Кни́га Даниї́ла — одна з біблійних книг з низки найбільш читаних частин Біблії, а її значення для наступних епох незрівнянно з її невеликим обсягом. Досить згадати, якою кількістю сюжетів і образів ця книга збагатила світову культуру і словесність: «колос на глиняних ногах», «Валтасарів бенкет», «Мене, текел, фарес», сюжети про трьох отроків у вогняній печі та про божевілля Навуходоносора. Для християнської традиції книга Даниїла стала однією з найважливіших у Старому Заповіті — завдяки своїй апокаліптичній тематиці та месіанським мотивам.
Авторство Як старозавітня так і новозавітня Церква без сумніву визнавали автором Даниїла. Йосип Флавій також цієї думки. Ісус Христос свідчить, що ця книга належить Даниїлу (Мф. 24, 15-16). Мова книги також підтверджує це. В полоні народ не забув своєї рідної мови, але до кінця полону багато хто вже розумів і розмовляв арамейською мовою. Текст книги міг бути редагований мужами Великої Синагоги, котрі й включили книгу в канон Св. книг.
Мова Книга Даниїла двомовна. Вступ написаний єврейською мовою. Від початку другої глави, після вступної репліки «халдеї заговорили з царем по-арамейському», іде арамейський текст, який, всупереч сподіванням, з прямою мовою не закінчується, а продовжується далі, до 7-ї глави включно. Глави 8 — 12 написані єврейською мовою. Єврейська частина книги по мові ближче всього до біблійних і небіблійних документів епохи Другого Храму — до книг Хронік та кумранських текстів. Їх зближують багато подібних рис, особливості граматики і словника — зокрема, численні ознаки арамейського впливу. Мова арамейської частини виявляє форми давніші, ніж у кумранських арамейських документах, але пізніші, ніж у книзі Ездри і в папірусах V—IV ст. до н. е. (тексти з Елефантини і Самарії). Це дозволяє віднести арамейські глави книги Даниїла до початку елліністичного періоду (приблизно до III — початку II ст. до н. е.). Аналіз лексики свідчить про те, що вона містить чимало запозичень з інших мов (особливо в термінології, що стосується царського двору, придворної і чиновницької ієрархії, бюрократичних процедур). Засвідчено близько двох десятків слів аккадського походження і приблизно стільки ж іранських запозичень. Є кілька слів грецького походження (назви музичних інструментів).
З усіх перекладів книги пророка Даниїла найкращим визнаний грецький переклад Феодотіона. Грецький текст Септуагінти зберігся в Хізіонському кодексі, але має багато помилок.
Історичний фон Походив із знатної сім'ї Юдиного коліна. Після підкорення Юдеї у 605 р. Навуходоносором разом із своїми друзями Ананією, Азарією і Мисаїлом був відведений у Вавилон, де проходило його служіння аж до падіння Вавилона в 539 р. і деякий час після. Даниїл з друзями були на службі при царському дворі. Вони не залежали благочестя і відрізнялися, і успішно навчалися. Даниїл як, пророк, мав дар розуміти сни і видіння.
На другий рік царювання Навуходоносора (605—562) Даниїл розгадав і розтлумачив сон царя. Навуходоносор вражений визнав єврейського Бога істинним Богом, а Даниїла нагородив дарами і високим становищем при дворі (2).
Пізніше Даниїл розтлумачив 2-й сон Навуходоносора про дерево, яке сягало неба, але було зрубане. Даниїл прорік царю семилітнє приниження внаслідок особливої хвороби, поки не усвідомить над собою влади Бога (4).
За часів Вальтасара, послідовного з вавилонських царів, Даниїл бачив видіння 4-х монархій в образі 4 незвичайних звірів (див. 7-й розділ — 7 р.) і двох монархій: мідо-перської і грецької під виглядом барана і козла (8р.). В останній день 17-річного царювання Вальтасара (539 р.) була поява під час царського бенкету таємничої руки, яка написала на стіні слова: «мене, текел, перес» які були пояснені пророком (5 р.).
539 р. — Вавилон захоплений Киром, який ставить царем у Вавилоні Дарія мідянина.
При цьому Даниїл був кинутий до левів, але залишився цілим (6 р.). до цього часу відноситься об'явлення про 70 тижнів (седмиць) отримане від архангела Гавриїла.
