Сер Рідлі Скотт (; 30 листопада 1937, Саут-Шилдс, Велика Британія) — англійський кінорежисер. Знаний як режисер фільмів у жанрі наукової фантастики, кримінальної та історичної драми. Його роботи відомі своєю атмосферністю та висококонцентрованим візуальним стилем. Входить до числа найкасовіших режисерів і володар безлічі нагород, зокрема двох нагород Прайм-тайм премії «Еммі» та «Золотий глобус». 2003 року Єлизавета II посвятила його в лицарі, а 2024 року він став кавалером Великого хреста.
Випускник Королівського коледжу мистецтв, Рідлі Скотт розпочав свою кар'єру на телебаченні як дизайнер і режисер, а потім знімав рекламні ролики. Як режисер художнього фільму дебютував зі стрічкою «Дуелянти» (1977) і отримав ширше визнання з наступним фільмом «Чужий» (1979). Попри різноманіття місць дії та періодів, він демонструє незабутні образи міського середовища, охоплюючи Рим II століття у «Гладіаторі» (2000), Єрусалим XII століття у «Царстві небесному» (2005), Середньовічну Англію у «Робіні Гуді» (2010), стародавній Мемфіс у «Вихід: Боги та царі» (2014), сучасний Могадішо у «Падінні „Чорного яструба“» (2001), футуристичні міські пейзажі в екранізації «Той, що біжить по лезу» (1982) і різні планети у «Чужому», «Прометеї» (2012), «Марсіянині» (2015) та «Чужому: Заповіт» (2017).
Тричі номінувався на «Оскар» як режисер фільмів «Тельма і Луїза», «Гладіатор» і «Падіння „Чорного яструба“». «Гладіатор» отримав «Оскар» за найкращий фільм і «Марсіянин» номінацію в тій же категорії. 1995 року разом з братом нагороджений Премією БАФТА у кіно за видатний внесок у британський кінематограф. Фільми «Чужий», «Той, що біжить по лезу», «Тельма і Луїза» додані до Національного реєстру фільмів для зберігання в Бібліотеці Конгресу, оскільки вважаються «культурно, історично чи естетично значущими». В опитуванні BBC 2004 року Скотт посів 10 місце в списку найвпливовіших людей британської культури. Також знаний роботою на телебаченні: отримав 10 номінацій на Прайм-тайм премію «Еммі» і двічі ставав лауреатом: у категорії «Найкращий телевізійний фільм» за картину «The Gathering Storm» (2002) від HBO і «Найкращий документальний фільм» за «Геттісбург» від телеканалу History (2011). Був номінований на премію «Еммі» за «Проєкт 281» (1999), «Вірус Андромеда» (2008) і «Стовпи землі» (2010).
Ранні роки Народився 30 листопада 1937 рокуGeneral Register Office; United Kingdom; Reference: Volume 10a, Page 982 у Саут-Шилдсі в родині Елізабет (до шлюбу Вільямс) і полковника Френсіс Персі Скотта«Ridley Scott: England and Wales Birth Registration Index» . Family Search.org.. Його дідусь Діксон Скотт започаткував мережу кінотеатрів і відкрив низку кінотеатрів у Тайнсайді. Один із його кінотеатрів, «Tyneside Cinema», все ще працює в Ньюкаслі.
Народився за два роки до початку Другої світової війни і виховувався в сім'ї військового. Його батько, офіцер Корпусу королівських інженерів, протягом більшої частини його раннього життя був відсутній. Його старший брат, Френк, у молодості приєднався до торгового флоту і тому спілкувалася брати мало. Сім'я кілька разів переїжджала: жили в Камберленді, а також в інших районах Англії, а ще в Уельсі та Німеччині. Після війни родина Скоттів повернулася до графства Дарем й оселилася в Тіссайді.
Зацікавився науковою фантастикою, читаючи романи Герберта Веллса ще в дитячі роки. Також мали вплив науково-фантастичні фільми, як-от «Воно! Жах з космосу», «День, коли Земля зупинилась» і «Вони!». Режисер сказав, що ці фільми «трохи [його] зацікавили», але повністю поглинув його інтерес до жанру перегляд картини Стенлі Кубрика «Космічна одіссея 2001 року», про яку він зауважив: «Як тільки я її побачив, я зрозумів, що я можу зробити». Навчався у гімназії у Стоктон-он-Тіс й здобув диплом з дизайну у West Hartlepool College of Art. Індустріальний ландшафт Західного Гартлпулі пізніше надихнув на візуальні ефекти фільму «Той, що біжить по лезу». Скотт зазначав: «Обруч Західного Гартлпула були металургійні заводи, тож щодня я проходив через них і думав, що вони чудові, гарні взимку чи влітку, і чим темнішим і зловіснішим ставало, тим було цікавіше».
