Новий рік

Нови́й рік — свято, яке відзначають багато народів відповідно до визнаного календаря.

Історія свята У більшості давніх народів святкування Нового року збігалося з початком відродження природи й відбувалося зазвичай до березня. Усі язичницькі народи ознаменовували його службовими обрядами богам, урочистими приношеннями, а також забавами. Давні єгиптяни відзначали початок нового року святом відродження Осіріса. У Стародавній Греції народ і жерці, надягнувши на себе маски, влаштовували на вулицях ходу з піснями й танцями. Жінки на про́ханих вечорах ворожили.

В Україні саме в кінці грудня та на початку січня найбільше релігійних свят. Це пов'язано з різдвяно-новорічними обрядами і з тим, що взимку люди менше працювали коло землі.

Межиріччя На думку науковців, найдавнішою є традиція святкування Нового року у давньому Межиріччі. Усі землеробські роботи вони починали наприкінці березня, після того, як прибувала вода у річках Тигрі та Євфраті. Початок нового кліматичного сезону пов'язували з перемогою світлого бога Мардука над силами руйнування й смерті.

Цю подію відзначали протягом 12 днів ходами, карнавалами, маскарадами тощо. У цей час забороняли працювати, карати, вершити суди. Клинопис на одній із глиняних табличок розповідає, що це були дні «неприборканої волі, коли весь світовий порядок ставили догори дриґом. Раб перетворювався на пана».

Давній Єгипет В давньому Єгипті (мабуть, ще тоді, коли він був Хемітом) Новий рік святкували в час розливу Нілу, коли сходила священна зірка Сіріус (з липня до вересня) і починався перший сезон давньоєгипетського року — «ахет». Розлив Нілу називали приходом Хапі — бога Верхнього і Нижнього Нілу. Це були святі часи для Хеміту/Єгипту, адже посуха ставила під загрозу саме існування землеробської країни. Тому зі сходом Сіріуса давні хеміти (а згодом — єгиптяни), які на ту пору закінчували сівбу, починали новий період життя.

Підготовку до зустрічі Нового року починали задовго до розливу. У храмових господарствах відгодовували жертовних биків і птахів, запасали масло і ароматичні смоли. Жерці розраховували день прибуття води і напередодні призначеної дати народ збирався на березі й радо вітав вали води, що йшли з півдня на північ. Спереду стояли жерці храмів, усюди люди радісно зустрічали життєдайні води. У день розливу Нілу приносили жертви Хапі, до річки кидали сувої папірусу з написаним на них переліком дарів. Статуї бога Амона (з ним іноді ототожнювали Хапі), його дружини й сина ставили в човен. Човен плавав Нілом упродовж місяця. Це дійство супроводжували співами, танцями та веселощами. Потім статуї вносили назад до храму. Під час святкування Нового року в єгиптян існував звичай наповнювати спеціальні посудини «святою водою» з Нілу, що розливався і воду якого в цей час вважали чудодійною. Звільнені від роботи єгиптяни відвідували своїх друзів і родичів, всі разом вшановували пам'ять предків і славили богів.

Хемітський / давньоєгипетський Новий рік був пов'язаний також із культом богині кохання і музики Хатхор, дочки сонячного бога Ра. За дві ночі до Нового року верховний жрець із помічниками проводив ритуальне очищення статуї богині в храмі Хатхор у Дендері. А в ніч напередодні Нового року — «ніч Ра», коли відбувалася битва бога Сонця з богами темряви, — проводили урочисту ходу, в якій разом із жерцями брав участь цар (фараон) із дружиною. Статую Хатхор несли на священному човні та встановлювали в альтанці з 12 колонами, що символізували місяці року, на даху храму. З появою першого променя сонця у новому році відкривали заслони і на богиню виливалося сонячне світло — містичне благословення богом Ра дочки Хатхор, храму й усього світуЯк святкують Новий рік в різних країнах світу? .

