Гуґо-Лауренц-Гофман фон Гофмансталь (, 1 лютого 1874, Відень — 15 липня 1929, Родаун) — австрійський письменник, поет, драматург, виразник ідей декадентства в австрійській літературі кінця XIX століття — початку XX століття.

Біографія Походив з заможної дворянської родини, по батькові — італійського походження. Блискучий гімназист, поліглот і книжник, дебютував віршами 1890 року. Тоді ж познайомився з Артуром Шніцлером, в 1891 — з Генріком Ібсеном і Стефаном Георге, до літературної групи якого — «Листки мистецтва», Гофмансталь приєднався відразу після знайомства. На сторінках журналу пропагував ідею мистецтва заради мистецтва.

Багато подорожував Європою, найчастіше — на велосипеді. Вивчав право і романську філологію (1895–1898) в Віденському університеті, разом зі Шніцлером належав до столичної літературної групи Молодий Відень (створена у 1890 році). У 1898 році познайомився з Ріхардом Штраусом, для якого написав кілька оперних лібрето («Кавалер троянди», 1911; «Аріадна на Наксосі», 1913; «Жінка без тіні», 1919, та інші), в 1899 — з Рільке, в 1902 — з Рудольфом Касснером. Автор сценічних обробок трагедій Софокла, Евріпіда, драм Кальдерона, комедій Мольєра, багато років співпрацював з режисером Максом Рейнхардтом.

У роки Першої світової війни служив у інтендантському відомстві. Згодом займався журналістикою.

Одружився з Ґертрудою Шлезінґер. У шлюбі народилося троє дітей: у 1902 р. Крістіана, в 1903 р. Франц і в 1906 р. Раймунд. Мав складні стосунки із старшим сином Францом. Зрештою, 13 липня 1929 р. 26-літній Франц застрелився у своїй кімнаті. Через два дні після самогубства сина Гофмансталь помер у своїй приміській садибі від крововиливу в мозок. Похований поруч із Францом. Згідно із заповітом Гофмансталя поховали у рясі монаха-францисканця.

Творчість Найвизначніший драматург австрійського та європейського символізму, автор кількох книг імпресіоністичних віршів, есе про літературу та національну культуру, великої і малої прози (з якої найбільш відома новела-містифікація «Лист лорда Чандоса», 1902). Будучи декадентом-символістом, сам Гофмансталь любив називати себе неоромантиком. Характер його творів, їхня ліричність і драматичність практично не зазнали змін з роками, а поетичний стиль відрізнявся музикальністю рим..

У роботі «Поет і наш час» (), написаній 1907 року, Гофмансталь намагався філософськи обґрунтувати ідеї неоромантизму, їх антиреалістичність. Він приходить до висновку, що для поета важливий тільки «світ відносин і почуттів, що пов'язують».

Драми Gestern/ Вчора (1891) Der Tor und der Tod/ Дурень і Смерть (1893) Die Frau im Fenster/ Жінка у вікні (1899) Der Tod des Tizian/ Смерть Тіціана (1901) Der Abenteurer und die Sängerin/ Авантюрист і співачка (1905) Das gerettete Venedig/ Врятована Венеція (1905, за драмою Томаса Отуея, 1682) Ödipus und die Sphinx/ Едіп і сфінкс (1906) Jedermann / Імярек (1911) Der Schwierige/ Важкий характер (1921) Das Salzburger grosse Welttheater/ Великий Зальцбурзький театр життя (1922) Der Turm / Башта (1925)

Лібрето Elektra/ Електра (1904, опера Р. Штрауса 1908) Der Rosenkavalier / Росенкавалер (1909) / (1910) Ariadne auf Naxos / Аріадна на Наксос (1911) Die Frau ohne Schatten / Жінка без тіні (1913) Die ägyptische Helena / Єгипетська Хелена (1923) Arabella / Арабелла (1927)

Наративів і фіктивні бесіди Das Märchen der 672. Nacht / Казка про 672-й ніч (1895) Reitergeschichte / Історія гонщика (1899) Ein Brief / Лист (1902) Lucidor. Figuren zu einer ungeschriebenen Komödie / Lucidor. Фігурки до неписаної комедії (1910) Das fremde Mädchen / Дивна дівчина (1911) Die Frau ohne Schatten / Жінка без тіні (1919) Reise im nördlichen Afrika / Подорож у північній Африці (1925)

