Вихова́ння дітей або батьківство () — процес заохочення та підтримки фізичного, емоційного, соціального та інтелектуального розвитку дитини від народження до дорослості; також комплекс прав, обов'язків та відповідальності в цьому питанні з точки зору законодавства. Батьківство/материнство стосується виховання дітей та не обмежується ексклюзивністю біологічної спорідненостіJane B. Brooks (13-07-2018). The Process of Parenting: Ninth Edition . McGraw-Hill Higher Education. ISBN 978-0-07-746918-4. For the legal definition of parenting and parenthood see: Haim Abraham, A Family Is What You Make It? Legal Recognition and Regulation of Multiple Parents (2017). У вітчизняній етиці вихованням також називають соціалізацію — процес та практика засвоєння дитиною загальноприйнятих у суспільстві норм поведінки.
Загальний опис Найчастіше вихованням займаються біологічні батьки дитини, також це може бути старший сиблінг, дідусь чи бабуся, законний опікун чи опікунка, тітка, дядько чи інші рідні люди, а також друзі родиниBernstein, Robert. «Majority of Children Live With Two Biological Parents». Перевірено 13-07-2018.. Уряди та суспільства також можуть брати участь у вихованні дітей. У багатьох випадках осиротілі або покинуті діти отримують батьківський догляд у стосунках, не підкріплених кровною спорідненістю. Інші можуть бути всиновлені, жити з прийомній сім'ї чи у сирітському притулку.
Навички батьківства (англ. parenting skills) широко варіюються, а особа з хорошими навичками батьківства може вважатися хорошим вихователем/вихователькою (англ. good parent)Johri, Ashish. «6 Steps for Parents So Your Child is Successful ». humanenrich.com. Перевірено 13-07-2018..
Стилі виховання варіюються за історичним періодом, расою/етнічністю, соціальним класом та іншими соціальними зміннимиJON., WITT, (2017). SOC 2018 (5TH EDITION ed.). [S.l.]: MCGRAW-HILL. ISBN 9781259702723. OCLC 968304061.. Дослідження також виявили, що батьківська історія з її якістю прив'язаності, як і батьківська патопсихологія, особливо внаслідок негативних досвідів, може суттєво впливати на чутливість батьків та наслідки для дітей, тобто стратегії та досвід батьківства транслюються між поколіннямиSchechter, D.S., & Willheim, E. (2009). Disturbances of attachment and parental psychopathology in early childhood. Infant and Early Childhood Mental Health Issue. Child and Adolescent Psychiatry Clinics of North America, 18(3), 665—687Grienenberger, J., Kelly, K. & Slade, A. (2005). Maternal Reflective Functioning, Mother-Infant Affective Communication and Infant Attachment: Exploring The Link Between Mental States and Observed Caregiving. Attachment and Human Development, 7, 299—311.Lieberman, A. F.; Padrón, E.; Van Horn, P.; Harris, W. W. (2005). «Angels in the nursery: The intergenerational transmission of benevolent parental influences». Infant Ment. Health J. 26: 504—520. doi:10.1002/imhj.20071..
Стилі виховання Докладніше —
Стилі батьківства або стилі виховання — це матриці поведінки, що найчастіше використовуються особами, котрі виховують дітей, у спілкуванні з ними. Авторитетне виховання (характеризується справедливістю та рівноправним діалогом з дитиною), Авторитарне виховання (характені контроль та системи заборон і покарань), Вседозвільне виховання (характерні гіперопіка і задобрювання дитини), Відсторонене виховання (характерне ігнорування та дистантність).
В етиці
Визначення терміна Термін «виховання» вживається в педагогічній науці в чотирьох значеннях: у широкому соціальному, йдеться про виховний вплив на людину всього суспільства і всієї дійсності, який містить в собі не лише позитивну спрямованість, а й конфлікти та протиріччя; тут особистість може не тільки формуватися під впливом соціального середовища, а й деформуватися, або, навпаки, загартуватись у боротьбі з труднощами, «робити саму себе»; у широкому педагогічному, коли мається на увазі виховання в діяльності шкіл, технікумів, університетів та інших закладів, де персонал керується педагогічною теорією та її практичними методичними рекомендаціями; у вузькому педагогічному, коли виховання є цілеспрямованою виховною діяльністю педагога (наприклад, класного керівника в школі, куратора в вищому навчальному закладі), щоб досягти певної мети в студентському колективі; у гранично вузькому, коли педагог або батько вирішують конкретну індивідуальну проблему виховання або перевиховання (наприклад, у юнака прагнуть виховати чесність, ввічливість). (Педагогіка / За редакцією Ю. К. Бабанського).
