Телець () — зодіакальне сузір'я. Сонце проходить через Телець з 13 травня по 21 червня. У європейській астрології знаку Тельця хибно приписують дати 21 квітня — 21 травня, в які Сонце проходило через Телець в античні часи. У Північній півкулі Телець найкраще видно взимку. Сузір'я майже повністю розташоване в північній небесній півкулі, хоча південний його край перетинає небесний екватор.

У Тельці розташовані два близьких до Землі розсіяних скупчення — Плеяди та Гіади, — добре видимі неозброєним оком, а також Крабоподібна туманність (Мессьє 1) — залишок наднової із пульсаром Крабоподібної туманності в центрі. Найяскравішою зорею сузір'я є червоний гігант Альдебаран першої зоряної величини. Змінна зоря T Тельця є прототипом класу зір до головної послідовності.

Телець — одне з найдавніших сузір'їв, відоме щонайменше з ранньої бронзової доби, коли воно позначало положення Сонця під час весняного рівнодення. Його значення для аграрного календаря вплинуло на формування образів священного бика в міфологіях Давнього Шумеру, Аккаду, Ассирії, Вавилону, Єгипту, Греції та Риму. Його традиційним астрологічним символом є (♉︎), що нагадує голову бика. Українські народні назви сузір'я — Бик,Український радянський енциклопедичний словник. — Київ, 1986. Тур, ВілЗнойко О. П. Міфи київської землі та події стародавні. — К.: Молодь, 1989..

Властивості Телець є великим і помітним сузір'ям на зимовому небі Північної півкулі, розташованим між Овном на заході та Близнятами на сході; на півночі з ним межують Персей і Візничий, на південному сході — Оріон, на півдні — Ерідан, а на південному заході — Кит. Наприкінці листопада — на початку грудня Телець досягає протистояння (найбільшої кутової відстані від Сонця) і стає видимим протягом усієї ночі. Наприкінці березня він заходить одночасно із заходом Сонця, а з травня по липень повністю зникає в його сяйві.

Це сузір'я входить до зодіакального кола, тому його перетинає екліптика. Це коло на небесній сфері відображає видимий шлях Сонця протягом річного обертання Землі. Оскільки площини орбіт Місяця й планет лежать поблизу екліптики, протягом року їх теж зазвичай можна спостерігати в сузір'ї Тельця. Галактична площина Чумацького Шляху перетинає північно-східний кут сузір'я, а галактичний антицентр розташований поблизу межі між Тельцем і Візничим. Телець є єдиним сузір'ям, яке перетинають одночасно галактичний екватор, небесний екватор і екліптика. Через сузір'я також проходить кільцеподібна галактична структура, відома як Пояс Гулда.

Рекомендоване трибуквене скорочення сузір'я, ухвалене Міжнародним астрономічним союзом у 1922 році, — «Tau». Офіційні межі сузір'я, які 1930 року визначив бельгійський астроном Ежен Дельпорт, описують багатокутник із 26 відрізків. В екваторіальній системі координат пряме піднесення цих меж лежить від до , а схилення — між 31,10° і −1.35°. Оскільки невелика частина сузір'я розташована південніше небесного екватора, Телець не може бути повністю навколополярним сузір'ям на жодній широті.

Об'єкти Зорі

Йоганн Баєр надав найпомітнішим зорям позначення Баєра за допомогою грецьких літер від α до ω, а також латинських літер від A до u. Пізніше три зорі отримали позначення δ, а по дві — θ, κ, σ, ω та A. Зорю g Тельця згодом вилучили, оскільки з'ясувалося, що вона є дублікатом зорі κ Кита (κ і κ).

