Вішньовка (, , ) — село в Кантемірському районі Молдови. У минулому — містечко (târgușor) та резиденція субпрефектури, у радянський період — селище міського типу. Належить до сіл, що не утворюють комуну.

Географія Розташоване в долині Борзешти, поблизу муніципія Комрат, за 12 км від залізничної станції Яргара та за 8 км від залізничного зупинного пункту Купорани.

Село розташоване на висоті 113 метрів над рівнем моряВисота над рівнем моря за даними SRTM.. Через село протікає річка Сасегел, права притока річки Ялпужель (водозбірний басейн річки Ялпуг). Річковий стік регулюється водосховищем Вішньовка, яке розташоване за течією річки нижче населеного пункту.

Історія У Планах дач генерального і спеціального межування (1746—1917 рр.) територія згадується як Нова Капаклія (Севастянівка), вотчина Парасковії Петрівни ВишневськоїРосійський Державний архів давніх актів. № фонду 1354. Назва фонду Плани дач генерального і спеціального межування, 1746-1917 рр. (колекція). № опису 24, 25, 26. Назва опису Губернія, повіт: Бессарабська; Ізмаїльський, Кишинівський, Оргєєвський. Сховище Межових. Роки 1779 - 1913. Аркуш 20. Однак фактичним роком заснування села вважається 1858 рік, коли на цих землях оселилися 10 молодих сімей із села Капаклія-Резеш, а місцевий дворянин Севастьян Фома Вишневський (1818 р.н.) побудував тут свою садибу.

Офіційні кордони комуни були затверджені в 1865 році. За даними статистичного довідника 1865 року, Капаклія-Ноуе згадується як самостійна сільська комуна у складі Тігечської пласи Кагульського повіту«Indicele comunelor României după noua organizare a legii comunale» (București, 1865). Цит. за: . У 1875 році село стало адміністративним центром укрупненої однойменної комуни, куди увійшли Кочулія, Піперкани, Тігеч, Борогани та хутір БорзештиANIC (Arhivele Naționale Istorice Centrale), fond MCIP, Ds. 94/1875, fila 304. Цит. за: І. Солкану (2013), стор. 124..

До 1912 року населений пункт офіційно носив назву Капаклія-Ноуе, після чого за ініціативи комунальної ради був перейменований на Вішньовку, оскільки місцеве поштове відділення, училище та інші установи вже носили ім'я засновників.

У 1906 році Севастьян Вишневський продав свої землі німецьким колоністам з Вюртемберга (близько 200 сімей). Німці зробили значний внесок у розвиток архітектури та інфраструктури: будували капітальні кам'яні будинки та брали активну участь у місцевому самоврядуванні. У 1940 році колоністи були репатрійовані до Німеччини, залишивши свої будинки та землі.

У міжвоєнний період, коли комуна мала назву Вішінешть (1918—1944), село було великим економічним центром. Населення становило понад 1000 осіб. У селі працювали паровий млин, телеграф, поштове відділення, щотижневий ринок, кредитне товариство та народний банк «Viitorul Plugarilor». Було розвинене ремісництво: діяли майстерні шевців, кравців, ковалів, теслярів та пічників.

У повоєнні роки, з остаточним встановленням радянської влади, село зіткнулося з наслідками посухи, організованого голоду та примусової колективізації. Низка заможних сімей (куркулів) зазнала сталінських депортацій за звинуваченнями в антирадянській агітації або несплаті податків.

30 жовтня 1948 року населений пункт отримав статус селища міського типу з власною селищною радою. У радянський період працював радгосп-завод «Вішньовський» з вирощування та переробки ефіроолійних культур агропромислового об'єднання «Молдефірмаслопром».

На початку 1990-х років смт Вішньовка було переведено до категорії сіл. З 1999 по 2002 рік було селом-резиденцією комуни Вішньовка, що включала також село Шамалія. 30 червня 2017 року місцева рада затвердила герб і прапор села, зареєстровані указом Президента Республіки Молдова.

Освіта Розвиток шкільної освіти в селі розпочався в середині XIX століття. За даними дослідника І. Солкану, перші кроки з відкриття навчального закладу робилися Комітетом шкільної інспекції Кагульського повіту ще в 1864 році. Документально підтверджено, що до 1873 року в Капаклії-Ноуе вже функціонувала змішана початкова школа, яка спочатку утримувалася коштом місцевої комуни. У 1876 році в селі була відкрита окрема школа для дівчаток I ступеня, і того ж року фінансування обох навчальних закладів було переведено на державний бюджет.

Наприкінці XIX століття освітня інфраструктура продовжила розширюватися. У 1894 році під патронатом Вікторії Вишневської (дочки Севастьяна Вишневського) в будівлі, що належала їй, була відкрита і утримувалася церковно-парафіяльна школа. За даними перепису 1902 року, в комуні функціонували вже три змішані початкові школи.

Після прибуття колоністів у селі також діяла місцева німецька школа (училище), згадка про яку зустрічається в офіційних документах про перейменування комуни в 1912 році. У міжвоєнний період (1918–1940 рр.) в селі працював великий колектив вчителів, серед яких згадуються Філіп Антонов, Едуард Відмер та інші.

В даний час у населеному пункті діє Гімназія імені Параскеви Вишневської.

Релігія Історично село відрізнялося значним конфесійним розмаїттям. Першою капітальною культовою спорудою стала православна церква з храмом Святого Миколая, зведена в 1865–1870 роках за підтримки родини засновника села Севастьяна Вишневського.

На початок XX століття духовне життя комуни було представлене відразу декількома напрямками. Згідно з адміністративними записами 1902 року, крім православного прихода, в населеному пункті офіційно діяли протестантська церква і єврейська синагога.

