Чемпіонат світу з футболу 1986 року — тринадцятий чемпіонат світу серед чоловічих збірних команд з футболу, що проходив з 31 травня до 29 червня 1986 року в Мексиці, яка стала першою країною, що удруге прийняла світову футбольну першість.
Переможцем турніру, удруге у своїй історії, стала збірна Аргентини, яка обіграла у вирішальній грі збірну ФРН. Чемпіонат став зоряним часом для 25-річного на той час капітана аргентинців Дієго Марадони, який по його ходу відзначився п'ятьма голами, включаючи два свої найвідоміші голи, забиті у чвертьфіналі у ворота англійців, — «руку Бога» та «гол століття». Згодом аргентинець був визнаний гравцем чемпіонату.
Вибір країни-господарки
У червні 1974 року ФІФА ухвалилв рішення довірити проведення чемпіонату світу 1986 року Колумбії, де матчі мали прийняти Богота, Медельїн, Калі, Перейра та Букараманга, а Барранкілья отримала статус резервного міста. На той час фінальна частина світової першості передбачала участь 16 команд, утім вже на ЧС-1982 в Іспанії змагалося 24 команди, що створювало додаткове навантаження на країну-господаря. Попри запевнення президента ФІФА Жуау Авеланжа в готовності організації повернутися до формату з 16 командами і попередню згоду президента Колумбії Хуліо Сесара Турбая прийняти турнір, 5 листопада 1982 року країна оголосила, що не може собі дозволити провести чемпіонат на умовах ФІФА.
11 березня 1983 року заявки на проведення першості 1986 року замість Колумбії подали Мексика, США та Канада, утім спеціальний комітет ФІФА передав Раді організації на розгляд лише першу з них, відхиливши дві останні через невідповідність критеріям. Таким чином залишився єдиний претендент на проведення світової першості, якого було офіційно оголошено 20 травня 1983 року попри протести представників США та Канади. Таким чином Мексика, що вже приймала футбольний чемпіонат світу 1970 року, стала першою країною-дворазовим господарем головного турніру світового футболу.
Кваліфікаційний раунд і учасники
За результатами відбору уперше у своїй історії на світову першість пройшли три команди — збірні Канади, Данії та Іраку, остання з яких свої домашні ігри проводила на нейтральному полі через триваючу ірано-іракську війну.
Учасники Наступні 24 команди кваліфікувалися для участі у фінальному турнірі:
АФК (2)
КАФ (2)
ОФК (0) жодна команда
КОНКАКАФ (2)
(господарі) КОНМЕБОЛ (4)
УЄФА (14)
(діючі чемпіони)
Міста та стадіони Матчі турніру приймали 12 стадіонів в 11 містах Мексики. Найбільшим стадіоном чемпіонату була столична Ацтека місткістю понад 114 тисяч глядачів, яка прийняла дев'ять матчів, включаючи усі ігри групового етапу за участі збірної Мексики, а також фінальну гру. На решті футбольних арен відбулося від трьох до семи ігор.
Більшість міст-господарів турніру розташовані у центральній Мексиці на висоті 1,5-2,5 кілометри над рівнем моря, що навіть за умови тривалої акліматизації створювало для більшості команд-учасниць додаткові складнощі. Винятком були два стадіони в Монтерреї та його передмісті, де проблемою для футболістів була не висота, а спека — денна температура у північній пустельній частині країни влітку сягала 40 °C.
