Імперія Ацтеків Столиця ?-1325 Чапультепек1325-1521 Теночтітлан Офіційна мова НауатльУряд <div style="text-align: right;">Голова держави <div style="text-align: right;">Великий радник <div style="text-align: right;">Виборна рада Погоджуюча рада ІмперіяТлатоані (монарх) Радник Представники аристократії 80+ старійшинДата заснуванняДата занепадуНаселення12481521 близько 25 млн (1520) Ацте́ки (самоназв. mēxihcah []) — найбільший індіанський народ Мексики, який прийшов у центральну частину країни з півночі в XII столітті. Інша автентична назва ацтеків — мешікаВласне від цього слова походить сучасна назва країни та народу Мексики.. Вважається, що в 1325 році вони почали будувати свою столицю — Теночтітлан (на місці сучасного Мехіко). Теночтітлан поступово став столицею імперії, яка розкинулася далеко за межі Мексиканської долини.
За власною легендою, ацтеки прибули в Мексиканську долину з місцини, яка називалася Ацтлан — звідси і назва народу. Ацтекська культура мала широку і складну мережу міфологічних і релігійних традицій, високорозвинене мистецтво, глибокі знання в різних галузях науки. Ацтеки доби імперії розмовляли мовою науатль, яку прийнято визначати як класичний науатль. Ацтеки створили велику кількість пам'яток власної літератури, більшість з котрих була знищена під час та після Конкісти.
Імперія ацтеків була зруйнована під час іспанського завоювання ацтеків — вторгнення іспанців на чолі з Ернаном Кортесом у 1521 році. Велике значення в цьому зіграли декілька потужних епідемій у XVI столітті, так звані епідемії коколізлі, які спричинили загибель 22-25 млн ацтеків.
Мова ацтеків — науатль — належить до юто-ацтекської родини мов. Станом на XXI століття мовою науатль розмовляє більш ніж 1,5 мільйона людей, і деякі з них продовжують називати себе ацтеками, хоча традиційно ацтеками називають тільки представників доколоніальної цивілізації.
Джерелами знань про культуру та історію ацтеків є археологічні знахідки в розкопках, ацтекські кодекси, записані на папері (який виготовлявся з кори різних видів фікусів і мовою ацтеків називався «аматль»)Месоамериканские кодексы , свідчення очевидців на зразок Ернана Кортеса та Бернала Діаса дель Кастільйо, а також із описів XVI та XVII століть, написаних іспанськими священиками й самими ацтеками іспанською мовою або мовою науатль, як наприклад, флорентійський кодекс францисканського ченця Бернардіно де Саагуна.
Термінологія Існує розбіжність у значенні терміну ацтеки. З одного боку, в широкому сенсі, ацтеками називають всі народи науа Мексиканської долини, культура яких до іспанського завоювання мала спільні риси й корені. У вужчому сенсі ацтеками називають народ мешіка, який створив Потрійний союз, знаний як Імперія ацтеків. Самі мешіка називали ацтеками всі народи, не обов'язково народи науа, які вийшли з легендарного Ацтлану.
Історія
У XII столітті ацтеки прийшли з півночі; в XV столітті створили свою державу, завойовану іспанськими колонізаторами в XVI столітті.
Народи науа почали переселятися в Долину Мехіко в VI столітті, поступово витісняючи народи інших мовних груп. До XII століття, коли в долину прийшли мешіка, там уже існувало кілька міст-держав. Спочатку мешіка зупинилися на пагорбі Чапультепек на західному березі озера Тескоко, але їх звідти витіснили. Їм дозволили поселитися на острові посеред озера, де вони 1325 року заснували місто Теночтітлан. За легендою на острові вони побачили орла, який упіймав змію, що було сприйнято як знамення, оскільки бог Віцилопочтлі пророкував їм таку землю. Батьківщина мешіка до заснування Теночтітлана достеменно невідома. Вони прийшли або з півночі Долини Мехіко, або ще далі з півночі, з території, яка в сучасну епоху належить США.
У 1376 році мешіка вибрали свого першого тлатоані Акамапічтлі. До 1427 року вони платити данину Ацкапоцалько, наймогутнішому на той час місту-державі в долині. 1427 року утворився Ацтецький потрійний союз, який здолав Ацкапоцалько наступного 1428 року. Саме Потрійний союз знаний як Імперія ацтеків.
