Тотò, справжнє ім'я — Антоніо Де Куртіс (Antonio De Curtis) (повне ім'я Antonio Focas Flavio Angelo Ducas Comneno De Curtis di Bisanzio Gagliardi) ( 15 лютого 1898, Неаполь − 15 квітня 1967, Рим) — італійський комік, актор театру та кіно, письменник, співак і автор пісень. В Італії на сьогодні він справедливо вважається одним з найвідоміших та шанованих італійських акторів, коміків і телеперсонажів минулого століття. Хоча Тото відомий як комік, йому вдалося реалізувати також драматичні образи.
Біографія Народився 15 лютого 1898 року, в Rione Sanità, бідному районі Неаполя. Позашлюбний син Анни Клементе (Anna Clemente) і маркіза Джузеппе де Куртіс (Giuseppe de Curtis), який юридично визнав його своїм сином у 1937 році. До цього, в 1933 році, Тотò був усиновлений маркізом Франческо Ґальярді Фокас (Francesco Gagliardi Focas), що дало йому вагомий у той час титул.
У 1946 році, коли Consulta Araldica (орган з питань дворянства в Королівстві Італія) припинила свою діяльність, трибунал Неаполя визнав його численні титули, так що його повне ім'я було змінено з Антоніо Клементе на Антоніо Гріффо Фокас Флавіо Дука Комненос Ґальярді де Куртіс Візантії, Його Імператорська Високість, Палатин, Лицар Священної Римської імперії, екзарх Равенни, герцог Македонії і Іллірії, принц Константинополя, Кілікії, Фессалія, Понтуса, Молдови, Дарданії, Пелопоннесу, Граф Кіпру та Епіру, граф і герцог Дривасто і Дураццо. Для того, хто народився і виріс в одному з найбідніших неаполітанських районів, це здавалось великим досягненням, але комік, перераховуючи свої нові титули, щиро сміявся над їх істинною нікчемністю. Живучи в Rione Sanità, він познайомився з багатьма відомими артистами, як Едуардо Де Філіппо, Карло Скарпетта. Він почав свою кар'єру в маленьких театрах, де навчався мистецтву guitti, неаполітанських коміків, спадкоємців традиції комедія дель арте.
Творчість У 1922 році він переїхав до Риму, щоб грати у великих театрах. Він виступав у жанрі avanspettacolo (водевілі — суміш музики, балету і комедії), перед основною виставою. В 1930-х роках у нього була своя компанія, з якою він подорожував по Італії. У 1937 році він з'явився у своєму першому фільмі "Fermo con le mani"; загалом знявся в більш ніж 100 фільмах, в той же час його виступи постійно транслюються по італійському телебаченні. Багато з його фільмів містять його ім'я в назві. Найвідоміші його фільми: Fifa e Arena, Totò al Giro d'Italia, Totò Sceicco, Guardie e ladri, Totò e le donne, Totò Tarzan, Totò terzo uomo, Totò a colori (1952 рік, перший італійський фільм в кольорі), I soliti ignoti, Totò, Peppino e malafemmina, «Закон є закон», Uccellacci e uccellini, епізод «Що таке хмари» з «Каприз по-італійськи»(Capriccio all'italiana, фільм вийшов посмертно). В останніх двох фільмах він розкрив свої драматичні здібності, завдяки режисерові П'єру Паоло Пазоліні. Хоча суворі критики почали визнавати його талант тільки після його смерті.
Персонаж Тото з його особливо неправильними рисами обличчя (через аварію в підлітковому віці) і його унікальний «фірмовий» трюк — здатність керувати своїм тілом, як маріонеткою, незабаром стали дуже популярними і його комічні жарти здобули широке визнання. Деякі його «перчені» жарти стали предметом парламентського розслідування, оскільки, враховуючи його популярність, вони були політично небезпечні для уряду правлячої в той час консервативної партії «Democrazia Cristiana» (Християнська Демократія).
У 1950-х роках Тото почав складати вірші. Найбільш відомим є A Livella, в якому зарозуміла багата людина і скромний бідняк зустрічаються після їх смерті і обговорюють свої розбіжності. Тото був також автор пісень — Malafemmena (фатальна, норовлива жінка), присвячена його дружині Діані після їх розлучення, вважається однією з найкращих італійських пісень.
