Ара́бська весна́ (, ar-Rabīʻ al-ʻArabiyy) — серія масових вуличних протестів, революцій та внутрішніх військових конфліктів у низці арабських країн, що почалися наприкінці 2010 року в Тунісі й тривають у деяких країнах донині.
Причиною до виникнення протестного руху стало незадоволення політикою диктаторів в Арабських країнах, поштовхом — самоспалення туніського вуличного торговця фруктами Мухаммеда Буазізі, вчинене 17 грудня 2010 року на знак протесту проти свавілля поліції, яка конфіскувала його товар. Внаслідок цього в Тунісі розгорілися масові протести, які призвели до відставки 14 січня 2011 року президента Тунісу (з 1987 р.) бен Алі та отримали назву Жасминова революція. Успіх Жасминової революції в Тунісі дав поштовх аналогічним акціям протесту в інших арабських країнах, де здебільшого існують ті самі проблеми.
Назва «Арабська весна» вказує на наявність історичних паралелей з подіями Весни народів — серії революцій в Європейських країнах 1848—1849 років.
Огляд Серія протестів і демонстрацій по всьому Близькому Сходу і Північній Африці стала відома як «арабська весна» , а також як «арабська весна і зима», «арабське пробудження», «панарабська революція» і «арабське повстання», хоча не всі учасники протестів вважали себе арабами. Хронологічно вона почалась із протестів в Західній Сахарі в жовтні 2010, а фактично із протестів в Тунісі 18 грудня 2010 року після самоспалення Мохаммеда Буазізі в знак протесту проти поліцейської корупції та жорстокого поводження . З успіхом протестів в Тунісі хвиля заворушень вдарила Алжир, Йорданію, Єгипет і Ємен, а потім поширилася і на інші країни. Наймасовіші і найбільш організовані демонстрації нерідко відбувалися в «день гніву» — як правило, в п'ятницю після полуденної молитви . Протести також викликали аналогічні заворушення за межами регіону.
«Ми, — заявив в середині вересня 2011 р один з лідерів Аль-Каїди Айман аль-Завахірі, — на боці арабської весни, яка принесе з собою справжній іслам»
Станом на травень 2012 року, революції привели до повалення чотирьох глав держав. Туніський президент Зін ель-Абідін Бен Алі втік до Саудівської Аравії 14 січня після революції в Тунісі. В Єгипті президент Хосні Мубарак подав у відставку 11 лютого 2011 року після 18 днів масових акцій протесту, завершивши своє 30-річне президентство. Лівійський лідер Муаммар Каддафі був повалений 23 серпня 2011 року, коли Перехідна Національна Рада взяла під свій контроль Баб-аль-Азізію. Він був убитий 20 жовтня 2011 року в рідному місті Сирті, коли ПНР взяло місто під свій контроль. Президент Ємену Алі Абдалла Салех 27 лютого 2012 року остаточно залишив свій пост, передавши владу новому президентові, обраному на дострокових президентських виборах.
Події за країною Країна Дата початку Статус протестів Наслідки Жертви СитуаціяПовалення уряду 14 січня 2011Пішли на спад від березня 2011, закінчились в травні 2011Повалення Зіна бен Алі; бен Алі втік до Саудівської Аравії Відставка прем'єр-міністра Ґаннуші Розпуск політичної поліції Розпуск ДКО, колишньої правлячої партії Тунісу та ліквідація її активів Звільнення політичних в'язнів Вибори до Установчих зборів Тунісу 23 жовтня 2011223 Повалення урядуПішли на спад від березня 2011, закінчились в січні 2012 Завершення 19-річного надзвичайного стану8Значні протестиЗакінчились у грудні 2011 Підвищення зарплатні на 40% 0Протести та зміни урядуЗакінчились в жовтні 2011 Король Абдулла II відправив у відставку прем'єр-міністра Ріфаї та його уряд Кількома місяцями пізніше Абдулла відправив у відставку прем'єр-міністра Бахіта через скарги на повільне втілення обіцяних реформ.4Протести та зміни урядуЗакінчились в липні 2011Ніяких змін не відбулось1Незначні протестиПішли на спад від квітня 2011, закінчились в червні 2011 Президент Башир оголосив, що не буде балотуватися на наступний термін 2015 року,але не дотримав обіцянки1 Незначні протестиЗавершилися в травні 2011 Економічні поступки султана Кабуса Відставки міністрів Надання законодавчих повноважень виборному парламенту Оману2-6Протести та зміни урядуПротести у Східній провінції, а також протести за права жінок водити автомобілі закінчились у липні 2011 Економічні поступки короля Абдулли Суто чоловічі місцеві вибори 29 вересня 2011 Король Абдулла оголосив про надання жінкам права голосувати на місцевих виборах 2015 року, а також балотуватися до Меджлісу аш-Шури8Незначні протестиПовалення уряду 11 лютого 2011 Протести