Війна́ — сукупність дій між державами, народами або класами всередині держави, спрямованих на захоплення чужих природних, енергетичних та людських ресурсів, іноді з метою знищення певних прошарків населення, або народів в цілому.
Війна є найвищим ступенем загострення взаємин у країні або між країнами, з'ясуванням суперечок за допомогою армії та зброї.
Інакше, війна — це організований конфлікт, який ведеться із застосуванням зброї та насильства, з використанням значних засобів, у якому беруть участь групи людей, що діють за планом. Метою залучених до зіткнення угруповань є відстоювання власних інтересів. Конфлікт має вирішуватися шляхом боротьби та досягнення переваги. Насильницькі дії, які відбуваються під час збройної боротьби, безпосередньо порушують фізичну недоторканність протиборчих осіб, що призводить до смертей та нівечень. Окрім шкоди тим, хто бере діяльну участь у війні, завжди є збитки, які або не мають прямого наміру, або можуть бути тактикою війни («випалена земля»). Не існує єдино схваленого визначення війни та її відмінностей від інших форм збройного конфлікту.
Розвиток збройної боротьби Найдавнішим свідченням доісторичної війни є мезолітичний цвинтар у Джебель-Сахабі, вік якого становить приблизно 13 400 років. Близько сорока п'яти відсотків скелетів там мали ознаки насильницької смерті, зокрема травматичні пошкодження кісток.
З часу появи держави, близько 5000 років тому, військова діяльність відбувалася на більшій частині земної кулі. Оцінки загальної кількості смертей унаслідок війн дуже різняться. За проміжок з 3000 р. до н. е. до 1991 року розбіг оцінок становить від 145 мільйонів до 2 мільярдів. За однією оцінкою припускалося, що примітивні війни до 3000 року до н. е. ймовірно, забрали 400 мільйонів жертв, виходячи з припущення, що це становило 15,1 % усіх смертей. Для порівняння — приблизно 1 680 000 000 (1 млрд 680 млн.) людей померли від інфекційних захворювань лише у 20 столітті.
У книжці «Війна до цивілізації» Лоуренс Х. Кілі, професор Університету Іллінойсу, каже, що приблизно 90–95 % відомих суспільств протягом історії брали участь у військових діях, принаймні час від часу, а багато з них воювали постійно.
Кілі описує кілька можливих видів простого бою, таких як малі набіги, великі походи та масові вбивства. Усі ці форми війни використовувалися первісними суспільствами, й цей висновок підтвердили й інші дослідники. Кілі пояснює, що ранні військові походи не були добре організовані, оскільки учасники не мали належної підготовки. Нестача ресурсів означала, що оборонні споруди не були ефективним способом захисту суспільства від ворожих набігів.
Вільям Рубінштейн писав: «Дописемні суспільства, навіть ті, що були організовані порівняно розвиненим способом, були відомі своєю продуманою жорстокістю». Винахід пороху та його подальше використання у війнах разом із пришвидшенням технічного прогресу призвели до серйозних змін у самій війні.
У Західній Європі з кінця XVIII століття відбулося понад 150 зіткнень і близько 600 битв. Протягом 20-го століття війна призвела до різкого збільшення темпів соціальних змін і стала вирішальним фактором для зростання лівої політики.
1947 року, з огляду на стрімке збільшення руйнівних наслідків сучасної війни та з особливим хвилюванням щодо наслідків і вартісті нещодавно розробленої атомної бомби, Альберт Ейнштейн сказав знамениту фразу: «Я не знаю, якою зброєю буде вестися Третя світова війна, але Четверта світова війна буде вестися палицями та камінням».
Китайський очільник Мао Цзедун закликав соціалістичний табір не боятися ядерної війни зі Сполученими Штатами, оскільки навіть якщо «половина людства загине, інша половина залишиться, тоді як імперіалізм буде зрівняний із землею, і весь світ стане соціалістичним».
