Ірина Михайлівна Желєзняк (25 квітня 1932, Харків — 24 червня 2020, Київ) — українська мовознавиця-славістка, докторка філологічних наук з 1988, професорка з 2001.
Біографія Закінчила у 1956 році Київський університет.
З 1957 року працювала в Інституті мовознавства HAH України: лаборант, молодший науковий співробітник; у 1978—1991 роках — старша наукова співробітниця.
У 1991—1997 роках — завідувачка відділу ономастики, а з 1997 — головна науковова співробітниця Інституту української мови HAH України.
Наукова діяльність Досліджувала українську і слов'янську ономастику.
Авторка монографій «Очерк сербохорватского антропонимического словообразования (Суффиксальная система сербохорватской антропонимии ХІІ–XV вв.).» (1969), «Рось і етнолінгвістичні процеси Середньонаддніпрянського Правобережжя» (1987), «Слов'янсько-трансєвропейські топонімні ареали»; Братислава; 1993).
Співавторка монографії «Гідронімія України в її міжмовних і міждіалектних зв'язках» (1981), «Словника гідронімів України» (1979), «Етимологічного словника літописних географічних назв Південної Русі» (1985).
Одна з авторів і відповідальних редакторів монографій «Київське Полісся (етнолінгвістичне дослідження)» (1989), «Ономастика України першого тисячоліття нашої ери» (1992), «Ономастика України та етногенез східних слов'ян» (1998), «Ономастика Полісся» (1999). Співавторка та член редколегії щорічника «Студії з ономастики та етимології».
Джерела та література Т. Б. Лукінова Желєзняк Ірина Михайлівна //