Потрійний союз утворився після вбивства тлатоані мешіка Чимальпопоку правителем Ацкапоцалько Макстла. Наступник Чимальпопоку Іцкоатль об'єднав свої сили з вигнанцем Незауалькойотлем та тепанеками Тлакопана. Після перемоги над Ацкапоцалько Потрійний союз правив Долиною Мехіко до іспанського завоювання у 1520–1521 роках. Він поступово розширив свою владу на великі території від Мексиканської затоки до тихоокеанського узбережжя. Водночас, дедалі більше зростало значення в союзі Теночтітлана.
Ернан Кортес прийшов до Теночтітлана на чолі великого війська, в якому іспанці складали тільки невелику частину. Кортес об'єднався із ворогами ацтеків із Тлашкали.
Падіння Теночтітлана не означало миттєвої загибелі мезоамериканської культури, але загін Кортеса був лише невеликим авангардом, за яким відбулося переселення до Америки значної кількості європейців. Європейці привезли з собою нові хвороби, до яких у індіанців не було імунітету. Епідемії натуральної віспи й коколізлі призвели до значного зменшення населення.
До колонізації ацтеки досягли високого рівня розвитку культури — мали піктографічне письмо, користувались сонячним календарем, створили визначні архітектурні споруди в містах. У ацтеків було розвинуте землеробство (на зрошуваних землях) і ремесла (гончарство, ткацтво тощо). Від ацтеків європейці довідалися про культури кукурудзи, какао, помідорів. Сучасні ацтеки не мають єдиної етнічної території. Більшість сучасних ацтеків — селяни, дрібні орендарі й наймити-пеони, які працюють у великих поміщицьких господарствах, частина зайнята на промислових підприємствах. Ацтеки належать до найменш оплачуваних і найбільш визискуваних верств мексиканського пролетаріату.
Ацтекська імперія
Ацтекська імперія, подібно до більшості європейських імперій, етнічно була дуже різноманітною; це була радше єдина система збору данини, ніж єдина система управління. У цьому контексті Арнольд Тойнбі проводить аналогію з Ассирійською імперією.
Хоча міста під владою ацтеків обкладалися великою даниною, розкопки показують стійке зростання добробуту простих людей після підпорядкування цих міст центрові. Торгівля велася навіть з ворожими містами. Єдиний народ, який отримав перемогу над ацтеками, — пурепеча () — був головним виробником мідних сокир.
Основним внеском ацтеків у розвиток управління стала система комунікацій між завойованими містами. У Месоамериці не було тяглових тварин і колісних транспортних засобів, а дороги будувалися для пересування пішки. Зазвичай будівництво доріг фінансувалося частиною данини. За дорогами постійно стежили, так що навіть жінки могли подорожувати поодинці; мандрівники могли відпочити й попоїсти в особливих упорядкованих для цього місцях, розташованих кожні 10-15 кілометрів. Також цими шляхами постійно курсували гінці (пайнані), які тримали ацтеків в курсі останніх подій.
Створення імперії ацтеків призвело до одного з найбільших демографічних вибухів: населення Месоамерики збільшилося з 10 до 15 мільйонів чоловік.
Найважливішого чиновника уряду Теночтитлану європейці зазвичай називають ацтекським імператором. З мови науатль титул імператора Уей тлатоані () перекладається приблизно як «Великий Оратор»: тлатоке (, «оратори») були аристократією, вищим класом суспільства. Влада тлатоани росла з піднесенням Теночтитлану. На час правління Авіцотля титул «тлатоані» вже можна вважати аналогом імператорського, але, як і в Священній Римській імперії, він не передавався у спадок.