Відмінною рисою війн з 1945 року є те, що бойові дії здебільшого були предметом громадянських воєн і дій повстанців. Основними винятками стали Корейська війна, Індо-пакистанська війна 1971 року, Ірано-іракська війна, Війна в Перській затоці, Еритрейсько-ефіопська війна та Російсько-українська війна.
У Доповіді про людську безпеку за 2005 рік засвідчено значне зниження кількості та гостроти збройних конфліктів після закінчення холодної війни на початку 1990-х років. Однак докази, розглянуті в дослідженні Центру міжнародного розвитку та керування конфліктами «Мир і конфлікт» за 2008 рік, показали, що загальне зниження числа конфліктів зупинилося.
Загальне тлумачення
Війна — складне суспільно-політичне явище, пов'язане з розв'язанням суперечностей між державами, народами, національними й соціальними групами, що переходять до використання засобів збройної боротьби у вигляді бойових дій між їхніми збройними силами. Це особлива форма вияву соціальних відносин, у якій панує збройна боротьба як продовження політики, що підпорядковує своїм цілям усі сфери суспільного життя. Війна зазвичай відзначається крайньою колективною агресією, руйнуваннями та високою смертністю. Головне знаряддя у війні — армія.
На думку Клаузевіца, «війна — це просто продовження політики іншими засобами».
Військові теоретики зазвичай визначають війну як збройне зіткнення, в якому змагальні групи мають досить рівні сили, щоб результат бою залишався невизначеним. Збройні сутички потужних країн з племенами, які перебувають на примітивному рівні розвитку, називаються воєнними кампаніями або експансіями; з невеликими державами — інтервенціями чи репресаліями; з внутрішніми групами — повстаннями і заколотами. Подібні бойові дії, якщо опір виявився досить значним або тривалим у часі, можуть досягти достатнього розмаху, щоб бути визначеними як «війна»War // Британська енциклопедія.
Тоді як деякі вчені бачать війну як узагальнену властивість людської природи, що походить від предківŠmihula, Daniel (2013): The Use of Force in International Relations, p. 67, ISBN 978-80-224-1341-1., інші стверджують, що це всього лише наслідок певних соціально-культурних або екологічних умовJames, Paul; Friedman, Jonathan (2006).Globalization and Violence, Vol. 3: Globalizing War and Intervention . London: Sage Publications..
Відсутність війни називають миром. Проміжними ланками між миром і війною, коли лише загрожують силою або застосовують її обмежено, є мілітаризовані міждержавні конфлікти.
У переносному значенні війна — це стан ворожнечі між будь-ким; суперечка, сварка з кимось; боротьба.
Причини виникнення війн та їх класифікація Основна причина виникнення війни — прагнення політичних сил використати збройну боротьбу для досягнення різних зовнішньо- та внутрішньополітичних цілей.
З виникненням у XIX столітті великих армій важливим засобом мобілізації населення для війни стала ксенофобія (ненависть і нетерпимість до чогось чужого або незнайомого, сприймання чужого як небезпечного і ворожого). На її основі легко розпалюється національна, релігійна чи соціальна ворожнеча, тому з другої половини XIX століття ксенофобія стала основним інструментом розпалювання воєн, агресії та маніпуляцій масами всередині держави.
Європейські суспільства, які пережили руйнівні війни XX століття, прагнули жити в мирі. Дуже часто члени таких суспільств живуть у страху перед будь-якими потрясіннями. Прикладом цього є ідеологема «Аби не було війни», що панувала в радянському суспільстві після закінчення найбільш руйнівної війни XX століття — Другої світової.
За своїм масштабом війни поділяються на світові та локальні (конфлікти).
Наслідки Воєнні втрати та загибель мирного населення Протягом історії людства середня кількість людей, які загинули від війни, коливалася відносно незначно, становлячи приблизно від 1 до 10 осіб на 100 000 населення. Однак великі війни протягом коротших періодів призводили до значно вищих показників загиблих — від 100 до 200 осіб на 100 000 людей протягом кількох років. Хоча загальноприйнята думка стверджує, що втрати останнім часом зросли через технологічні удосконалення у війні, це не зовсім так. Наприклад, у Тридцятилітній війні (1618—1648) кількість жертв на душу населення була приблизно такою ж, як і в Першій світовій війні, хоча під час Другої світової війни вона була значніша. Тим не менш, загалом кількість жертв війн за останній час істотно не зросла. Навпаки, в цілому, час після Другої світової війни був надзвичайно мирним.
