Ма́мут , або мамут (Mammuthus primigenius) — вид вимерлих тварин з родини слонових. Жив із середнього плейстоцену до свого вимирання в голоцені. Це був один з останніх видів роду мамонтів, починаючи з африканського M. subplanifrons у ранньому пліоцені. M. primigenius відокремився від M. trogontherii близько 800 тис. років тому в Сибіру. Його найближчим родичем, що живе у наші дні, є Elephas maximus. M. columbi жив поруч із M. primigenius у Північній Америці, і дослідження ДНК показують, що ці два види мамонтів схрещувалися один з одним.
Зовнішній вигляд і поведінка цього виду є одними з найкраще вивчених з усіх доісторичних тварин через знайдені заморожені трупи у Сибіру та Північній Америці, а також скелетів, зубів, вмісту шлунка, гною та зображень із життя в доісторичних наскельних малюнках. Останки мамонта давно були відомі в Азії, перш ніж вони стали відомі європейцям у XVII столітті. Походження цих останків довгий час було предметом дебатів, і часто пояснювали їх останками міфічних істот. Мамонт був ідентифікований як вимерлий вид слона Жоржем Кюв'є в 1796 році.
M. primigenius був приблизно такого ж розміру, як сучасні африканські слони. Самці досягали висоти в плечах від 2,67 до 3,49 м і важили від 3,9 до 8,2 тонн. Самки досягали висоти в плечах 2,3—2,6 м і важили 2,8—4 тонни. Новонароджені важили близько 90 кг. M. primigenius був добре пристосований до холодного середовища під час останнього льодовикового періоду. M. primigenius був вкритий хутром із зовнішнім покривом із довгих захисних волосків і коротшим підшерстям. Колір шерсті варіювався від темного до світлого. Вуха та хвіст були короткими, щоб мінімізувати обмороження та втрату тепла. Він мав довгі вигнуті бивні та чотири корінні зуби, які змінювали шість разів протягом життя. Його поведінка була схожа на поведінку сучасних слонів, і він використовував свої бивні та хобот для маніпулювання предметами, боротьби та пошуку їжі. Харчуванням M. primigenius були переважно трави та осока. Особини, ймовірно, могли досягати 60-річного віку. Середовищем його проживання був тундростеп, який простягався через Північну Євразію та Північну Америку.
M. primigenius співіснував із ранніми людьми, які використовували його кістки та бивні для виготовлення предметів мистецтва, знарядь праці та житла та полювали на цей вид для їжі. Популяція M. primigenius скоротилася наприкінці пізнього плейстоцену, причому останні популяції, у материковому Сибіру, збереглися приблизно до 10 000 років тому, хоча окремі популяції збереглися на острові Сент-Пол до 5600 років тому, а на острові Врангеля до 4000 років тому. Після його вимирання люди продовжували використовувати його слонову кістку як сировину, традиція, яка існує й сьогодні. Оскільки в 2015 році завершився , було запропоновано відродити цей вид різними способами, але жоден із запропонованих методів поки що не здійсненний.
Назва Одна з відомих назв виду — «кошлатий мамут»Голубець Микола. Велика історія України. На порозі історії. — Видавництво «Глобус», 1993. — ISBN 5-86248-016-1 . — на сайті http://exlibris.org.ua . Іноді використовується назва шерстистий або волохатий мамутСайт «The Epoch Times Україна»: Через 15 років на землю можуть повернутися мамутиСайт «Станіславівський Натураліст»: Чому вимерли мамути? .
Про застосування назви «мамут» у різноманітних наукових працях і дослідження мамутових решток в Україні та інших країнах див. також у статті про рід Мамут.
Таксономія
Останки різних вимерлих слонів були відомі європейцям протягом століть, але, як правило, на основі біблійних розповідей вони інтерпретувалися як останки міфічних істот, таких як бегемоти або велетні. Вважалося, що вони були залишками сучасних слонів, які були завезені до Європи під час Римської республіки, наприклад, бойових слонів Ганнібала та Пірра Епірського, або тварин, які заблукали на північ. Перші останки M. primigenius, вивчені європейськими вченими, були досліджені Гансом Слоуном в 1728 році і складалися зі скам'янілих зубів і бивнів із Сибіру. Слоун був першим, хто визнав, що останки належали слонам. Слоун звернувся до іншого біблійного пояснення присутності слонів в Арктиці, стверджуючи, що вони були поховані під час Великого потопу, і що Сибір раніше був тропічним до різкої зміни клімату.
