Аландські острови (Аланди,  — Оланд,  — Агвенанмаа) — архіпелаг в Балтійському морі на вході в Ботнічну затоку, автономна провінція у складі Фінляндії, населена фінськими шведами і має особливий демілітаризований та мономовний статус.

Чисельність населення архіпелагу на 31 січня 2021 року становила 30 005 осіб. Єдине місто та столиця автономної провінції — Марієгамн (11 тис. осіб у 2008 році).

Єдина офіційна мова шведська: для 91,2 % населення — це рідна мова (в побуті використовується аландський діалект шведської мови), для 5 % населення рідна фінська, інші мови складають 3,8 %. Більшість віруючих — лютерани.

Використовувана валюта — євро.

Назва Аландські острови (, ) Ала́ндія () — назва у середньовіччі й ранньому новому часіPlechl, Helmut. Lexikon lateinischer geographicher Namen des Mittelaters und der Neuzeit. 1972, p. 39.Ducatus Uplandia // Theatrum Orbis Terrarum, sive Atlas Novus in quo Tabulæ et Descriptiones Omnium Regionum, Editæ a Guiljel et Ioanne Blaeu, 1645.. А́ланд, або О́ланд (, , фінська швед. [ˈoːlɑnd]) А́гвенанмаа (, )

Етимологія Шведське слово å означає маленьку річку (наприклад: Åbo), але оскільки на архіпелазі практично немає річок, тому походження від шведської назви Åland малоймовірне. Ларс Гульден () припустив, що початок слова Åland походить від давньоскандинавського «ahva», що означає те ж, що й латинське aqua (вода). Також він не виключає можливість запозичення з фінського слова ahven (окунь), з якого за законами лінгвістики міг з'явитися перший звук å

Географія

Географічне положення Архіпелаг розташований на вході з Балтійського моря в Ботнічну затоку. На сході Аландські острови межують по морю (в районі Архіпелагового моря) з провінцією Споконвічна Фінляндія, на заході — зі шведським леном Стокгольм, на крайньому північному заході зі шведським леном Уппсала (в тому числі маючи та сухопутний кордон на острові Меркет площею близько 3 гектарів).

Протяжність архіпелагу з півночі на південь — 130 км. Архіпелаг складається з 6757 островів (з яких 60 заселені), будучи найбільшим скупченням островів на Землі. територія — 1552 км² з яких близько 27 км² складають річки та озера. Найбільший з островів архіпелагу — острів Аланд, що займає площу 685 км². Найвища точка архіпелагу — пагорб Оррдальсклінт, висота якого складає 129 метрів.

Серед великих островів архіпелагу площею понад 5 км²:

Назва Площа (км²) Найвища точка (м) Населення (осіб)Аланд68512921 400Лемланд92771849Екерн9136978Лумпарланд3361397Ворде294840023 Кумлінге23 238Гуммерселандет 17,33 9 37 (2016)14 35Геллсе12,8 12,2 8710,4 Чокар 10,3 232 (2018)9,7 46Соттунга9,3 93 (2018)6,817

Часовий пояс Аланди, як і вся Фінляндія, знаходяться в часовому поясі, що позначається за міжнародним стандартом як Eastern European Time (EET/EEST). Зсув відносно Всесвітнього координованого часу UTC становить +2:00 (зимовий час) і +3:00 (літній час).

Клімат Клімат помірний, прохолодний, має свої особливості: будучи одним із найбільш сонячних регіонів серед Північних країн, Аланди можуть похвалитися довгою та м'якою осінню, коли нагріте літнім сонцем Балтійське море поступово віддає тепло. Однак навесні повітря прогрівається істотно довше, ніж на континенті. Льодостав зазвичай відбувається в середині січня, сходить лід у другій половині квітня або початку травня. Середня температура січня — 4 °С, липня 15 °С; опадів 550 мм на рік. Флора представлена сосновими та широколистяними (переважно ясеневими) лісами, чагарниками, луками. На островах є кілька резервацій.

