Бюрокрáтія (від — бюро, канцелярія та — влада, панування) — спосіб побудови організації, що складається з ряду офіційних осіб, посади й пости яких утворюють ієрархію і які розрізняються формальними правами й обов'язками, що визначають їх дії і відповідальність. Синонім— адміністративна система.
Історично бюрократія була державною адміністрацією, якою керували відділи, укомплектовані невиборними посадовими особами. Сьогодні бюрократія— це адміністративна система, яка керує будь-якою великою установою, державною чи приватною. Державне управління в багатьох юрисдикціях є прикладом бюрократії, як і будь-яка централізована ієрархічна структура установи, включаючи корпорації , товариства , некомерційні організації та клуби.
У бюрократії є дві ключові дилеми. Перша дилема полягає в тому, чи повинні бюрократи бути автономними чи безпосередньо підзвітними своїм політичним господарям. Друга дилема пов’язана з відповідальністю бюрократів за дотримання встановлених правил, а також щодо того, який ступінь свободи вони можуть мати для визначення відповідних рішень для обставин, які заздалегідь не врахованіДальстрем, Карл і Віктор Лапуенте. «Порівняльна бюрократична політика». Річний огляд політології (2022).
У пострадянських суспільствах із їхнім негативним ставленням до управлінців під бюрократією переважно розуміють негативні наслідки її функціонування — канцелярщину, зволікання, тяганину, зневажливе ставлення до суті справи під виглядом додержання формальності або заради цього.
Оскільки ефективність бюрократії неможливо виміряти економічними критеріями, то єдиним критерієм її оцінки є якість виконання законів та інших правових норм. Звідси для бюрократії характерне перебільшення значення формальних процедур, скрупульозне виконання інструкцій. Неминучим наслідком цього є відокремлення бюрократичного управління від потреб його об'єктів, помилки в керівництві та його неефективність при вирішенні проблем, які вимагають нетрадиційних підходів та засобів.
Ознаки бюрократії властиві будь-якому виду соціального управління. У суспільстві з недемократичним політичним режимом представники бюрократії — чиновники здатні ставати панівною групою. Характер такого політичного режиму сприяє утвердженню безконтрольного й необмеженого панування чиновництва, яке перетворюється в самодостатню, відокремлену від суспільства верству, усуненню громадян від управління суспільними справами, стає підґрунтям для запровадження авторитарних процедур та методів управління.
Видатний представник Австрійської економічної школи Людвіг фон Мізес так писав про бюрократію у своїй головній праці «Людська діяльність»: Бюрократичне ведення справ — це поведінка, пов'язана з дотриманням детальних правил і норм, встановлених владою вищого органу. Це єдина альтернатива управлінню прибутком... . Щоразу, коли робота системи не керується мотивом прибутку, вона повинна керуватися бюрократичними правилами (р.307)Human Action: A Treatise on Economics, 1st ed. (Auburn, Ala.:
Ludwig von Mises Institute, 1999.
Основні принципи бюрократії (за Максом Вебером) Функціональної компетентності Посади займаються тільки за даним принципом, за компетентністю. Бюрократичного авторитету Найсуворіше дотримання бюрократичної ієрархії. Формалізму Підпорядкування правилам, інструкціям, які чітко зафіксовані й визначені. Керівництва «без гніву й пристрасті» Виключення емоційного аспекту взаємодії. Професіоналізму Відповідність вимогам професійної кваліфікації. Корпоративізму Духовна близькість, збіг поглядів та відстоювання інтересів корпорації, тобто єдиного цілого.
Етимологія та вживання Термін бюрократія походить із французької мови. Французький економіст Жак Клод Марі Вінсент де Гурне ввів це слово в середині 18 століття. Перше відоме використання англійською мовою датується 1818 рокомhttps://www.merriam-webster.com/dictionary/bureaucracy , коли ірландська письменниця леді Морган називає апарат, який використовувався британським урядом для підпорядкування Ірландії, як «бюрократію, або офісну тиранію, якою Ірландія так довго керувала»http://books.google.com/books?id=nCc1AAAAMAAJ&oe=UTF-8 . До середини 19-го століття це слово з’явилося в більш нейтральному значенні, посилаючись на систему державного управління , в якій посади обіймали невиборні посадові особи. У цьому контексті бюрократія розглядалася як окрема форма управління, часто підпорядкована монархії .
У 1920-х роках німецький соціолог Макс Вебер розширив це визначення, включивши в нього будь-яку систему управління, що здійснюється навченими професіоналами відповідно до встановлених правилDavid Beetham. Bureaucracy. University of Minnesota Press, 1996 - 120 стор.. Вебер розглядав бюрократію як відносно позитивний розвиток; проте до 1944 року австрійський економіст Людвіг фон Мізес у контексті свого досвіду в нацистському режимі висловив думку, що термін бюрократія «завжди застосовувався з огидною конотацією»Ludvig von Mises. Bureaucracy (New Rochelle, N.Y.: Arlington House, 1969)., а до 1957 року американський соціолог Роберт Мертон припустив, що термін бюрократ став «епітетом , Schimpfwort» за деяких обставинRobert K. Merton (1957). Social Theory and Social Structure. Glencoe, IL;Free Press. pp. 195–206. Archived from the original on 27 December 2012. Retrieved 12 October 2012..
Слово «бюрократія» також використовується в політиці та уряді з несхвальним тоном, щоб зневажити офіційні правила, які, здається, ускладнюють виконання завдань — через наполягання на процедурі та дотримання правил, регулювання та закону. На робочих місцях це слово дуже часто використовується, щоб звинуватити складні правила, процеси та письмову роботу, які трактуються як перешкоди, а не як гарантії та гарантії підзвітності"Meaning of bureaucracy in English". Cambridge.org.. Соціально-бюрократія тоді посилатиметься на певні соціальні впливи, які можуть впливати на функціонування суспільства.