Після смерті Дарія мідянина (538 р.), при єдиновладді Кира Перського, Даниїл зберіг попереднє становище і використав його на благо свого народу. В третій рік царювання Кира Даниїл мав об'явлення про долю народу Божого, у зв'язку з історією поганських держав (10—12 р.). Даниїл помер у Вавилоні, маючи високу посаду. Рік смерті невідомий.
Жанри і композиція книги В єврейській і українській Біблії Іларіона книга складається з 12 розділів. Грецький, слов'янський і латинський тексти а також укр. Біб. Римська — 14 розділів (13—14 р. неканонічні). 1—6 р. — історичні, 7—12 р. — пророчі. Першу половину книги («Життя Даниїла», глави 1—6) і другу половину («Видіння Даниїла», глави 7—12) слід розглядати окремо. Навіть центральний образ всієї книги, Даниїл, представлений в них по-різному. У першій половині книги це активна діюча особа, людина, яка завдяки своїй мудрості та стійкості у вірі розгадує нерозв'язні загадки і рятується від загибелі. У другій половині Даниїл — скоріше спостерігач, отримувач видінь (яким зазвичай і буває центральний персонаж одкровення). Новели першої частини книги Даниїла нагадують поширений у близькосхідному регіоні жанр «придворного оповідання», а також біблійну книгу Естер і розповідь про Йосипа з книги Буття. Навпаки, друга частина виявляє схожість з пророчими книгами Біблії: так, багато образів в Дан. 10 близькі до книги Єзекіїля, глава 9 перегукується з пророцтвами Єремії, є паралелі з книгою Захарії. Але в той же час апокаліптичні видіння Даниїла в багатьох істотних рисах відрізняються від видінь у попередній пророчій літературі. Не даремно в єврейській Біблії книга Даниїла віднесена не до розділу «Пророки», а до іншого розділу, що зветься «Писання». Різниця мов в книзі виглядає цілком закономірно: «придворні оповідання» викладено загальною, міжнаціональною мовою Близького Сходу, а видіння — мовою біблійних пророків. Втім, тематичний поділ книги не цілком збігається з мовним. Арамейська глава 7 по тематиці стоїть ближче до єврейської частини (глав 8—12), ніж до попередніх арамейських глав 2—6 (вона містить не «придворні оповідання», а видіння). Можна припустити, що глава 7 була навмисно побудована таким чином, щоб за мовою бути ближче до першої частини книги, а за тематикою — до другої, пов'язуючи дві частини книги воєдино. Зауважимо, що арамейська частина, обмежена главами 2—7, має концентричну будову: вчення про чотири царства міститься в гл. 2 і гол. 7, про чудесне позбавлення героїв від загибелі розказано в гл. 3 та гол. 6, вмовляння царям ми бачимо в гол. 4 і гол. 5. Іноді це вважається аргументом на користь виділення арамейською частини як самостійної літературної одиниці. Незважаючи на двомовність і різнорідність жанрів, книзі властива композиційна стрункість і цілісність. Навіть поділ на дві різносюжетні та різномовні половини створює враження якоїсь симетрії. І зрозуміло, книгу об'єднує постійний лейтмотив Божої всемогутності і стійкості у вірі, яка піднімає праведника вище влади земних владик.
Тлумачення
Пророче тлумачення сновидінь Навуходоносора (Дан. 2 р.) Сновидіння Навуходоносора було об'явленням про чотири поганські монархії, які міняють одна одну, історія котрих закінчується з приходом вічного Царства Божого.
В 1—2: Навуходоносор бачить страшний сон, який забуває. Бажаючи дізнатися його, вавилонських мудреців і загрожуючи смертю, вимагає нагадати сон.
В 13—18: Даниїл молиться з друзями до Бога.
В 19—23: Даниїл отримує об'явлення.
В 24—28: Даниїл призупиняє виконання царського наказу, про смерть мудрецям і його друзям.
В 28—35: Даниїл відновляє в пам'яті Навуходоносора сон, про страшного Боввана, зробленого з золота, срібла, міді, заліза і глини, в якого вдарив камінь і розтрощив його.