Історія

У XVIII — початку XX ст. через Аланди проходив важливий поштовий шлях із Петербурга в Стокгольм. У 1809—1917 роках в Екерьо, на західному краю Головного острова, розташовувалося найзахідніше поштове відділення Російської імперії (нині музей). У 1718—1719 рр. на островах проходив Аландський конгрес, де обговорювалися умови завершення Північної війни (закінчився безрезультатно).

18 березня 1809 року під час Російсько-шведської війни російський корпус під командуванням князя Багратіона зайняв Аландські острови, які після закінчення війни у складі Великого князівства Фінляндського були приєднані до Російської імперії.

У 1832 році було розпочато будівництво російської фортеці Бомарсунд, навколо якої виросло перше місто. Під час Кримської (Східної) війни 1854—1856 років недобудована фортеця взята штурмом, російський гарнізон взято в полон.

У 1856 році Паризький мирний договір присвоїв Аландським островам статус демілітаризованої зони, який зберігається і останнім часом. Однак російські військові частини стояли на островах до 1917 року.

Новим центром Аландських островів став Марієгамн (), спеціально вибудуваний в 1861 році з цією метою і до теперішнього часу залишається єдиним містом островів. 2 листопада 2011 року в Марієгамні був відкритий пам'ятник імператриці Марії Олександрівні, на честь якої названо місто.

Після Першої світової війни та проголошення незалежності Фінляндії Аландські острови роблять спроби перейти до складу Швеції, на островах висаджуються шведські війська, над островами піднімається власний прапор, що складався з трьох смуг — верхньої блакитної, середньої золотої та нижньої блакитної. Прапор повторював кольори шведського прапора, але розташовувалися вони горизонтально, без вертикальної жовтої смуги, як на шведському прапорі.

Але ці спроби закінчуються невдачею. У 1921 р. Ліга Націй визнає приналежність островів Фінляндії, але на правах широкої автономії. Між двома світовими війнами острови зберігають свій демілітаризований статус.

У січні 1939 року в Стокгольмі був підготовлений проєкт угоди між фінським та шведським урядами, за яким Фінляндія мала одержати право вжити заходів для оборони цих островів. Швеція залишала за собою право брати участь в обороні островів на прохання Фінляндії. Згодом, шведський міністр закордонних справ Рікард Сандлер проінформував фінську сторону, що його уряд ухвалив рішення відкликати з парламенту Швеції законопроєкт про Аландські острови.

Ключове положення островів у Балтійському морі визначило те, що однією з умов Угоди СРСР і Фінляндії про Аландські острови, після Радянсько-фінської війни 1939—1940 років, було створення радянського консульства в Марієгамні (російське консульство існує там і донині).

Економічний розвиток островів визначається головним чином їх транспортно-географічним положенням у вузлі морських комунікацій Балтійського моря. У 1954 році приймається нинішній прапор Аландських островів, створений на основі шведського прапора. Відмінність у тому, що на аландському прапорі поверх золотого шведського хреста накладено червоний, що символізує власне Аланди. На початку 2010-х років Аландські острови являли собою одну з найбільш благополучних у соціально-економічному відношенні частин Фінляндії .

Особливий статус Після Кримської війни 1853—1856 років, під час якої 1854 року була захоплена, а пізніше підірвана фортеця Бомарсунд, Аландські острови отримали за Паризьким мирним договором, згодом підтвердженим Аландською конвенцією 1921 року особливий статус: Аландські острови — повністю демілітаризована територія (спочатку, згідно з договором 1856 року — «дефортифікована»). Тут немає військових частин, військово-морських або авіаційних баз збройних сил. Також острови мають статус нейтральної території і не можуть бути залучені до військових дій у випадку збройних конфліктів. На відміну від всіх інших громадян Фінляндії, жителі Аландських островів не призиваються на військову службу, що пов'язане, втім, не з демілітаризованою статусом, а з умовами підтримки мовної та культурної самобутності. Також заборонено зберігання та носіння будь-якої вогнепальної зброї, крім мисливської (виняток — поліція).

