Мехме́д IV Мисливець (, Meḥmed-i rābiʿ, або Avci Mehmet; , Стамбул — , Едірне) — османський султан, що правив в 1648—1687 роках. Перший син османського султана Ібрагіма I від Хатідже Турхан-султан, що була українського походження. Останній турецький падишах, при якому Османська імперія становила реальну загрозу для Європи та християнського світу.
Зійшов на престол у 7-річному віці завдяки змові матері з яничарами. Намагався розширити володіння Османів у Європі, воював із Святим Престолом, Річчю Посполитою, Московією, Венецією, Австрією. Від його імені управління імперією здійснювали великі візири з албанського роду Кепрюлю: Мехмед-паша (1656—1661), Ахмед-паша Фазил (1661—1676) та Кара-Мустафа (1676—1683). На прохання гетьмана Богдана Хмельницького взяв під протекторат Військо Запорозьке (1650, 1653, 1655), а згодом уклав Корсунську угоду (1669) про протекторат з Петром Дорошенком.Чухліб Т. В. Мегмед IV // Енциклопедія історії України. 2009. Т. 6. С. 570..
Життєпис Мехмед IV був сином султана Ібрагіма І (прав. 1640—1648) від Турхан-султан, наложниці українського походженняЕнциклопедія історії України: Т. 10 (Т–Я). — 2013. — 784 сNecdet Sakaoğlu, Bu Mülkün Kadın Sultanları, 4. Baskı, s. 245.Sakaoğlu, Necdet (2015). Bu Mülkün Sultanları. Alfa Yayıncılık, p. 346 (eng: «… visited the lands where she was born, Ukraine — breathed the air of her homeland and perhaps met with her family»). ISBN 978-6-051-71080-8.. Онук Кесем-султан, яка була грецького походження. Незабаром після його народження батьки посварилися, і Ібрагім настільки розізлився, що вирвав Мехмеда із рук матері та кинув немовля в резервуар з водою, він був врятований слугами гарему. Але це залишило шрам на голові МехмедаJohn Freely — Inside the Seraglio published 1999, Chapter 9: Three Mad Sultans. Отримав прізвисько «Мисливець» через свою любов до спорту та полювання.
За правління Мехмеда IV османський уряд проводив політику налагодження союзницьких зв'язків з Україною та надавав підтримку гетьманам Богданові Хмельницькому, Іванові Виговському, Юрію Хмельницькому, Павлові Тетері, Іванові Брюховецькому і Петрові Дорошенку. 1650 року османський уряд після тривалих двосторонніх переговорів, запропонував Богданові Хмельницькому прийняти протекторат над Україною, що мала стати васальною державою Османської імперії як Молдавія, Волощина, Трансільванія і Кримське ханство.
На думку деяких українських істориків (Михайло Грушевський, Олександр Оглоблин та інших) на початку 1651 року Богдан Хмельницький, незважаючи на опозицію частини української шляхти (Адам Кисіль) і вищого духовенства (Сильвестр Косів) підтримав пропозицію Мехмеда IV і визнав османський протекторат. Проте плани створення антипольської коаліції у складі України, Османської імперії, Кримського ханства, Молдавії, Волощини та Трансільванії не були реалізовані.
1667 року з ініціативи Петра Дорошенка розпочалися переговори з османським урядом про створення військово-політичного союзу України з Османської імперії. Мехмед IV дав згоду взяти Україну під османський протекторат, причому Україна зберігала повну автономію, право вільного вибору гетьмана, була б звільнена від данини і отримувала воєнну допомогу в боротьбі за об'єднання всіх українських земель під владою Війська Запорозького. Цей договір був ухвалений Корсунською Радою 1669 р.
1672 року очолював османську армію, що спільно з українськими військами під проводом Петра Дорошенка здобула Кам'янець та звільнила від військ Речі Посполитої значну частину Поділля та Галичини.
Після турецько-польської війни 1672—1676 років та умов Бучацького та Журавненського договорів, до Османської імперії відійшло Поділля, а під владою Петра Дорошенка залишалась тільки Брацлавщина та Південна Київщина, що було порушенням українсько-турецької угоди 1668 р. і стало початком краху зовнішньої політики гетьмана Петра Дорошенка.
1677—1681 роки уряд Мехмеда IV, підтримуючи Юрія Хмельницького, вів спільно з українськими військами війну проти Московського царства за Лівобережну Україну (див. Чигиринські походи 1677 і 1678), яка завершилась укладанням Бахчисарайського мирного договору 1681 р.
З Мехмедом IV у вересні 1683 османська армія під час облоги Відня зазнала поразки від військ Речі Посполитої під командуванням Яна III Собеського, у складі польських військ були і українські козаки.
1687 р. Мехмеда IV усунули від влади яничари.
Див. також Українсько-турецька угода 1668 Корсунський договір
Примітки
Джерела Чухліб Т. В. Мегмед IV //
Посилання
Мегмед IV, Мегмед (Магомед, Мехмед) IV Авджи «Мисливець» // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 5. Біографічна частина: А-М / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. — с.305-307
[прожив 51 рік]