Візни́чий () — сузір'я в північній небесній півкулі, одне з 88 сучасних сузір'їв, перелічених у каталозі Міжнародного астрономічного союзу. Воно також входило до списку 48 сузір'їв, складеного давньогрецьким астрономом Клавдієм Птолемеєм у II столітті. Латинська назва «Auriga» означає «візничий» і пов'язана з міфологічними персонажами, такими як Еріхтоній і Міртіл. Візничий є найбільш помітним на небі Північної півкулі взимку. Це одне з шести сузір'їв, зорі яких формують астеризм Зимове Коло. Завдяки своєму північному схиленню сузір'я повністю видно до широти −34°; для спостерігачів південніше воно частково або повністю опускається нижче горизонту. Сузір'я Візничий охоплює площу 657 квадратних градусів, що робить його значним за розміром, хоча воно майже вдвічі менше за найбільше сузір'я Гідру.

Найяскравіша зоря сузір'я Візничий — Капелла (α Aur) — це зоряна система, яка входить до числа найяскравіших зір нічного неба. Вона складається з двох пар зір, що взаємодіють між собою. Інші помітні зорі сузір'я включають Менкалінан (β Aur), яка є цікавим змінним об'єктом, і Епсилон Візничого (ε Aur) — затемнювану подвійну систему з незвично довгим періодом затемнення, що робить її об'єктом інтенсивних досліджень астрономів.

Візничий містить багато яскравих розсіяних зоряних скупчень. Серед них особливо виділяються M36, M37 і M38, які є популярними об'єктами для спостережень серед аматорських астрономів завдяки своїй яскравості та доступності для невеликих телескопів. Окрім зоряних скупчень, у сузір'ї розташована помітна туманність — IC 405 (англ. Flaming Star Nebula, IC 405). Вона емісійною туманністю.

Історія та міфологія Історія сузір'я Візничий сягає давніх часів і відображає різні культурні уявлення. У Месопотамії зорі цього сузір'я були відомі під назвами GAM, Gamlum або MUL.GAM, що символізували шаблю або посох. Незрозуміло, чи це позначення стосувалося лише зорі Капелла (α Aur) чи всього сучасного сузір'я. У месопотамській традиції посох Візничого символізував козопаса або пастуха, а сам він складався з більшості яскравих зір, за винятком зорі Натх (β Tau), який одночасно належав і до Тельця, і до Візничого. Бедуїнські астрономи мали власні уявлення про зоряне небо, створюючи сузір'я у вигляді груп тварин. У їхній традиції зорі Візничого утворювали стадо кіз, що перегукується з давньогрецькими міфами. У грецькій міфології ця асоціація з козами збереглася, але до неї додався образ візничого. Візничий зазвичай асоціюється з кількома міфологічними персонажами, зокрема Еріхтонієм — легендарним царем Афін, якого, за переказами, виховала богиня Афіна. Він першим запряг коней у колісницю, за що Зевс помістив його на небо як сузір'я.

Міф про Еріхтонія Афінського та його асоціація з сузір'ям Візничий є однією з найцікавіших частин давньогрецької міфології. Еріхтоній був сином Гефеста та Геї, і його народження було сповнене неймовірних обставин. Після того як Афіна знайшла його в матері, яка намагалася відмовитися від нього, богиня вирішила піклуватися про хлопця. Еріхтоній виріс, ставши видатним винахідником і героєм, який започаткував нову епоху в техніці, створивши квадригу — колісницю, яка мала чотири коні. Ця колісниця була втіленням Сонця, візуально нагадуючи колісницю Геліоса, і саме це стало основою для міфу про те, як Еріхтоній здобув царство Афін. Його геройські вчинки та технічні досягнення принесли йому повагу й авторитет, і як нагороду Зевс розмістив його на небі у вигляді сузір'я Візничий. Це сузір'я асоціюється з образом візничого, який керує своєю колісницею, і символізує не лише технічну інновацію, але й героїчне минуле, що увічнило Еріхтонія. Тому в астрономії Візничий став символом людської винахідливості, мужності та пошани до великого винахідника.

