«Ніксон» () — американський художній фільм, біографічна повість про 37-го Президента США Річарда Мілхауза Ніксона (1913—1994) та епохи, яка пішла разом з ним. Режисер Олівер Стоун, у головній ролі знявся актор Ентоні Гопкінс. Прем'єра стрічки відбула́ся 22 грудня 1995.
Про фільм Ця політична сага присвячена одній з найнеоднозначніших постатей другої половини XX-го століття — Річарду Ніксону, його родині, найближчим соратникам, тимчасовим союзникам. Особливий акцент робиться на відносинах з політичними супротивниками, насамперед представниками клану Кеннеді. Багато уваги приділено дитинству і молодим рокам майбутнього президента.
Роботу над фільмом почали 1 травня 1995. Оліверу Стоуну вдалося зібрати на одному знімальному майданчику видатних виконавців. Навіть на тлі гри Ентоні Гопкінса важко називати акторами другого плану такі сузір'я імен, як: Джоан Аллен, Ед Гарріс, Боб Госкінс, Дж.Т. Волш, Джеймс Вудс. Чудова гра акторів передає атмосферу того часу, загострення пристрастей і інтригу фільму. Недаремно стрічку номіновано на Премію Гільдії кіноакторів США за найкращий акторський склад в ігровому кіно.
У США прем'єра фільму відбулася 22 грудня 1995 — менш ніж через за два роки після смерті Ніксона. У перший вікенд фільм зібрав 2 200 000 $ у 514 кінотеатрах. Загалом, відносно невеликі касові збори в США (13 681 765 $), можливо, свідчать про те, що визнання фільму серед публіки ще попереду, як і переосмислення тієї епохи і місця в ній Президента Річарда Мілхауза Ніксона. Стрічку потрібно не тільки дивитися, але й уважно слухати, тому що недоговореного в «Ніксоні» з надлишком і глядач повинен робити висновки сам.
Слоган фільму «He had greatness within his grasp» ().
Сюжет Дія фільму переважно розгортається навколо подій пов'язаних з «Вотергейтським скандалом», війни у В'єтнамі та відносинами з Кубою, зокрема операції у Затоці Свиней.
1972 рік. Група чоловіків готується проникнути до штаб-квартири кандидата в президенти від Демократичної партії Джорджа Макговерна, що розташована у вашингтонському комплексі «Вотергейт». П'ятьох зломщиків було заарештовано на місці злочину. Цю подію вважають початком «Вотергейтського скандалу». У наступній сцені, незадовго до своєї відставки, Ніксон, що на підпитку (у фільмі Ніксон зловживав не тільки владою, а й алкоголем, до того ж ліки, які він приймав, викликали у нього звикання), разом із війсковиком Олександром Хейгом обговорюють наслідки запису на магнітофон бесід у Білому домі та можливість знищення або приховування окремих епізодів. Фрагменти запису викликають у нього спогади про минуле і різні події його кар'єри. Він згадує своє дитинство та початок політичної кар'єри Ніксона, в тому числі його кампанію проти Алжира Гисса () наприкінці 1940-х. Поступово його політична кар'єра набирала обертів: він був віце-президентом, а в 1968 виграв президентську гонку і очолив країну.
Надалі у фільмі, не в хронологічному порядку, спогади про дитинство, яке пройшло в Каліфорнії. В юності він захоплювався американським футболом, потім зустрів свою майбутню дружину Пет Райан; поразка у перегонах за посаду президента у 1960, вибори губернатора Каліфорнії у 1962 та протести проти війни у В'єтнамі; служба на посаді президента з 1969 по 1974. Поряд з цими спогадами згадки про бідне та суворо релігійне дитинство в Каліфорнії (смерть старшого брата від туберкульозу дозволяє сім'ї зібрати гроші для навчання Ніксона у юридичній школі).
У фільмі робиться натяк на те, що Ніксон був побічно причетний до вбивства Джона Кеннеді (). Коли Ніксону загрожує імпічмент, держсекретар Генрі Кіссінджер і Олександр Хейг радять йому піти у відставку, на яку він зрештою погоджується. Фільм закінчується його прощальною промовою перед співробітниками та документальними кадрами з його похорону у 1994.