З 1397 до 1487 року імперію очолював Тлакаелель ( Tlahcaélel з науатль — «відважне серце»). Він міг стати тлатоані (), але надавав перевагу перебуванню в тіні циновки ягуара. Тлакаелель був племінником тлатоані Іцкоатля () і братом Чімальпопокі () та Мотекусома Ільуїкаміни () і носив титул «Сіуакоатль» (Чіуакоатль; , на честь богині Чіуакоатль, еквівалент радника); як написано в рукописі Раміреса, «що наказував Тлакаелель, те здійснювалося щонайшвидше». Це був жорсткий реформатор, він створив нову структуру управління країною, наказав спалити більшість ацтекських книг, стверджуючи, що всі вони брехливі, й сам переписав історію ацтеків. Крім того, Тлакаелель реформував релігію, поставивши племінного бога Віцилопочтлі на один рівень з давніми богами Тлалоком, Тескатліпокою та Кетцалькоатлем. Йому також приписують запровадження звичаю «квіткових воєн» та встановлення постійних людських жертвоприношень для того, щоб Сонце продовжувало рухатися по небуВірування в необхідність приношення богам «душі-серця» і «душі-крові» заради підтримки існування світу відносяться до найархаїчніших; Тлакаелель затвердив їх у ранзі офіційної релігії. Мабуть, обряд жертвопринесення був запозичений у тарасків, які жили на заході..
На початок Конкісти держава ацтеків займала територію від Мексиканської затоки до Тихого океану, від гирл річок Бальсас і Панукодо до земель мая. Окремі колонії існували на землях сучасних держав Гватемали, Перу, Колумбії та Венесуели. З іншого боку, місто-держава Тлашкала на півночі долини Пуебло не підкорилася ацтекам.
Релігія
Ацтеки вірили у багатьох богів і вважали себе обраним народом. За легендою боги, які колись зібралися у Теотіввакані, принесли себе в жертву, щоб прояснити світ. Для відновлення космосу ацтеки постійно приносили богам людські жертви, намагаючись не допустити повернення Темряви. Церемонія проходила у верхній частині великого храму на жертовному камені. Люди, яких приносили в жертву, могли бути військовополоненими, захопленими під час квіткових війн, раби, або вибрані представники ацтеків.
Жертви мали економічні та політичні функції. Вони повинні були забезпечити регулярне повернення дощу на сільськогосподарські угіддя, а також зберегти панування ацтеків за допомогою фізичного знищення ворогів. Мешканців міст, які ацтеки прагнули завоювати, приводили на ці церемонії як глядачів, щоб ті потім поверталися додому і переповідали жахіття, які чекають на тих, хто не підкориться ацтекам. Ці ритуали жахали іспанців, які, як католики, інтерпретували жертви як збочення і зло, а не як священний акт.
Навчання
До чотирнадцяти років навчання дітей було в руках їхніх батьків. Існував усний переказ (збірка мудрих настанов), званий уеуетлатоллі () («вислови старих»), де були описані морально-етичні ідеали ацтеків. У збірці були особливі вислови на кожен випадок: для привітання, побажань при народженні дитини, слова прощання при смерті. Батьки нагадували дочкам про необхідність бути привабливими, але не користуватися косметикою надмірно, щоб не виглядати, як ауїані (). Матері радили своїм дочкам підтримувати свого чоловіка, навіть якщо він виявиться скромним селянином. Хлопчиків навчали бути скромними, слухняними і працьовитими.
Юнаки йшли в школу з 15 років. Існувало два типи освітніх установ: в училищах, які називалися «тепочкаллі» (), навчали історії, релігії, військовому мистецтву, а також торгівлі або ремеслу (селянському або майстровому); в школах « кальмекак» (), куди переважно ходили сини пиллеї, зосереджувалися на навчанні вождів («тлактоків»), жерців, науковців і вчителів «тлатінімі» () та переписувачів «тлакуїло»(). Вони навчалися ритуалів, грамоти, літочислення, поезії та бойових мистецтв.
Не до кінця з'ясоване призначення школи «кальмекак». Припускають, що вона існувала суто для нащадків «пиллеїв», проте, за деякими джерелами, молодь мала можливість вибирати, де саме навчатися. Цілком можливо, що звичайний народ волів послати дітей до «тепочкаллі», адже незаможному було легше піднятися, використовуючи свої військові здібності, тоді як кар'єра жерця чи «тлакуїло» () не могла забезпечити юнакові такого швидкого зростання в суспільстві.
Дівчат навчали переважно домашнім ремеслам і прийомам виховання дітей. Писати і читати їх не вчили.
Для обдарованих дітей існували дві основні можливості: одних відправляли в будинок пісень і танців, а інших — в будинок гри в м'яч. Обидва роди занять мали високий соціальний престиж.
Розваги та ігри