Міфологія сузір'я Візничого дійсно багатогранна і має кілька інтерпретацій, що відображають різні аспекти давньогрецьких міфів. Окрім зв'язку з Еріхтонієм і його колісницею, сузір'я має й інші версії:

Міртіл та Еномай: Згідно з цією версією, Міртіл був візничим Еномая, царя Піафії, який змагався з молодими чоловіками за право одружитися з його донькою Гіпподамією. Еномай був дуже сильним і вигравав у перегонах, але Міртіл допоміг Пелопу, майбутньому чоловіку Гіпподамії, здобути перемогу, підкупивши візничого Еномайа. Після того як Пелоп переміг, він вбив Міртіла, і той був увічнений на небі, ставши частиною сузір'я Візничий. Ця версія вказує на візничого, який має значення у контексті змов і героїчних дій, і в результаті став частиною астрономічного уявлення. Іпполіт та Тесей: Існує також версія, де сузір'я асоціюється з Іпполітом, сином Тесея, який став жертвою нещасливої долі. Гіпполіт відмовився від любовних домагань мачухи Федри, що призвело до трагедії: Федра наклала на себе руки, а Іпполіт був вигнаний з Афін. Під час поїздки на колісниці він загинув через аварію, коли його колісниця була потягнута конями. Проте, завдяки Асклепієві, Іпполіт був воскресений, і його зображення на небі, як візничого, стало символом відновлення і непокори долі. Фаетон і його трагедія: У міфі Фаетон переконує свого батька, Геліоса, дозволити йому керувати колісницею. Попри його небесне походження, Фаетон не зміг впоратися з керуванням колісницею, що призвело до того, що її кінні коні почали сильно скакати, і Фаетон не зміг утримати їх, що призвело до великої катастрофи — земля почала горіти. Зрештою, Зевс убив Фаетона блискавкою, поклавши кінець його життя. За своє відчайдушне прагнення Фаетон був увічнений на небі як сузір'я Візничий, що символізує його трагічну долю. Міф про частини тіла брата Медеї: Цікавою є і версія, де сузір'я Візничий асоціюється з тілом брата Медеї, який був убитий і розпоротий. Відповідно до цього міфу, коли Медея викидала частини тіла свого брата в море, зорі у сузір'ї Візничий втілюють кінцівки цього розірваного тіла. Це надає сузір'ю ще один шар символізму, пов'язаний із темами зради та відплати, а також з образом Медеї як могутньої жінки з темною долею.

Зображення сузір'я Візничий зазвичай показують у вигляді візка з водієм, який тримає козу на лівому плечі, а під лівою рукою — двоє козенят. У правій руці він тримає повідці, що з'єднують його з кіньми, які тягнуть візок. Однак ці малюнки змінювались з часом. Іноді, замість повідців, Візничий тримав батіг. Але зору Капеллу майже завжди зображувалась над його лівим плечем, а козенята — під його лівою рукою.

В одній версії з 1488 року, в атласі астронома Гігінія, Візничий зображений як водій чотириколісної колісниці, яка запряжена не тільки кіньми, а й волами та навіть зеброю. У виданні 1535 року Якуб Міцилус малює Візничого з двоколісною колісницею, яку тягнуть два коні та два вола.

У арабських та турецьких зображеннях Візничий виглядає зовсім інакше. Наприклад, в одному турецькому атласі зорі Візничого представлені як віслюк, називали «віслюк з вуздечкою». У Франції в 17 столітті було створено дуже незвичайне зображення, на якому Візничий виглядає як Адам, що стоїть на колінах на Чумацькому Шляху, а коза обвивається навколо його плечей.

Іноді сузір'я Візничий зображується не як візник, а як Беллерофонт — герой грецької міфології, який став вершником міфічного Пегаса. Беллерофонт наважився наблизитись до гори Олімп, і, співчуваючи його необачності, Юпітер вирішив увічнити його на небі, перетворивши його на сузір'я.

Дослідження Оксфордського університету припускають, що у 15 столітті це сузір'я могли також називати «Агітатором». Крім того, деякі зорі сузір'я Візничий стали частиною неіснуючого сьогодні сузір'я Великий і Малий Телескопи Гершеля. Це сузір'я було введене астрономом на честь відкриття Урану Вільямом Гершелем.