Інші інтерпретували висновок Слоуна дещо інакше, стверджуючи, що повінь перенесла слонів із тропіків до Арктики. Стаття Слоуна була заснована на описах мандрівників і кількох розкиданих кістках, зібраних у Сибіру та Британії. Він обговорював питання про те, чи це були останки слонів, але не зробив висновків. У 1738 році німецький зоолог стверджував, що скам'янілості мамонта є рештками слона. Він не зміг пояснити, чому тропічна тварина була знайдена в такій холодній місцевості, як Сибір, і припустив, що їх міг перенести туди Великий потоп.
У 1796 році французький біолог Жорж Кюв'є першим ідентифікував останки M. primigenius не як сучасних слонів, перенесених до Арктики, а як абсолютно новий вид. Він стверджував, що цей вид вимер і більше не існує, концепція, яка не була широко прийнятою в той час. Після ідентифікації Кюв'є німецький натураліст Йоганн Фрідріх Блюменбах дав M. primigenius наукову назву Elephas primigenius у 1799 році, помістивши його в той самий рід, що й Elephas maximus. Це ім'я по-латині означає «слон-первісток». Через кілька місяців Кюв'є ввів назву Elephas mammonteus, але згодом була використана колишня назва. У 1828 році британський натураліст Джошуа Брукс використав назву Mammuthus borealis для скам'янілостей M. primigenius у своїй колекції, яку він виставив на продаж, таким чином придумавши нову назву роду.
До початку XX століття систематика вимерлих слонів була складною. У 1942 році була опублікована посмертна монографія американського палеонтолога Генрі Фейрфілда Осборна про Proboscidea, в якій він використовував різні назви таксонів, які раніше пропонувалися для видів мамонтів, у тому числі замінив Mammuthus на Mammonteus, оскільки він вважав попередню назву недійсною опублікованою. Систематика мамонтів була спрощена різними дослідниками, починаючи з 1970-х років, усі види були збережені в роду Mammuthus, і багато пропонованих відмінностей між видами натомість інтерпретувалися як внутрішньовидові варіації.
Осборн вибрав два корінні зуби (знайдені в Сибіру та ) з колекції Блуменбаха в Геттінгенському університеті як зразки лектотипу для M. primigenius, оскільки за часів Блуменбаха не практикувалося визначення голотипу. Радянський палеонтолог далі запропонувала перший розглядати як лектотип, а другий як паралектотип. Обидва корінні зуби вважалися втраченими в 1980-х роках, тому більш повний «таймирський мамонт», знайдений у Сибіру в 1948 році, був запропонований як неотипний зразок в 1990 році. Вирішення історичних питань щодо назви роду Mammuthus і позначення типового виду E. primigenius також були запропоновані. Паралектотипний моляр (зразок GZG.V.010.018) з тих пір знаходився в колекції Геттінгенського університету, ідентифікований шляхом порівняння з ілюстрацією зліпка Осборна.
Еволюція Найдавніші відомі представники Proboscidea, клади, яка містить сучасних слонів, існували приблизно 55 мільйонів років тому на берегах океану Тетіс. Найближчими відомими родичами хоботних є сирени (дюгоні та ламантини) і дамани (ряд дрібних травоїдних ссавців). Родина Elephantidae існувала 6 мільйонів років тому в Африці і включає сучасних слонів і мамонтів. Серед багатьох нині вимерлих клад мастодонт є лише віддаленим родичем мамонтів і частиною окремої родини Mammutidae, яка відокремилася за 25 мільйонів років до початку еволюції мамонтівLister, 2007. pp. 18–21. Азійський слон є найближчим існуючим родичем мамонтів. Наступна кладограма показує розташування M. primigenius серед пізньоплейстоценових і сучасних хоботних на основі генетичних даних:
У 2005—2006 роках три групи дослідників незалежно один від одного зібрали профілі мітохондріального геному M. primigenius з давньої ДНК, що дозволило їм підтвердити тісний еволюційний зв'язок між M. primigenius та Elephas maximus. Дослідження ДНК 2015 року підтвердило, що E. maximus є найближчими живими родичами M. primigenius. Loxodonta africana відгалужуються від цієї клади близько 6 мільйонів років тому, близько до часу подібної дивергенції між шимпанзе та людьми. Дослідження 2010 року підтвердило ці зв'язки та припустило, що лінії мамонтів і азійських слонів розійшлися 5,8—7,8 мільйонів років тому, тоді як африканські слони відокремилися від попереднього спільного предка 6,6—8,8 мільйонів років тому.