Мехіко Гвадалахара, Халіско Пуебла, Пуебла Ацтека Олімпійський стадіон Халіско Куаутемок Місткість: 114,600 Місткість: 72,212 Місткість: 66,193 Місткість: 46,416Сан-Ніколас-де-лос-Гарса, Нуево-ЛеонКеретаро, КеретароЕстадіо УніверсітаріоКоррехідора Місткість: 43,780 Місткість: 38,576Несауалькойотль, МехікоМонтеррей, Нуево-ЛеонНеса 86Естадіо Текнолохіко Місткість: 34,536 Місткість: 33,805Толука-де-Лердо, МехікоІрапуато, ГуанахуатоЛеон, ГуанахуатоСапопан, ХаліскоНемесіо ДіесСерхіо Леон ЧавесЛеонТрес де Марсо Місткість: 32,612 Місткість: 31,336 Місткість: 30,531 Місткість: 30,015
Арбітри
Азія Фалладж Аш-Шанар Джамаль Аш-Шаріф Такада Сідзуо
Африка Алі Бін Нассер Едвін Пікон-Аконг Ідрісса Траоре
Європа Луїджі Аньйолін Горст Бруммаєр Валерій Бутенко Войтех Христов Джордж Кортні
Андре Дайна Богдан Дочев Ерік Фредрікссон Йоан Ігна Ян Кейзер Зігфрід Кіршен Лайош Немет Зоран Петрович Алексіс Понне Жоель Кінью Фолькер Рот Вікторіано Санчес Армініо Карлос Сільва Валенте Алан Снодді
Північна і Центральна Америка Ромуло Мендес Антоніо Маркес Рамірес Девід Соча Берні Ульоа Морера
Океанія Кріс Бембрідж
Південна Америка Ромуалдо Арппі Фільйо Хесус Діас Карлос Еспозіто Габріель Гонсалес Хосе Луїс Мартінес Басан Ернан Сілва
Склади команд
Усі збірні скористалися правом заявити на турнір по 22 гравці, включаючи трьох воротарів.
Формат Аналогічно до попереднього чемпіонату світу участь у фінальній частині першості брали 24 команди, які на першому етапі турніру змагалися у шести групах по 4 команди у кожній. Утім далі, на відміну від формату ЧС-1982, проводився не другий груповий раунд, а відразу плей-оф за олімпійською системою. Плей-оф починався зі стадії 1/8 фіналу, відповідно його учасниками ставали не лише команди, що посіли перші і другі місця у своїх групах, але й чотири найкращі команди із шести, які завершили груповий етап на третіх місцях.
Жеребкування 24 команди-учасниці були розподілені між чотирма кошиками для жеребкування першого групового етапу світової першості. Для кожної із шести груп було визначено сіяну команду, серед яких були господарі турніру мексиканці, діючі чемпіони світу італійці та решта півфіналістів попередньої світової першості, а також збірна Бразилії. Кошик 1 Кошик 2 Кошик 3 Кошик 4 (господар) (чемпіон 1982)
(бронзовий призер 1982) (четверте місце 1982)
Груповий етап Група A
Одним з учасників змагань у групі була збірна Південної Кореї, яка брала участь у фінальній частині світової першості уперше після 1954 року і на полях Мексики забила свої перші голи і здобула перше у своїй історії турнірне очко, зігравши унічию з болгарами.
31 травня 19861–1Ацтека, Мехіко2 червня 19863–1Олімпійський стадіон, Мехіко5 червня 19861–1Куаутемок, Пуебла1–1Олімпійський стадіон, Мехіко10 червня 19862–3Куаутемок, Пуебла2–0Олімпійський стадіон, Мехіко
Група B
3 червня 19861–2Ацтека, Мехіко4 червня 19861–0Немесіо Діес, Толука-де-Лердо7 червня 19861–1Ацтека, Мехіко8 червня 19861–2Немесіо Діес, Толука-де-Лердо11 червня 19862–2Немесіо Діес, Толука-де-Лердо0–1Ацтека, Мехіко
Група C
Перед початком турніру одним з фаворитів на вихід із Групи C вважалася, з огляду на свої попередні результати, збірна Угорщини. Утім вже у першому ж колі змагання вона сенсаційно крупно, з рахунком 0:6, поступилася команді СРСР, чим суттєво ускладнила власне завдання з виходу до плей-оф, а з іншого боку зробила радянських футболістів в очах ексертів одними з фаворитів світової першості загалом.
Радянська збірна, основу якої складали київські «динамівці», що незадовго до чемпіонату здобули Кубок володарів кубків, завершили груповий турнір на першому місці, утім на стадії плей-оф вже в 1/8 фіналу поступилися у додатковий час збірній Бельгії. Попри це виступ команди був високо оцінений фахівцями, а радянські журналісти визнали збірну СРСР зразка 1986 року найсильнішою у своїй історії. Пізніше нападник київського «Динамо» Ігор Бєланов, який забив чотири голи на чемпіонаті світу, отримав Золотий м'яч найкращому футболісту Європи 1986 року.