Розташування Сузір'я Візничий можна легко знайти на нічному небі, особливо взимку. Найпростішим способом є пошук сузір'я Оріона, яке добре помітне завдяки трьом яскравим зорям, розташованим у ряд (це Пояс Оріона). Трохи вище Оріона знаходиться сузір'я Тельця, а ще вище — Візничий. Основною зорею Візничого є Капелла, яка має теплий, золотавий відтінок і є однією з найяскравіших на небі. Сузір'я Візничого утворює п'ятикутник яскравих зір, хоча одна з них, Натх, насправді належить до Тельця, але в старих зоряних картах її іноді включали і до Візничого. Візничий займає площу 657 квадратних градусів і є 21-м за розміром сузір'ям на небі. Воно розташоване в першому квадранті північної півкулі і є видимим в широтах від +90° до -40°, що дає можливість спостерігати його майже з усіх точок Землі, окрім найпівденніших регіонів.

Зорі

Яскраві зорі Капелла (α Візничого) — найяскравіша зорі в сузір'ї Візничий. Вона належить до класу G8III, тобто є жовтим гігантом, і розташована на відстані 43 світлових років від Землі. Капела має видиму величину 0.08, що робить її шостою за яскравістю зорею на нічному небі. Традиційна назва Капели пов'язана з міфом, у якому вона є козою Амальтеєю, що вигодовувала немовля Зевса. Через це її також часто називають «Зоря Кози». Капела є спектроскопічною подвійною зорею з періодом обертання 104 дні. Обидві зорі — жовті гіганти. Головна зірка належить до G-типу, а її зоря-супутник — між G-типом і F-типом. Головна зорі має радіус 11.87 сонячних радіусів (R☉) і масу 2.47 сонячних мас (M☉), а зоря-супутник має радіус 8.75 R☉ та масу 2.44 M☉. Відстань між зорями становить 110 мільйонів кілометрів, що є майже 75 % відстані між Землею та Сонцем. Відкриття, що Капела є подвійною зіркою, відбулося в 1899 році в Лікській обсерваторії, а період обертання був визначений у 1919 році за допомогою телескопа обсерваторії Маунт-Вілсон. Абсолютна величина Капелли становить 0.3, а її світність в 160 разів перевищує світність Сонця (160 L☉). Менкалінан (β Візничого) — яскрава зоря класу A2IV, що є субгігантом типу A. Її арабська назва mankib dhu al-'inan перекладається як «плече візничого», що відображає її розташування в сузір'ї Візничий. Менкалінан знаходиться на відстані 81 світлового року від Землі і має видиму величину 1.90. Менкалінан є затемнюваною подвійною зорею. Обидві зорі в системі — блакитно-білі, і їхній період обертання складає 3.96 дні. Подвійна природа цієї зорі була виявлена спектроскопічно у 1890 році астрономом Антонією Морі. Це зробило її другою спектроскопічною подвійною зорею, відкритою в той час. Через 20 років, у 1910 році, Джоуел Стеббінс виявив змінний характер зорі за допомогою фотометрії. Менкалінан має абсолютну величину 0.6 і світність, яка в 50 разів перевищує світність Сонця (50 L☉). Її швидкість руху в напрямку до Землі складає 18 км/с. Є припущення, що зоря може бути частиною потоку з близько 70 зір, серед яких є зорі Зосма та . Хассалех(ι Візничого) — це яскравий гігант типу K (клас K3II), з зоряною величиною 2.69, зоря розташована на відстані приблизно 494 світлових років від Землі. Хассалех еволюціонувала з зорі типу B до зорі типу K протягом 30–45 мільйонів років після свого народження. Абсолютна величина зорі складає −2.3, а світність у 700 разів більша за світність Сонця. Це одна з дуже яскравих гігантських зір, але її світло частково приглушене міжгалактичними хмарами пилу, що робить її на 0.6 величини слабшою. Ця зоря є гібридною і випромінює рентгенівські промені з її корони, а також має прохолодний зоряний вітер. Хоча її власний рух дуже малий (всього 0.02 арксекунди на рік), її ппоменева швидкість складає 10.5 миль (16.9 км) на секунду, спрямовану від нас. Традиційна арабська назва Аль Каб або Кабдиліан походить від арабської фрази «аль-каб зіль 'інан», що перекладається як «плече того, хто тримає повідці». Хассалех може завершити своє життя як наднова, але, оскільки маса зорі наближається до межі для таких зір, вона може також перетворитися на білий карлик.