Іта́лія ( ), офіційна назва — Італі́йська Респу́бліка ( )Search the agreements database Council of the European Union (retrieved 13 жовтня 2013).Italy: The World Factbook Central Intelligence Agency (retrieved 13 жовтня 2013). — держава на півдні Європи, що складається з півострова, відмежованого Альпами та оточеного кількома островами. Країна розташована у південно-центральній Європі і вважається частиною західної ЄвропиItaly is often grouped in Western Europe. Academic works describing Italy as a Western European country:. Унітарна парламентська республіка зі столицею у місті Рим, що займає територію загальною площею км² і межує на суходолі з Францією на північному заході, зі Швейцарією та Австрією на півночі та Словенією на північному сході, а також анклавованими мікродержавами Ватикан, Сан-Марино. Італія має територіальний ексклав у Швейцарії (Кампйоне). Населення країни — близько 60 мільйонів, що робить її третьою за чисельністю країною-членом Європейського Союзу.
Через своє географічне розташування у Південній Європі та Середземномор'ї, Італія історично була домом для безлічі народів та культур. Окрім різних давніх народів, розсіяних по усій території сучасної Італії, найпоширенішими були індоєвропейські італіки, які дали півострову свою назву, починаючи з античності, фінікійці та карфагеняни засновували колонії переважно на островах сучасної Італії. Греки заснували поселення у так званій Graecia Magna у Південній Італії, у той час як етруски та кельти населяли відповідно центральну та північну Італію. Плем'я італіків, відоме як латини, утворило Римське царство у VIII столітті до нашої ери, яке з часом стало республікою з урядом сенату та народу. Римська республіка спочатку завоювала й асимілювала своїх сусідів на італійському півострові, врешті розширивши та завоювавши частини Європи, Північної Африки та Азії. До першого століття до н. е., Римська імперія стала домінантною силою у Середземномор'ї, а також провідним культурним, політичним та релігійним центром, ознаменувавши Pax Romana, період понад у 200 років, протягом якого Італійське право, технології, економіка, мистецтво та література зазнали стрімкого розвитку. Італія залишилася батьківщиною римлян і метрополією імперії, спадщину якої можна спостерігати у всесвітньому поширенні культури, урядування, християнства та латинського письма.
Під час раннього середньовіччя Італія пережила падіння Західної Римської імперії та потерпала від численних нападів інших народів, як-от лангобарди та остготи, візантійці та пізніше нормани. Століттями пізніше Італія стала місцем зародження Середньовічних морських республік та Ренесансу. , надзвичайно продуктивного інтелектуального руху, який згодом став загальним і формував наступний хід європейської думки, і заклав основу для сучасного капіталізму. Ці здебільшого незалежні держави виступали головними центрами торгівлі фЄвропи з Азією та Близьким Сходом, часто насолоджуючись більшою мірою демократії, аніж більші феодальні монархії, що консолідувалися по всій Європі; однак, частина центральної Італії перебувала під владою теократичних папських держав, у той час, як Південна Італія залишалася значною мірою феодальною до XIX століття, частково внаслідок послідовних візантійських, арабських, норманських, анжуйських, арагонських та інших закордонних завоювань регіону. Епоха Відродження розпочалася в Італії та поширилася на решту Європи, викликаючи поновлений інтерес до гуманізму, науки, географічних відкриттів та мистецтва. Італійська культура процвітала, випускаючи відомих вчених, художників та поліматів. Під час середньовіччя італійські дослідники відкрили нові маршрути до Далекого Сходу та Нового Світу. Тим не менш, комерційна та політична міць Італії значно погіршилися з відкриттям торгових шляхів, що обходили Середземномор'я. Століття суперництва та міжусобиць між італійськими містами-державами, як-от Італійські війни XV—XVI століть, залишили Італію роздробленою, а кілька італійських держав були завойовані й далі розділені багатьма європейськими державами протягом кількох наступних століть.
До середини XIX століття зростання італійського націоналізму та заклики до незалежності від зовнішнього контролю призвели до періоду революційних політичних потрясінь. Після століть іноземного панування та політичного поділу, Італія була майже повністю об'єднана в 1861 році, протягом бурхливого періоду своєї історії відомого, як Рісорджименто ( — відродження), заснувавши Італійське королівство, як велику державу. З кінця XIX — початку XX століття, північна Італія швидко індустріалізувалася, і надбала колоніальну імперію , у той час як південь залишався значною мірою збіднілим і виключеним із процесу індустріалізації, підживлюючи велику і впливову діаспору. Попри те, що Італія була однією з чотирьох головних держав-союзників у Першій світовій війні, країна пережила період економічної кризи та соціальних потрясінь, що призвело до піднесення італійської фашистської диктатури у 1922 році. Участь у Другій світовій війні у складі Країн Осі закінчилася військовою поразкою, економічним руйнуванням та громадянською війною. Після визволення Італії, країна позбулася монархії та створила демократичну республіку, що призвело до тривалого економічного буму, який перетворив Італію у високорозвинену країну.
