Змі́єві вали́ — народна назва одного з видів дерево-земляних оборонних (белігеративних) споруд у вигляді довгих валів. Поширені на території Середньої Наддніпрянщини. Їхні залишки розташовані переважно в лісостеповій зоні України. Загальна довжина валів — більш ніж 950 км. Зазвичай, в науковій літературі під терміном Змієві Вали розуміють вали споруджені в ХІ-ХІІ століттяхМ. П. Кучера. Змієві вали // ].

Розташування та будова

На момент дослідження (1970-ті, 1980-ті роки) доступними для вивчення були 234 км. Коли М. П. Кучера досліджував вали на початку 1980-х років, було 23 відрізки валів, не рахуючи більш ранніх валів вписаних в систему Змієвих валів та двох невеликих поперечних валів біля Хутора Хлепча на р. Стугна та в с. Ніжиловичі. Загальна протяжність споруд була близько 969,5 км.

Для порівняння: Великий китайський мур (VII ст. до н. е. — XVI ст.) — має довжину 21 196 км; Германський кордон, римські укріплення (, 83-260 рр.), 568 км; Данський вал (Dannevirke, 650/737-968 рр.) — близько 30 км; Вал Оффи (Британія, 757—796 рр.) — близько 240 км.

Змієві вали формують дев'ять оборонних ліній: Вітянсько-Бобринська; Стугнянсько-Ірпінсько-Тетерівська; Дніпро-Тетерівська; Дніпро-Кам'янська; Середній Пороський вал; Великий Пороський вал; Росько-Гуйвянська; Дніпровська лівобережна; Посульська.

У XVI—XVIII століттях виникали й інші вали в районі Змієвих Валів. Зокрема: Безпятинсько-Застугнянський (7 км); Стеблівський (8 км); Малий Пороський вал (близько 5 км); Барахтянський (0,8 км) та інші.

Іноді, умовно за географічним принципом Змієві вали поділяють на територіальні групи: Змієві вали Київщини — найбільша система укріплень на правому березі Дніпра, що складена з валів різної висоти і довжини. Загальноприйнятно Змієвими називати саме залишки валів по річках Віта, Красна, Трубіж, Стугна і Рось, які й на початок 2010-х років місцями збереглися в досить доброму стані і сягають іноді 15 м заввишки та десятків кілометрів у довжину.

Змієві вали Переяслава — система подвійних валів неподалік нинішнього міста Переяслав Київської області.

Змієві вали Посулля — назва широкого валу, що тягнеться правим берегом річки Сула (притока Дніпра) від її гирла до середнього плину і його відгалужень, що доходять ледь не до міста Суми.

Письмові свідчення

Одним із найбільш ранніх свідчень про вали є лист архієпископа Бруно Кверфуртського до німецького імператора Генріха II, який проїздив Київ у 1008 р. до печенігів для проповіді християнства. Він повідомляв, що Володимир Святославич із дружиною два дні супроводжував його дорогою до печенігів до кордону своєї держави, яке він оточив (circumklausit) від бродячого (кочового) ворога (vagum hostem) дуже потужною і дуже довгою (firmissima et longissima) «огорожею» (sepe). На жаль, в літературі немає єдиної думки про значення застосованого Бруно латинського терміна «sepe». Його перекладають і як «засіки, завали», і як «частокіл», і як «огорожа», і як «паркан, дерев'яна огорожа»Грушевський, Михайло Сергійович.

Твори : у 50 т. / М. С. Грушевський; редкол.: П. Сохань (голов. ред.), І. Гирич та ін. — . — Львів: Видавництво «Світ», 2002 — .

Т.46. Кн. 2 / НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського; Грушевський М. С.. — Львів: Видавництво «Світ», 2015. — XXVI, 486 с. : іл. — 5000 пр.. — (Серія «Допоміжні матеріали: Довідники, покажчики, архіви»: рецензії на праці Михайла Грушевського (1915—1938)). Причинки до історії України-Руси. IV. Бруноіз Квербургу, гість Володимира Великого в 1007 р. — С.353..

Кілька разів вали Середнього Подніпров'я згадані літописом: під 1093 р. — два вали на південь від низин Стугни за Треполь (сучасне с. Трипілля).

