Іван Данилович Литвиненко (псевдо :«Данило Солончак», «Мама», «Євшан», «Морозенко», , с. Хоружівка Недригайлівського району — 17 лютого 1947, Київ, УРСР) — український військовик, полковник Армії УНР, інструктор старшинських шкіл УПА. Лицар Залізного хреста та Хреста Симона Петлюри. За твердженням КДБ, один із десяти найбільш авторитетних та активних діячів спецслужби уряду УНР в екзилі.
Життєпис
Батьки Згідно з записом у метричній книзі Катерининської церкви с. Хоружівка, Недригайлівського повіту, Харківського намісництва за 1891 р. — 4 січня народився хлопчик Іван. Про батьків сказано: «з села Хоружівка селянин власник Данило Костянтинович Литвиненко і законна дружина його Анастасія Кузьмівна, обоє православного віросповідання….»
Навчання
Навчався у Смілянській школі Роменського повіту, та на Московських вищих комерційних курсах.
Військова кар'єра Після закінчення Московських курсів деякий час займається комерційною діяльністю. Під час Першої Світової війни Литвиненко — офіцер царської армії. Армія УНР З 1917 року — в армії Української Народної Республіки, отримує ранг полковника. Почав службу у складі 147-ї пішої Воронезької дружини. Згідно з листом командира дружини від 21 грудня 1917 року за № 28214, Литвиненко був переведений до 1-го Українського Вартового полку, штат якого становив 4 296 осіб.
Із січня 1918 р. Литвиненко командир 11 сотні 3-го куреня, з 14 січня цього ж року — командир 3-го куреня 1-го Київського Вартового полку.
Далі — помічник командира, потім командир 1-го Запорозького пішого полку ім. гетьмана П. Дорошенка. Ця військова одиниця сформавана у Харкові в березні 1918 року у складі Запорізького корпусу. У січні 1920 р. — командир 1-ї Запорозької дивізії.
Брав участь у Першому Зимовому поході Армії УНР по тилах більшовиків і деникінців, керованому генерал-полковником Михайлом Омелянович-Павленком. Участь у Зимовому поході пізніше обернулася для здоровья Івана Литвиненка тяжкою недугою: гострим ревматизмом та пухлиною ніг.
У кінці літа 1920 р. Головний отаман Симон Петлюра уповноважує Литвиненка вести переговори з Петром Врангелем.
Робота у контррозвідці
Іван Данилович Литвиненко «Морозенко» був залучений до роботи керівником спецслужб УНР Миколою Чеботарівим ще у 1924 р., потім він працює в контррозвідці Державного Центру УНР в екзилі.
У червні 1927 р. Литвиненко скерований Чеботарівим, який тоді очолював другу секцію військового міністерства, спочатку на посаду керівника розвідувального пункту у Могиляни (поблизу Острога), а з осені 1928 р. — у Рівне, де і закінчив свою розвідувальну діяльність у 1935 р.
Після того Литвиненко перебрався до Варшави і до січня 1936 р. перебував у розпорядженні іншого відомого контррозвідника генерала Всеволода Змієнка.
Займаючись розвідувальною діяльністю, Іван Данилович був постійним об'єктом уваги радянських спецслужб. У документі, складеному за агентурними і слідчими матеріалами 1939 року у розділі «Українські терористичні організації в Польщі» він згадується серед десяти найбільш авторитетних та активних діячів екзильного уряду УНР.
У лавах УПА На початку Другої світової війни український військовий та політичний діяч Тарас Бульба-Боровець організовуючи Поліську Січ, з якої починалася УПА, спирався на військовий досвід полковника Литвиненка. Про це він писав так:
Боровець дає характеристику Литвиненка:
Говорячи про «батька вояка» Боровець має на увазі сина Івана Литвиненка, який воював у лавах Сидора Ковпака.