У сучасному вживанні сучасна бюрократія визначається як така, що включає чотири ознаки:
ієрархія (чітко визначені сфери компетенції та розподіл праці) безперервність (структура, де адміністратори мають зарплату на повний робочий день і просуваються всередині структури) безособовість (прописані правила та правила роботи, а не довільні дії) досвід (посадовці обираються відповідно до заслуг, пройшли навчання та мають доступ до знань)Wirl, Franz (July 1998). "Socio-economic typologies of bureaucratic corruption and implications". Journal of Evolutionary Economics. 8 (2). Springer-Verlag: 199–220.
Бюрократія в політичній теорії є переважно централізованою формою управління і має тенденцію відрізнятися від адхократії, в якій управління більше тяжіє до децентралізації .
Теорії
Карл Маркс Карл Маркс висунув теорію про роль і функції бюрократії у своїй «Критиці філософії права Гегеля», опублікованій у 1843 році. У «Філософії права » Гегель підтримував роль спеціалізованих чиновників у державному управлінні , хоча сам ніколи не використовував термін «бюрократія». Навпаки, Маркс був противником бюрократії. Маркс стверджував, що хоча корпоративна та урядова бюрократія, здається, діють в опозиції, насправді вони взаємно покладаються одна на одну, щоб існувати. Він писав, що «Корпорація — це спроба громадянського суспільства стати державою, але бюрократія — це держава, яка справді перетворилася на громадянське суспільство»Karl Marx (1970). "3A". Marx's Critique of Hegel's Philosophy of Right (1843). Cambridge University Press. Retrieved 12 October 2012..
Лев Троцький Лев Троцький розробив критичну теорію становлення радянської бюрократії в перші роки існування Радянського Союзу. За словами політолога Томаса М. Твісса, Троцький пов'язував бюрократизм з авторитаризмом , надмірним централізмом і консерватизмом . Соціальний теоретик Мартін Крігір відзначив вплив творів Троцького після 1923 року на формування сприйнятливих поглядів на бюрократію серед пізніших марксистів і багатьох немарксистів. Твісс стверджував, що теорія радянської бюрократії Троцького була важливою для вивчення радянської історії та розуміння процесу капіталістичної реставрації в Росії та Східній Європі. Політолог Барух Кнай-Пас стверджував, що Троцький писав, перш за все, «щоб показати історичні та соціальні корені сталінізму» як бюрократичної системи. Одним із передбачень, зроблених Троцьким у його праці 1936 року «Зраджена революція» , було те, що СРСР опиниться перед розладом: або повалення правлячої бюрократії за допомогою політичної революції, або капіталістична реставрація під керівництвом бюрократіїTrotsky, Leon (1991). The Revolution Betrayed: What is the Soviet Union and where is it Going?. Mehring Books. p. 251. ISBN 978-0-929087-48-1.:Падіння нинішньої бюрократичної диктатури, якби її не замінила нова соціалістична влада, таким чином означало б повернення до капіталістичних відносин із катастрофічним занепадом промисловості та культури.
Джон Стюарт Мілль На початку 1860-х років політолог Джон Стюарт Мілль висунув теорію про те, що успішні монархії, по суті, були бюрократією, і знайшов докази їх існування в імперському Китаї , Російській імперії та режимах Європи. Мілль називав бюрократію окремою формою правління, окремою від представницької демократії. Він вважав, що бюрократія має певні переваги, головне – накопичення досвіду в тих, хто справді веде справи. Тим не менш, він вважав, що ця форма правління погано порівнюється з представницьким урядом, оскільки вона базується на призначенні, а не на прямих виборах. Мілль писав, що в кінцевому підсумку бюрократія пригнічує розум і що «бюрократія завжди прагне стати педантократією»John Stuart Mill. Considerations on Representative Governmenthttps://www.gutenberg.org/files/5669/5669-h/5669-h.htm#2HCH0006.
Макс Вебер Повністю розвинений бюрократичний апарат порівнюється з іншими організаціями так само, як машина з немеханічним способом виробництва.Німецький соціолог Макс Вебер (1864-1920) був першим, хто офіційно досліджував бюрократію, і його праці сприяли популяризації цього терміну. У своєму есе «Бюрократія» , опублікованому в його магнум опусі « Економіка та суспільство» в 1921 році, Вебер описав багато ідеально-типових форм державного управління , уряду та бізнесу . Його ідеально-типова бюрократія, державна чи приватна, характеризується:
ієрархічна організація офіційні лінії влади ( ланцюг командування ) фіксована сфера діяльності жорсткий розподіл праці регулярне і постійне виконання поставлених завдань усі рішення та повноваження, визначені та обмежені положеннями чиновники з експертною підготовкою у своїх галузях просування по службі в залежності від технічної кваліфікації кваліфікації, оцінені за правилами організації, а не за окремими особами Weber, 2015, pp. 73–127 in Weber's Rationalism and Modern Society, edited and translated by Tony Waters and Dagmar Waters, New York: Palgrave MacMillan
Вебер перерахував кілька передумов для появи бюрократії, включаючи збільшення кількості простору та населення, яким керують, збільшення складності адміністративних завдань, що виконуються, і існування монетарної економіки, яка вимагає більш ефективної адміністративної системи. Розвиток комунікаційних і транспортних технологій робить можливим більш ефективне управління, а демократизація та раціоналізація культури призводить до вимог рівного ставлення Weber, Max (8 April 2015). "'The Nature, Conditions, and Development of Bureaucratic Herrschaft' by Max Weber".