Виховання та життєтворчість Останнім часом поняття «виховання» в обмежено вузькому розумінні дедалі більше набуває значення життєтворчості.
Життєтворчість, приміром, передбачає відкритість життя студентів для добрих справ, колективної праці для інших людей (близьких і далеких), турботи про них, взаємодопомоги, милосердя та ін. У цьому контексті «виховання» означає спільну діяльність вихователя і вихованця, спрямовану на формування суб'єктивної основи особистості — її свідомості, духовних цінностей, переживань, досвіду.
Мотиви виховання Мотиви виховання — спонукальна причина дій і вчинків людини, зумовлюються передусім анатомо-фізіологічними і соціально-психологічними потребами. Американський психолог Абрахам Маслоу (1908—1970) визначив ієрархічну багатоступеневу піраміду потреб людини, усі компоненти якої перебувають у діалектичному взаємозв'язку. У цілому вони ніби програмують виховний процес. Якщо якась ланка випадає, порушується цілісність структури, а отже й програма виховного процесу.
Структура процесу виховання Процес виховання є двостороннім (обов'язкова взаємодія (вихователя і вихованця), цілеспрямованим (наявність конкретної мети), багатогранним за завданнями і змістом, складним щодо формування і розкриття внутрішнього світу вихованця, різноманітним за формами, методами і прийомами, неперервним (у вихованні канікул бути не може), тривалим у часі (людина виховується все життя). Ефективність його залежить від рівня сформованості мотиваційної бази.
Структура процесу виховання як соціалізації передбачає: Оволодіння знаннями, нормами і правилами поведінки. Формування почуттів (стійких емоційних відносин людини до явищ дійсності). Формування переконань (інтелектуально-емоційного ставлення суб'єкта до будь-якого знання як до істинного (або неістинного). Формування умінь і звичок поведінки.
Напрямки виховання Основним напрямком виховання є громадянське виховання — формування громадянськості як інтегрованої якості особистості, що дає людині можливість відчувати себе морально, соціально і юридично дієздатною та захищеною. Покликане воно виховувати у вихованця високі моральні ідеали, почуття любові до Батьківщини, потребу у служінні їй. Громадянське виховання має бути спрямованим на розвиток патріотизму, національної самосвідомості, політичної культури, дбайливого ставлення до природи, моральності, культури поведінки особистості.
Перевиховання Перевиховання — виховний процес, спрямований на подолання негативних рис особистості, що сформувалися під впливом несприятливих умов виховання.
Види виховання Громадянське виховання Естетичне виховання Музичне виховання Національно-патріотичне виховання Фізичне виховання
Див. також Планування сім'ї Контроль над народжуваністю Педагогіка
Примітки
Література Виховання у Стародавній Греції: соціокультурний контекст: навч . посіб. для вищ . пед. навч . закл . / Петро Гусак, Людмила Гусак, Леся Мартіросян ; Східноєвроп . нац. ун-т імені Лесі Українки. — Луцьк: Вежа-Друк, 2016. — 199 с. М. Михальченко. Виховання політичне // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — 808 с. ISBN 978-966-611-818-2.
Дитина: Освітня програма для дітей від двох до семи років / наук. кер. проекту В. О. Огнев'юк ; авт.кол.: Г. В. Бєлєнька, О. Л. Богініч, Н.І. Богданець - Білоскаленко [ та ін. ]; наук.ред.: Г.В.Бєлєнька, М.А. Машовець ; Мін. осв. і науки України, Київ. ун-т ім. Б. Грінченка. — К. : Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2016. — 304с. ISBN 978-617-658-016-4
Посилання
Жарський Е. Історичні основи виховання. Лекції 1—3 . Нью-Йорк: Шкільна Рада УККА, Університет Українознавства НТШ, Педагогічний Інститут Українознавства, 1960. 80 с. Виховання дітей Вихована людина; Виховання Тофтул М. Г. Сучасний словник з етики. — Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. — 416с. ISBN 978-966-485-156-2 Релігійне виховання // Українська Релігієзнавча Енциклопедія Дитина: Освітня програма для дітей від двох до семи років / наук. кер. проекту В. О. Огнев'юк ; авт.кол.: Г. В. Бєлєнька, О. Л. Богініч, Н.І. Богданець - Білоскаленко [ та ін. ]; наук.ред.: Г.В.Бєлєнька, М.А. Машовець ; Мін. осв. і науки України, Київ. ун-т ім. Б. Грінченка. — К. : Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2016. — 304с. ISBN 978-617-658-016-4