Норманська теорія () — теорія походження Русі, прихильники якої пов'язують державотворчі процеси в Східній Європі зі скандинавською експансією на Схід. Найпоширенішою є теза, запозичена з «Повісті врем'яних літ», згідно з якою засновника князівського роду Рюрика запросили на князювання зі Скандинавії; отже, вся князівська верхівка — варязького походження. Творцями Норманської теорії були німецькі історики Готліб-Зігфрід Байєр, Август Людвіг Шлецер і Герард-Фрідріх Міллер, які працювали у другій половині XVIII століття в Петербурзькій академії наукМазур О. Норманська теорія // Довідник з історії України (А-Я): посіб. для серед. загальноосвіт. навч. закл. / Ін-т іст. дослідж. Львів. нац. ун-ту ім. Івана Франка; заг. ред.: І. З. Підкова, Р. М. Шуста; упоряд. І. З. Підкова. — Вид. 2-ге, доопрац. і допов. — Київ: Генеза, 2002. — 1135 с.. На противагу цій теорії існує антинорманська теорія походження Русі, суть якої зводиться до того, що домінуючим фактором у створенні Київської Русі є слов'яни, а присутність скандинавського компоненту або взагалі заперечують, або зводять суто до ролі торговців із областями Близького Сходу.
У сучасній історіографії вчені, які займаються дослідженням державотворчих процесів у Східній Європі, зазвичай не обмежують себе рамками певних концепцій, оскільки такі упередження загрожують раціональності дослідження і мають, скоріше, політичний, а не науковий характер. Попри те, що дискусії між істориками ще тривають, їх не можна вважати класичними суперечками між норманістами та антинорманістами, оскільки об'єкти сучасних досліджень є набагато глибшими і виходять за рамки цих теорій.
Частина української історичної науки, представлена працями учених Михайла Брайчевського, Миколи Котляра, Володимира Барана та інших доводить, що Норманська теорія як проблема походження Русі втратила наукове значення. Доведеним фактом вважають існування протодержавних утворень у Подніпров'ї, Галичині і Волині задовго до літописного повідомлення про покликання варягів. Ряд сучасних російських істориків (Д. Мачінський, Г. Лебедев, О. Мельникова) поділяють погляди норманізму і доводять північне походження РусіМазур О. Норманська теорія // Довідник з історії України (А-Я): посіб. для серед. загальноосвіт. навч. закл. / Ін-т іст. дослідж. Львів. нац. ун-ту ім. Івана Франка; заг. ред.: І. З. Підкова, Р. М. Шуста; упоряд. І. З. Підкова. — Вид. 2-ге, доопрац. і допов. — К. : Генеза, 2002. — 1135 с..
Аргументи
Літописи «Повість врем'яних літ» включає русів до інших варязьких племен «за морем».
Письмові свідчення Більшість імен, зафіксованих у русько-візантійських договорах, мають скандинавське походження. У найпершому джерелі, яке згадує народ «Рос», «Бертинських анналах» зазначено, що цей народ схожий на шведів. Костянтин Багрянородний у своєму трактаті «Про управління імперією» згадує як слов'янські, так і руські назви дніпровських порогів, при цьому більшість руських назв мають скандинавське коріння. фінське населення називало шведів «Руотсі», що схоже на «Русь». Ісламські географи завжди чітко розрізняють русів і слов'ян. Скандинавський епос розповідає про конунгів Гардарикі.
Археологічні свідчення про присутність скандинавів на територіях східних слов'ян доведена археологічними розкопками. Центри скандинав були від Старої Ладоги до Чернігівщини. За археологічними даними, Стара Ладога існувало з 9 століття на торговельному шляху від Балтійського моря на Волгу (в Болгари) і на Дніпро («із варяг в греки») й вважається, що тоді воно було першою князівською резиденцією скандинавської династії Рюриковичів. Скандинави складали верхівку тодішнього суспільства Русі, про що свідчать численні місцеві поховання, досліджені археологами вже в післярадянський час. Перша слов'янська знахідка в Старій Ладозі — кривицьке срібне височне кільце — відноситься до 750-х років; воно лежало поряд з головкою Одина та двома десятками ковельсько-ювелірних і столярних інструментів явно скандинавського походження. У Ладозі та її околицях знайдено 6 скарбів арабських куфічних срібних монет, у тому числі найдавніший у Східній Європі — 786 року.