завершились у 2014 після повалення наступного диктатора-ісламіста Мухаммеда МурсіПовалення Хосні Мубарака; Мубарака звинувачено у вбивстві протестуючих Відставка прем'єр-міністрів Назіфа та Шафіка Владу перебрали Збройні силиEgypt's Mubarak Steps Down; Military Takes Over , The Wall Street Journal, 11 February 2011. Призупинення дії Конституції, розпуск Парламенту Розпуск НДП, колишньої правлячої партії Єгипту та перехід її активів державі Судове переслідування Мубарака, його сім'ї та колишніх міністрівEgypt dissolves former ruling party http://english.aljazeera.net/news/middleeast/2011/04/2011416125051889315.html 846 Повалення уряду Президент підписав перехідну угоду 23 листопада 2011 Протести закінчились у грудні 2011.В 2015 прихильники Салеха знову захопили владу, що призвело до громадянської війни (2015-- дотепер) Відставка прем'єр-міністра Муджавара Відставка депутатів від правлячої партіїYemen MPs resign over violence , Al Jazeera, 23 February 2011. 4 червня президента Алі Абдуллу Салеха було поранено під час нападу в столиці Ємену Сані. Салех повернувся до Ємену 23 вересня 2011 23 листопада Салех підписав документ про передачу влади за посередництва Ради співпраці арабських країн Перської затоки в Ер-Ріяді, закінчивши своє 33-річне правління Палата представників Ємену затвердила імунітет президента від судового переслідування.10,000+Повалення урядуЗавершилися в грудні 2011, нестабільність і, врешті-решт, громадянська війна Прем'єр-міністр Малікі оголосив, що не буде балотуватися на третій термін Відставка губернаторів провінцій та місцевої влади Початок громадянської війни Бій коаліції країн та іракської армії проти Ісламської Держави.35+72,056Значні протести і початок громадянської війниПротести шиїтів закінчились в липні 2014 Економічні поступки короля Хамада Звільнення політичних в'язнівBahrain's king to free political prisoners as protests continue, Monsters and Critics, 22 February 2011. Переговори з представниками шиїтівBahrain sacks ministers amid protests , Press TV, 26 February 2011. Втручання Ради співпраці на прохання уряду Бахрейна Звільнено главу Національної служби безпеки Формування комітету з виконання рекомендацій Бахрейнської незалежної комісії розслідувань.60Див. List of people killed in Bahrain since 14 February 2011 – Extrajudicial Killing -.Тривалі громадські заворушення та зміни уряду Повалення уряду 23 серпня 2011 Громадянська війна завершилася 23 жовтня 2011, та вже у 2013 почалась нова громадянська війнаПовалення Муаммара Каддафі, якого згодом убили вояки ПНРЛ Відповідно до резолюції ООН в перебіг подій втрутилися сили NATO. Сили опозиції взяли контроль над усіма містами країни Владу перехопила Перехідна національна рада Лівії Міжнародна спільнота визнала НТР як єдину владу Лівії Початок спорадичних зіткнень на низькому рівні 40,000+Повалення урядуЗакінчились у червні 2011 Відставка прем'єр-міністра Нассера аль-Ахмеда ас-Сабаха Розпуск Парламенту0Протести та зміни урядуЗакінчились у жовтні 2011 Політичні поступки короля Мухаммеда VIMoroccan king to make reforms with constitutional body , Middle East Online, 22 February 2011; Референдум щодо конституційних реформ Повага до громадянських прав та припинення корупції1Протести та зміни урядуСпад від травня 20110Незначні протестиПереросли у велику громадянську війну (2011—дотепер) Звільнення деяких політичних в'язнів Скасування надзвичайного стану Звільнення губернаторів провінцій Військові дії в Хамі, Дара'а, Хомсі та інших місцях Відставки деяких депутатів Відставка уряду Значні дезертирства з сирійської армії та зіткнення між солдатами та перебіжчиками Формування Вільної сирійської армії Формування Сирійської національної ради Сирію відсторонено від Арабської ліги Міжнародна підтримка нового сирійського уряду в екзилі 400,000+Тривалі громадські заворушення переросли в громадянську війнуПрикордонні території ІзраїлюЗавершилися 5 червня 201130-40Значні протестиЗагальна кількість загиблих і наслідки:523,488 — 523,492+ (Міжнародні оцінки, поточні) Повалення 4 урядів в результаті цих подій 6 протестів призвели до урядових змін 5 великих протестів 4 незначних протести 4 громадянські війни (Сирія, Ірак, Лівія і Ємен)
Література Наталя Гуменюк.'' Майдан Тахрір. У пошуках втраченої революції. — Київ, Політична критика — 2015 р. Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І. О. Поліщук та ін. За ред. М. П. Требіна. — Х . :Право, 2015
Примітки