Переяславський повіт — адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії, Російської Республіки, Української Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки з центром у місті Переяслав.

Історія Повіт був створений 1781 року в складі Київського намісництва, 1796 року віднесено до Малоросійської губернії, а з 27 лютого 1802 року — до Полтавської губернії (містився у її північно-західній частині).

З 27 квітня 1921 рокуПостановление ВУЦИК от 27.04.1921 о включении Переяславского уезда в состав Киевской губернии до ліквідації повітового устрою в 1923 р. повіт був у складі Київської губернії.

Центр — місто Переяслав. Мав у підпорядкуванні 16 волостей. Займав близько 374 344 десятин.

Географія Поверхню повіту прорізали долини таких річок: на сході паралельно Супою протікав із північного заходу на південний захід через весь повіт Трубіж, який впадав у Дніпро; із півночі в нього впадала невелика річка Недра, із заходу — річки Суличівка і Альта. Річки були мілководні; багато ділянок у літній період пересихали, і на місці течії таких річок залишалися лише їхні долини, які досягали часом значного розвитку. Винятком був лише Дніпро, який омивав південні і західні межі повіту протягом 110 верст, і це була єдина судноплавна річка в повіті.

Поверхня повіту рівна. Найвищі пункти: Пологи] (72,30 сажнів над рівнем моря), Циблі (65,91), Виповзки (69,27) тощо. Серед великої низовини солонцевої долини Альти зустрічалися місцями значної висоти пункти, наприклад, Любарці — на висоті 63 сажнів, Резів — 61,63 сажнів; ці пункти і були місцем поселення, бо всю місцевість навесні затоплювала вода.

Річка Трубіж протікала повітом на 70 верст. В звичайний час (за винятком нижньої свої течії) Трубіж губився в непрохідних болотах, перетворювався на лабіринт вузьких проток. Весною після танення снігів, підпертий з півдня водами Дніпра, він у своїй північній частині перетворював цілий водорозділ Трубіж-Суличівка на справжнє море. При з'єднанні Трубіжа з Дніпром у період весняного повноводдя ставався такий розлив води, що на деякий час дніпровські пароплави могли доходити майже до самого Переяслава.

В геологічному відношенні повіт розпадається на три головні області. Перша з них — у межах плато і другої тераси водорозділу Недра-Трубіж-Супій-Дніпро, і вона мала таку будову: чорнозем, світло-жовтий лес товщиною 1-3 сажні, червонувато-жовтої або червоно-бурої дилювіальної глини, жовтий, великозернистий, місцями тонкошаровий пісок з прожилками, збагачений окисами заліза. Область друга поширювалася на іншу частину повіту, за винятком річних долин, і складалася з чорнозему і легкого сірого суглинку, тонкосупіщаного лесу і пісків жовто-великозернистих. Область третя поширювалася в річкових долинах і особливо добре виражена в широкій долині Дніпра і Трубіжа; це область дюнних пісків, змішаних з болотами, річкового алювію, частиною солонців і іншими.

Згідно з військово-топографічною зйомкою 1862 р. в повіті 1/5 частина — піски і болота. За дослідженням професора А. В. Гурова, їх ще більше. Під лісами 1885 року було 65 958 десятин. 1896 року лісів було ще менше, бо їх багато вирубали. У Придніпров'ї ростуть здебільшого дуб, береза, осика та вільха; багато було також соснових лісів, але їх почали вирубувати раніше за інших.

Власництво у повіті На 1 січня 1896 року 1568 приватним землевласникам належало 113 626 десятин. Менше 1 десятини мали 153 господарі, 1-50 — 1122, 50-100 — 113, 100—500 — 131, 500—1000 — 28, понад 1 тисячу десятин — 21 господар.

828 дворян володіли 98812 десятинами, 309 осіб духовного сану — 4012, 42 купців — 4315, 389 міщан — 1064 десятинами.

Із 2306 маєтків були заставлені на 1 січня 1896 р. 245.

Нероздільну власність селянських товариств складали вигони і т. зв. «спільні» землі. Перших було 4421 десятина, других — 16019 десятин, загалом — 10,7 % землі, яка належала сільським станам.

Селяни 1887 року мали наділеної землі 183 583 десятини, зокрема, ораної — 137 705, під хатами, садами та городами — 16 687, під луками — 15 728, під вигонами і пасовищами — 2 754, під лісами — 10 709 десятин.

Купленої земли на 1892 р. селяни мали 6208 десятин, орендованої — 19097 десятин.

1896 року в сільських товариствах посіяли жита 51 140 чверті, вівса — 28 210, гречки — 21450, ячменю — 58.

Населення За даними перепису 1897 року у Переяславському повіті на 1 квадратну версту припадало 51,54 людей.

Населення за національністю: Національність Кількість, чол. Кількість, % Українці93,78 Євреї5,29 Росіяни0,78 Поляки0,07 Білоруси0,02 Німці0,01 Цигани0,01 Інші0,04 Усього185 306100,00

За суспільним станом: Дворяни Духовенство Купці Міщани Селяни Іноземні підданні Інші284414242652186415825047612

За віком: Категорія м. Переяслав Повіт без міста Усього Діти молодше року (м.) 251 3152 3403 Діти молодше року (ж.) 239 3128 3367 Від 1 до 9 років (м.) 1817 21661 23478 Від 1 до 9 років (ж.) 1762 22006 23768 Від 10 до 19 років (м.) 1741 18421 20162 Від 10 до 19 років (ж.) 1887 19204 21091 Від 20 до 29 років (м.) 958 11491 12449 Від 20 до 29 років (ж.) 1066 12877 13943 Від 30 до 39 років (м.) 813 10382 11195 Від 30 до 39 років (ж.) 903 10649 11552 Від 40 до 49 років (м.) 610 7816 8425 Від 40 до 49 років (ж.) 620 7710 8330 Від 50 до 59 років (м.) 467 5644 6111 Від 50 до 59 років (ж.) 501 5690 6191

Коментарі

Примітки

Посилання Переяславль // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона

Література Перепис населення. XXXIII. Полтавська губернія. Н. А. Тройніцкій (ред.) (Санкт-Петербург, 1904)