Стародавній Рим У давніх римлян рік складався з десяти місяців і мав 304 дні, а зиму не поділяли на місяці. Початком року вважали березень, що збігався з початком польових робіт. Послідовність місяців відображена на латинських назвах деяких місяців (напр., (вересень) — буквально — сьомий, (жовтень) — буквально — восьмий і т. д.). Цар Нума Помпілій збільшив кількість місяців на два — Ianuarius (січень) та Februarius (лютий), названі на честь богів Януса та Феба. 153 року до н. е. початок року перенесли на 1 січня.Згідно з The Perpetual Calendar. За іншими даними 1 січня вперше відмічалось як Новий Рік за Правління Цезаря у 45 р. до н. е.

У 46 році до н. е. римський імператор Юлій Цезар реформував календар, який згодом отримав назву юліанського, однак 1 січня залишили початком року. У цей день Римляни приносили жертви Янусу й починали з нього великі заходи, вважаючи перший день року сприятливим. У цей день у Давньому Римі зазвичай відпускали на волю рабів.http://www.dw-world.de/dw/article/0,2144,441992,00.html

Церковне новоліття у Візантії За Візантійською традицією початком церковного року («Новоліття») вважають 1 вересня. Свято новоліття затверджено на Першому Нікейському соборі та, згідно з переказами, пов'язане з початком проповіді Ісуса Христа після Його Водохрещення й спокус від диявола в пустелі. У цей день Ісус Христос почав проповідь Царства Божого й уперше засвідчив виконання давньозавітних пророцтв про пришестя Месії (Сина Божого) і тим самим про кінець Давнього й початок Нового Заповіту.Див. Православний календар .

Вибір дати пов'язаний із тим, що перша проповідь Христа відбулася, на думку візантійців, саме в перший день юдейського свята жнив, яке святкували з 1 до 8 вересняЗгадування про свята жнив є у Біблії, напр. Вихід 23:16. Перша проповідь описана в Євангелії від Луки 4:16-22, як пророцтво, що відбулося, описане в книзі Ісаї 61:1-2.

Встановлення цього свята, на думку істориків, пов'язане зі згадкою про перемогу Костянтина Великого над Максентієм 312 року, яка й заклала початок вільного сповідування та поширення християнства. Початково Костянтин I встановив дату новоліття 23 вересня — дату народження першого римського імператора Октавіана Авґуста — і лише 462 року її перенесли на 1 вересня з практичних міркувань.http://gumer.info/bibliotek_Buks/History/Article/_IvNovGod.php Иванов Е. История праздников Нового года и Рождества

Новий рік у середньовічній Європі У середньовічній Європі початок Нового Року приурочували до одного з церковних свят: До Різдва 25 грудня — у Франції з 753 до 987-го, у Великій Британії та Німеччині — до 13 століття, а також в Іспанії — до 14 століття. До Благовіщення 25 березня — особливо популярний у Флоренції, Пізі, Кельні й Мюнстері. До Великодня — у Франції з 983 до 1563. Незручністю цієї системи було те, що Великдень — рухоме свято й одна і та сама дата могла виникати двічі на рік, в разі чого їх розрізняли як «після великодня» та «до великодня». До свята Обрізання Господнього, що припадало на 1 січня.

Давньоримську традицію святкування 1 березня зберігали у Венеційській республіці до 1797 року, а також тривалий час в Русі.

Протягом 16 — 17 століть у більшості країн Європи перейшли на сучасну традицію святкування 1 січня.

Новий рік у Русі

Як і у більшості давніх народів, початок Нового року в давній Русі асоціювали з початком весняного відродження природи. Найімовірніше, Новий рік святкували з появою нового Місяця в перші весняні дні, найближчі до весняного рівнодення. При цьому рік міг мати як 12, так і 13 місяцівКалендар свят. Свято отримало назву «Нове літо».

Із впровадженням християнства у древній Русі запровадили Юліанський календар, а святкування Нового року встановили на 1 березня, що, за переказами, відповідало даті створення світу. На українських землях використовували календар, що мав 13 місяців, які збігалися з місячними фазами, а його рік починався 1 березняБушанський В. В. Календар // . Згодом Новий рік перенесли на 1 вересня відповідно до ухвали Візантійської церкви, а літочислення вели від Створення світу.

На українських землях, що входили до складу Великого князівства Литовського, а пізніше — Речі Посполитої, з 1362 року початок Нового року встановлено на 1 січня і літочислення вели від Різдва ХристовогоИванов Е. История праздников Нового года и Рождества. На цю систему можна натрапити в українських літописах того часу.