У Тельці є чотири зорі яскравіші за третю зоряну величину. Найяскравішою зорею сузір'я є Альдебаран — помаранчева зоря-гігант спектрального класу K5 III. Її назва походить від  — , що арабською мовою означає «той, що слідує», імовірно через те, що зоря сходить слідом за Плеядами під час добового руху небесної сфери. Контури морди бика утворює V- або K-подібний астеризм із зір. Цей візерунок формують яскраві члени Гіад, найближчого до Землі чітко вираженого розсіяного зоряного скупчення після рухомої групи зір Великої Ведмедиці. У цій фігурі Альдебаран утворює налите кров'ю око бика, яке описують як таке, що «загрозливо дивиться на мисливця Оріона». Маса Альдебарана становить приблизно 116 % маси Сонця. Біля зорі виявлений кандидат в екзопланети.

Гіади простягаються приблизно на 5°, тому повністю їх вдається побачити лише неозброєним оком або за допомогою бінокля. До складу скупчення входить подвійна зоря, видима неозброєним оком, — (власна назва зорі Тета2 Тельця — Чамукуй), з кутовою відстанню 5,6 мінут.

У північно-західному квадранті сузір'я Тельця розташовані Плеяди (Мессьє 45) — одне з найвідоміших розсіяних скупчень, яке легко побачити неозброєним оком. Сім найяскравіших зір цього скупчення мають принаймні шосту зоряну величину, через що скупчення також відоме під назвою «Сім сестер», але навіть невеликий телескоп дає змогу розгледіти значно більше зір. Астрономи оцінюють кількість зір у скупченні приблизно в 500—1000, і всі вони мають вік близько 100 мільйонів років. Втім їхні фізичні типи суттєво різняться. Найпомітнішими у Плеядах є великі яскраві зорі, але тут також є багато коричневих карликів та білих карликів. За оцінками, скупчення повністю розпадеться приблизно через 250 мільйонів років. Скупчення Плеяд класифікують як скупчення класу c за Шеплі та класу I 3 r n за Трюмплером, що вказує на його неправильну форму й розріджену структуру, але з помітною концентрацією зір у центрі та чітким відокремленням від навколишнього зоряного поля.

На сході два роги бика утворюють β Тельця та  — дві зоряні системи, розділені кутовою відстанню 8°. β Тельця — білий гігант спектрального класу B7 III, відомий під власною назвою Натх, що походить від арабського вислову зі значенням «удар рогами». За видимою зоряною величиною 1,65 він є другою за яскравістю зорею сузір'я та лежить на межі з сусіднім сузір'ям Візничого. Унаслідок цього зоря також має позначення Гамма Візничого. ζ Тельця (власна назва — Тьянгуан) є затемнюваною подвійною зорею, яка завершує оберт за 133 дні.

Зоря також належить до затемнюваних подвійних зір. Система складається із зорі спектрального класу B3, навколо якої обертається менш масивна зоря класу A4. Орбітальна площина їхнього руху майже збігається з напрямком на Землю. Кожні 3,953 дня система тимчасово тьмянішає на 1,1 зоряної величини, коли тьмяніший компонент частково затемнює яскравішу зорю. Відстань між компонентами становить лише 0,1 астрономічної одиниці, тому їхні форми зазнають взаємних припливних деформацій. Унаслідок цього сумарна яскравість системи змінюється протягом кожного оберту.

Приблизно за 1,8° на захід від розташована зоря T Тельця, прототип класу змінних зір, відомих як зорі типу T Тельця. Її світність зазнає нерегулярних змін і коливається між 9-ю та 13-ю зоряними величинами протягом тижнів або місяців. Це молодий зоряний об'єкт, який ще не досяг стадії головної послідовності й досі зберігає газопилову оболонку. Навколишня відбивна туманність NGC 1555 освітлюється зорями T Тельця, тому її яскравість також змінюється. На північ розташована  — візуальна подвійна зоря, що складається з двох компонентів спектрального класу A7. Кутова відстань між ними становить лише 5,6 кутових мінут, через що розділення пари неозброєним оком є складним завданням.