Аландські острови мають особливий автономний статус, який вони отримали 1921 року після Аландської кризи. Зокрема: Єдиною офіційною мовою Аландських островів є шведська мова. Вона використовується в державних, регіональних та муніципальних установах на території автономії, а також при комунікації із центральними органами влади держави. Шведська також є мовою навчання в державних навчальних закладах на островах. На островах існує місцеве громадянство (), яке дає право голосувати та виставляти свою кандидатуру на виборах до місцевого парламенту — лагтінгу (), а також мати у власності нерухомість на островах та займатися підприємництвом (сенс цього обмеження полягає в тому, щоб земля на островах залишалася у власності у місцевого населення, а не у приїжджих та чужинців). Відсутність місцевого громадянства не є, все ж, перешкодою простому проживанню на території автономії. Місцеве громадянство набувається з народження (якщо один з батьків його має) або за клопотанням особи (за умови володіння громадянством Фінляндії, проживання на території автономії не менше п'яти років та задовільного володіння шведською мовою). Статус автономії у складі ЄС регулюється особливими положеннями в договорі про приєднання Фінляндії до союзу. Так, у питаннях непрямого оподаткування автономія розглядається, як територія третьої сторони. З 1970 року острови мають власне незалежне представництво в Північній раді. Місцевий парламент — лагтінг (буквально «законодавчі збори») не підпорядкований у своїх рішеннях парламенту Фінляндії. Рамки компетенції законодавчих зборів Аландських островів визначаються спеціальними угодами між Аландською автономією та Фінляндією про розмежування областей відповідальності. Лагтінг здійснює власне правове регулювання, зокрема, у таких сферах як: освіта, культура, захист пам'яток старовини, охорона здоров'я та медичне обслуговування, охорона навколишнього середовища, внутрішній транспорт, місцеве самоврядування, поштова служба, радіо та телекомунікації. У цих сферах Аландські острови вирішують питання практично як незалежна держава. На закони, прийняті лагтінгом, може бути накладено вето Президентом Фінляндії, але лише в тих випадках, коли лагтінг вийшов за межі автономії провінції, або прийнятий закон несе загрозу внутрішній чи зовнішній безпеці Фінляндії. Центральні органи влади Фінляндії відповідають за зовнішню політику, цивільне та кримінальне право, судоустрій, митницю та державне оподаткування. Вибори в лагтінг проходять раз на чотири роки (останні вибори відбулися 16 жовтня 2011 року); Аландські острови з 1984 року випускають власні поштові марки. Аландські острови мають спеціального представника в парламенті Фінляндії. Жителі провінції звільнені від служби у фінській армії, але в разі проживання поза Аландськими островами протягом п'яти років втрачають цей імунітет.

Відвідавши Аландські острови 15 серпня 2012 року, президент Фінляндії Саулі Нійністе виступив із пропозицією про оновлення закону 1991 року про самоврядування архіпелагу в складі Фінляндії.

Адміністративний поділ

Адміністративна одиниця — комуна. Всього на Аландах 16 комун. Бранде Екере Фінстрем Феґле Єта Гаммарланд Йомала Кумлінге Чокар Лемланд Лумпарланд Марієгамн Сальтвік Соттунга Сунд Ворде

Складається з 3 регіонів: Марієгамн, архіпелаг, село.

Населення

Останнім часом населення Аландських островів становить приблизно 27 000 осіб, переважно шведськомовних. З них приблизно 10 800 осіб проживають в єдиному місті, столиці Аландів, Марієгамні. Місто було засноване в 1861 році і відтоді є центром економічного та політичного життя.

Економіка

Основні галузі: рибальство, молочне тваринництво, туризм (морські курорти).

Транспорт З материкової частини Фінляндії на Аландські острови можна добратися на регулярних невеликих поромах компанії Ålandstrafiken двома шляхами: «Північний маршрут» починається з гавані Оснес міста Куставі (Густавс), розташованого за 70 км на захід від міста Турку. Звідси можна потрапити на поромі на острів Бранде, а з південної частини острова Бранде ходить пором через Кумлінге в порт Гуммельвік (Hummelvik) муніципалітету Ворде (Vårdö). Від Гуммельвіка до Марієгамна всього близько 40 км.