Новий час

У 1582 році папа Григорій XIII запровадив нову календарну систему, яку назвали григоріанською або «новим стилем». Православна церква на Константинопольському соборі 1583 року, визнавши неточність юліанського календаря, все ж не побажала переходити на григоріанський через те, що за новим стилем християнський Великдень іноді збігається з юдейським песахом або настає раніше, що заборонено «Апостольськими правилами». Водночас протестантські країни перейшли на григоріанський календар лише у 18 ст., отож тривалий час Новий Рік у православних і протестантських країнах наставав на 11 днів пізніше від католицького.

року (на той час 20 грудня 7208 року) за указом царя Петра I Новий рік у Російській Імперії святкують, за прикладом усіх християнських народів, 1 січня, причому як і раніше — за юліанським календарем. Тим самим Петро І відкинув 5508 років слов'янського літочислення. В указі йшлося про те, що після 31 грудня 7208 настане 1 січня 1700 «від Різдва Господа Бога і спасу нашого Ісуса Христа».Для християн 2022-й, а для слов'ян ще й 7530 від Створення Миру, Клуб органічного землеробства, 26 червня 2022 У XVIII столітті практично всі протестантські держави перейшли на григоріанський стиль, натомість у Російській імперії до 1918 року зберігався юліанський, через що Новий рік на землях, що входили до її складу, не збігався з західноєвропейським.

XX століття У 1918 році декретом Раднаркому «…з метою встановлення однакового майже з усіма культурними народами обчислення часу…» ухвалено перехід на Григоріанський календар і Новий Рік знову почав збігатися з європейським. Натомість Російська, а також Сербська та Єрусалимська православні церкви не побажали переходити на новий стиль, через що всі нерухомі церковні свята, а також Новий рік святкують за старим стилем. Отже, утворилося таке рідкісне історично-культурне явище, як Старий Новий рік. Як додаткове свято, старий Новий рік і понині святкують в Україні, РФ, Білорусі, Сербії, Чорногорії та окремих районах Швейцарії.

У СРСР елементом свята Нового року стала новорічна ялинка, що замінила собою різдвяну. З розпадом Радянського Союзу в Україні відновлена традиція подарунків дітям під подушку від Святого Миколая в ніч на 19 грудня (день Святого Миколая), зокрема в західних краях, де ця традиція практично не була перервана.

В Україні

Українці святкують Новий рік у ніч з 31 грудня на 1 січня, з радянських часів у багатьох оселях саме до Нового року вбирають ялинку (штучну або живу), накривають святковий стіл і збираються разом із родичами та друзями коло столу. Святкова вечеря зазвичай складається з кількох страв, серед яких часто (традиція з радянських часів) є салат олів'є, оселедець під шубою, фарширована риба, мандарини, традиційний напій — ігристе вино. З віддаленням від радянських часів святковий стіл стає різноманітнішим, зокрема, популярними новорічними стравами стали стейки, м'ясо по-французьки, вегетаріанські замінники м'яса, запечені індичка чи качка, свиняча вирізка, грецький салат тощо.

У 2020 році через пандемію COVID-19 та карантинні обмеження не було масових святкувань..

Новий рік в інших країнах Нижче подано список новорічних свят, що відзначаються як святкові дні у різних країнах світу. Свято Тип календаря Діапазон дат відповідно до григоріанського календаря Дата (2022) Дата (2023) Країни / Території / Провінції Григоріанський Сонячний 1 січня 1 січня 1 січня більшість країн світу Берберський Сонячний 12 січня 12 січня 12 січня Юліанський Сонячний 14 січня 14 січня 14 січня (Республіка Сербська) Китайський Місячно-сонячний 20 січня — 20 лютого 1 лютого 22 січня

та інші країни зі значною китайською діаспорою — Детальніше Корейський Місячно-сонячний 20 січня — 20 лютого 1 лютого 22 січня В'єтнамський (Тет) Місячно-сонячний 20 січня — 20 лютого 1 лютого 22 січня Монгольський (Цаган Сар) Місячно-сонячний 2 лютого — 3 березня 2 лютого 21 лютого