+Найяскравіші зорі сузір'я ТельцяВласна назваПозначенняВідстань, св.р.Видима зоряна величинаАльдебаранα Тельця650,87Натхβ Тельця1311,65Альціона Aη Тельця3682,85Тьянгуанζ Тельця4172,97Чамукуйθ Тельця1493,40Садр аль-Тауріλ Тельця3703,41Айнε Тельця1553,53Омікрон Тельцяο Тельця2113,61Атлас A27 Тельця3803,62Пріма Гіадумγ Тельця1543,65

Об'єкти глибокого космосу

У північній частині сузір'я, на північний схід від Плеяд, розташована планетарна туманність NGC 1514, відкрита 1790 року Вільямом Гершелем. До того астрономи вважали, що туманності є просто нерозділеними зоряними скупченнями. Однак Гершель чітко розрізнив зорю в центрі туманності, оточену якоюсь туманною хмарою. 1864 року Вільям Гаггінс за спектром цієї туманності дійшов висновку, що вона складається зі світного газу, а не зі зір.

+Найяскравіші об'єкти NGC у сузір'ї Тельця Позначення Зоряна величина Тип об'єкта NGC 1514 10,9 планетарна туманність NGC 1647 6,4 розсіяне зоряне скупчення NGC 1746 6 астеризм NGC 1817 7,7 розсіяне зоряне скупчення NGC 1952 8,4 залишок наднової (M1)

За 1,15° на північний захід від ζ Тельця розташована Крабоподібна туманність (Мессьє 1) — залишок вибуху наднової. Ця розширювана туманність утворилася внаслідок вибуху наднової типу II, яку спостерігали із Землі 4 липня 1054 року. Вибух був настільки яскравим, що його було видно вдень; про нього згадують китайські історичні хроніки. У момент максимуму яскравість наднової сягала зоряної величини −4, тоді як нині туманність має зоряну величину 8,4, і її видно тільки в телескоп. Корінні народи Північної Америки також спостерігали цю наднову, про що свідчать наскельний малюнок у каньйоні Нью-Мексико та різні керамічні вироби із зображенням події. Втім, сам залишок вибуху відкрили лише 1731 року, коли його виявив Джон Бевіс.

До цього сузір'я входить частина комплексу Телець—Візничий, або темних хмар Тельця — регіону зореутворення, що містить розріджені ниткоподібні хмари газу й пилу. Комплекс має діаметр і містить близько 35 000 сонячних мас речовини. Він перевищує за розмірами, але поступається за масою Туманності Оріона. На відстані від Землі це один з найближчих активних регіонів зореутворення. У межах цього регіону, приблизно за 10° на північний схід від Альдебарана, розташований астеризм NGC 1746, що простягається на 45 мінут.

Метеорні потоки У листопаді спостерігають метеорний потік Тауриди, чий радіант розташований у сузір'ї Тельця. Метеорний потік β-Тауриди спостерігають удень у червні та липні; зазвичай його фіксують за допомогою радіоспостережень. У період з 18 по 29 жовтня активні як Північні Тауриди, так і дещо потужніші Південні Тауриди.

Історія та міфологія

Ототожнення сузір'я Тельця з биком має дуже давнє походження: щонайпізніше воно сягає енеоліту, а можливо — навіть пізнього палеоліту. Міхаель Раппенглюк з Мюнхенського університету вважає, що Телець зображений на печерному розписі в Залі биків у печерах Ласко (датованих приблизно 15 000 р. до н. е.), поруч із зображенням Плеяд. Назву «сім сестер» для Плеяд використовували в мовах багатьох культур, зокрема серед корінних народів Австралії, Північної Америки та Сибіру. Це може свідчити про спільне давнє походження цієї назви.

Точка весняного рівнодення була розташована в Тельці в епоху енеоліту та ранньої бронзової доби — приблизно від 4000 до 1700 рр. до н. е., після чого вона змістилася до сусіднього сузір'я Овна. У вавилонській астрономії сузір'я згадане в тексті MUL.APIN під назвою  — «Небесний Бик». Хоча іноді стверджують, що «коли вавилоняни вперше сформували зодіак, весняне рівнодення перебувало в Тельці», таблички MUL.APIN, імовірно, вказують, що весняне рівнодення позначало сузір'я, відоме як «Наймит» (сучасний Овен).