Микола́їв () — місто-герой України, обласний центр Миколаївської області та адміністративний центр Миколаївського району. Посідає 9-те місце за кількістю мешканців серед міст України з населенням орієнтовно 430 тисяч осіб.

24 березня 2022 року Указом Президента України з метою відзначення подвигу, масового героїзму та стійкості громадян, виявлених у захисті свого міста під час відсічі повномасштабного російського вторгнення в Україну місту присвоєно відзнаку «Місто-герой України».

Історія

Стародавні часи та заснування На території сучасного Миколаєва в XIII—X ст. до н. е. існувало стародавнє протомісто-порт білозерської культури, залишки якого нині мають назву городище Дикий Сад. Це найстаріше місто на території України, що згадується в писемних джерелах.

У середньовіччі в 1399 у південній місцині сучасного міста — Вітовці Великий литовський князь Вітовт звів тут Вітовтівський замок (фортецю) і митницю для контролю торгівлі з кримськими татарами. Деякий час поселення мало назву Виноградна круча..

На мапі за 1787 рік позначено населений пункт Орош (Орошъ), який, як вважається, через пару років було перейменовано на Воскресенське при побудові на цьому місці Миколаївського адміралтейства. Сучасне Воскресенське знаходиться значно східніше від колишнього «адміралтейства».

Під час російсько-турецької війни (1787—1792), 21 липня 1788 за наказом Григорія Потьомкіна в гирлі Інгулу закладено суднобудівну верф і адміралтейство. Радянське енциклопедичне видання Історія міст і сіл Української РСР вказує, що саме він «звелів іменувати її містом Миколаєвом — в пам'ять про взяття „російськими“ військами „турецької“ фортеці Очаків 6 грудня 1788 в день святого Миколи». Кошти на побудову міста і верфи виділило Адміралтейське управління, а спорудження велося під керівництвом полковника Михайла Фалеєва. Фалєєву допомагали спеціалісти (Північний Єкатерининський канал), Франц де Воллан, Іван Старов, Мануіл Портарій і Петро Неєлов.Виникнення і розвиток міста Миколаїв // Історія міст і сіл Української РСР. Миколаївська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971. — 772 с. Надалі місто розвивалося як корабельня і навіть сучасний Миколаїв розбудований завдяки кораблебудуванню.

Результатом російсько-турецької війни 1787—1791 рр. була окупація і анексія земель «Очаковської області», відомої також як Єдисан і яка на той момент знаходилася на захід від Бугу. Миколаїв засновувався як прикордоне поселення Всеросійської імперії.

Побудову міста починали на лівому березі Інгулу. У центрі розміщувалася верф зі слободою, на заході — цивільне передмістя, а на сході — військова слобідка. Перша забудована вулиця називалася Адміралською, до неї прилягали дві площі Адміралтейська і Соборна. На цій вулиці знаходилися будинки Адміралтейства, канцелярії Адмірала (виконував роль командира Чорноморського флоту і порту), Адміралтейський собор, міський магістрат. Будувалося місто за спеціально складеним російським архітектором Іваном Старовим планом — з прямими вулицями і кварталами правильної форми.

Вже через рік після заснування населення Миколаєва складало близько 10 тисяч людей, серед яких понад 3 тисяч людей становили «казенні майстрові»-суднобудівники. Серед іншого населення міста домінували солдати гренадерського полку, матроси гребної флотилії, купці, добровільні поселенці, втікачі-кріпаки і інші. Казенні майстрові зараховувалися на військову службу строком на 25 років і проходили військову муштру.

Протягом XIX століття Миколаїв був центром кораблебудування на Чорному морі, а також центром управління Чорноморським флотом Російської імперії. Назву місто отримало на честь покровителя мореплавців, святого Миколая і спуском на воду вітрильного фрегату «Св. Николай» у день проголошення містаМиколаїв // Василь Лучик. Етимологічний словник топонімів України / В. В. Лучик; відп. ред. В. Г. Скляренко. — К.: ВЦ «Академія», 2014. — C. 326. — 544 с..