Обидва Переяславські вали згадано під 1095: та 1149 рр.:

під 1151 р. — вал на південь від середньої течії Стугни на південь від Василева (сучасне м. Васильків): При цьому літопис не дає прямої відповіді на питання про значення валів як штучних споруд. Вони згадані при описі військових дій як проти половців, так і між давньоруськими князями, але без визначення їх конкретної ролі в цих діях: війська «проідоша вал»; «Проведений вал», «став межи валом», «прийшли до валів»; «изидоша стрілці з валу»; «ста межи валом»; «йде за вал», «прийшли до валових і не проходячи валу».

У літописі під 1223 р. йде оповідання про появу орд Чингісхана, які пройшли через половецькі володіння і, відповідно до одного з літописних списків, «придоша поблизу Русі, идеже зветься вал Половечьскій». Виходячи з цього повідомлення, Є.Ковальчик припускає, що Половецький вал був десь на лівому березі Дніпра. Однак в інших літописних списках ці відомості викладені повніше: орди Чингісхана відтіснили половців до Дніпра; рятуючись від прибульців, до Половецькому валу «прибіжить» половецький «князь» Котян. У цьому випадку згаданий вал міг бути розташований і на Правобережжі Дніпра.

Датування валів

В історії дослідження Змієвих валів центральне місце посідає питання їх хронології. Використовуючи легенду про будівництво римським імператором Траяном (кінець I — початок II ст.н. е.) так званих Траянових валів у Подністров'ї та Подунав'ї, І. І. Фундуклей (1848 р.) вважав, що і Змієві вали слід датувати римським часом. На думку дослідників, у літописних згадках мова йде про Змієві вали, які вже існували в XI—XII ст.

М. Ю. Брайчевський у 1952 р. висловився проти датування Змієвих валів скіфським часом. Він зазначав, що існування таких валів в умовах общинного ладу за відсутності єдиної централізованої влади і єдиної військової організації позбавлене будь-яких підстав. Змієві вали захищали не Степ, де в скіфський період виникла рабовласницька держава, а Лісостеп. У порядку робочої гіпотези М. Ю. Брайчевський запропонував датувати Змієві вали Середнього Подніпров'я періодом черняхівської археологічної культури II—V ст.н. е. При цьому Брайчевський не заперечував існування валів давньоруського часу, однак місце розташування цих валів не вказував. Пізніше М. Ю. Брайчевський уточнив, що до епохи Київської Русі можуть належати вали Київщини, а до черняхівської культури — вали Поділля.

Добровольський Л., який обстежив вали по річках Віта, Бобриця і Стугна, вважав, що обидві лінії разом із розташованими в них городищами слугували для захисту Києва. Спорудження валів він приписував до давньоруського періоду, або до «початкової пори існування Русі».

П. А. Раппопорт, працюючи над давньоруськими пам'ятками оборонного будівництва Київського Подніпров'я — городищами, не виявив їх чіткого зв'язку зі Змієвими валами. Пізніше дослідник під впливом ранніх робіт В. Г. Ляскоронського, відніс Змієві вали до скіфського часу — ця думка здавалася більш прийнятною, ніж гіпотеза М. Ю. Брайчевського.

І. М. Самойловський відносив Змієві вали Лівобережжя до давньоруського часу — Переяславські вали він вважав спорудами, що захищали давній Переяслав. Але в призначенні Змієвого валу по лівому березі Дніпра він мав сумніви і допускав можливість, що він охороняв зі сходу Дніпровський водний шлях. У останньому випадку дослідник явно припустив помилку: оборонний рів вздовж вала лежав не зі сходу, а з боку Дніпра. Для правильної відповіді на запитання необхідно було більш конкретно визначити вихідні хронологічні дані. Адже одного разу споруджений вал не міг залишатися у справному стані сотні років і функціонувати протягом усього давньоруського періоду. Наприкінці Х — першій третини XI ст. по Дніпру між Стугною на Правобережжі та Сулою на Лівобережжі, проходив кордон Русі у Середньому Подніпров'ї. Вал на вказаній ділянці захищав Лівобережжя з заходу — з боку Правобережжя.

