Замбе́зі — четверта за довжиною річка Африки. Площа її басейну становить 1570 тис. км², що менше, ніж половина басейну Нілу. Річка довжиною 2574 км починається в Замбії, тече через Анголу і Замбію і уздовж кордонів Намібії, Ботсвани, Замбії і Зімбабве до Мозамбіку, де впадає в Індійський океан. Назва «Замбезі» мовою народу тонга означає «Велика річка».
Найбільш видовищним місцем Замбезі є водоспад Вікторія, один з найвищих водоспадів світу. Також варто згадати водоспади Чавума на кордоні Замбії з Анголою і Нгоньє — поблизу Сіоми в західній Замбії. Лише в п'яти місцях річище Замбезі перетинається мостами: в Чін'їнджи (пішохідний), Катіма-Муліло, Вікторія-Фолз, Чирунду і Тете, а також греблею гідроелектростанції Кариба.
На річці збудовані дві великі гідроелектростанції: Кариба на кордоні Замбії і Зімбабве і Кабора-Басса в Мозамбіку. Також є декілька менших електростанцій на водоспаді Вікторія.
Внаслідок численних водоспадів, мілин, порогів і перекатів річка судноплавна лише на окремих не дуже довгих ділянках своєї течії, і не має великого транспортного значення.
Фізіографія
Витік Замбезі витікає поблизу Калене-Хілл у районі чорних болот на північному заході Замбії, поруч з кордоном ДР Конго, на висоті 1 524 м над рівнем моря. Ділянка біля джерела є національним пам'ятником, природним заповідником та важливою орнітологічною територією. Неподалік від цього місця також бере початок річка Лубуді, яка належить до басейну Конго. Вододіл між ними не дуже добре визначений, але дві річкові системи остаточно не з'єднуються.Dorling Kindersley, pp. 84–85
Верхня течія Приблизно за 30 км від витоку Замбезі перетинає ангольський кордон. Далі протягом 280 км вона тече територією Анголи, спочатку на південний захід, а потім, за 240 км від витоку, повертає на південь. Тут Замбезі приймає до себе більше десятка приток різного розміру, її ширина збільшується зі 100 до 350 м, і вона знову перетинає кордон, повертаючись до Замбії. Незадовго до кордону починається серія бистрінь та порогів, яка закінчується водоспадом Чавума. Після Чавуми річка вступає в область купинястих піщаних заливних полонин, найбільша з яких — полонина Бароце. Цей регіон заливається під час літніх повеней, які приносять родючі алювіальні ґрунти. На полонинах з Замбезі зливаються великі притоки: Кабомпо зі сходу і більша за неї Лунгвебунго з заходу.
Річище Замбезі після Чавуми стає більш розлогим, і її плин уповільнюється. Якщо протягом перших 350 км від витоку її рівень падає з 1460 м до 1000 м (на 360 м), то далі до самого водоспаду Вікторія він поступово знижується лише на 180 м.
Через 110 км після злиття з Лунгвебунго Замбезі приймає води Луангінги, великої притоки, яка збирає води з широкого басейну на заході. Дещо нижче за течією на березі розташоване містечко Леалуї, одна з двох традиційних столиць народу лозі (бароце), що населяє напівавтономний регіон Замбії відомий як Бароцеленд. Лозі мають дві столиці, з яких друга — Лімулунга — розташована на верховині і не заливається під час повені. Щорічне пересування лозі з Леалуї до Лімулунги перетворюється в мальовниче свято Куомбока, один з найвідоміших замбійських фестивалів.
Після Леалуї Замбезі повертає на південний схід. Зі сходу вона продовжує приймати численні дрібні притоки, але з заходу приток не має аж до злиття з річкою Квандо (яка тут має назву Чобе чи Лін'янті). Задовго до цього на річці знову починається ділянка бистрінь, яка тягнеться від водоспаду Нгоньє (Сіома) до перекатів Катіма-Муліло, після чого протягом 130 км Замбезі утворює кордон між Замбією на півночі і Смугою Капріві (виступ території Намібії) на півдні. Смуга Капріві була утворена наприкінці XIX ст. саме з метою надати Намібії, за тих часів німецькій колонії, доступу до Замбезі. На цьому відрізку річка звивається трав'янистою полониною Сешеке до злиття з Квандо, яка становить південний кордон Смуги Капріві. Після злиття з Квандо річка повертає майже точно на схід, обминає ділянку території Ботсвани на півдні і далі утворює кордон між Замбією і Зімбабве. Тут річка дуже широка і мілка і тече досить повільно, поки біля замбійського міста Марамба (Лівінгстон) не досягає глибокої розколині у земній корі і не зривається туди видовищним водоспадом Вікторія, який вважається кінцем верхньої Замбезі і початком її середньої течії.