У вересні 1943 року Литвиненко ще з двома колишніми полковниками армії УНР переходить до Української Повстанської Армії. Його організаторський талант і бойовий досвід стають у великій нагоді армії, яка повела боротьбу проти гітлерівської Німеччини і сталінського СРСР.
Він стояв біля витоків розвідки УПА як начальник відділу розвідки Крайового Військового Штабу УПА — ПівнічЛітопис УПА. Нова серія.- Т.8. Волинь, Полісся, Поділля: УПА та Запілля. 1944—1946. Документи і матеріали /упоряд. О.Вовк, С.Кокін. — К.-Торонто, 2006. — 1448 с.
Згодом стає інструктором старшинської школи УПА «Дружинники», де на пропозицію командира УПА-Північ Дмитра Клячківського — «Клима Савура», полковник Литвиненко викладає шестигодинний курс «Бойова розвідка», а також керує випуском старшин.
На початку грудня 1943 року, разом з 14 випускниками школи, які отримали звання «хорунжий», Литвиненко прибув до штабу «Енея» — командира Південної групи УПА.Через прогресуючу недугу Івана Даниловича йому готують фіктивні документи для легалізації. Після зустрічі з членом Центрального ОУН Василем Куком — «Лемішем» та отриманих завдань полковник Литвиненко звільняється з військової служби і переходить у підпілля. Арешт і страта
Нелегально живучи у Львові, Литвиненко виконує різні доручення підпілля ОУН. 1945 року його виявили й заарештували радянські слідчі органи, але згодом звільнили для оперативного спостереження.
Виявити через Литвиненка зв'язки з підпіллям ОУН-УПА МДБ не вдалося, і на співпрацю він не погодився, повторно був арештований у червні 1946 р. У 1946 р. Литвиненко проходив по слідству у справі члена першого Проводу ОУН Петра Кожевникова.
Смертний вирок оголошений 12 грудня 1946 року, розстріляний 17 лютого 1947 року. Могила не збереглася.
Вшанування памʼяті На державному рівні
16 грудня 2020 року Верховна Рада України ухвалила Постанову «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2021 році», в якій зазначається про урочисте відзначення на державному рівні 2021 року «17 січня - 130 років із дня народження Івана Литвиненка (1891-1947), військового діяча, полковника Армії Української Народної Республіки, учасника боротьби за незалежність України у ХХ столітті»
Інше В Хоружівці встановлено памʼятний знак на честь Литвиненка.
У травні 2026 року в Дубровицькій громаді на Рівненщині за пропозицією громадської ініціативи «Поліська Січ» було проведено військово-патріотичний вишкіл для молоді «Воїн-Вовкулака». Захід присвятили 85-й річниці створення УПА «Поліська Січ» Тарасом Бульбою-Боровцем. Один із чотирьох етапів вишколу, який проходив із 6 по 10 травня, було безпосередньо присвячено постаті полковника УНР Івана Литвиненка. Навчання підлітків відбувалися під патронатом Командування Сил спеціальних операцій ЗС України та за участі інструкторів Руху опору ССО.
Джерела та література Т. В. Вронська. Литвиненко Іван Данилович // Р. М. Коваль. Литвиненко Іван Данилович // Коваленко Сергій. Литвиненко Іван Данилович/Чорні запорожці: історія полку. 2-ге видання. — Київ: Видавництво «Стікс», 2015. — 368 с. Державний архів Сумської області. Ф.1188, оп.2, спр.26, арк.206 зв.; Содоль П.Українська Повстанська Армія (1943—1949) Довідник ІІ. — Пролог. — Нью-Йорк. — 1995. — с.53.; Історія українського війська. — Львів.: вид. І.Тиктора. В 2-х т., т.2. — 1936.– 568с;
Примітки
Посилання Сумские новости: Український розвідник Іван Литвиненко (до 120-річчя з дня народження) Український розвідник з Хоружівки Іван Литвиненко Український розвідник Іван Литвиненко (до 120-річчя з дня народження) Історичний клуб «Холодний Яр». До 115-річчя з дня народження Полковника Івана Литвиненка