«Ма́фія» — це інтелектуально-психологічна покрокова рольова гра для великої компанії у детективному жанрі, яка моделює боротьбу організованої меншості проти неорганізованої більшості.
За сюжетом, мешканці міста, знесилені від розгулу мафії, вирішують посадити до в'язниці всіх злочинців без винятку; у відповідь мафія починає війну проти мирних жителів. На початку гри учасники випадково діляться на команди «мирних» і «мафії». Вдень вони всі обговорюють, хто може бути мафією, та вилучають підозрілих гравців, а вночі мафія «вбиває» когось з мирних. Гра закінчується перемогою міста, якщо вилучено всіх мафіозі, або перемогою мафії, якщо їх залишилося не менше, ніж мирних.
Гра була створена в середині 1980-х років молодим радянським викладачем психології Дмитром Давидовим і стала популярною серед студентів, швидко поширившись у Радянському Союзі та за його межами. Англійськомовна версія гри отримала назву «Werewolf» (). У багатьох містах пострадянського простору почали з'являтися клуби для гри в «Мафію», де сформувалася стійка спільнота гравців. З розвитком Інтернету в «Мафію» почали грати електронною поштою, в текстових чатах і зрештою за допомогою відеокамери.
У 2010-ті роки зі звичайного дозвілля «Мафія» перетворилась на спортивну дисципліну. Завдяки уніфікованим правилам та регламентованій системі змагань, щороку проводяться сотні турнірів зі спортивної мафії, переможці найпрестижніших з яких отримують визнання в маф-спільноті по всьому світові.
Історія
Створення гри
Гру «Мафія» придумав у 1986 році студент факультету психології МДУ Дмитро Давидов. Одночасно із власним навчанням, дев'ятнадцятирічний уродженець Каменська-Уральського викладав курс психології для старшокласників. Давидов намагався зробити лекції цікавішими для юнаків, тому вигадував для учнів практичні завдання. Одного разу він попросив двох підопічних в коридорі домовитись про таємну тему, яку вони мали б обговорювати з рештою класу, а потім на лекції під час загальної дискусії всі разом мали вгадати цю тему. Саме тоді Давидов зрозумів, що найбільша загадка для класу — не тільки тема, а й те, хто саме про неї домовився. Саме ця ідея — боротьба організованої меншості, яка знає один про одного, проти неорганізованої більшості — лягла в основу гри «Мафія».
Давидов визнавав, що надихався ідеями вченого Льва Виготського, засновника радянської школи психології 1920-х років. Також гра в чомусь була схожа із Тестом Тюрінга, метою якого є ввести людину в оману, ніби то розмова ведеться з іншою людиною, а не з комп'ютером. Окрім цього, Давидов намагався проілюструвати на практиці помилки першого і другого роду, навчивши гравців визнавати власні похибки.
Першими гравцями у «Мафію» були учні Давидова. Слідом за ними в цю гру почали грати в найбільшому в Москві гуртожитку МДУ, і кількість шанувальників гри почала невпинно зростати. Розповсюдженню «Мафії» сприяла її простота та відсутність додаткового приладдя: у «Мафію» міг грати будь-хто та будь-де, маючи лише колоду карт. Подальше поширення гри відбувалось вже незалежно від Давидова, в гуртожитках, на інших факультетах, в літніх таборах. Після того, як в 1989—1990 роках Давидов викладав психологію у студентів з-за кордону, переважно з країн соціалістичного табору, «Мафія» стала відомою і за межами СРСР. Так, наприклад, вже в 1989 році «Мафію» грали в дитячому таборі в Пенсильванії. Сам Давидов 1991 року емігрував у США і там зустрів гравців, які дізнались про «Мафію» не від нього.
Поширення гри
Протягом 90-х років гра поширювалась світом. Почали виникати окремі версії, які відрізнялись назвою та сетингом. Деякі варіанти поєднували правила «Мафії» та схожих ігор, таких як «Мисливець», «Вбивство підморгуванням» та інших. Норвезькі студенти грали у модифікацію «Мафії» під назвою «Kasar Khatani», як походила від імені героя телесеріалу «Спрут» комісара Катані. В США на основі «Мафії» було створено гру «Werewolf» () — також відомі назви «Are You a Werewolf?» () або «The Werewolves of Miller's Hollow» (), — події якої відбувались не в мафіозному місті, а в селищі, де вурдалаки «вбивали» селян. У Франції героями гри стали перевертні, а гра отримала назву «Les Loups-garous de Thiercelieux» ().
