Гендерна ідентичність — усвідомлення особистістю себе як представника чи представниці статі, гендеру, відчуття свого жіночого, чоловічого або андрогінного тіла, усвідомлення своєї приналежності до чоловічої, жіночої або якоїсь іншої статі у соціальному контексті. Гендерна ідентичність не є автоматичною надбудовою над біологічною статтю, вона поетапно формується в особистості у ході виховання та соціалізації, Шабурова О. В. Гендер // Социальная философия: Словарь. — М., 2003. — С. 67-71..

Одним із основоположників теорії гендерної ідентичності був сексолог , який здобув популярність своєю поведінкою по відношенню до вразливих пацієнтів. Мані ввів терміни «гендерна ідентичність», «гендерна роль» і «сексуальна орієнтація» та поширив термін «парафілія»Ehrhardt, Anke A. (August 2007). «John Money, PhD». The Journal of Sex Research. 44 (3): 223—224. doi: 10.1080/00224490701580741. JSTOR 20620298. PMID 3050136. S2CID 147344556.Tosh, Jemma (25 July 2014). Perverse Psychology: The pathologization of sexual violence and transgenderism. Routledge. ISBN 9781317635444..

Потрібно розрізняти ідентичність гендерну та статеву. Людина може володіти чітко визначеною статевою ідентичністю та водночас мати труднощі із гендерною ідентичністю, переживати невідповідність ідеалам, стандартам, нормам «чоловічої» чи «жіночої» поведінки. Гендерна ідентичність залежить здебільшого від соціальних чинників, а не від біологічної природи людини. Для зрілої особистості гендер стає заміною статіГорностай П. П. Гендерна соціалізація та становлення гендерної ідентичності // Основи теорії гендеру: Навчальний посібник. — К.: «К. І. С.», 2004. — С.132-155..

Гендерна ідентичність — поняття ширше, ніж статеворольова ідентичність, оскільки гендер включає в себе не тільки рольовий аспект, а й, наприклад, образ людини в цілому (зачіску, одяг, охайність і т. д.). Поняття «гендерна ідентичність» не рівноцінне й поняттю «сексуальна ідентичність». Сексуальна ідентичність стосується особливостей самосприйняття і уявлень людини про себе в контексті сексуальної поведінки.

Вік формування Існує кілька теорій про те, як і коли формується гендерна ідентичність. Однак, вивчення цього процесу є складним, оскільки діти не можуть виражати себе через мову, тому дослідники роблять припущення з непрямих доказів.Boles, 2013. Pages 101—102. Джон Грін припустив, що діти мають свідомість. Він вважає доречним визнавати певну важливість статі від 18 місяців до двох років; Лоуренс Кольберг стверджує, що гендерна ідентичність не формується до трьох років.Boles, 2013. Pages 101—102. Загальновизнано, що основа гендерної ідентичності формується у віці трьох років.Boles, 2013. Pages 101—102.A few authorities say it forms between ages 3-4 rather than precisely at age 3, e.g. George J. Bryjak and Michael P. Soraka, Sociology: Cultural Diversity in a Changing World (ed. Karen Hanson), Allyn & Bacon, 1997; 209—245 На цьому етапі діти можуть твердо заявити про свою стать і, як правило, вибирають заняття та іграшки, які вважаються доцільними для їхньої статі (наприклад, ляльки та живопис для дівчат, чи інструменти для хлопчиків)Christopher Bates Doob, Social Inequality and Social Stratification in US Society, хоча діти ще не повністю розуміють наслідки статі. Після трирічного віку основу гендерної ідентичності надзвичайно важко змінитиJ. A. Kleeman, The establishment of core gender identity in normal girls. I.(a) Introduction;(b) Development of the ego capacity to differentiate, in the Archives of Sexual Behavior, 1971: «Though gender identity formation continues into young adulthood and core gender identity establishment extends into the fourth year and possibly longer, core gender identity is fairly firmly formed by age 3[.]», і спроби перепризначення її можуть призвести до гендерної дисфорії. Уточнення гендерної ідентичності триває від 4 до 6 роківStein MT, Zucker KJ, Dixon SD. December, 1997. «Gender Identity», The Nurse Practitioner. Vo. 22, No. 12, P. 104, і продовжується у молодому віці.

Мартін і Рубль осмислюють цей процес розвитку в три етапи: (1) як діти і дошкільнята, діти дізнаються про певні характеристики, які є соціалізованими аспектами гендеру; (2) у віці 5-7 років, ідентичність консолідується і стає жорсткою; (3) після цього «піку жорсткості», повертається плинність і дещо розслабляються соціально визначені гендерні ролі. Барбара Ньюманн розбиває процес на чотири частини: (1) розуміння поняття гендеру; (2) вивчення гендерних стандартів та стереотипів; (3) визначення батьків; (4) формування гендерних переваг.

За даними агентств ООН, дискусії щодо всеосяжної сексуальної освіти підвищують обізнаність щодо таких тем, як гендер та гендерна ідентичність.

Структура гендерної ідентичності

У структурі гендерної ідентичності можна виділити три компоненти:

когнітивний (пізнавальний) — усвідомлення приналежності до певної статі і опис себе за допомогою категорій мужності-жіночності. Це Я-образ чоловіка або жінки, усвідомлення ступеня типовості-нетиповості своїх якостей як представника (представниці) гендерної групи; афективний (оцінковий) — що припускає оцінку рис особистості та особливостей рольової поведінки шляхом співвіднесення їх з еталонними моделями маскулінності-фемінності (поняття «позитивна і негативна ідентичність» стосуються саме оцінкового компонента); конативний (поведінковий) — самопрезентація себе як представника\представниці гендерної групи, а також вирішення криз ідентичності шляхом вибору поведінки відповідно до особистісно значущих цілей і цінностей.

Див. також

Гендерні стереотипи Сексуальне розмаїття Сексуальна орієнтація

Примітки

Посилання