Незакінчений роман Andreas oder Die Vereinigten / Андреас або померти об'єднаний (1907) — (1927)

Нариси, виступи та прозові твори Zur Physiologie der modernen Liebe / Про фізіологію сучасної любові (1891) Poesie und Leben / Поезія та життя (1896) Appell an die oberen Stände / Звернення до верхніх рівнів (1914) Krieg und Kultur / Війна та культура (1915) Österreich im Spiegel seiner Dichtung / Австрія у дзеркалі своєї поезії (1916) Preuße und Österreicher / Прусці та австрійці (1917) Die Idee Europa / Ідея Європи (1917) Buch der Freunde, Aphorismen / Книга Друзів (Афоризми) (1922) Früheste Prosastücke / Найстаріші твори прозі (1926) Das Schrifttum als geistiger Raum der Nation / Література як духовний простір нації (1927)

поезія Spaziergang / ходити (1893) Ballade des äusseren Lebens / Балада зовнішнього життя (1894) Gedichte in Terzinen / Вірші в терзіне (1894) Traum von großer Magie / Мрія великої магії (1896)

Українські переклади Із Гофмансталем був знайомий І. Крушельницький, котрий з дозволу автора переклав і уклав збірку його творів «Лірика». Окремі сонети Гофмансталя переклав Д. Павличко.

Українською мовою перекладено:

Він і вона: [Вірш] / Перекл. І. Крушельницький // ЛНВ. — 1928. — Т. 96. — Кн. 5. — С. 80. Пережите: [Вірш] / Перекл. Ю. Клен // Дзвони. — 1939. -Ч. 1/2. — С. 10-11. Пісня мандрівки: [Вірш] / Перекл. І. Крушельницький // ЛНВ. — 1926. — Т. 89. — Кн. 3. — С. 271.

Література Borchardt R. Rede über Hofmannsthal. Berlin: Hyperion, (1918) Broch H. Hofmannsthal und seine Zeit; eine Studie. München: R. Piper, 1964 (hаписано 1947 / 1948) Magris C. Der habsburgische Mythos in der modernen österreichischen Literatur. Turin: Giulio Einaudi ed., 1963 / Wien: Zsolnay, (2000) Mayer M. Hugo von Hofmannsthal. Stuttgart: Metzler, (1993) Volke W. Hugo von Hofmannsthal in Selbstzeugnissen und Bilddokumenten. Reinbek: Rowohlt, (1997) König Chr. Hofmannsthal: Ein moderner Dichter unter den Philologen. Göttingen: Wallstein, (2001) Nicolaus U. Souverän und Märtyrer. Hugo von Hofmannsthals späte Trauerspieldichtung vor dem Hintergrund seiner politischen und ästhetischen Reflexionen. Würzburg: Königshausen & Neumann, (2004) Wandruszka M.L. Der Abenteurer und die Sängerin. Über Hugo von Hofmannsthal. Wien: Passagen-Verlag, (2004) Lesniak S. Thomas Mann, Max Rychner, Hugo von Hofmannsthal und Rudolf Kassner: Eine Typologie essayistischer Formen. Würzburg: Königshausen & Neumann, (2005) Weinzierl U. Hofmannsthal — Skizzen zu seinem Bild. Wien: Zsolnay, (2005) Junk, A. Andreas oder die Vereinigten von Hugo von Hofmannsthal: eine kulturpsychoanalytische Untersuchung. Hannover: Impr. Henner Junk, (2015) Bohnenkamp, K., Hrg. Briefwechsel mit Marie von Thurn und Taxis-Hohenlohe 1903—1929 / Hugo von Hofmannsthal. Freiburg: Rombach-Verl., (2016)

Див. також 8057 Гофмансталь — астероїд, названий на честь письменника.

Примітки

Посилання

будинок Гофмансталя, Відень Hugo von Hofmannsthal Resource Center Біографія Гуґо фон Гофмансталя Гуґо фон Гофмансталь на сторінці видання Литературная энциклопедия Твори Гуґо фон Гофмансталя