Іван Степа́нович Мазе́па (Коледи́нський) (, Мазепинці або ж, за іншими даними, , Біла ЦеркваДоктор історичних наук Юрій Мицик вважає дату народження Івана Мазепи 20 березня 1639 р. неправильною, оскільки небесним патроном гетьмана вважався Іоанн Предтеча (Мицик Ю. «Іван Мазепа». — К., 2007. С. 10–11). Історик Сергій Павленко, вивчивши панегірики, присвячені правителю України, його листи та інші джерела, дійшов висновку: найправдоподібніше такою датою було 29 серпня 1639 р. (день усікновення голови Іоанна Предтечі). Нині цей день припадає на 11 вересня (Павленко С. «До питання про день народження гетьмана Івана Мазепи: 20 березня чи 11 вересня?» // Батуринська старовина. Збірник наукових праць. Вип. 8 (12). Ніжин, 2020. С. 32–40). Дату 20 березня поширив поет і краєзнавець Тимко Падура, який нібито дізнався про неї від свого вчителя. А той, своєю чергою, побачив кілька сумнівних рядків з біографії гетьмана в Кременецькому молитовнику XVIII століття.
Іван Мазепа не міг народитися у родовій маєтності Мазепинцях, оскільки шляхтичі жили під охороною Білоцерківського замку, а господарювали на хуторах. У той час територію округи Білоцерківщини винищив набіг ординців. — Historical Dictionary of Ukraine / Ivan Katchanovski, Zenon E. Kohut, Bohdan Y. Nebesio, Myroslav Yurkevich. — 2nd ed. — Toronto ; Plymouth ; Lanham: The Scarecrow Press, 2013. — 361 p. за іншими джерелами, у ніч з 21 на Станіславський В. В. Мазепа Іван Степанович // , Варниця) — український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави на Лівобережній (1687—1704) і всієї Наддніпрянської України (1704—1709)Офіційний титул:«Пресветлейшего и державнейшего великого государя его царского величества Войск Запорожских гетман славного чина святого апостола Андрея и Белого Орла кавалер» (Універсали Івана Мазепи. 1687—1709. Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського. Центральний державний історичний архів України. — Київ; Львів, НТШ, 2002).. Представник шляхетського родуЄ кілька версій його походження. Історики припускають, що це були вихідці з тюрських спільнот (Яковенко Н. Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України. Київ: Критика, 2005. С. 154; Dziadulewicz S. Pierwiastek turański u szlachty ukraińskiej // MIESIĘCZNIK HERALDYCZNY. 1931. № 6. S. 137; Źródła dziejowe, t. XXII — Polska XVI wieku pod względem geograficzno — statystyczny m, t. XI — Ziemie ruskie, opisane przez Alexandra Jabłonowskiego –Ukraina (Kijów — Bracław), dział III, Варшава, 1897. S. 620.), булгар-чиркас (Нурутдінов Ф. Гетьман Мазепа у світлі булгаро-руських зв'язків / Переклад В. Радовського // Радовський В. Тамга гетьмана Мазепи. Львів: Видавництво «Центр Європи», 2012. С. 482—484) та інших народів (черкес). Мазеп-Колединських герба Курч із КиївщиниТокаржевський-Карашевич Я. Походження і герб гетьмана Мазепи. Мазепа. Збірник. Праці Українського наукового інституту. Варшава, 1938. Т. 1. С. 53—67; Чернецький Є. А. Нотатки з приводу генеалогії Мазеп. Чернецький Є. А. Генеалогічні етюди. Біла Церква, 1998. С. 3—12; Ситий І. Герб і печатка Івана Мазепи. Сіверянський літопис. 2001. № 5. С. 38—49; Чернецький Є. А. Нотатки з приводу генеалогії Мазеп. Чернецький Є. А. Старожитні часи на Пороссі. Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2003. С.273–277; Чернецький Є. До проблеми родоводу гетьмана Івана Мазепи. Дрогобицький краєзнавчий збірник. Дрогобич, 2003. Вип. 7. С. 173—181; Чернецький Є. Як звали Мазеп козацьким звичаєм? Реконструкція родоводу гетьмана Івана Мазепи. Мазепа І. През шаблю маєм права. Біла Церква: "Альманах «Біла Церква» — видавець О. Пшонківський, 2004. С. 99; Ситий І. Сіверський слід походження роду Мазеп. Сіверянський літопис. 2007. № 5. С. 44—52; Павленко С. Родовід гетьмана І. Мазепи. Там само. С. 57–70; Люта Т. До генеалогії роду Мазеп. Іван Мазепа і його доба: історія, культура, національна пам'ять. Матеріали Міжнародної наукової конференції (15–17 жовтня 2008 р., Київ–Полтава). Київ: Темпора, 2009.. С. 145—155; Павленко С. Іван Мазепа. Догетьманський період [розділи: Мазепи; Родові корені; Герб; Батько; Мати]. С. 22–68; Тесленко І. А. До питання про родовід Мазеп: старі схеми, нові імена. Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 2022. Т. 275 : Праці Комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін. С. 330—367. та Волині.
Після обрання гетьманом намагався відновити авторитет гетьманства в Україні. Зробив великий внесок до економічно-культурного розвитку Лівобережжя. Проводив курс на відновлення козацької держави з кордонами часів Хмельниччини.
Як визначний державний діяч дбав не лише про економічну та військову могутність України, а й про її культуру, про піднесення освіти, науки, мистецтва, зміцнення авторитету церкви.
