Порівняльно-історичне мовознавство — один з найважливіших напрямів у мовознавстві, який відіграв велику роль у його розвитку.

Короткий опис В основі досліджень порівняльно-історичного мовознавства лежить порівняльно-історичний метод, тобто сукупність прийомів дослідження мовного матеріалу для встановлення спорідненості мов і вивчення історичного розвитку споріднених мов. Позаісторичне порівняння мов, яке, на відміну від історичного порівняння, назагал є зіставленням споріднених і неспоріднених мов, застосовували певною мірою ще за античних часів у Європі наприклад зіставлення давньогрецької і латинської мов, у Стародавній Індії — зіставлення санскриту й пракриті) тощо. Особливо розвинулось воно в XVII—XVIII століттях з нагромадженням матеріалів дослідження різних споріднених мов Європи та інших частин світу.

Порівняльно-історичне мовознавство виникло на початку XIX століття (праці Ф. Боппа, Р. К. Раска, Я. Грімма). Велику роль у його розвитку відіграли праці А. Ф. Пошта, А. Шлейхера, Ф. Діца, Ф. Міклошича та інших. Визначний внесок у його розвиток зробили молодограматики.

У порівняльно-історичному мовознавстві виробились і застосовуються різні прийоми. У ньому зіставляється або паралельно вивчається мовний матеріал, який розглядається в історичному розвиткові, з урахуванням змін, що відбуваються в мові. Вивчаються не окремі мовні факти чи явища, а системи їх: у фонології — система фонем, у морфології — системи граматичних форм, їхніх парадигм, у лексиці — означення взаємозв'язаних понять тощо. Встановлюються системи відповідностей між зіставлюваними мовами у фонетиці, морфології, синтаксисі, лексиці й фразеології. Визначається відносна (релятивна) хронологія мовних фактів поряд з безвідносною (абсолютною) хронологією. Встановлюється спорідненість мов на основі систем відповідностей. Відновлюються (реконструюються) факти на основі систем відповідностей між спорідненими мовами й усуваються прогалини в їхній документальній історії. Відбираються релікти (архаїчні факти), які мають важливе значення для відновлення найдавнішого стану досліджуваних мов. Береться до уваги взаємодія складових частин окремих мов (явища граматичної аналогії, лексичної контамінації) і взаємодія окремих мов, яка порушує основну лінії їхнього розвитку — вплив однієї мови на іншу, запозичення тощо.

Відомі представники Ахатов Габдулхай Хурамович Франц Бопп Гамкрелідзе Тамаз Валеріанович Гранде Бенціон Меєрович Джозеф Грінберг Долгопольський Арон Борисович Іванов В'ячеслав Всеволодович Ілліч-Світич Владислав Маркович Антуан Мейє Густав Рамстедт Расмус Раск Мерріт Рулен Старостін Сергій Анатолійович Август Шлайхер Прамова

Див. також Відмінності між українською та іншими слов'янськими мовами

Джерела Білецький А. О. Порівняльно-історичне мовознавство //

Література Черниш Т. О. Порівняльне (порівняльно-історичне) мовознавство // Ахатов Г. Х. Местные диалекты — надежный источник для сравнительно-исторического изучения языков. // «Вопросы диалектологии тюркских языков». Баку, 1963. Котляревский А. А. Сравнительное языкознание // Филологические записки, Воронеж, 1862. Шапиро М. М. Новый взгляд на современную систему сравнительного языкознания. // Филологические записки, Воронеж, 1874. Кареев Н. И. О «новом взгляде» г. Шапиро на современную систему сравнительного языкознания. (Возражение) // Филологические записки, Воронеж, 1874. Бодров Н. Н. Рудольф фон Раумер. Еврейский вопрос в сравнительном языкознании на западе. // Филологические записки, Воронеж, 1882. Реформатський Олександр Олександрович, Введение в языковедение, 5-е изд., М.: Аспект Пресс, 2007; Мейе А., Введение в сравнительное изучение индоевропейских языков, 3 изд., пер. с франц., М. — Л., 1938; Томсен В., История языковедения до конца IX в., пер. с дат., М., 1938; Общее и индоевропейское языкознание, М., 1956; Иванов Вяч. В., Общеиндоевропейская, праславянская и анатолийская языковые системы, М., 1965; Щербак А. М., Сравнительная фонетика тюркских языков, Л., 1970; Иллич-Свитыч В. М., Опыт сравнения ностратических языков, т. 1, М., 1971, с. 38—102 (обзор литературы); Долгопольский А. Б., Сравнительно-историческая фонетика кушитских языков, М., 1973; Основы финно-угорского языкознания, М., 1974; Этимологический словарь славянских языков. Праславянский лексический фонд, в. 1—, М., 1974—; Бурлак С. А., Старостин С. А. Сравнительно-историческое языкознание, М., 2004; Лазарев А. Воронеж — ясли отечественного сравнительного языкознания, Воронеж, 2010 Hoenigswald H, Language change and linguistic r econstruction, Chi., 1966; Current trends inlinguistics, v. 1-12; The Hague — P., 1963–1974; Haas M., The prehistory of languages, P. — The Hague, 1969; Kurilowicz J., Inflectional categories of Indo-European, Hdlb., 1964; его же, Indogermanische Grammatik, Bd 2 3 Hdlb., 1968-69; Zvelebil К., Comparative Dravidian phonology, The Hague — P., 1970.

Посилання

Мельнічук О. С. Порівняльно-історичний метод у мовознавстві // Порівняльно-історичний метод //