1 червня 19860–1Леон, Леон2 червня 19866–0Серхіо Леон Чавес, Ірапуато5 червня 19861–1Леон, Леон6 червня 19862–0Серхіо Леон Чавес, Ірапуато9 червня 19860–3Леон, Леон2–0Серхіо Леон Чавес, Ірапуато
Група D
1 червня 19860–1Халіско, Гвадалахара3 червня 19861–1Трес де Марсо, Сапопан6 червня 19861–0Халіско, Гвадалахара7 червня 19861–2Трес де Марсо, Zapopan12 червня 19860–3Халіско, Гвадалахара0–3Естадіо Текнолохіко, Монтеррей
Група E
4 червня 19861–1Коррехідора, Керетаро0–1Неса 86, Несауалькойотль8 червня 19862–1Коррехідора, Керетаро6–1Неса 86, Несауалькойотль13 червня 19862–0Коррехідора, Керетаро0–0Неса 86, Несауалькойотль
Група F
2 червня 19860–0Естадіо Універсітаріо, Монтеррей3 червня 19861–0Естадіо Текнолохіко, Монтеррей6 червня 19860–0Естадіо Текнолохіко, Монтеррей7 червня 19861–0Естадіо Універсітаріо, Монтеррей11 червня 19863–0Естадіо Універсітаріо, Монтеррей1–3Естадіо Трес де Марсо, Сапопан
Рейтинг третіх команд
Плей-оф
1/8 фіналу
Чвертьфінали
Півфінали
Матч за третє місце
Фінал
Особисті нагороди Джерело: Золота бутсаЗолотий м'ячНайкращий молодий гравецьНагорода Fair Play Гарі Лінекер Дієго Марадона Енцо Шифо
Бомбардири Найкращим бомбардиром чемпіонату став англієць Гарі Лінекер, який забив шість голів. Загалом в іграх турніру 82 гравці забили 132 голи, включаючи два автоголи.
6 голівFIFA World Cup – Mexico '86: Official Протокол, p. 228 Гарі Лінекер 5 голів Дієго Марадона Карека Еміліо Бутрагеньйо 4 голи Хорхе Вальдано Пребен Елк'яер-Ларсен Алессандро Альтобеллі Бєланов Ігор Іванович 3 голи Ян Кулеманс Ніко Класен Єспер Ольсен Руді Феллер 2 голи
Хорхе Бурручага Енцо Шифо Жозімар Сократеш Жан-П'єр Папен Мішель Платіні Яннік Стопіра Фернандо Кірарте Абдерразак Хаїрі Роберто Кабаньяс Хуліо Сезар Ромеро Рамон Марія Кальдере Клаус Аллофс
1 гол
Джамель Зідан Хосе Луїс Браун Педро Паскуллі Оскар Руджері Стефан Демоль Ервін Ванденберг Франк Веркаутерен Даніель Вейт Едіньйо Пламен Гетов Наско Сіраков Йон Еріксен Мікаель Лаудруп Серен Лербю Пітер Бердслі Мануель Аморос Луїс Фернандес Жан-Марк Феррері Бернар Женгіні Домінік Рошто Жан Тігана Лайош Детарі Мартон Естергазі Ахмед Раді Луїс Флорес Мануель Негрете Уго Санчес Рауль Сервін Абделькрім Меррі Колін Кларк Норман Вайтсайд Влодзімеж Смолярек Карлуш Мануел Діамантіну Гордон Стракан Чхве Сун Хо Хо Джон Му Кім Джон Бу Пак Чхан Сон Алейніков Сергій Євгенович Блохін Олег Володимирович Рац Василь Карлович Родіонов Сергій Юрійович Яковенко Павло Олександрович Яремчук Іван Іванович Заваров Олександр Анатолійович Елой Андоні Гойкоечеа Хуліо Салінас Хуан Антоніо Сеньйор Антоніо Альсаменді Енцо Франческолі Андреас Бреме Лотар Маттеус Карл-Гайнц Румменігге
Автоголи Ласло Дайка (проти СРСР) Чо Гван Ре (проти Італії)
Червоні картки Вісім гравців були вилучені в іграх чемпіонату: Майк Свіні Франк Арнесен Рей Вілкінс Томас Бертольд Басіл Горгіс Хав'єр Агірре Хосе Батіста Мігель Боссіо
Примітки
Посилання 1986 FIFA World Cup 1986 World Cup Details RSSSF