Князь Священної Римської імперії (1707—1709), кавалер орденів Андрія Первозваного (1700Саєнко Н. До питання про дослідження нагород гетьмана Івана Мазепи // Іван Мазепа та просторово-часовий колорит його доби. Збірник наукових праць за матеріалами однойменного круглого столу, присвяченого 385-й річниці з дня народження гетьмана (20 березня 2024 р., м. Київ). Упоряд. та відп. ред. О. Ковалевська; НАН України. Інститут історії України та ін. — Київ: Академперіодика, 2024. С. 80.) і Білого Орла (1703Там само. С. 82.).
Тривалий час допомагав Московії у Північній війні (1700—1721) зі Шведським королівством, проте, помічаючи наміри царя Петра I скасувати козацькі вольності і Гетьманщину, 1708 року здійснив збройний виступ і перейшов на бік шведів. Після поразки під Полтавою (1709) вимушено мігрував до Молдовського князівства, де невдовзі помер.
Молоді роки У 1572 році1572, июня 15. Грамота земянину Киевскому Михайлу Мазепе на землю около речки Каменицы // Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России. — Санкт-Петербург: В типографии Эдуарда Праца, Т. Т. І. (1361—1598). 1863. — С. 190. король Сигізмунд II Август надав земянинові Михайлові Мазепі-Калединському (Колодинському) землю на Білоцерківщині. Це був один із пращурів майбутнього володаря булави гербу Курч . Батько — Стефан-Адам Мазепа, покозачився в часи Хмельниччини, став 1654 року Білоцерківським отаманом, у 1659 році був наказним полковником Білоцерківського полку, представляв Гетьманщину на сеймі у Варшаві 1659 році, призначений у 1663 році білоцерківським підстаростою. Мати — Марина Мокієвська — представниця старого шляхетського роду з Білої Церкви; присвятила молоді роки сім'ї, вихованню сина Івана та доньки Олександри. Шлюбу Мазепи та Мокієвської у 1638 році передувало засудження Степана Михайловича до позбавлення шляхетської честіРішення Володимирського гродського суду про оголошення інфамії Адамові Мазепі за вбивство шляхтича Яна Зеленського / Публікація Т. Лютої: Люта Т. До генеалогії роду Мазеп // Іван Мазепа і його доба: історія, культура, національна пам'ять. Матеріали Міжнародної наукової конференції (15–17 жовтня 2008 р., Київ–Полтава). К.: Темпора, 2009. С. 152—155 через вбивство шляхтича Яна ЗеленськогоВ. В. Кривошея Степан Мазепа і Білоцерківщина «Гілея»: Збірник наукових праць. — К., 2009. Випуск 25.
Дитинство припало на час Хмельниччини й Руїни. Змалку мусив навчатися військової справи, їзди верхи, фехтування. Мати відправила на навчання до Києво-Могилянської колегії. У ній він здобув освіту, імовірно, у 1650—1657 роках, за часів ректорства Л. Барановича та Й. Галятовського, де 6 років вивчав поетику, риторику, латинуВ. Сєрчик подає, що також в Єзуїтськім колегіумі в Полоцьку Вінтоняк О. Анатема на гетьмана Мазепу // Український історик. — 1990. — С. 64.Хижняк З. І. Мазепа Іван Степанович // Києво-Могилянська академія в іменах XVII—XVIII ст.: Енциклопедичне видання / відп. ред. В. С. Брюховецький, наук. ред., упоряд. З. І. Хижняк. — Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2001. — C. 342—345. — 736 c. — ISBN 966-518-132-7. та інші предмети. Добре володів пером, у хвилини дозвілля писав вірші, цікавився усіма видами літературної творчості; протягом життя опанував вісім іноземних мов. Крім української, російської та польської, вільно володів латиною (за спогадами французького дипломата Жана Балюза, «блискучим знанням цієї мови міг суперничати з кращими нашими отцями-єзуїтами»), говорив італійською та німецькою. Пилип Орлик свідчив, що Мазепа дуже добре знав і татарську, яку в ті часи знало багато козацької старшини. До певної міри знав французьку мову.
Закінчивши навчання, повернувся додому. Батько мріяв про велику кар'єру для свого сина, вислав його до двору короля Речі Посполитої, великого князя литовського і руського Яна II Казимира. Іван став королівським пажем, зумів швидко завоювати прихильність короля.
На королівській службі Ян II Казимир, син Сигізмунда III та Констанції Австрійської, був у близьких взаєминах із західними монаршими дворами, щороку висилав за кордон трьох талановитих юнаків шляхетського походження для покращення освіти. Мазепа потрапив до цієї трійки стажистів; відвідав Німеччину, Францію, Італію. У голландському місті Девентер він рік вивчав артилерійську справуПавленко, Сергій. Іван Мазепа. Догетьманський період. Київ: Мистецтво, 2020. С. 73..
1659 року повернувся до Речі Посполитої. Гетьманські клейноди привіз як гонець від короля у березні 1663 обраному гетьманом Павлу Тетері, які той відіслав назад (згідно зі статусом, їх мав привезти посол).
Познайомився зі справами українського населення (1660-ті роки), з лобістами українського питання в сеймі Речі Посполитої. У 1659—1665 роках король Ян-Казимир доручав Мазепі кілька різних дипломатичних місій (поїздки в Україну, КримМицик Ю., Чухліб Т. Оригінальний документ 1663 р. з архівів Польщі про початки дипломатичної діяльності Івана Мазепи // Чорноморська минувшина. 2021. Вип.16. С. 125—130.).
Особисте життя
Легенда про вигнання