1840 року в Миколаєві було відкрито театр, на сцені якого виступали приїжджі і місцеві аматорські трупи. Через поразку у Кримській війні в 1856 році було ліквідовано управління головного командира Чорноморського флоту у місті Миколаїв.

В 1862 році в Миколаїві було відкрито торговий порт, у який дозволено заходити іноземним суднам. Було створено таможню, іноземні консульства. На кінець 19-ого століття Миколаївський порт займав третє місце після Петербурга і Одеси за обсягом торгівлі із закордоном, а за експортом зерна, поставниками якого були степові губернії, — перше місце в країні. Поглиблення фарватера від Очакова до Миколаєва дало можливість заходити в порт великим океанським суднам. У 1880-х роках із Миколаївського порту щорічно в середньому вивозили понад 23 мілінів пудів зерна. Для зберігання його в 1893 році тут збудували елеватор. Крім хліба, з Миколаїва вивозилися придніпровські залізна і марганцева руди.

19-21 квітня 1899 року, під час святкування православного Великодня, стався триденний погром євреїв в Миколаєві.

Українські визвольні змагання Під час Української революції (1917—1921) Миколаїв, в ході проголошення Української Народної Республіки місто набуло статусу земського центра Помор'я. На той час, через активність більшовиків дістав прізвисько «червоний Пітер України»«Революційність» місцевих більшовиків проявилася у бажанні 1924 року після смерті В. Леніна перейменувати місто на Вірноленінськ. Проте ВУЦВК відхилило клопотання. Утім у 1920—1930-ті роки така назва зустрічалася. Зокрема вона фігурувала в деяких німецьких картах і енциклопедіях. Див. наступну примітку:. Протягом Першої радянсько-української війни місто опинилося під радянською владою. У 1918 році, після контрнаступу, в місті перебували союзні війська гетьмана Павла Скоропадського. Радянська влада на Миколаївщині утвердилась лише 1920 року.

Радянський період Під час Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 6045 жителів міста. Богоявленське (сучасний — Корабельний район) взимку 1933 року було занесене на так звану «Чорну дошку», люди пухнули та вмирали від голодомору.

З 1937 року місто — адміністративний центр Миколаївської області та Миколаївського району.

Під час Другої світової війни 17 серпня 1941 року нацисти зайняли Миколаїв. 16 вересня 1941 року німецькі окупанти зібрали на міському кладовищі щонайменше 3500 євреїв й знищили їх. 28 березня 1944 року Миколаїв було звільнено від німців.

Діяльність ОУН в місті: Попри всю поширеність та таємність організації, перші арешти почалися вже у 1941 році. У південному регіоні арешти розпочалися з Миколаєва, у жовтні 1941 року було заарештовано 16 членів ОУН. Німецьке управління тоді ретельно чистило міста від націоналістів. У Миколаїв їм пощастило разом із арештом отримати важливі документи підпілля. У знайдених паперах було описано докладну структуру організації, перелічені їхні основні завдання. Найнебезпечнішим серед знайдених був список псевдонімів керівників організації. Щоб члени випадково не проговорили, або щоб їх не було можливості підслухати, імена ключових членів були зашифровані. Таким чином приховуючи їхні особи від поліції.

Після звільнення Миколаєва від гітлерівських військ, було створено спеціальну розслідувальну державну комісію. За її даними, під час окупації нацисти знищили близько 75 тисяч мирних жителів Миколаївщини та ще понад 30 тисяч військовополонених.

У повоєнний час Миколаїв став одним із найбільших центрів суднобудування в СРСР. В Миколаєві діяло секретне підприємство міністерства радіопромисловості «ПВТП» — Південне виробничо-технічне підприємство, що займалося створенням великих радіокомплексів з управління космічними супутниками і апаратами.

У незалежній Україні 1 грудня 1991 року миколаївці разом з жителями області на другому Всеукраїнському референдумі 89,45 % голосів «за» підтвердили Акт проголошення незалежності України.

