Інвенція ( знахідка, винахід) — невелика дво- або триголосна поліфонічна п'єса, що відзначається винахідливістю як з погляду мелодики, так і з погляду розвитку теми та побудови формиформулювання згідно з .
У інвенції зазвичай присутня якась особлива композиційно-технічна ідея, наприклад, в основу першої інвенції Йоганна Себастьяна Баха покладено 2 мотиви, які розробляються в імпровізаційно-імітаційної манері. Термін «інвенція» вперше зустрічається у збірнику багатоголосих шансонів К. Жанекена, опублікованому в 1555 році1er livre des inventions musicales de M. Cl. Janequin. Contenant la Guerre, la Bataille de Metz, la Jalouzie. Le tout à 5 parties nouvellement reveu, corrigé. Nicolas Du Chemin, Paris, July 1555., в барокової Італії — в назвах збірок Ч. Негрі (1604)Nuove inventioni di balli., Б.Маріні (1629)Sonate, symphonie … con altre curiose e moderne inventioni., Франческо Антоніо Бонпорті (1712)Invenzioni da camera, для скрипки і фортепіано. та інших. Відомі 15 двоголосних інвенцій (BWV 772—786) і 15 триголосних інвенцій (BWV 787—801; оригінальна назва «симфонії») Баха, які композитор розглядав як стилістичні і технічні вправи для просунутих у грі на клавірі.
У XX столітті у зв'язку із загальною тенденцією відродження поліфонічної техніки в жанрі інвенції (трактованому дуже вільно) писали Альбан Берг (3-я дію опери «Воццек»), Богуслав Мартіну (інвенція для оркестру), Родіон Костянтинович Щедрін («Поліфонічний зошит»), Андре Жоліве (12 інвенцій для духового і струнного квінтетів, труби і тромбона) та інші композитори.
Примітки
Література Протопопов В.В. История полифонии в ее важнейших явлениях. Часть 2. Москва, 1965 Komorowski H.-P. Die "Invention" in der Musik des 20. Jahrhunderts. Regensburg, 1971.