Масонство Тото був членом неапольської масонської Ложі «Fulgor» з липня 1945 року, а також римської «Fulgor Artis», яку сам і заснував. Обидві входили до складу «Найяснішої Великої Національної Італійської Ложі», сучасна назва — Велика Ложа Італії АламVittorio Gnocchini, «L'Italia dei liberi muratori», Mimesis Edizioni, 2005, p.95-96 ..
Фільмографія
Fermo con le mani!, режисер Gero Zambuto (1937) Animali pazzi, режисер Carlo Ludovico Bragaglia (1939) San Giovanni decollato, режисер Альмето Палермі (1940) L'allegro fantasma, режисер Альмето Палермі (1941) Arcobaleno, режисер Джорджо Ферроні (1943) Due cuori fra le belve, перевидано після війни з назвою Totò nella fossa dei leoni, режисер Джорджо Сімонеллі (1943) Il ratto delle Sabine, перевидано після війни з назвою Il professor Trombone, режисер Маріо Боннард (1945) I due orfanelli, режисер Маріо Маттолі (1947) Fifa e arena, режисер Маріо Маттолі (1948) Totò al giro d'Italia, режисер Маріо Маттолі (1948) I pompieri di Viggiù, режисер Маріо Маттолі (1949) Yvonne la nuit, режисер Джузеппе Амато (1949) Totò cerca casa, режисер Стено, Маріо Монічеллі (1949) Totò le Mokò, режисер Carlo Ludovico Bragaglia (1949) L'imperatore di Capri, режисер Луїджі Коменчіні (1949) Totò cerca moglie, режисер Carlo Ludovico Bragaglia (1950) Napoli milionaria, режисер Едуардо Де Філіппо (1950) Figaro qua, Figaro là, режисер Carlo Ludovico Bragaglia (1950) Le sei mogli di Barbablù, режисер Carlo Ludovico Bragaglia (1950) Tototarzan, режисер Маріо Маттолі (1950) Totò sceicco, режисер Маріо Маттолі (1950) 47 morto che parla, режисер Carlo Ludovico Bragaglia (1950) Totò terzo uomo, режисер Маріо Маттолі (1951) Sette ore di guai, режисер Vittorio Metz та Marcello Marchesi (1951) Поліцейські та злодії (Guardie e ladri), режисер Стено, Маріо Монічеллі (1951) Totò e i re di Roma, режисер Стено, Маріо Монічеллі (1952) Totò a colori, режисер Стено (1952) Dov'è la libertà?, режисер Роберто Росселліні (1952) Totò e le donne, режисер Стено, Маріо Монічеллі (1952) L'uomo, la bestia e la virtù, режисер Стено (1953) Un turco napoletano, режисер Маріо Маттолі (1953) Una di quelle, режисер Альдо Фабріці (1953) Il più comico spettacolo del mondo, режисер Маріо Маттолі (1953) Siamo donne, режисер Luchino Visconti (1953) Questa è la vita, епізод Водійські права, режисерЛуїджі Дзампа (1954) Miseria e nobiltà, режисер Маріо Маттолі (1954) Tempi nostri, епізод Фотоапарат, режисер Алессандро Блазетті (1954) I tre ladri, режисер Lionello De Felice (1954) Il medico dei pazzi, режисер Маріо Маттолі (1954) Totò cerca pace, режисер Маріо Маттолі (1954) Де свобода? / Dov'è la libertà…?, режисер Роберто Росселліні (1954) L'oro di Napoli, епізод Ґуаппо, режисер Вітторіо Де Сіка (1954) Totò all'inferno, режисер Камілло Мастрочінкве (1955) Totò e Carolina, режисер Маріо Монічеллі (1955) Siamo uomini o caporali?, режисер Камілло Мастрочінкве (1955) Racconti romani, режисер Джанні Франчоліні (1955) Destinazione Piovarolo, режисер Domenico Paolella (1955) Il coraggio, режисер Domenico Paolella (1955) La banda degli onesti, режисер Камілло Мастрочінкве (1956) Totò, lascia o