Володимир Іванович Дегтярьов (; 19 серпня 1920, Ставрополь — 16 жовтня 1993, Київ) — інженер, радянський державний діяч, Герой Соціалістичної Праці (26.04.1957). Член ЦК КПУ (в 1966—1976 роках). Кандидат у члени Політбюро ЦК КП України (у березні 1966 — березні 1971). Член Політбюро ЦК КП України (у березні 1971 — січні 1976). Член ЦК КПРС (у 1966—1976 роках). Депутат Верховної Ради УРСР 8—11-го скликань. Депутат Верховної Ради СРСР 6—9-го скликань.

Біографія Народився 19 серпня 1920 року в родині робітника-залізничника в місті Ставрополі. Закінчив середню школу.

У 1938–1942 роках навчався в Московському гірничому інституті.

У 1942–1944 роках — начальник дільниці вентиляції шахти № 7 тресту «Хакасвугілля» (Черногорськ, Красноярського краю).

У січні 1944–1946 роках — начальник дільниці, помічник головного інженера шахти «Неждана» тресту «Шахтантрацит» (Ростовська область).

Член ВКП(б) з 1945 року.

У 1946–1948 роках — головний інженер шахти № 15-16 тресту «Гуковвугілля» (Ростовська область).

У 1948–1950 роках — головний інженер шахти № 1 «Центральна» тресту «Красноармійськвугілля» (Сталінська область). У 1950–1953 роках — начальник шахти № 1 «Центральна» тресту «Красноармійськвугілля» (Сталінська область).

У 1953–1957 роках — керуючий тресту «Чистяковантрацит» (Сталінська область).

У серпні (затв.) 1957 — березні 1962 року — секретар Сталінського обласного комітету КП України.

У березні 1962 — січні 1963 року — голова Ради народного господарства Донецького економічного адміністративного району (раднаргоспу).

У січні — липні 1963 року — 2-й секретар Донецького промислового обласного комітету КП України.

11 липня 1963 — 7 грудня 1964 року — 1-й секретар Донецького промислового обласного комітету КП України.

7 грудня 1964 — 6 січня 1976 року — 1-й секретар Донецького обласного комітету КП України.

26 грудня 1975 — 23 січня 1987 року — голова Державного комітету з нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості і гірничому нагляду при Раді Міністрів Української РСР.

З січня 1987 року — на пенсії.

Жив у Києві. Помер 16 жовтня 1993 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 1).

Наукові праці Дегтярев В. И. Исследование и выбор рациональных параметров роторных пневматических двигателей: Автореф. дис… канд. техн. наук / В. И. Дегтярев; Ленингр. горн. ин-т им. В. Алеханова. — Л.: Б. и., 1969. — 24 с. Дегтярев В. И. Производительность труда на шахтах Донбасса / В. И. Дегтярев. — К.: Техніка, 1964. — 153 с. Дегтярев В. И. Сельский слесарь / В. И. Дегтярев. — М.: Колос, 1984. — 127 с. Дегтярьов В. І. У боротьбі за науково-технічний прогрес / В. І. Дегтярьов. — К.: Політвидав, 1972. — 115 с. Дегтярев В. И. Химия — ударный фронт / В. И. Дегтярев. — Донецк: Донбасс, 1964. — 46 с.

Нагороди, пам'ять Герой Соціалістичної Праці (26.04.1957) чотири ордени Леніна (26.04.1957, 29.06.1966, 18.08.1970, 8.12.1973) орден Трудового Червоного Прапора (1.01.1948) орден Дружби народів (29.04.1986) медаль «За трудову відзнаку» (29.08.1953) медалі Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (18.08.1980) почесний знак «Шахтарська слава» всіх трьох ступенів

21 листопада 2001 року у Ворошиловському районі Донецька на вулиці Артема (сквер біля ЗОШ № 54) встановлено бронзовий бюст Володимира Дегтярьова. Пам'ятник створено скульптором Юрієм Івановичем Балдіним та архітектором Артуром Львовичем Лукіним. На будівлі Ворошилівського виконкому, в якому він працював, встановлена меморіальна дошка і меморіальна табличка на будівлі магазину «Дончанка». <small>погруддя у Донецьку<small>меморіальна дошка<small>надгробний пам'ятник

Посилання donbass.name

Література Постаті. Нариси про видатних людей Донбасу. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2011. — 216 с. Мазитова, Л. З. В. Дегтярев. Личность на фоне эпохи [Текст]: [истор. очерк] / Л. З. Мазитова. — Донецк: Східний видавничий дім, 2005. — 136 с. Сургай Н. С. Дегтярев Владимир Иванович [Текст] // Сургай Н. С. Выдающиеся горные инженеры и специалисты угольной промышленности Украины / Н. С. Сургай, С. П. Фищенко. — К., 2003. — С. 135. Бабенков А. С. Две незабываемые встречи с [В. И. Дегтяревым] // Бабенков А. С. Как это было (воспоминания и размышления) / А. С. Бабенков. — Донецк: Донеччина, 2003. — С. 9–11. Дегтярев Владимир Иванович // Годы и люди Донетчины / Авт.-сост. В. И. Ляшко. — К.: Скарбниця: Изд. дом «Деловая Украина», 2001. — С. 98–100. Дегтярев Владимир Иванович: [Гос. и полит. деятель, 1920—1993: Некролог] // Жизнь. — 1993. — 20 окт. Зоц И. Он горой стоял за Донбасс // Донбасс. — 2000. — 17 авг. Ильин В. Эту память он заслужил // Донбасс. — 1995. — 19 авг. Кирдода Д. Владимир Дегтярев: знали, любили, помним // Жизнь. — 2006. — 22 авг. Клементьева И. Донбасс и розы он любил… // Веч. Донецк. — 2005. — 20 авг. Мазитова Л. З. В. Дегтярев. Личность на фоне эпохи: Ист. очерк. — Донецк: Схід. вид. дім, 2005. — 136 с. Мармазов Р. Легендарный секретарь // Комс. правда в Украине. — 2003. — 11–18 июля. — С. 28. Попова И. Памятники секретарю обкома // Донец. кряж. — 2001. — 25–31 окт. Савельев В. Судьба, повенчанная с Донбассом // Жизнь. — 1995. — 16 авг. Сургай Н. С. Дегтярев Владимир Иванович // Сургай Н. С. Выдающиеся горные инженеры и специалисты угольной промышленности Украины. — К.: Пульсары, 2003. — С. 135. Третий «дегтяревский» этап (1917—1985 гг.) // Донбасс с высоты свободного полета / Авт. текста В. И. Мозговой. — Донецк, 2003. — С. 114, 176—197. Шевченко В. Феномен В. И. Дегтярева // Коммунист Донбасса. — 2002. — 19 июля. Ясенов Е. Наша область начиналась на бумаге // Золотой Скиф. — 2002. — № 1. — С. 67.