Pus bonum et laudabile (з лат., дослівно — Гній добрий і гідний похвали, сутнісно — Гній, що свідчить про сприятливий перебіг хвороби) — латинська сентенція, яка використовується для означення густого, жовтого, «старого» гноюВерхратський С. А., Заблудовський П. Ю. Історія медицини: Нав. посібник . — 4-е вид., випр. і допов. — К. : Вища шк., 1991. — 431 с.: іл. ISBN 5-11-003591-0 (С.80) як відомої ознаки зменшення ексудативних явищ і початку відновних (напр. — грануляційних) процесів в організмі.
Авторство цієї фрази належить Клавдію Галену (, ), античному медику і хірургу школи гладіаторів (130—200 н. е.), який першим ствердив, що поява густого, жовтого, сметаноподібного («старого») гною в рані, нанесеній гладіаторами, є передвісником зцілення організму Wound Infection (англ.)Guido Majno "Healing Hand; Man and Wound in the Ancient World" (англ.). Однак, частина джерел пов'язує походження сентенції з іншими видатними хірургами: зокрема, з Гіппократом ()Hippocrates: A Pioneer in the Treatment of Head Injuries (англ.), Амбруазом Паре () чи Медичною Школою Салернітана (, (IX—XII ст.) та Гі де Шаульяком ( 1300—1370 роки)Vittorio A.Sironi IL TRATTAMENTO DELLE FERITE ASPETTI STORICI (італ.). Окремі джерела, не подаючи авторства Pus bonum et laudabile датують її появу як медичного канону абсолютно різними термінами: від древніх єгипетських часів до середини XIX століття.
Історія питання В основу поглядів Галена, яка сформувала підґрунтя для формулювання афоризму Pus bonum et laudabile, лягло сприйняття «гуморальної» теорії Гіппократа: здоров'я залежить від балансу «рідин» в організмі людини, а його порушення викликає хворобу. Гален вважав, що Materia peccans — хвороботворні речовини, серед яких і гній — є причиною захворювання, а отже його поява чи усунення свідчить про те, що причина хвороби покидає організм. Власне, з огляду на терапевтичний ефект видалення з організму гною як Materia peccans, він сформулював тезу Pus bonum et laudabile Однак, на жаль, послідовниками Галена його теза про корисність видалення гною з організму була сприйнята буквально: фактично ця сентенція довший час використовувалася для популяризації використання «доброго» гною з метою прискорення загоєння ран. Попри те, що вже в 1266 році у Болонському університеті хірург Бургоньйон Гуго і його син Теодоріх першими довели, що при лікуванні ран загоєння з «pus bonum et laudabile» не є ідеалом і що можна досягти загоєння первинним натягом () Ларіна Т.С. Генезис природничонаукових та медичних досліджень у перших університетах, хибні підходи до трактування гною як середника лікування ран зберігалися в хірургії до кінця XVI .
Сьогодні, термін «pus bonum et laudabile» зазвичай використовується для означення густого, жовтого, сметаноподібного гною як вияву сприятливого перебігу хірургічних інфекцій.
Примітки
Див. також Primum non nocere Cura te ipsum Ubi pus, ibi evacua Materia peccans Гній (медицина)
Посилання La ferita mortale dell’imperatore bizantino Giuliano l’Apostata (361–363 a.d.): un approccio al contributo della chirurgia dell’antichità (італ.) S.L.Gorbach Pus bonum et laudabile(анг.) Rosalba Ciranni. When Galeni Met Paracelsus: A Paleodermatological Case of Luetic Gumma Care (анг.)