Продовжив навчання в Королівському коледжі мистецтв у Лондоні, працював у студентському журналі «ARK» і допомагав заснувати кіновідділення. Останньою студентською роботою став чорно-білий короткометражний фільм «Хлопчик і велосипед», в якому знялися його молодший брат і батько (пізніше вийшов у розділі «Додатково» на DVD «Дуелянти»). У лютому 1963 року Скотт з'явився в титрах як дизайнер телевізійної програми BBC «Tonight».
1963 року закінчив коледж і влаштувався художником-постановником на BBC, це привело його до роботи над популярним телевізійним поліцейським серіалом «Автомобілі Z» і науково-фантастичним серіалом «З невідомого». Йому доручили розробити другу серію «Доктора Хто», «Далеки», що передбачало реалізацію однойменних інопланетних істот. Але через несумісність графіків обов'язки перейшли Реймонду К'юсаку. 1965 року дебютував як режисер епізодів телевізійних серіалів для BBC.
1968 року з молодшим братом Тоні Скоттом, який також згодом став кінорежисером, заснував Ridley Scott Associates (RSA), компанію, яка займалася виробництвом фільмів і реклами. Працюючи разом з Аланом Паркером, Г'ю Гадсоном й оператором Г'ю Джонсоном, створив багато рекламних роликів протягом 1970-х років, зокрема для хліба Hovis (1973). В опитуванні 2006 року цю рекламу визнали найулюбленішою у Великій Британії. У 1970-х роках бренд Chanel No. 5 потребував відродження. Телевізійна реклама Chanel від Скотта 1970-х і 1980-х років була серією винахідливих мініфільмів з сюрреалістичною фантазією та спокусою, які «грали на тих самих візуальних образах, з тим самим силуетом пляшечки».
П'ять членів сім'ї Скотт — режисери, і всі працювали на RSA. Брат Тоні був успішним кінорежисером, чия кар'єра тривала понад два десятиліття; сини Джейк і Люк — знані режисери рекламних роликів, як і донька Джордан Скотт. Джейк і Джордан працюють у Лос-Анджелесі; Люк живе у Лондоні. 1995 року Рідлі та Тоні Скотти придбали Shepperton Studios, капітально відремонтували, а також розширили та покращили територію.
Кар'єра
1970-ті: «Дуелянти», «Чужий» Драма «Дуелянти» (1977) стала першим повнометражним фільмом Рідлі Скотта як режисера. Знята у континентальній Європі, стрічка номінувалась на головний приз Каннського кінофестивалю та отримала нагороду за найкращий дебютний фільм. Оснований на повісті Джозефа Конрада «Дуель». Дії розгортаються під час наполеонівських війн і розповідається про двох французьких гусарів, Д'Юбера і Феро (Кіт Керрадайн і Гарві Кейтель), чия дрібна сварка перетворилася на запеклу ворожнечу, що охопила п'ятнадцять років. Фільм отримав визнання за історично правдиве зображення наполеонівських мундирів і поведінки військовихAdam Barkman, Ashley Barkman, Nancy Kang (2013). «The Culture and Philosophy of Ridley Scott». Chapter 10. Celebrating Historical Accuracy in The Duellists. p.171-178. Lexington Books. У 2013 році картина вийшла на Blu-ray, що збіглося з публікацією про фільм у збірці наукових есе про Скотта.
Наступною роботою мала стати адаптація «Трістана та Ізольди», але після перегляду «Зоряних війн» Скотт переконався в потенціалі масштабних фільмів зі спецефектами. Він погодився зняти науково-фантастичний жахастик «Чужий» 1979 року, який приніс йому міжнародний успіх. Скотт вирішив перетворити Еллен Ріплі, персонаж зі стандартного чоловічого бойовика, на справжню героїню. Ріплі (Сігурні Вівер), яка з'явилася в перших чотирьох фільмах «Чужий», стала іконою кіно. Фінальну сцену героя Джона Герта низка видань назвала однією з найбільш пам'ятних в історії кінематографаSources that refer to the final scene of Hurt's character in Alien as one of the most memorable in cinematic history include these:. Знятий на Shepperton Studios в Англії, «Чужий» став шостим найкасовішим фільмом 1979 року, заробивши понад 104 мільйони доларів США у всьому світі. 2003 року Скотт брав участь у реставрації та перевиданні оригінального фільму. В інтерв'ю того часу режисер зазначив, що обговорювалась можливість зняти п'ятий фільм франшизи «Чужий». Проте в інтерв'ю 2006 року зауважив, що був незадоволений «Чужим: Режисерська версія», вважаючи, що оригінал був «доволі бездоганним», а доповнення були лише маркетинговим інструментом. Пізніше Скотт повернувся до проєктів, пов'язаних з «Чужим», знявши «Прометей» і «Чужий: Заповіт» через три десятиліття після виходу оригінального фільму.