Правила «Мафії» також поступово змінювались. Суттєвим ускладненням гри стала заборона для мафії домовлятись кожну ніч; тепер вони могли бачити один одного лише одного разу на початку гри, і мали за обмежений час придумати план на гру. Почали з'являтись нові ролі, які робили гру цікавішою. Найпоширенішими були роль «комісара» або «шерифа», який вночі міг перевірити будь-якого гравця та дізнатись, чи той є мафією, та «дона», члена мафії, який своєю чергою міг перевіряти, чи є мирний житель комісаром. Окрім цього в різних версіях гри існувала безліч додаткових ролей зі своїми функціями, таких як «повія», «грабіжник», «лікар», «сержант» тощо.
Подальший розвиток
В кінці 1990-х років у великих містах Росії, України та інших країн з'явились перші спеціалізовані салони для гри в «Мафію». Згодом так звані «маф-клуби» почали виникати не тільки в містах колишнього СРСР (Київ, Москва, Одеса, Єреван, Баку та інші), але й за кордоном, в США, Угорщині, Іспанії, Німеччині, Франції, Румунії, Норвегії та навіть в Китаї. Засновники клубів забезпечували приміщення та столи для гри, необхідні аксесуари, як то пов'язки на очі або набори карт, та послуги ведучого. Членство в найповажніших клубах могло надаватись лише за рекомендаціями інших гравців. Спільнота ставала дружнішою, а правила — регламентованішими. На додаток до звичайних ігор, які могли проходити декілька разів на тиждень, почали проводитись «рейтингові» ігри, за перемогу в яких нараховувались залікові очки. Окрім звичайних клубів з власними чи орендованими приміщеннями, в «Мафію» почали грати онлайн. 1999 року створено ігровий сервер kozanostra.ru, де в «Мафію» грали за допомогою електронної пошти. На початку 2000-х років форумні версії «Мафії» почали з'являтись на сайтах відомих діячів рунету. Слідом за ними мафія-проєкти виникали в блогах та віртуальних спільнотах (LiveJournal, ВКонтакті). Гра поширювалась у текстових чатах IRC, також створили окремий мафія-чат-проєкт на одній з найбільших платформ рунету krovatka.ru. Разом з цим, в інтернеті стали з'являтись онлайн-книги з мафії, наприклад, «Записки гравця» Рубена Єсаяна, датовані 2002 роком.
У 2000 роки було декілька спроб перенести «Мафію» на телебачення. На російських та українських телеканалах йшли телешоу за мотивами гри («Проти мафії», «Мафія на Муз-ТВ»), проте жодному з них не вдалось закріпитись в ефірі через недостатню цікавість для пересічного глядача. З «гри для всіх» «Мафія» трансформувалась у справжнє творче змагання для інтелектуальних еліт. Зокрема в «Мафію» грали в угорському відділенні організації «Mensa», що об'єднує людей із високим коефіцієнтом інтелекту. Для гравців у клубах «Мафія» ставала не лише звичним дозвіллям, але й способом знайомства з людьми. Гра стала популярною в великих російських корпораціях, де вважалась як способом дозвілля, так і цікавою діловою грою, різновидом тренінгів з перемовин.
«Мафія» як вид спорту На початку 2010-х років «мафіозний» рух призвів до створення розгалуженої системи клубів. Засновано Федерацію Інтелектуальної Гри Мафія (ФІГМ), яка ставила за мету об'єднати клуби, що грають за «класичними» правилами, та проводити спільні чемпіонати. Система проведення чемпіонатів отримала назву «Світовий тур по грі в Мафію» (Mafia World Tour або MWT). Протягом сезону гравці накопичували залікові бали в змаганнях, що проходили в різних містах світу. Десятка кращих брала участь в вирішальному турнірі року, так званому Магістрейті, де розігрувалось звання «Магістра гри в Мафію». Найсильніші гравці в «Мафію», що брали участь в турнірах по всьому світові, ставали відомими за межами свого рідного маф-клубу, найчастіше — не за справжніми іменами, а за ігровими псевдонімами. У мафіозних «зірок» почали з'являтись учні та послідовники. Найсильніші гравці ділилися своїм досвідом за допомогою майстер-класів, записи яких поширювалися світом.