В 36—45: значення сну Навуходоносора: Золота голова Боввана — Вавилонське царство. Срібна частина Боввана — мідо-перське царство засноване Киром, яке уступало попередньому багатством. Мідна частина — македонське царство, яке уступало пишністю, але переважало силою. Залізні і глиняні частини — або сіро-єгипетське володарювання, або римська держава, сильна легіонами через рабовласництво. Камінь — це духовно-моральне Царство, Месіанське царство, або Царство Христа.
Слова: «потовче й покінчить усі ті царства» слід розуміти в смислі встановлення на землі нового морального порядку.
Камінь, який означає Новозавітню Церкву, в той же час є символом Божественного Засновника її Голови — Г. Н. Ісуса Христа, Котрий в інших місцях називається каменем.
У тім, що камінь відділився від гори сам по собі, отці бачать зображення таємниці безмужнього народження Сина Божого від Пресвятої Діви Марії і Духа Святого. Тому в піснеспівах Божа Мати зветься «горою».
Видіння Даниїлом 4-ох тварин (7р.) провіщало про ті, ж поганських монархів, від яких була відібрана влада і передана Сину Людському, Старий Днями (7,13-14). «Старий Днями» — назва Бога. «Син Людський» — Ісус Христос.
Об'явлення про 70 седмиць (Дан. 9 р.) В 1—2: Роздуми Даниїла над пророцтвом Єремії про долю Вавилонських полонених в перший рік царювання Дарія мідянина (539 р.).
У 3—19: Молитва про народ, Єрусалим і храм.
У 20—23: Молитва почута, з'явлення архангела Гавриїла.
У 24—27: Об'явлення про 70 седмиці, яке містить в собі пророцтво про час приходу Месії Христа.
У цьому об'явленні під седмицями (євр. «шабусім» розуміються седмиці літ, або семирічки, 70 седмиць = 490 рокам).
У 24 вірші дається загальний огляд всього періоду сімдесяти седмиць, а дальше у 25—27 віршах, сповіщаються деталі: а) сімдесят седмиць, або 490 років діляться на три періоди; перший обіймає сім седмиць або 49 років; другий 62 седмиці = 434 роки; третій період — одна остання седмиця, або 7 років, розділена на 2 частини: б) вказується час з котрого слід починати відлік седмиць;
в) вказується, які події відбуваються в кожній з трьох періодів.
За тлумаченням Св. Отців в 24 вірші провіщається визволення від влади первородного гріха і прощення особистих гріхів кожного через викупні страждання і смерть Ісуса Христа та даровані Ним благодатні засоби спасіння: євангельське вчення і таїнства Церкви.
В 25: сповіщається початковий момент відліку 70-ти седмиць — вихід наказу про відновлення Єрусалиму. Такий наказ був виданий Артаксерксом І Лонгіланом, Ездри в 7-й рік царювання (458—457 рр.).
В 26—27: подається об'явлення про події, які повинні здійснитися в кожний з 3 періодів.
69 седмиць (7+62=69), або 483 роки, відраховані від 458/7 р. до Р. Хр., припадають на 26 чи 27 р. Хр. ери.
В 25: Перші 7 седмиць (49 років) виділяються, як період часу в котрий завершиться повернення народу і відбудова міста і його стін.
В 26: Коли закінчаться перші сім седмиць і пройдуть ще 62 седмиці «буде погублений Месія», безвинно і без справедливого суду, і хоч прямо не сказано, але зрозуміло що по вині єврейського народу, через що буде зруйноване місто і святиня євреїв. Хоч ця подія не входить в період 70 седмиць, але є наслідком вказаних в них подій.
Остання сімдесята седмиця назначена для укладання завіту з багатьма і для відміни старозавітнього богослужіння в середині цієї седмиці, внаслідок чого Єрусалимський храм втратить своє попереднє значення і запустіє.
В 27: В середині останньої седмиці, через 3,5 роки після хрещення буде утверджений Новий Завіт Кров'ю Христа Спасителя «для багатьох», тобто для тих хто повірив, а не для всіх. Разом з встановленням тайни Євхаристії відмінені старозавітні жертви, як такі, що стали недоречними.
Друга половина останньої седмиці випадає на перші 3,5 роки апостольської проповіді, яка закликала всіх бути учасниками Нового Завіту. Після цього повинен був наступити остаточний занепад старозавітнього святилища, завершений римлянами в 70 р. по Р. Х.