Найбільші війни за кількістю загиблих Найсмертоноснішою війною в історії, з точки зору сукупної кількості смертей з миті її початку, є Друга світова війна (1939-1945 роки) з 70-85 мільйонами смертей. За нею слідують монгольські завоювання — до 60 мільйонів людей. У 2003 році Річард Смолі визначив війну як шосту найбільшу проблему (з десяти), з якою, на його думку, зіткнеться людство протягом наступних п'ятдесяти років.
Війна зазвичай призводить до значного погіршення інфраструктури та екосистеми, зменшення соціальних витрат, голоду, величезної еміграції із зони бойових дій і часто поганого поводження з військовополоненими чи цивільними особами. Наприклад, з дев'яти мільйонів людей, які мешкали на території Білоруської РСР у 1941 році, близько 1,6 мільйона були вбиті німцями далеко від полів битв, зокрема близько 700 тисяч військовополонених, 500 тисяч євреїв і 320 тисяч осіб, які вважалися партизанами (переважна більшість з яких були неозброєними цивільними особами). Іншим побічним наслідком деяких війн, є поширення пропаганди деякими чи всіма сторонами конфлікту та збільшення доходів виробників зброї.
Три з десяти найдорожчих воєн за людськими жертвами відбулися в минулому ХХ столітті. Це дві світові війни, а також Друга японо-китайська війна (яку інколи вважають частиною Другої світової війни або накладання). Більшість інших воєн стосувалися Китаю або сусідніх народів. Число загиблих у Другій світовій війні, перевищивши 70 мільйонів, перевершує кількість загиблих у всіх інших війнах.
Про військовослужбовців Військовослужбовці, які беруть участь у бойових діях, часто зазнають психічних і фізичних травм, таких як депресію, посттравматичний стресовий розлад, різноманітні хвороби, поранення, каліцтва та навіть смерть.У кожній війні, в якій брали участь американські солдати, шанси стати жертвою психічного виснаження через стреси військового життя були більшими, ніж шанси загинути під ворожим вогнем. — Річард Габріель, Більше немає героївДослідження Суонка та Маршана під час Другої світової війни показало, що після шістдесяти днів безперервних боїв 98% усіх військових, які вижили, зазнають психіатричних розладів. Психіатричні травми проявляються у вигляді втоми, сплутаності свідомості, конверсійної істерії, тривоги, нав'язливих і компульсивних станів, а також розладів характеру. Наприклад:Між 1942 і 1945 роками одна десята частина мобілізованих американських чоловіків була госпіталізована через психічні розлади, і після тридцяти п'яти днів безперервних боїв у 98 % з них виявилися психічні розлади різного ступеня. — Стефан Одуен-Рузо, Аннет Беккер, 14…18: Розуміння Великої війниВидатний український письменник, доктор філософії (Віденський університет) Осип Турянський, як учасник Першої світової війни, у своєму творі «Дума пралісу» (1921) так висловлює своє ставлення до війни: Коли восени 1914 року ми брали приступом сербську гору Яґодіну, на її узбіччі переді мною розгорнулася така картина: австрійці й серби, пробиті багнетами крізь груди й животи, падали на землю, повзли у власній крові, а залишками своїх сил вп'ялювалися завмираючими пальцями одне одному в горла й очі. У смертельних судомах, у таких жахливих обіймах, вони конали. Але найстрашнішими були їхні очі, що затягувалися більмом несамовитої жорстокості й божевілля. Тоді мене осяяла думка, що люди — гірші за звірів. Ця картина і супровідна їй думка не давали мені спокою довгі роки.За оцінками, від 18% до 54% американських ветеранів війни у В'єтнамі страждали від посттравматичного стресового розладу.