9 березня 2012 року в Миколаїві стався жорстокий злочин — убивство Оксани Макар. Після того, як двох підозрюваних було відпущено під підписку про невиїзд, в місті відбулися великі мітинги, а ситуація привернула увагу громадських діячів, українських та іноземних ЗМІ. Згодом центральний районний суд Миколаєва присудив покарання вбивцям.

Під час Революції гідності у 2013—2014 роках, в місті відбувалися протести за євроінтеграцію України. 25 лютого 2014 року проросійські активісти розбили наметове містечко, але зустріли супротив проукраїнських активістів. Сепаратисти намагалися влаштувати штурм облдержадміністрації, однак зустріли рішучий опір самооборонців і міліції.

Російсько-українська війна

24 лютого 2022 року, в день повномасштабного російського вторгнення в Україну, почалися бої за Миколаїв. 27 лютого російські війська активно почали використовувати ДРГ. Миколаїв став першим містом, де мародерів почали прив'язувати до стовпів.

1 березня російські окупанти мали намір окупувати Миколаїв, отримавши потужний опір, почали відступати з Миколаєва у напрямку Баштанки. 2 березня біля села Калинівка ворог намагався пройти до Миколаєва, але українська артилерія розбила міст, і частина колони відступила до Херсону. 4 березня ворог почав контрнаступ на місто зі сторони МГЗ Ворог заходить у місто зі сторони Балобановки і Галіциново, зайшовши до Корабельного району, де зав'язався бій з 123-ю бригадою ТрОМиколаїв. 10:55, 4 березня. 123-та бригада вступила в бой с врагом в Октябрьском . Отримавши невдачу, під час відступу російські війська затрималися в одній зі шкіл, де розстріляли директора школи. Це була перша втрата серед цивільного населення в області. 7 березня окупанти знову намагалися захопити аеропорт Миколаєва, однак були вибиті. Згодом українські сили відтіснили російську армію від міста. Окупанти почали уражати цивільні об'єкти Миколаєва артилерією та крилатими ракетами.

29 березня 2022 року, вранці, крилата ракета російських військ потрапила в будівлю Миколаївської облдержадміністрації і зруйнувала центральну секцію з першого по дев'ятий поверхи без подальшого загоряння.

24 липня 2025 року, під час нічної атаки, російські «шахеди» влучили у базу норвезької гуманітарної організації «Norwegian People's Aid», яка допомагає з розмінуванням в Україні. Приміщення норвезької гуманітарної організації зазнало пошкоджень. У таборі на той час не було персоналу, завдані лише матеріальні збитки. Також внаслідок обстрілу у місті виникло декілька пожеж.

Географія

Місто Миколаїв розташоване у Північному Причорномор'ї (західна частина Понтійського степу), в гирлі річки Інгул, де вона впадає у Південний Буг, за 65 км від Чорного моря. Місто постало навколо місцевого адміралтейства у гирлі річки [Великий] Інгул, яка при впадінні в Буг (Бог) в'ється і вигинається, створюючи багато «колін» (півостровів). У цьому ж місці при злитті з Інгулом Буг теж в'ється й розширюється, переходячи в естуарій або лиман (Бузький лиман), який своєю чергою поєднуючись з Дніпром нижче за течією переходить в Дніпровсько-Бузький лиман. Саме після впадіння Інгулу Буг виконує великий вигін нижче за своєю течією, перетворюючи територію лівого берега на умовний півострів, на якому і розташований сучасний Миколаїв.

Відстань до найбільших міст України автошляхами: На північ: Київ — 480 км. Кропивницький — 182 км. Первомайськ — 164 км. Умань — 279 км. На південь: Очаків — 70 км. Херсон — 72 км. Олешки — 93 км. Севастополь — 349 км. На схід: Снігурівка — 69 км. Нова Каховка — 141 км. Кривий Ріг — 178 км. Дніпро — 322 км. Запоріжжя — 349 км. Нікополь — 268 км. Мелітополь — 303 км. На захід: Березанка — 57 км. Південне — 88 км. Одеса — 133 км. Роздільна — 204 км. Чорноморськ — 166 км. Білгород-Дністровський — 218 км.

Клімат

Природа

Рослинний світ