Під час коронавірусної хвороби 2019 багато звичайних клубних зустрічей та змагань скасували. Це призвело до поширення інтересу до онлайн-мафії. Багато відомих гравців зосередилися на грі на онлайн-платформах, як то, наприклад, Inetmafia та Playmafia (пізніше — Polemica). Трансляції ігор з прихованими ролями стали все частіше з'являтись на стрімінговій платформі Twitch; зокрема, під час пандемії в них почали брати участь відомі кіберспортсмени та ведучі. 2020 року став проходити щорічний турнір по онлайн-мафії Mafprofi, призовий фонд якого не поступався найпрестижнішим турнірам ФІГМ. У 2020-ті роки з'явилися нові українські спортивні організації з «Мафії», такі як iMafia, Emotion Games або Mafgame, та почали проходити турніри, що поєднували елементи «Мафії» та інших рольових ігор, такі як серія «The Cult», що проходила на онлайн-платформі Swipeal.
Правила гри
Авторський варіант Збереглися оригінальні правила «Мафії», які на думку її автора Дмитра Давидова робили гру найпростішою, найзрозумілішою та найцікавішою. Хоча згодом вони суттєво змінилися, незмінною залишилася головна ідея: боротьба інформованої меншості проти неінформованої більшості. «Чесні гравці» намагалися знайти та усунути мафію, а «мафіозі» своєю чергою видавали себе за чесних, намагаючись маніпулювати рештою гравців.
Для гри у «Мафію» було потрібно не менш ніж шість гравців, відповідна кількість карт та папірці. На шість гравців роздавали дві чорних карти, на вісім — три, на одинадцять — чотири, на шістнадцять — п'ять; решта карт було червоними. Кількість «мафіозі», які отримували чорні карти, мала бути відомою заздалегідь.
Гра складалася з трьох фаз: ранок, день та ніч.
Під час «Ранку» на початку гри кожен гравець обирав випадкову карту з колоди, яка визначала їхню роль: чорна карта — «мафія»; червона карта — «чесний гравець». Коли ролі розподілено, всі заплющували очі, а мафії дозволяли побачити одну одного. Це було їхньою єдиною перевагою перед рештою «міста» — мафія знала кольори гравців, а мирні жителі — ні, тому були змушені підозрювати всіх. «Вдень» всі гравці розплющували очі та розмовляли один з одним. Будь-хто міг запідозрити іншого гравця в тому, що він є мафією, даючи можливість виправдатись. Якщо пояснення були непереконливими, оголошувалося голосування, і якщо більшість гравців голосували за «страчення», звинувачений залишав гру. Голосування могло відбуватись декілька разів протягом «дня», але гравці не знали, чи вони насправді «страчували» мафію, або чесного жителя. В будь-який момент будь-хто міг запропонувати перейти у фазу «Ночі». Якщо пропозицію підтримувала більшість, всі брали папірці та таємно писали на них одне з двох: чесні жителі — слово «чесний», а мафія — ім'я наступної жертви. Якщо імена, написані мафією, збігалися, то жертва залишала гру. За кількістю папірців можна було зрозуміти, скільки членів мафії залишилось у місті. Після цього знову починався «День».
Гра тривала доти, доки не знищено всіх чесних жителів або всіх мафіозі. Після закінчення гри члени команди-переможця отримували кількість балів, відповідно до кількості вцілілих мирних (якщо перемагало місто), або загальної кількості мирних (якщо перемагала мафія).
Werewolf
Англомовна варіація «Мафії» отримала назву «Werewolf» (). Її автором став програміст Ендрю Плоткін ( 1970), відомий в ігровій спільноті під псевдонімом Зарф. 1997 року Плоткін вперше зіграв у «Мафію» на конгресі Національної ліги головоломок, але вирішив, що «вовкулаки» звучало більш витончено та елегантно, ніж «мафія», тому змінив сетинг гри.