Середня Замбезі
Нижче водоспаду Вікторія річка продовжує прокладати свій шлях на схід, прорізуючи ущелини шириною від 20 до 60 метрів крізь перпендикулярні пасма базальтових пагорбів висотою 200—250 м. За ущелинами починається серія перекатів, яка закінчується за 240 км від Вікторії. Річка на цієї ділянці тече дуже швидко, а її рівень падає на 250 м.
Після цього Замбезі впадає до озера Кариба, яке виникло після будівництва в 1959 році греблі гідроелектростанції Кариба. Кариба є одним з найбільших штучних водойм світу, а електростанція постачає електрикою більшу частину Замбії і Зімбабве.
Після озера Кариба Замбезі протікає через вузьку скелясту ущелину і тече далі переважно на північ і північний схід протягом 65 км, після чого зливається з річкою Кафуе, своєю найбільшою притокою, і повертає на схід. Потім вона проходить ще через одну ущелину, відразу після неї приймає до себе води другої своєї більшої притоки, Луангви, і входить на територію Мозамбіку, що починається відразу за Луангвою. Середня течія Замбезі закінчується в озері Каора-Басса. Це штучне водосховище, що затоплює серію колишніх порогів і бистрінь, також з'явилося внаслідок будівництва греблі гідроелектростанції.
Нижня Замбезі Нижня Замбезі протягом 650 км нижче греблі Каора-Басса судноплавна, хоча під час сухого сезону дуже міліє. Обміління річки спричиняється тим, що тут вона тече плоскою полониною і розливається по великій площі. Лише в одному місці, у вужині Лупата, за 320 км від гирла, річка тече між високих пагорбів і має лише 200 м завширшки. Зрештою її річище має ширину 5-8 км і розгалужується на численні протоки. Річкове ложе піщане, а береги низькі і покриті очеретяними заростями. Місцями, особливо під час дощового сезону, протоки з'єднуються в широкий, швидкоплинний і повноводний потік. Біля Віла-Фонтіш Замбезі приймає води останнього зі своїх великих приток, річки Шире, яка витікає з озера Ньяса (Малаві) за 340 км на північ.
Наближаючись до Індійського океану, річка розгалужується на численні рукава, створюючи широку і плоску болотисту дельту. Спочатку існує два основних річища, потім кожне з них знову розгалужується, створюючи чотири великих гирла (Міламбе, Конгоне, Луабо і Тімбве), відокремлені від океану піщаними обмілинами. На північ від дельти від основного русла відокремлюється протока Шинде, яка створює ще одне гирло на сході. Ця протока має мінімальну глибину при низькій воді 2 м на вході до гирла і 4 м дещо вище за течією і використовується для навігації. Решта гирл не судноплавна.
На півночі від дельти за 100 км від гирла від основного плину відгалужується річка Келімане, яка тече на схід і впадає в океан біля міста Келімане. Цей замулений рукав сповнюється тільки під час надзвичайно високих повеней і приймає до себе надмір води, який не може пропустити через себе головне річище.
За теперішнього часу дельта Замбезі вдвічі вужче, ніж до будівництва гребель Кариба і Каора-Басса, які почали контролювати стік і згладжувати його сезонні коливання.
Притоки Замбезі має численні притоки; деякі з них перелічені в напрямку від витоку до гирла.
Верхня Замбезі: Шефумаге — права притока, зливається з Замбезі на території Анголи. Макондо — ліва притока, впадає до Замбезі нижче водоспаду Чавума. Кабомпо — ліва притока. Лунгвебунго — права притока, тече з території Анголи. Луї — невелика ліва притока. Лумве — невелика ліва притока, зливається з Замбезі нижче водоспаду Нгоньє. Нджоко — невелика ліва притока. Квандо — права притока, тече з території Анголи, перетинаючи Смугу Капріві; на різних відрізках своєї течії також має назви Чобе і Лін'янті.