Сьогодні, Італія вважається однією з найбільш культурно та економічно розвинених країн світу Country and Lending Groups. World Bank. Retrieved 1 серпня 2016., з восьмою економікою за величиною номінального ВВП (третьою у Єврозоні), шостою за величиною національного багатства та третьою за величиною золотих резервів центрального банку. Країна посідає високі місця у рейтингах очікуваної тривалості життя, якості життя, охорони здоров'я та освіти. Італія відіграє значну роль у регіональній та глобальній економічній, військовій, культурній та дипломатичній політиці; Італія є водночас регіональною потугоюGabriele Abbondanza, Italy as a Regional Power: the African Context from National Unification to the Present Day (Rome: Aracne, 2016)«Operation Alba may be considered one of the most important instances in which Italy has acted as a regional power, taking the lead in executing a technically and politically coherent and determined strategy.» See Federiga Bindi, Italy and the European Union (Washington, D.C.: Brookings Institution Press, 2011), p. 171. та великою державою («The United States is the sole world's superpower. France, Italy, Germany and the United Kingdom are great powers») («The great powers are super-sovereign states: an exclusive club of the most powerful states economically, militarily, politically and strategically. These states include veto-wielding members of the United Nations Security Council (United States, United Kingdom, France, China, and Russia), as well as economic powerhouses such as Germany, Italy and Japan.»), і посідає восьме місце у списку країн із найпотужнішими арміями. Італія є співзасновником і провідним членом Європейського Союзу та членом численних міжнародних організацій, серед яких ООН, НАТО, ОЕСР, ОБСЄ, СОТ, Велика сімка, Велика двадцятка, Середземноморський союз, Рада Європи, Шенгенська зона та багато інших. Країна тривалий час є глобальним центром мистецтва, музики, літератури, філософії, науки й техніки, моди, і здійснила значний вплив та сприяла різноманітним сферам, включаючи кіно, кухню, спорт, юриспруденцію, банківську діяльність та бізнес. Як відображення свого культурного багатства, Італія є домом для найбільшої у світі кількості людських надбань (61) і є п'ятою найбільш відвідуваною країною світу.
Походження назви
Про етимологію слова «Італія» є багато припущень.Alberto Manco, Italia. Disegno storico-linguistico, 2009, Napoli, L'Orientale, Історики та лінгвісти пропонують широке коло теорій походження цієї назви.Alberto Manco, Italia. Disegno storico-linguistico, 2009, Napoli, L'Orientale, ISBN 978-88-95044-62-0 Згідно із найпоширенішою думкою термін Італія від OLD, p. 974: «first syll. naturally short (cf. Quint.Inst.1.5.18), and so scanned in Lucil.825, but in dactylic verse lengthened metri gratia.» було запозичено через грецьку мову від оскського слова Víteliú, що означає «земля молодого теляти».Dionysius of Halicarnassus, Roman Antiquities, 1.35, on LacusCurtius Давньогрецький історик Діонісій Галікарнаський розповідає легенду про те, що Італію було названо на честь Італа, про якого також згадували АрістотельAristotle, Politics, 7.1329b , on Perseus і ФукідідThucydides, The Peloponnesian War, 6.2.4 , on Perseus.
Природа
Географічне положення. Територія
Італія — це країна, що розташована на півдні Європи, оточена морями басейну Середземного моря і займає: весь Апеннінський півострів; великі острови Сицилія, Сардинія; 7 населених островів Тосканського архіпелагу, найбільшим із яких є острів Ельба; Понціанські острови; острови Іскія, Капрі, Прочида; Ліпарські (Еолійські) острови; острів Устіка; Егадські острови; архіпелаг Маддалена, острови Таволара, Молара, Асінара, Сант-Антіоко і Сан-П'єтро поблизу Сардинії; острів Пантеллерія й Пелаґійські острови в Сицилійському морі; острови Треміті в затоці Гаргано.
Площа території — 301308 км². Площа суші — 294020 км².
Сухопутні кордони проходять вздовж гірського ланцюга Альп: на заході із Францією — 488 км, на півночі — зі Швейцарією — 740 км й Австрією — 430 км, на сході зі Словенією — 232 км. Крім того, Італія має кордони з двома невеличкими державами — анклавами: Ватиканом — 3,2 км та Сан-Марино — 39 км.
Морські кордони проходять узбережжями морів: зі сходу — Адріатичного, з півдня — Іонічного, з південного заходу — Тірренського, а з північного заходу — Лігурійського. Південне узбережжя острова Сицилія омивають води Сицилійського моря.
Довжина берегової лінії — 7600 км. Територіальні води — 12 морських миль. Континентальний шельф — 200 морських миль.
Столиця — Рим — 2,6 млн людей, (1997 р.) з передмістями — 3,8 млн.
Великі міста — Мілан — 1,305 млн осіб, Неаполь — 1,047 млн осіб, Турин — 921 тис. осіб, Палермо — 686 тис. осіб, Генуя — 656 тис. осіб.
В Італії налічується 22 національних парки, що займають 5 % території країни.
Геологія
Італія характеризується надзвичайно складною та різноманітною геологічною будовою, сформованою внаслідок зіткнення Африканської та Євразійської плит. Цей процес, що триває й досі, зумовив виникнення численних гірських систем, активних вулканів і сейсмічних зон.
Основним геологічним елементом країни є Апеннінські гори, які простягаються уздовж усієї Італійської півострівної частини. Вони сформувалися переважно в альпійську епоху горотворення (крейда — кайнозой) і складаються з осадових порід мезозойського та кайнозойського віку — вапняків, мергелів, пісковиків і глин. На півночі країни розташовані Альпи, де представлені докембрійські, палеозойські та мезозойські утворення, а також кристалічні масиви (граніти, гнейси, сланці). Між Альпами та Апеннінами лежить Паданська рівнина, заповнена потужними товщами четвертинних алювіальних відкладів, які утворилися внаслідок діяльності річок По та її приток.
Італія належить до вулканічно активних регіонів Європи. На її території розташовані діючі вулкани — Везувій, Етна та Стромболі, які пов'язані з активними зонами субдукції в Середземноморському регіоні. Сейсмічна активність в Італії залишається високою: землетруси найчастіше відбуваються в Центральних та Південних Апеннінах і на Сицилії.
Рельєф
Площа суші країни становить 294020 км², з яких: 38,7 % — гори; 39,7 % — пагорби; 21,6 % — рівнини.