На правому березі Десни, на території та околицях сучасного села Шестовиці, наприкінці IX — на початку X ст. виникло велике поселення, яке відігравало провідну роль у контактах прийшлих скандинавів з слов’янами. Поселення у Шестовиці виникло на малонаселеній території і займало частину вузького мису та підвищену ділянку заплави. Завдяки розкопкам поселення у заплаві виявили сліди виробництва заліза, обслуговування та ремонту човнів. Знахідки на поселенні та в могильнику засвідчують про присутність скандинавів.
Лінгвістичні свідчення Низка слів давньоруської мови має доведене давньоскандинавське походження. Серед них не тільки слова торгівельної лексики, але й морські терміни, побутові слова і терміни влади й управління, власні імена. Скандинавську етимологію мають імена Гліб, Ігор, Інгвар, Олег, Ольга, Рогволод, Рогніда, Рюрик, загальні назви варяги, колбяги, гридь, тивун, вира, стяг, якір, ябедник (старе значення — «чиновник»), голбець, щогла, вить («батіг»)Згідно зі словником М. Фасмера і ЕСУМ.
На думку Андрія Залізняка, сучасний науковий консенсус скоріш каже про те, що незалежно від того, як було утворене слово «русь», спочатку воно означало тільки норманів і прийшло до східних слов'ян з давньоскандинавської мови, а тільки потім з норманської еліти поширилося на весь народ.
Аргументи антинорманістів Етимологія назви Русь пов'язана не з Новгородом чи Ладогою на півночі, а з Києвом, який став осередком формування руської держави. Жодного народу з іменем Русь не відомо в Скандинавії та не зафіксоване в джерелах. У «Повісті временних літ» прямо сказано, що русь — це не шведи («Сице бо ся зваху тьи варязі русь, яко се друзии зовутся свие…»)Скляренко В. Г. Походження назви Русь // Русь і варяги: Історико-етимологічне дослідження / НАН України, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. — К.: Довіра, 2006. — С. 5. — 119 с. — ISBN 966-507-205-6.6370 (862) // ПСРЛ. — Т. 1. Лаврентьевская летопись. — Л., 1926. — Стлб. 1-29.. Скандинавські імена руських посланців аж ніяк не засвідчують, що руси є шведами, найвірогідніше, що вони використовували найманих скандинавів як дипломатичних представників. Ісламський письменник IX ст. Ібн Хордадбег назвав русів слов'янським племенем.
Історіографія
Російська теорія. Готліб Зіґфрід Баєр та його концепція
Першими істориками-норманістами вважають Готліба Зігфріда Баєра та Герарда Фрідріха Міллера. Бувши академіком Петербурзької Академії наук в 1736 р., Баєр написав своє дослідження «Сочинение о Варягах», в якому вперше обґрунтував концепцію скандинавського походження князівської верхівки Русі, залучивши відомі нам іноземні джерела — «Бертинські аннали», трактат Констянтина Багрянородного та працю Сноррі Струлусона «Коло Земне».
Однак справді значний резонанс викликала дисертація Міллера, заснована на висновках Баєра. 6 вересня 1749 р. в імператорській академії наук він виголошував доповідь на тему «Origines gentis et nominis Russorum», проте доповідь свою вчений так і не завершив: на знак протесту російські члени академії наук обурено зашуміли. Про це доповіли тодішньому президентові Академії наук, майбутньому гетьману України Розумовському та імператриці Єлизаветі. Справу дослідження дисертації доручили спеціальній комісії, яку очолив відомий учений М. Ломоносов.
Обговорення дисертації зайняло 29 засідань і продовжувалося з 29 жовтня 1749 р. по 8 березня 1750 р. Як стверджує Л. Клейн, це — перша суперечка норманістів та антинорманістів.
