Митрополи́чий собо́р Свято́ї Рівноапо́стольної Марі́ї Магдали́ни () — церква у Варшаві на алеї «Солідарності», зведена в другій половині XIX ст. для потреб зростаючої російської спільноти, що оселялась в районі під назвою Прага Північна, а також з метою надовго розмістити об'єкт характерно російської архітектури візантійського стилю у важливій точці міста. Після акції повернення православних храмів в часи другої Речі Посполитої, стала однією з двох осібно розміщених в місті православних церков, котрі не були знищені або адаптовані для інших потреб. Статус митрополичого собору храм має від 1921 року. Є головною церквою Православної церкви Польщі. Службу проводить митрополит Варшави і цілої Польщі Савва (Грицуняк).

Історія Передумови і обставини початку будівництва

Стрімкий розвиток варшавської Праги відбувався протягом другої половини XIX ст. Він був пов'язаний із загальним зростанням значення Варшави та призвів до активного заселення цього міста. Серед приїжджих домінували росіяни і та інші національності, що були православними. До цієї ж конфесії належали солдати двох російських гарнізонів, що перебували в Празі.Sawicki D. Historia Katedry Metropolitalnej w Warszawie // Wiara i poznanie. Księga pamiątkowa dedykowana Jego Eminencji Profesorowi Sawie (Hrycuniakowi) prawosławnemu metropolicie warszawskiemu i całej Polski. — S. 443. У цілому з-поміж інших конфесій православні становили кільканадцять відсотків від усього населення.Pilich M. Warszawska Praga. Przewodnik. — Warszawa : Fundacja «Centrum Europy», 2008. — S. 81. — ISBN 83-923305-7-9. Найближчим православним храмом була церква на лівому березі Вісли і в зв'язку із цим православні неодноразово звертались до єпископа варшавського і новогеоргіївського Іоаннікія (Горського) з проханням почати будівництво нового храму. В листопаді 1865 року єпископ отримав згоду намісника Польського Царства Федора Берга на формування комітету, котрий мав наглядати за будівництвом. Два роки по тому єпископ оголосив початок підготовчих робіт.Sawicki D. Historia Katedry… — S. 443.

Членами комітету були князь Володимир Черкаський і генерал Рожнов, для котрих будівництво церкви в Празі було відповіддю на реальні потреби людей і водночас нагодою зведення в стратегічному пункті міста (навпроти Віленського вокзалу) чергового об'єкту, котрий свідчив би про тривалу приналежність Варшави до Російської імперії.Paszkiewicz P. Pod berłem Romanowów. Sztuka rosyjska w Warszawie 1815—1915. — S. 83—84. За словами Рожнова, храм мав бути черговим засобом утвердження тут російського народу. По завершенню будівництва генерал Рожнов та керуючий справами полковник Паліцин отримали державні відзнаки.Paszkiewicz P. Pod berłem Romanowów… — S. 86.

Через стратегічний характер будови, архітектор Священного Синоду Микола Сичов уже у 1867 році представив готовий проект і кошторис. Згідно з ним, планувалось зведення однобанної церкви без дзвіниці, що мало коштувати 122 тисячі рублів. Петербурзький комітет церковного будівництва впровадив істотні модифікації проекту, наказавши уподібнити храм до аналогічних у Києві, що мало підкреслювати зв'язок православ'я на польських землях із Київською православною митрополією, заперечуючи твердженням про його чуже походження і штучне впровадження. Доручено також звести дзвіницю, що піднімало вартість робіт до 140 тисяч рублів. Комітет будівництва церкви, прагнучи отримати державне дофінансування, прийняв поправки, наказуючи звести святиню, що в плані близька до грецького хреста і накрити п'ятьма банями, згрупованим довкола більшої центральної. Площа будівлі, після змін в проекті, мала би складати 766 квадратних метрів, даючи змогу 800—1000 особам брати участь у службіSawicki D. Historia Katedry… — S. 443—444..

Будівництво

Наріжний камінь був закладений 14 червня 1867, однак спочатку потрібно було провести роботи зі стабілізації вологого ґрунту. Попри те, що початково будівництво відставало від графіку, будівля була завершена вже до кінця 1868 року, а праці над інтер'єром тривали ще шість місяців.Sawicki D. Historia Katedry… — S. 444. Роботами керував інженер полковник ПаліцинSokoł K., Sosna A. Kopuły nad Wisłą. Prawosławne cerkwie w centralnej Polsce w latach 1815–1915. — S. 86.. Таким чином у Варшаві з'явилась перша архітектурно цілком самобутня православна святиня. Решта храмів, такі як церква св. Трійці на Підваллі, або церква Ікони Матері Божої Володимирівської на Волі, містились в колишніх римо-католицьких будівляхSawicki D. Historia Katedry… — S. 446., окрім того були частинами великих архітектурних комплексів, що створювало обмеження для їх творців (напр. Церква св. Олександра Невського на Варшавській цитаделі). При будівництві церкви працювали виключно російські митці.

У день освячення церкви відбулась урочиста хода варшавського православного кліру, котра вирушила під звуки дзвонів о дев'ятій годині ранку з собору Святої Трійці, що на вулиці Довгій. Процесію урочисто привітав єпископ Іоаннікій, котрий близько десятої розпочав урочистість, а потім відправив службу на знак подяки.Paszkiewicz P. Pod berłem Romanowów… — S. 85.

