Адам-Стефан Мазепа герба Курч (, ; у 1665) — руський (vel український) православний шляхтич, річпосполитський урядник і діяч козацької держави. Батько гетьмана Івана Мазепи.

Життєпис Він народився у сім'ї київського зем'янина Михайла Мазепи ( після 1622), котрий вперше зринає в грамоті короля Сигізмунда II Августа від 15 червня 1572 року. Згідно з нею той одержав ленним правом неосаджені землі біля річки Кам'янки, починаючи від мосту, по якому йде Великий Гостинець, аж до урочища Посникова, — там, де згодом постало село МазепинціАкты, относящиеся к истории Южной и Западной России. — Т. 1. — СПб., 1863. — c. 190—191.

13 липня 1578 Михайло дістав від Стефана Баторія пожиттєву данину на село Пасічне на річці Рось, нижче Білої Церкви разом з ловищами на річці Насташці від дороги звенигородської до устя, де в Рось впадає, а по ній теж боброві гони від устя Насташки до устя Сухої Ольшаниці.

Відтак той подибується аж у люстрації староств Київського воєводства (1616) під йменням Миколая Мазепи Колединського (), посідача хутора на Кам'янці та селища на р. Рось, сумлінно справуючого кінну службу при білоцерківському старості. Либонь, саме під час служби М. Мазепа зблизився з білоцерківським підстаростою, кн. Дмитром Булига-Курцевичем, котрий і прийняв його до свого родового герба «Курч»Архив Юго-западной России, издаваемый Временной комиссией для разбора древних актов [в 35 тт.]. — Ч. 7. — Т. І: Акты о заселении Юго-Западной России. — К., 1886. — с. 293. Люстрація в 1622 не додає майже нічого нового1622. Из люстрации Киевского воеводства: описание староств Каневского, Переяславского, Корсунского, Черкасского, Богуславского, Белоцерковского // Воссоединение Украины с Россией. Документы и материалы в трех томах. — Москва: Издательство Академии наук СССР, 1953. — Т. І. — С.34. За припущенням дослідника О. Оглоблина, він міг загинути при обороні полудневих кордонів від татар або турків.

Його син Адам уперше згадується 14 травня 1638 року, коли за вбивство шляхтича Яна Зеленського Люблінський трибунал на судових сесіях Брацлавського воєводства засудив того на інфамію та смертну кару. Передше аналогічний вирок 26 листопада 1637 р. виніс володимирський ґродський судАрхив Юго-западной России, издаваемый Временной комиссией для разбора древних актов. — Ч. 3: Акты о козаках (1500—1648). — Т. І. — К., 1863. — С. 374—378. Одначе «» пощастило відтягти його виконання, у 1643 А. Мазепа примирився з родиною вбитого, заплатив їй пеню й, понісши публічне покарання, 8 липня 1645 одержав ґлейт Владислава IV за підписом великого канцлера коронного Єжи Оссолінського строком на 6 місяців. Ним поновлювались усі шляхетські права і дозволялось безпечно проживати в країні. Уже 14 липня п. Роман Городинський від імені свого клієнта документ до володимирських книг ґродських, а возний енерал Волинського воєводства Миколай Бохновський його публічно виголосив.

Чи то даний випадок, чи, може, якісь фамільні зв'язки з козаччиною зрештою привели Адама-Стефана в табір Богдана Хмельницького. В 1654 році він спом'янутий як білоцерківський отаман. Після складення присяги цареві у Переяславі він разом з родичами — теж українською шляхтою Білоцерківського полку Трущинськими й Мокієвськими — подав російським воєводам проєкт розподілу старих польських воєводств і урядів з закріпленням елітного становища шляхти серед козаків. Як зазначає дослідниця Т. Таїрова-Яковлева, цей факт засвідчує, що Мазепі були зовсім не чужі ідеї державності й участі в управлінні власною країною.

По смерті Хмельницького гетьманом став Іван Виговський, ініціатор Гадяцької угоди, що мала на меті створити Велике князівство Руське як третій рівноправний суб'єкт Речі Посполитої. На початку 1659 р. він вирядив до Яна II Казимира Юрія Немирича, Григорія Лісницького й Адама-Стефана, тоді білоцерківського намісника, з просьбою надіслати підкріплення для відбиття російських полків, котрі просувалися вглиб України. Криштоф Перетяткович, писар королівського посла до козаків Станіслава Беневського, згадує участь Мазепи на покликаному ратифікувати даний договір сеймі, що відбувся в Варшаві 4 квітня. Він же, їдучи до Чигирина, залишив одного з коней «у Білій Церкві, у дружини Мазепи», Марини Мокієвської.

Коли реалізувати проєкт Великого князівства Руського не вдалося, Адам-Стефан зостався з Виговським на польськім боці. Як «давно і добре в різних оказіях заслужений шляхтич й жовнір, до нас [короля] та вітчизни нашої завжди прихильний, вірний і в багатьох експедиціях воєнних досвідчений мужністю й відвагою», він в 1659 році дістав привілей на спадкове володіння селом Мазепинці. Універсалом від 9 березня 1662 був титулований чернігівським підчашим замість померлого . 20 липня того ж року Мазепа одержав універсал на містечко Триліси й прилеглі до нього села з тим, щоби їхні мешканці «за пана свого знали і йому послушні були».

3 квітня 1663 у Львові король видав привілей на с. Будище в Богуславському старостві й спеціальний розказ до коменданта Білої Церкви, аби той охороняв маєтності нобіля, а 26 серпня «вийняв» його з-під юрисдикції всіх судів. Востаннє згадується в інструкції київської шляхти послам на сейм від 12 березня 1665, де він названий осідлим шляхтичем первісно Чернігівського, а згодом Київського воєводствК родословной гетмана Ивана Мазепы // Киевская старина. — 1886. — № 12. — С. 757—759.

Родина У Києво-Печерській лаврі А.-С. Мазепа зробив поминальний запис своїх родичів. Згадана в нім Ганна, як припускає дослідник Володимир Кривошея, є його матір'ю, Михайло — батьком, а Василь, Віктор та Яків — старшими братами; полковий суддя Федір Мазепа, який начебто брав участь у повстанні Северина Наливайка, а пізніше був страчений поляками у Варшаві, насправді є вигадкою автора Історії Русів — літературно-пропагандистського твору кінця XVIII століття. З Мариною Мокієвською Адам-Стефан одружився не раніш 1638, обраниці на цю мить виповнилось літ 16-20. У шлюбі народився син Іван й донька Олександра.

Див. також

Остафій Виговський Михайло Хмельницький

Коментарі

Примітки

Джерела