1980-ті: «Той, що біжить по лезу» й інші фільми Після року роботи над екранізацією «Дюни» та після раптової смерті брата Френка Скотт підписав контракт на знімання кіноверсії роману Філіпа Діка «Чи мріють андроїди про електричних овець?». Після виходу стрічки «Той, що біжить по лезу» 1982 року з Гаррісоном Фордом у головній ролі у кінотеатрах, вона стала комерційним провалом, однак зараз вважається класикою. 1991 року нотатки Скотта Warner Bros. використала для створення режисерської версії, без озвучення головного героя та низкою інших невеликих змін, включно з кінцівкою. Пізніше Скотт особисто керував цифровою реставрацією «Того, що біжить по лезу» та схвалив назву як «Остання версія». Ця версія вийшла в кінотеатрах Лос-Анджелеса, Нью-Йорка та Торонто 5 жовтня 2007 року, а також на DVD у грудні 2007 року«Blade Runner Final Cut Due», SciFi Wire, 26 May 2006 .
«Той, що біжить по лезу» багатьма критиками вважається одним з найважливіших і найвпливовіших науково-фантастичних фільмів, більшою мірою завдяки зображенням міських пейзажів у майбутньому. Існує думка, що разом з романом Вільяма Ґібсона «Нейромант» робота започаткувала жанр кіберпанк. За словами Стівена Мінгера, біолога зі стовбурових клітин з Королівського коледжу Лондона: Фільм «набагато випередив свій час, і вся передумова історії вічні питання — що таке бути людиною і хто ми, звідки?». Скотт описав «Той, що біжить по лезу» як свій «найдосконаліший й особистий фільм».
1985 року вийшов фентезійний фільм «Легенда», який продюсував Арнон Мілчен. Скотт вирішив створити «жили-були» у світі принцес, єдинорогів і гоблінів, знімання майже повністю проходило в студії. На головні ролі Скотт обрав Тома Круза (Джек), Мію Сару (принцеса Лілі) і Тіма Каррі (Володар Темряви). Ліс знімали на сцені 007 у Pinewood Studios у Бакінгемширі з деревами висотою 60 футів і стовбурами 30 футів у діаметріPirani, Adam (December 1985). «Ridley Scott: SF's Visual Magician». Starlog. p. 64.. На фінальній стадії знімання лісовий майданчик згорів. Оригінальний саундтрек Джеррі Голдсміта використали для європейської версії, в Північній Америці звучали композиції «Tangerine Dream». Грим, створений Робом Боттіним, номінувався на премію «Оскар». Попри великий комерційний провал під час прокату, фільм згодом став культовою класикою. У режисерській версії 2002 року використали оригінальні композиції Голдсміта.
1987 року створив романтичний трилер «Той, хто мене оберігає» з Томом Беренджером і Мімі Роджерс у головних ролях, а двома роками потому — поліційну драму «Чорний дощ» (1989) з Майклом Дугласом та Енді Гарсія в головних ролях, зняту частково в Японії. «Чорний дощ» дуже добре прийняли у прокаті. Він став першим із шести спільних робіт Скотта з композитором Гансом Циммером.
Рекламний ролик Apple Macintosh «1984» 1984 року зняв високобюджетну ($900 000) телевізійну рекламу «1984» про вихід комп'ютера Macintosh компанії Apple Computer. Скотт зняв рекламу в Англії приблизно за 370 000 доларів, перший показ відбувся у США 22 січня 1984 року, під час XVIII Суперкубка, разом з показами в кінотеатрах. Деякі вважають її «переломною подією» в рекламі і «шедевром». За версією журналу «Advertising Age» реклама посіла першу сходинку у списку 50 найкращих рекламних роликів.