Функціонування церкви до Першої світової війни

Церква св. Марії Магдалини до кінця Першої світової війни виконувала лише функцію парафіяльного храму. Попри це, її будівництво, а потім і утримання, російською владою трактувалось як справа престижу, з огляду на локалізацію об'єкту. «Холмсько-Варшавський єпархіальний вісник», офіційний друкований орган Холмсько-варшавської єпархії, у 1895 році писав:

У зв'язку із особливим значенням церкви вже у 1895 році розпочато генеральний ремонт, про котрий просив архієпископ Флавіан (Городецький) в листі до обер-прокурора Священного Синоду, Костянтина Побєдоносцева. Він стверджував, що церква в поганому технічному стані і виглядає не найкращим чином у порівнянні з неподалік розміщеним костелом св. Михаїла і св. Флоріана, котрий був ще на стадії будівництва. Архієпископ вказував також на той факт, що церква часто викликає зацікавлення у закордонних гостей ВаршавиPaszkiewicz P. Pod berłem Romanowów… — S. 91.. Ремонтом керував Володимир Покровський, тодішній головний архітектор єпархії. Він відновив втрачені фрагменти тиньку, очистив стіни від диму свічок, відреставрував позолоту бань та іконостасу. По завершенню робіт, храм було наново освячено.

Міжвоєнний період і Друга світова війна

У 1921 році церква св. Марії Магдалини стала митрополичим собором, ставши після отримання Православною церквою Польщі автокефалії, найголовнішою її святинею.Sienkiewicz H. Cerkwie w krainie kościołów… — S. 174. Саме в цьому храмі відбулось оголошення рішення про визнання автокефалії, що містилось в томосі константинопольського патріарха. Це відбулось 17 вересня 1925.Urban K. Kościół prawosławny w Polsce 1945—1970. — S. 43. Рішення про піднесення церкви св. Марії Магдалини до рангу собору було пов'язане із процесом Ревіндикації (повернення) православних церков. В столиці Польщі залишились лише дві православні церкви. Решту повернено попереднім власникам (це стосувалось реквізованих царатом римо-католицьких святинь), віддано іншим конфесіям, або зруйновано.

Існували плани руйнування також і цього собору, остаточно відкинуті місцевою владою у 1926 році. Для відзначення цього рішення в храмі було уміщено Ченстоховську ікону Матері Божої, образ, що особливо почитається польськими католиками. 1928 року в підземеллях церкви влаштовано другу святиню — каплицю Муки Господньої, до котрої потрапила частина врятованого оснащення з розібраного собору св. Олександра НевськогоSienkiewicz H. Cerkwie..., s. 175.. Раніше, у 1925 було розпочато генеральний ремонт собору, котрий через брак коштів був перерваний по завершенню зовнішніх робіт. Лише в 1930 році стало можливим почати ремонтні роботи в інтер'єрі, зокрема очистку фресокSawicki D. Historia Katedry… — S. 451.. Комісія, що керувала ремонтом, на чолі з єпископом Саввою (Совєтовим), наказала також відновити іконостас св. Йова Почаївського і відремонтувати електричну інсталяціюSawicki D. Historia Katedry… — S. 453..

Протягом Другої світової війни церкві не завдано значної шкоди. У 1939 році вибух авіабомби неподалік собору призвів до невеликих ушкоджень даху бічної нави. Восени 1944 року, під час обстрілу Праги німцями, один зі снарядів попав у центральну баню і зруйнував її. Від серйозної пожежі, що могла призвести до повного знищення, церкву урятовано швидкою реакцією мешканців Праги. Тимчасовий ремонт цих ушкоджень проведено в 1945 році. У 1952—1953 роках проведено капітальний ремонт. У 1944 німці висунули вимогу віддати їм церковні дзвони з метою переплавки їх і виготовлення снарядів. Дзвони було порізано і по частинах спущено додолу. Однак виявилось, що сплав, з якого їх було зроблено, для снарядів не підходить. Порізані дзвони було складено перед входом до соборуSawicki D. Historia Katedry… — S. 454.. Новий дзвін куплено в 1947 році з пожертв. Кількаразове звернення пароха Яна Коваленка до Міністерства адміністрації публічної призвело до передачі в 1951 році ще п'яти дзвонів з магазину в ҐданськуSawicki D. Historia Katedry… — S. 454-455..

В часи Польської Народної Республіки

Відразу після війни духовні особи собору планували провести його ремонт. Це однак виявилось неможливим, через брак ресурсів і зменшення кількості парафіян, що не давало можливості зібрати достатню кількість коштів. Лише в 1955—1957 роках, шляхом дотацій 90% вартості робіт з реставраційного Громадського фонду відбудови Варшави і Церковного фонду, було виконано відновлення сходів, навколо собору влаштовано нове мощення і виготовлено нову в'їзну браму. Через брак коштів не проведено робіт з відновлення фресок, ушкоджених вологоюSawicki D. Historia Katedry… — S. 455.. Під час ремонтних робіт парафія кілька разів судилася з виконавцями робіт, через розтрату закуплених ними матеріалів.