Середня Замбезі: Каломо — невелика ліва притока, тече з території Замбії. Гваї — права притока, тече з території Зімбабве. Сенгва — невелика права притока, тече з території Зімбабве, впадає в озеро Кариба. Саньянті — права притока, тече з території Зімбабве, впадає в озеро Кариба. Кафуе — ліва притока, найбільша притока Замбезі за обсягом стоку, тече з території Замбії, одна з головних річок країни; впадає в Замбезі нижче озера Кариба. Луангва — ліва притока, друга притока Замбезі за обсягом стоку.
Нижня Замбезі: Мазоє — невелика права притока, тече з території Зімбабве, зливається з Замбезі в Мозамбіку нижче міста Тете. Шире — ліва притока, витікає з озера Ньяса, впадає до Замбезі поблизу від верхівки її дельти.
Гідрологія Згідно з замірами, зробленими в Марамбі (Лівінгстон), Замбія, максимальний стік на Замбезі спостерігається в березні чи квітні; в жовтні і листопаді стік зменшується до 10 % від максимуму. Середньорічний стік становить 7000 м³ в секунду. Заміри, зроблені на греблі Кариба, підтверджують цей режим. Найвища повінь була зареєстрована в березні 1958 року, коли стік досяг значення понад 15 000 м³ за секунду.
Клімат Басейн Замбезі лежить у тропічній зоні. У верхній та середній течії річка протікає високогірним плато, де переважає помірний клімат, а середні температури знаходяться в межах між 13-35 °С. Зимові місяці (квітень-липень) прохолодні та сухі з температурою повітря близько 20 °С. Зі серпня по жовтень температура значно підвищується, особливо в річковій долині. Безпосередньо перед початком сезону дощів (у жовтні) температура досягає максимуму, подеколи перевищуючи 40 °С. Дощовий сезон триває з листопада по квітень із короткочасними потужними зливами з грозами та блискавками — за годину може випасти до 150 мм опадів. Протягом цих місяців верхня Замбезі отримує майже всю річну норму опадів, і саме цим пояснюються таки великі варіації її стоку упродовж року. На рік верхня та середня Замбезі отримує в середньому 550—750 мм опадів. Проте 65 % води упродовж кількох днів випаровується, а річне випаровування води становить 5-10 мм на добу.
У нижній течії Замбезі вплив літніх мусонів підвищує вологість і кількість опадів, а температура значно підвищується внаслідок того, що річка покидає плоскогір'я і вступає до приморської низовини.
Флора і фауна
Рослинність Протягом верхньої та середньої течії Замбезі тече переважно через савану, трав'янисті пустки та рідколісся. Мопанові () ліси ростуть на алювіальних ґрунтах прирічкових низовин; вони надзвичайно легко загоряються. Трава, там, де вона присутня, звичайно невисока і рідка. На піщаних міжріччях проміж річкових русел ростуть густі ліси дерев — представників роду ; це найважливіший лісовий ресурс Замбії, тому що саме звідси походить родезійський тік () — цінна експортна порода деревини. Надмірна експлуатація цих лісів призводить до їх зникнення, коли ліс поступово перетворюється спочатку на чагарник, а потім — на трав'янисту саванну.
Прибережна рослинність у самої води різко відрізняється від решти річної долини: по берегах ростуть ліси чорного дерева з густим підліском з низьких кущів та папоротників.
Типовою рослинністю нижньої течії Замбезі є густі вічнозелені тропічні ліси, пальмові дерева та ділянки мангрових боліт.
Тваринний світ У Замбезі живе декілька сотень видів прісноводних риб, деякі з них ендемічні. Річкову екосистему поділяє навпіл водоспад Вікторія; лише декілька видів риб зустрічається як вище, так і нижче водоспаду, серед них — терапон і лящ. Для верхньої Замбезі характерні щучки та соми, в нижній частині промислове значення мають цихліди, яких ловлять для їжі.
У Замбезі та деяких її притоках зустрічається шестизяброва акула (), яку також іноді називають замбезійською. Звичайно вона населяє морські узбережні води, але відома своєю звичкою заходити далеко вглиб континенту вдовж річок, зокрема Замбезі та її приток. Ця акула відрізняється великою агресивністю, відомі випадки нападу її на людей.