Епілог
Епілог 1
Ці слова сказані у фільмі «Ніксон» головним героєм Ентоні Гопкінсом біля портрету Джона Ф. Кеннеді в Білому домі, можуть бути не тільки епілогом до фільму, але й ключем до його розуміння і осмислення.
Епілог 2
У ролях Ентоні Гопкінс — Річард Мілхауз Ніксон, Президент США Джоан Аллен — Пет Ніксон, перша леді Аннабет Гіш — Джулі Ніксон, молодша донька Марлі Шелтон — Трісія Ніксон, старша донька — Генрі Алфред Кіссинджер Джеймс Вудс — Г. Р. Голдеман Джей Ті Волш — Джон Ерліхман Пауерс Бут — Олександр Гейг Ед Гарріс — Говард Гант Боб Госкінс — Едгар Гувер Є. Г. Маршалл — Джон Мітчелл Девід Пеймер — Рон Зіглер Бріджетт Вілсон — Сенді Девід Гайд Пірс — Джон Дін Файвуш Фінкель — Мюррей Чотінер Мері Стінберген — мати Ніксона Рік Янг — Мао Цзедун Майкл Чикліс — телережисер Бай Лін — перекладачка
Цікаві факти За матеріалами сайту vokrug.tv Ідея зняти фільм про Річарда Ніксона належить колишньому спічрайтеру і члену Комітету закордонних справ Еріку Гамбургу (). У той час режисер працював над іншими проєктами, проте вони не були здійснені і він повернувся до ідеї біографії. Останнім поштовхом стала смерть Річарда Ніксона у квітні 1994 Це другий фільм Олівера Стоуна про президентів США. За чотири роки до цього він зняв фільм-розслідування «Джон Ф. Кеннеді: Постріли в Далласі», а через 13 років, у 2008, випустить картину «Буш». Стоун і Гамбург разом з Хопкінсом і Вудсом літали до Вашингтону, де зустрічалися з наближеними Ніксона. Також під час підготовки до знімання Пауерс Бут, Девід Хайд Пірс та Пол Сорвіно зустрілися з прототипами своїх героїв: Олександром Хейгом, Джоном Діном та Генрі Кіссинджером. Джей Ті Уолшу зробити це не вдалося, бо його герой, помічник Ніксона з питань національної безпеки Джон Ерліхман, був не в захваті від ідеї фільму і погрожував його творцям судом Як консультант «Ніксон» виступив один з учасників Вотергейтського скандалу Олександр Баттерфілд () Для достовірного відтворення Овального кабінету до роботи над картиною залучався колишній головний секретар Білого дому Джон Сирз () Щоб заощадити, Олівер Стоун використовував декорації Білого дому побудовані для фільму «Американський президент» Ентоні Хопкінс переглянув всі доступні архівні записи Ніксона. Він лягав спати з увімкненим телевізором або магнітофоном, щоб промова президента відкладалася у нього в підсвідомості Під час знімання Пол Сорвіно заявив Ентоні Хопкінсу, що у нього неправильний акцент, після чого Хопкінс відмовився зніматися, і Стоуну довелося умовляти його залишитися
Відзнаки
Премія Національної спілки кінокритиків США — «Найкраща акторка другого плану» — Джоан Аллен
Номінації на премію «Оскар» за «Найкращу чоловічу роль» — Ентоні Гопкінс Премія Гільдії кіноакторів США за найкращий акторський склад в ігровому кіно Премия BAFTA «Найкраща жіноча роль другого плану» — Джоан Аллен «Найкраща музика до драматичного фільму» — Джон Вільямс «Найкращий оригінальний сценарій» — Стівен Рівель, Олівер Стоун, Крістофер Уілкінсон
Див. також Вся президентська рать (фільм) Фрост проти Ніксона (фільм) Боббі (фільм, 2006)
Посилання
Примітки
Джерела з інтернету та література
Рецензія від Christopher Sharrett Рецензія від Cindy Fuchs
Виноски