Бальтаза́р Гаке́т, іноді Бальтазар ГакветКачор А. Криниця — окраса Лемківщини // Краківські вісті. — 1941. — 12 черв. (Аке, Belsazar Hacquet; 1739, Ле-Конке, Франція — 10 січня 1815, ВіденьМедведик П. Гакет Бальтазар… — С. 325.) — австрійськийНімецький — у Медведик П. Гакет Бальтазар… — С. 325. мандрівник, природознавець, геолог, географ, лікар, педагог, вчений-енциклопедист французького походження. Його вважають піонером в альпінізмі та в галузі дослідження природи Карпат. Досконало володів німецькою, французькою, англійською, латинською, чеською, словенською, польською мовами, а також українською мовою в обсязі, необхідному для читання лекцій у Львівському університеті. Б. Гакета можна назвати предтечею вивчення географії в цьому виші.
Біографія Народився в 1739 р. у французькому місті Ле-Конке у Бретані.
В єзуїтській колегії в Понт-а-Мусон здобув ступінь доктора філософії, у Монпельє та Парижі вивчав медицину. Закінчив навчання 1764 року у Віденському університеті.
У 1757—1763 рр. як воєнний хірург брав участь у Семилітній війні. У середині 1760-х років перебував у Каринтії. У 1773—1787 рр. жив і працював у Словенії (Любляна).
Перебування в Галичині У 1786 р. Б. Гакета запросив до Львова губернатор Галичини Йозеф Бріґідо. У 1787 р. вчений переїхав до Галичини. Тут працював до 1805 р. професором природничого (за іншими даними — лікарськогоMaślankiewicz K. Hacquet Baltazar (Belsazar)… — S. 221.) відділу Львівського університету. 20 травня 1788 року отримав номінацію професора біології медичного факультету Львівського університету. Акушерство та рільництво викладав українською мовою.
Протягом майже 20 років проживання в Галичині вивчав цей край та знайомив європейську громадськість зі своїми спостереженнями. Також у Львові одружився. Через ліквідацію Львівського університету 1805 року переїхав до Кракова.
Описав Львів, у якому нарахував 322 кам'яниці, 20 костелів та церков (до 1772 р. їх було 70), близько 3 тис. дерев'яних будинків і 40 тис. мешканців, із них 6 % німецькомовних.
Маршрути подорожей Україною, Польщею, Молдовою 1788—1789 рр.: Путила — Кути — Яблунів — Коломия — Делятин — Надвірна — Станіслав (суч. Івано-Франківськ) — Калуш — Галич (том 1 видання Neueste physikalisch-politische Reisen in den Jahren 1788 bis 1795 durch die Dacischen und Sarmatischen oder Nordlichen Karpaten). 1788—1790 рр.: Зборів — Тернопіль — Чортків — Заліщики — Хотин — Могилів (суч. Могилів-Подільський) — Липкани — Ботошани (том 2). 1791—1793 рр.: Галич — Єзупіль — Нижнів — Тлумач — Тисмениця — Майдан — Гвіздець — Заболотів — Кути — Путила — озеро «Чурєп» — витоки Пруту — витоки Бистриці-Надвірнянської — Надвірна — долина Бистриці-Солотвинської — Мізунь — Болехів — Тисів — Бубнище — долина Опору — Сколе — долина Стрия — Турка — Бориня — Дністрик (Дубовий) — Стрілки — Лінина — Старий Самбір — Лісько — Дукля — Кросно — Динів — Перемишль — Добромиль — Стара Сіль — Нагуєвичі — Стебник — Модричі — Дрогобич — Щирець — Любінь Великий — Шкло — Львів — Буськ — Сокаль — Замостя — Рава-Руська — Жовква — Мокротин — Львів (том 3). Також відвідав міста Бучач, Заліщики, Скала. 1794—1796 рр. (зі Львова до Нового Сонча через Краків): Львів — Жовква — Мокротин — Шкло — Янів — Городок — Родатичі — Яворів — Краковець — Немирів — Любачів — Ярослав — Ланьцут — Ряшів — Тарнів — Краків — Величка — Живєц — Старий Санч — Новий Санч (том 4). 1797: Львів — Гусятин — Кам'янець-Подільський — Могилів — Дубосари — Овідіополь — Одеса — Очаків — Херсон — Перекоп — Сімферополь — Бахчисарай — Севастополь — Євпаторія — Феодосія — Судак — Сімферополь — Перекоп — Херсон — Миколаїв — Торговиця — Умань — Тульчин — Радивилів — Львів (у Сімферополі Б. Гакет зустрівся з російським географом П.-С. Палласом, який тоді займався дослідженням Криму) (див. Reise durch die neu eroberten Provinzen Russlands, im Jahr 1797)Ровенчак І. Бальтазар Гакет як географ України] // Історія української географії. — Тернопіль, 2000. — Вип. 2. — С. 56—62..