У 2008 році була картографована значна частина хромосомної ДНК M. primigenius. Аналіз показав, що M. primigenius і африканський слон ідентичні на 98,55 %—99,40 %Will findings recreate the woolly mammoth? , Pittsburgh Post-Gazette, 20 November 2008. Команда відобразила послідовність ядерного геному M. primigenius, витягнувши ДНК з волосяних фолікулів як 20 000-річного мамонта, вилученого з вічної мерзлоти, так і іншого, який помер 60 000 років тому. У 2012 році вперше було впевнено ідентифіковано білки, зібрані у 43 000-річного M. primigenius.
Оскільки багато останків кожного виду Mammuthus відомі з кількох місцевостей, реконструювати еволюційну історію роду за допомогою морфологічних досліджень можливо. Види Mammuthus можна визначити за кількістю емалевих виступів на корінних зубах; примітивні види мали небагато емалевих виступів, і їхня кількість поступово збільшувалася, оскільки нові види еволюціонували, щоб харчуватися абразивнішею їжею. Коронки зубів стали більшим, а черепи стали вищими. У той же час черепа стали коротшими, щоб мінімізувати вагу голови. Короткі та високі черепи M. primigenius та M. columbi були кульмінацією цього процесу.
Першими відомими представниками роду Mammuthus є африканські види M. subplanifrons з пліоцену та M. africanavus з плейстоцену. Перший вид вважається предком пізніших форм. Mammuthus потрапили в Європу близько 3 мільйонів років тому. Найдавніший європейський Mammuthus був названий M. rumanus; він мав ареал в Європі та Китаї. Відомі лише корінні зуби, за якими видно, що він мав 8—10 емалевих виступів. Цей вид мав на 12—14 емалевих виступів, зазнав дивергенції та замінив батьківський вид та розвинувся у M. meridionalis приблизно 2—1,7 мільйона років тому. У свою чергу, на зміну цьому виду прийшов M. trogontherii з 18—20 емалевими виступами, який еволюціонував у східній Азії близько 1 мільйона років тому. M. primigenius зазнав дивергенції від M. trogontherii, 400 000 років тому в Сибіру та мав корінні зуби з 26 емалевими виступами. Найдавніші ідентифіковані форми M. primigenius відносять до середнього плейстоцену. M. primigenius мігрували до Північної Америки приблизно 100 000 років тому, перетнувши Берингову протокуLister, 2007. pp. 12–43.
Підвиди та гібридизація
Відомі особини та популяції, які демонструють перехідну морфологію між кожним із видів мамонтів, і примітивні та похідні види співіснували, доки перші не зникли. Різні види та їхні проміжні форми були названі «хроновидами». Було запропоновано багато проміжних таксонів між M. primigenius та іншими Mammuthus, але їхня імовірність невизначена; залежно від автора, вони або вважаються примітивними формами розвиненого виду, або розвиненими формами примітивного виду. Розрізнення та визначення цих проміжних форм було названо однією з найтриваліших і найскладніших проблем четвертинної палеонтології. Були запропоновані регіональні та проміжні види та підвиди, такі як M. intermedius, M. chosaricus, M. p. primigenius, M. p. jatzkovi, M. p. sibiricus, M. p. fraasi, M. p. leith-adamsi, M. p. hydruntinus, M. p. astensis, M. p. americanus, M. p. compressus, and M. p. alaskensis.