raddoppia?, режисер Камілло Мастрочінкве (1956) Тото, Пеппіно і розпусниця, режисер Камілло Мастрочінкве (1956) Totò, Peppino e i fuorilegge, режисер Камілло Мастрочінкве (1956) Totò, Vittorio e la dottoressa, режисер Камілло Мастрочінкве (1957) Totò e Marcellino, режисер Antonio Musu (1958) Totò, Peppino e le fanatiche, режисер Маріо Маттолі (1958) Gambe d'oro, режисер Turi Vasile (1958) Зловмисники, як завжди, залишилися невідомими/(I soliti ignoti), режисер Маріо Монічеллі (1958) Totò a Parigi, режисер Камілло Мастрочінкве (1958) Закон є закон, режисер Крістіан-Жак (1958) Totò nella luna, режисер Стено (1958) Totò, Eva e il pennello proibito, режисер Стено (1959) I tartassati, режисер Стено (1959) Злодії, I ladri, режисер Лучо Фульчі (1959) Arrangiatevi!, режисер Мауро Болоньїні (1959) La cambiale, режисер Камілло Мастрочінкве (1959) Noi duri, режисер Камілло Мастрочінкве (1960) Signori si nasce, режисер Маріо Маттолі (1960) Totò, Fabrizi e i giovani d'oggi, режисер Маріо Маттолі (1960) Триспальне ліжко (Letto a tre piazze), режисер Стено (1960) Risate di gioia, режисер Маріо Монічеллі (1960) Chi si ferma è perduto, режисер Серджо Корбуччі (1960) Sua Eccellenza si fermò a mangiare, перевидано 1967 з назвою Il dottor Tanzarella, medico personale del fondatore dell'impero, режисер Маріо Маттолі (1961) Totò, Peppino e...la dolce vita, режисер Серджо Корбуччі (1961) Tototruffa 62, режисер Камілло Мастрочінкве (1961) I due marescialli, режисер Серджіо Корбуччі (1962) Totò diabolicus, режисер Стено (1962) Totò contro Maciste, режисер Fernando Cerchio (1962) Totò e Peppino divisi a Berlino, режисер Giorgio Bianchi (1962) Lo smemorato di Collegno, режисер Серджо Корбуччі (1962) Totò di notte n. 1, режисер Маріо Амендола (1962) I due colonnelli, режисер Стено (1962) Il giorno più corto, режисер Серджо Корбуччі (1963) Totò contro i quattro, режисер Стено (1963) Чернець з Монци, режисер Серджо Корбуччі (1963) Le motorizzate, епізод Il vigile ignoto, режисер Маріно Джироламі (1963) Totò e Cleopatra, режисер Fernando Cerchio (1963) Totò sexy, режисер Маріо Амендола (1963) Gli onorevoli, режисер Серджо Корбуччі (1963) Командир (Il comandante), режисер Паоло Еуш (1963) Totò contro il pirata nero, режисер Fernando Cerchio (1964) Che fine ha fatto Totò Baby?, режисер Ottavio Alessi, in realtà di Paolo Heusch (1964) Le belle famiglie, епізод Amare è un po' morire, режисерУго Грегоретті (1964) Totò d'Arabia, режисер José Antonio De La Loma, in realtà di Paolo Heusch (1965) Gli amanti latini, епізод Amore e morte, режисер Mario Costa (1965) La mandragola, режисер Альберто Латтуада (1965) Rita, la figlia americana, режисер П'єро Вівареллі (1965) Птахи великі і малі, режисер П'єр Паоло Пазоліні (1966) Операція «Святий Януарій», режисер Діно Різі (1966) Відьми, епізод Земля, яку видно з Місяця, режисер П'єр Паоло Пазоліні (1967) Totò Premio Nobel, режисер Daniele D'Anza (1967) Каприз по-італійськи, епізоди Il mostro della domenica реж. Стено та Che cosa sono le nuvole?, реж. П'єр Паоло Пазоліні (1967)
Вислови «Зробіть таку ласку!» (Ma mi faccia il piacere!) — один з висловів Тотò
Примітки
Посилання