Останній період У 1805—1810 рр. працював у Краківському університеті, зокрема, був деканом лікарського відділу (1807). У 1809 або 1810 р. переїхав до Відня, оскільки керівництво університетом взяли до своїх рук поляки. Щоправда, вони хотіли залишити вченого у Кракові, проте той відмовився.
10 січня 1815 р. помер у Відні, похований там же.
Наукова діяльність Був членом понад 20 європейських академій наук і наукових товариств: член Імператорського товариства землеробства (1772), його секретар (1774—1780), професор медицини в Ляйбаху (Любляна, 1773—1787), член Імператорської академії рідкісних явищ природи, член Курфюрстської академії в Майнці, Економічного товариства в Ляйпцігу, Ботанічно-економічного товариства у Флоренції, Землеробського товариства Сардинського королівства.
Автор близько 100 публікацій у галузі ботаніки, біології, географії та медицини.
Публікації Альпійська рослинність Крайни (1782). Світ Крайни (4 томи, 1781—1787). Neueste physikalisch-politische Reisen in den Jahren 1788 bis 1795 durch die Dacischen und Sarmatischen oder Nordlichen Karpaten. Nurnberg 1790, 1791, 1794, 1796 (Новіші фізично-політичні подорожі Гакета в 1788—1795 рр. через Дакійські, Сарматські або Північні Карпати). Видрукувано німецькою мовою в Нюрнберзі у 4 томах. Reise durch die neu eroberten Provinzen Russlands, im Jahr 1797 (Подорож 1797 р. через новопридбані російські провінції), Ляйпціґ, 1798 (географічна характеристика Правобережної України та Криму). Автобіографія (1813).
Примітки
Джерела Вальо М. Бальтазар Гакет і Україна: Статті і матеріали. — Львів, 1997. — 152 с. Бальтазар Гакет — дослідник Південно-Східної і Центральної Європи: Дослідж. і матеріали / ред.: Л. Крушельницька, М. Вальо; упоряд.: М. Вальо. — Л., 2000. — 318 c. — Бібліогр.: с. 281—310. Вальо М. Слов'янські народи в дослідженнях Б.Гакета. // Балтазар Гакет — дослідник Південно-Східної і Центральної Європи. Дослідження і матеріали. — Львів, 2000. — С. 23—41. Гакет Бальтазар // Енциклопедія Львова. — Т. 1. — С. 458—459. Іван Ровенчак. Бальтазар Гакет як географ України // Історія української географії. Всеукраїнський науково-теоретичний часопис. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2000. — Випуск 2. — С. 56—62. Медведик П. Гакет Бальтазар // Бондаренко В. Мандри і дослідження Бальтазара Гакета // Лісовий і мисливський журнал. Рецензія на: «Бальтазар Гакет — дослідник Південно-Східної і Центральної Європи. Дослідження і матеріали» / Упорядкування та наукова редакція: М.Вальо, М.Кріль. — Львів, 2000. — 318 с., 36 с. іл. Рецензія на: «Hacquet B. Veneti-Iliri-Slovani / Poslovenil in priredil Rasto Švajgar. — Nova Gorica, 1996. — 200 s.» та «Бальтазар Гакет і Україна. Статті і матеріали» / Автор-упорядник Марія Вальо. — Львів, 1997. — 158 с. Maślankiewicz K. Hacquet Baltazar (Belsazar) (1739 lub 1740—1815) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1961. — T. IX/2. — Zeszyt 41. — S. 221—223.
Посилання
Бальтазар Гакет (Аке): його подорожі та дослідження побуту і культури Західної України. Пілігрим. Бальтазар Гакет.