З кінця 1960-х років до початку 1970-х краєзнавець (математик за спеціальністю) А. С. Бугай обстежив на місцевості більшість збережених ліній Змієвих валів. Результати обстеження він зафіксував на відповідній карті. Виявив у тілі валів вугілля від згорілих колод, яке продатував радіовуглецевим методом. На підставі отриманих даних А. С. Бугай датує вали II ст. до н. е. — VII ст.н. е. На опублікованій ним картосхемі валів вказані дати радіовуглецевого аналізу в місцях взяття проб вугілля. Всього визначено 14 дат для дев'яти ліній валів у межах 150 р. до н. е. — 550 р. н. е., у тому числі дві дати — II-І ст. до н. е., по одній — II і III ст., шість — IV в., два — V ст. і дві — VI ст. На основі цих даних дослідник датував вали II ст. до н. е. — VI ст.н. е. Ще до отримання даних про датування, А. С. Бугай вважав, що Змієві вали є продуктом багатовікової історії місцевого населення. На його думку, будівництво величезних городищ скіфського часу типу Немирівського, було кроком до будівництва валів для захисту цілих районів; їх зведення, розпочате в I тис. до н. е., могло тривати і в I тис. н. е., «навіть за часів Аскольда і Діра». Трохи пізніше А. С. Бугай вважав, що Змієві вали слугували пограниччям між окремими суспільно-політичними утвореннями, які захищали свої території від спільного ворога. Завдяки А. С. Бугаю в суспільстві та серед науковців зросло зацікавлення Змієвими валами. Це підштовхнуло до початку професійного наукового археологічного дослідження Змієвих валів. Через крайню обмеженість джерелознавчих даних, до кінця 1970-х років вали датували різними епохами в межах від раннього заліза до Київської Русі включно. Результати радіовуглецевого аналізу, здійснені на основі матеріалів А.Бугая, не внесли ясності в це питання. Адже в 1970-ті — на початку 1980-х років можливості радіокарбонного методу датування пам'яток 1-2 тис. н. е. були дуже обмеженими.

Ґрунтовні дані про походження певної частини Змієвих валів отримано під час робіт експедиції ІА АН УРСР із дослідження Змієвих валів під керівництвом М. П. Кучери. Завдяки знахідкам побутових предметів та стратиграфічним спостереженням Змієві вали Середньої Наддніпрянщини впевнено датують XI — початком XII ст. Науково обґрунтовані, доказові дані щодо датування споруд були здобуті в результаті роботи археологічної експедиції ІА НАН України під керівництвом М. П. Кучери. Основою датування Змієвих валів став набір археологічних даних:

1. Випадки перекриття валами залишків поселень більш ранніх епох. а) поселення другої половини І тис. до н. е. (ранній залізний вік) біля с. Копіївка, с. Потіївка, с. Лубське; б) поселення зарубинецької культури біля селища Стеблів; в) поселення київської культури біля с. Решітки, с. Сушки, с. ЛубськеКучера М. П. Змиевы валы Среднего Поднепровья / АН УССР. ИА. — К.: Наук. думка, 1987. -207 с. — С.68-73..

2. Знахідки предметів давньоруського часу в заповнені ровів, всередині валу, рештках згорілих конструкцій. Знайдено: а) залізна сокира в основі валу біля хутора Хлебча, що належить до IV типу за А. Н. Кірпічніковим і датується Х-ХІ ст. н. е.Кучера М. П. Змиевы валы Среднего Поднепровья / АН УССР. ИА. — К.: Наук. думка, 1987. -207 с. — С.73-74

Призначення валів

Уже з ХІХ століття у вчених не було сумнівів у тому, що Змієві вали були військовими оборонними спорудами. Високі насипи значної довжини виконували роль суцільних загороджень і були ефективними засобами захисту осілого хліборобського населення лісостепу, його господарства та жилих поселень від легкої кінноти степових кочовиків, зводячи нанівець їхню головну перевагу — швидкість просування та раптовість нападу. Загрозу з боку степу підтверджує конструкція валів та загальна спрямованість їхніх ліній — вали хвилями розходяться з півночі на південь та південний схід, утворюючи паралельні лінії.

Те, що зараз виглядає як залишки невиразних земляних насипів, колись було потужним та складним укріпленням — суцільні вали заввишки 10-15 метрів, шириною основи до 20 метрів, на дерев'яному каркасі, в деяких місцях у вигляді 5-6 паралельних земляних укріплень, із ровом глибиною до 2-3 метрів. Будівництво таких споруд вимагало величезної кількості людей та централізованого управління, тобто воно було можливим лише за умови існування держави, розвиненої цивілізації на цих територіях.

Топонімія