 до мажор Симфонія № 2 ре мажор Соната до мажор Соната фа мажор Соната соль мажор Варіації мі мажор Варіації соль мажор Вальс ля мажор Вальс до мажор Вальс до мажор «Запрошення» </div>

Див. також 9912 Доніцетті — астероїд, названий на честь композитора.

Примітки

Джерела та література Доніцетті / УРЕ «Лючія ді Ламмермур» Г. Доніцетті i вокальна реформа 30-40-х років століття / О. Г. Стахевич // Культура України. Вип. 5., 1999. — С. 63—70. Гаэтано Доницетти / Д. Донати-Петтени; пер. с итал. — Л.: Музыка, 1980. — 192 с. Гаэтано Доницетти: биография / А. Фраккароли; пер. с итал. И. Константиновой; Библиотека Академии молодых певцов Мариинского театра. — Санкт-Петербург: Сад искусств, 2003. — 334 с.: ил., портр. — (Волшебный мир музыки). — Библиогр.: с. 329—331. — ISBN 5-94921-001-8.

Посилання

Donizetti Society