Горо́дники — категорія феодально залежних селян в Україні XIV—XIX століття.
Вперше згадуються в документах кінця XIV століття. Були власниками присадибних ділянок (городів) і відбували шляхті пішу панщину. Наймитували у заможних селян або наймалися на строкову роботу до купців, багатих чумаків, цехових майстрів тощо.
Становлячи значну частину сільської бідноти, городники брали участь у селянсько-козацьких повстаннях XVI—XVII століття, у гайдамацькому русі XVII століття проти польсько-шляхетського гніту, в селянських виступах проти поміщиків у першій половині XIX століття.
Після селянської реформи 1861 року переважна більшість городників дістала дарчі наділи.
Джерела Гуржій О. І. Городники // Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях (від найдавніших часів до Хмельниччини): навчальний посібник-коментарі / Л. І. Гайдай — Луцьк: РВВ «Вежа» Волинського державного університету імені Лесі Українки, 2000. — 436 с. — ISBN 966-7294-41-2. Городники //