З прибуттям у 1906 році колоністів з Вюртемберга релігійний ландшафт поповнився німецькими громадами. Більшість німців-колоністів брала участь у будівництві нової протестантської кірхи. Примітно, що ця будівля збереглася до наших днів — нині в ній розташовується сільський Будинок культури. Крім того, частина колоністів належала до конфесії адвентистів сьомого дня; вони розпочали зведення власного храму, однак не встигли його завершити і проводили богослужіння у приватних будинках.

Згідно з історичними планами, поховання в селі також були розділені за конфесійною ознакою. Єврейське кладовище розташовувалося в південно-західній частині населеного пункту, а християнське — на північному сході, причому останнє ділилося на дві частини: лютеранську (німецьку) та православну. У повоєнні роки, зі встановленням радянської влади, релігійній інфраструктурі та історичним похованням було завдано значної шкоди. Зокрема, старі німецьке та єврейське кладовища зазнали вандалізму і руйнування.

Сьогодні релігійне життя села представлене декількома офіційно зареєстрованими громадами: Православна парафія Святих Апостолів Петра і Павла (), що діє у складі Православної церкви Молдови (громада зареєстрована у 2006 році). Община адвентистів сьомого дня (), яка є історичною наступницею громади, що зародилася ще на початку XX століття (зареєстрована у 1998 році). Християнська п'ятидесятницька церква «Велика Благодать» (), зареєстрована у 2018 році.

Місцева влада

Історичні очільники села (до 1944 року) На основі збережених архівних даних, у різні історичні періоди посаду примара (голови) комуни обіймали такі особи:

Ім'я Період повноважень Примітки Семіон Чоронюк(Semion Cioroniuc) 19 грудня 1883 — лютий 1887 Відсторонений від посади рішенням влади Бессарабської губернії. Раті(Rati) згадується у листопаді 1911 Йоганн Манц(Iogan Manț) з грудня 1911 Обраний за пропозицією німецьких колоністів. Фрідріх Відмер(Fridrih Widmer) 1912 — серпень 1916 Затверджений на посаді у 1912 році, звільнений у серпні 1916 року. Константін Марін(Constantin Marin) з серпня 1916 Готфрід Манц(Gottfried Manț) згадується у 1924 Михаїл Шестаковскі(Mihai Șestacovschi) 1935 — 1938 Згодом був депортований радянською владою до Сибіру і зник безвісти. Готфрід Яух(Gotfrid Iauch) червень 1939 — 1941 Теодор Педурару(Teodor Păduraru) березень 1942 — 1944

Примари комуни (з 1995 року) +Примари села (комуни) Вішньовка з 1995 рокуІм'яТермін повноваженьПолітична партіяПриміткиСержант Іон16 квітня 1995 — 23 травня 1999Аграрно-демократична партія МолдовиІнгліс Петру23 травня 1999 — 25 травня 2003Виборчий блок «Демократична конвенція Молдови»Примар комуни ВішньовкаСошенко Євгенія25 травня 2003 — 3 червня 2007Партія комуністів Республіки МолдоваПисларь Андрій3 червня 2007 — 5 червня 2011Демократична партія Молдови5 червня 2011 — 29 червня 2015Партія Комуністів Республіки МолдоваПак Ольга29 червня 2015 — 20 жовтня 2019Ліберал-демократична партія Молдови20 жовтня 2019 — дотеперСамовисуванець

Населення За даними статистичного довідника 1865 року, в селі Капаклія-Ноуе (сільська комуна, що входила до складу Тігечської пласи Кагульского повіту) налічувалося 110 будинків і 111 сімей. Також в селі діяла 1 церква.

За даними перепису населення 2014 року, в селі Вішньовка проживає 1324 особи (649 чоловіків, 675 жінок).

Етнічний склад села за даними переписів населення 1930, 2004, 2014 років: Етнічна група1897Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий, по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. — типография «Общественная польза». — Санкт-Петербург, 1905.1930Генеральная перепись населения Румынии 28 декабря 1930 года, Том.2, стр.105 archive.org2004Национальное бюро статистики Республики Молдова. Население по национальностям и населенным пунктам, в территориальном разрезе. Результаты переписи населения Молдовы 2004 года.2014Кількість жителівКількість жителівКількість жителівКількість жителівМолдовани 0 1220 76,11 %108181,7 %Румуни43532,3 %40,25 %272 %Гагаузи60,4 % 162 10,11 %896,7 %Болгари131 % 88 5,49 %574,3 %Росіяни141 % 65 4,05 %332,5 %Українці 52 3,24 %272 %Поляки 1 0,06 %Євреї765,6 %10,06 %Німці80359,6 % Інші 11 0,69 %100,8 %Всього5351347 16031324

Відомі уродженці Тудор Віссаріонович Марін (25 січня 1945 – 26 травня 2017) — молдовський письменник, радянський дисидент. Автор книг «Високе небо довгої осені», «Norii lui Magellan», «O logodna in zori». Дідіна Рогожине — доктор педагогічних наук, доцент Інституту педагогічних наук Республіки Молдова.

Інфраструктура На території села діють Гімназія імені Параскеви Вишневської, дитячий садок, бібліотека та медичний пункт. У будівлі колишньої німецької протестантської кірхи розташовується сільський Будинок культури. Також функціонує поштове відділення. Село частково газифіковане, проведено водопровід.

Через село проходить автомобільна дорога R35 (Комрат — Кантемір — R34) і починається регіональна автомобільна дорога G132 (R35 — Баймаклія — Тараклія де Салчіє — R32).

Міста-побратими Стремц, Румунія (2016)

Галерея

Примітки

Посилання Сайт Вішньовки