Учень Міллера Август Шльоцер продовжував справу свого вчителя, однак його дослідження обґрунтовували нижчість слов'ян поряд із варягами, які принесли на східноєвропейські землі «зерна просвітлення». Учений зазначав, що лише з приходом скандинавів слов'яни «почали бути схожими на людей». Зрозуміло, що такі твердження німецьких учених-патріотів зачіпали імперське самолюбство росіян, тому вже в цей час починають публікувати праці їхніх опонентів. Першим серйозним дослідником, який заперечив концепцію норманізму, був Михайло Ломоносов, який опублікував працю «Замечания на диссертацию Г. Ф. Миллера».
Ці дискусії лежали суто в площині патріотичній і мали малонауковий характер, оскільки оперуванню науковими фактами заважали емоції, часто у своїй полеміці вчені опускалися до особистих образ.
Ломоносов, посилаючись на звістки «Повісті минулих літ», де згадується, що мова слов'янська і руська одна й та сама, доводив, що варяги є слов'янами. Обізнаний в історії набагато гірше, ніж у фізиці чи хімії, не читав оригіналів джерел, однак його критика задавалася більшості надзвичайно переконливою.
У XIX ст. історія дедалі більше отримує політичного забарвлення. Тому норманське питання варто розглядати у контексті політичної ситуації. Після переможної війни над Наполеоном патріотичні почуття росіян загострюються, саме в цей час починається відродження антинорманізму. Ця течія існує в декількох напрямках. Перший її напрям зароджується як шовіністична думка про те, що над російським народом ніхто не міг домінувати, лише росіяни покликані домінувати над іншими.
Інша теза виникає в ліберально-демократичному середовищі як реакція на німецький ультрапатріотизм, який принижував національну гідність росіян. Основними апологетами антинорманізму в цей період були Костомаров та Гедеонов.
Вельми цікавою є дискусія між М. Костомаровим та М. Погодіним, яку Л. Клейн називає другою великою сутичкою норманістів з антинорманістами. М. Костомаров переконаний у тому, що Русь бере свій початок від литовського племені Жмудь. Аргументував він це схожістю литовських імен до тих іноземних імен, які згадували в «Повісті минулих літ». На його думку, етнонім Русь походив від притоки Немана, річки Рось. Литовців Костомаров, як і багато вчених того часу, відносив до слов'ян. Кульмінацією цієї дискусії стали публічні дебати, призначені на 19 березня 1860 р.
Висновки Погодіна були вже на якісно новому рівні історичного дослідження. Автор використовував не лише «Повість минулих літ», а й арабські твори, візантійські хроніки тощо. У 1881 р. на з'їзді у Тифлісі Костомаров публічно відмовився від своєї гіпотези.
Важливою у становленні норманської теорії була ґрунтовна праця історика Аріста Куніка «Die Berufung der schwedischen Rodsen durch die Finnen und Slawen», опублікована 1844 року. У цій праці науковець вперше імплементував історико-генетичний метод мовознавства, розроблений німецьким науковцем Якобом Гріммом. Михайло Грушевський назвав цю працю «найбільш повним викладом норманської теорії» поряд з дисертацією Михайла Погодіна.
Таким чином, перші століття цієї боротьби мали суто політичний характер, а історичні факти притягали до бажаної концепції.
Норманізм та антинорманізм в Російській імперії на зламі ХІХ — ХХ ст. Кінець XIX ст. характеризується потужним розвитком історичної науки, дослідження середньовічної історії відбувалось в різних напрямках. Значний внесок для популяризації східноєвропейської історії на міжнародній арені зроблений данським професором Вільгельмом Томсеном. В 1876 р. він виступав в Оксфордському університеті з лекціями про ранню руську державу. Згодом ці лекції були опубліковані та перекладені німецькою, шведською і російською мовами. В. Томсен не ввів нічого принципово нового, однак зібрав і систематизував найкращі здобутки своїх попередників і остаточно довів, що літописні варяги скандинавського походження.