Зімба́бве, Респу́бліка Зімба́бве (, , до 1980 року — Південна Родезія) — держава в Південній Африці. Не має виходу до моря і межує на півночі по річці Замбезі із Замбією, на сході та північному сході з Мозамбіком, на півдні по річці Лімпопо з Південно-Африканською Республікою (ПАР), на заході і південному заході з Ботсваною. Площа країни становить 390 757 км² (59-те місце у світі). Населення: 14,5 млн осіб (72-ге місце у світі; 2016 рік). Столиця: місто Хараре.
Етимологія До отримання в 1980 році незалежності впродовж понад 80 років країна була колонією Великої Британії. Раніше офіційно називалася Південною Родезією, а з кінця 1960-х років — Родезією на честь Сесіла Родса, який в 1890-х роках залучив сюди перших білих поселенців.
Природа
Держава знаходиться в Південній Африці, територія країни простягається з півночі на південь на 740 км, а із заходу на схід — на 820 км. На півночі межує із Замбією (спільний кордон — 795 км); на сході — з Мозамбіком (1230 км); на півдні — з Південно-Африканською Республікою (225 км); на заході — з Ботсваною (815 км). Виходу до моря країна не має.
Геологія
Рельєф Майже всю територію країни займає плато Матабеле та Машона (висота 800—1500 метрів, максимум — 2592 м, гора Ньянгані). На півночі плато знижується до долини річки Замбезі, на півдні — до долини річки Лімпопо. Великі річки: Замбезі та Лімпопо. На північному заході країни на річці Замбезі знаходиться знаменитий водоспад Вікторія висотою 128 метрів і шириною близько 1800 м.
Пагорби Матобо — геологічне утворення у вигляді нагромадження гранітних валунів один на одного у формі колон або стовпів на території Зімбабве. Наразі місцевість Матобо — це національний парк, включений до списку світової спадщини ЮНЕСКО.
Клімат
Клімат у північній частині субекваторіальний, на півдні — тропічний з вираженою сезонністю опадів. Чітко виражені два сезони — вологий теплий сезон (листопад—березень) і сухий прохолодніший сезон (квітень—жовтень). Середньорічна кількість опадів на сході може перевищувати 1000 мм (до 2000 мм у високогір'ях), тоді як у низовинах на півдні й південному сході вони можуть бути менше 500—600 мм, а в деяких роках і суттєво нижчі під час посух. Середні річні температури залежать від висоти — від 18 °C у північних гірських районах до 23 °C і вище на рівнині. На плато середня температура жовтня +22 °С, липня +13 °С, а в долині Замбезі відповідно +30 °С і +20 °С. У східних горах клімат прохолодніший і вологіший.
Внутрішні води
На кордоні країни із Замбією розташований водоспад Вікторія на річці Замбезі, яка падає трьома потоками з висоти 128 метрів. Мовою місцевих жителів водоспад називається Мозе-ла-Тун'я — «Дим, котрий гримить».
Тваринний світ У річці Замбезі живе декілька сотень видів прісноводних риб, деякі з них ендемічні. Річкову екосистему поділяє навпіл водоспад Вікторія; лише декілька видів риб зустрічається як вище, так і нижче водоспаду, серед них — терапон і лящ. Для верхньої Замбезі характерні щучки та соми, в нижній частині промислове значення мають цихліди, яких ловлять для їжі.
Історія
Країна знаходилася під управлінням Британської Південно-Африканської компанії (1889–1923), називаючись Південною Родезією, після чого стала самокерованою британською колонією. Зімбабвійський Африканський Народний Союз (ЗАПУ) був створений у 1961 році на чолі з Джошуа Нкомо, оголошений поза законом у 1962 році. Зімбабвійський Африканський Національний Союз (ЗАНУ) створений у 1963 році на чолі з Робертом Мугабе; заборонений з 1964 року, коли Ієн Сміт став прем'єр-міністром. Сміт оголосив про незалежність у 1965 році, створив нову конституцію й уряд у 1979 році, невизнані Нкомо і Мугабе. Умови незалежності були погоджені в Лондоні в 1979 році, реальна незалежність була досягнута в 1980 році. Мугабе об'єднав пости глави держави й уряду і став виконавчим президентом; ЗАНУ і ЗАПУ формально об'єдналися в 1989 році, що викликало протест проти однопартійного державотворення.
Політична система
Зімбабве за формою правління є президентською республікою, глава держави — президент, одночасно є головнокомандувачем збройних сил країни. З грудня 1987 по листопад 2017 року президентом був Роберт Габріель Мугабе. Державний устрій — унітарна держава.
Чинна Конституція від 16 березня 2013 року, яка була ухвалена на Конституційному референдумі 2013 року. Деякі положення наберуть чинності лише за 10 років.
Виконавча влада здійснюється президентом і урядом. Президент очолює уряд, призначає віце-президента і міністрів.
За даними Рейтинг недієздатності держав на 2013 рік, Зімбабве посіла в ньому 10-те місце.
Парламент
Законодавча влада належить однопалатному парламентові, який складається із 150 депутатів. 120 депутатів обираються загальним прямим голосуванням, до складу парламенту входить 10 племінних вождів і 20 депутатів, яких призначає президент. Термін повноважень парламенту — 5 років.
Політичні партії
Африканський національний союз Зімбабве-Ндонга (ЗАНУ-Ндонга) (). Створений у 1977 р. політичними діячами, які вийшли із ЗАНУ. До 1989 р. мав назву ЗАНУ (угруповання Сітоле). Голова — Т. Кумбула (). Генеральний секретар — Едвін Нгува ().
Африканський національний союз Зімбабве — Патріотичний фронт (ЗАНУ — ПФ) () — правляча партія. Заснована у 1963 р. 22 грудня 1987 р. підписано угоду про об'єднання партії з Патріотичним фронтом. Президент — Еммерсон Мнангагва. Віце-президент — Саймон В. Музенда (). Генеральний секретар — Дідімус Мутаса (). Друкарський орган ЦК — журнал «Зімбабве ньюс» (). Це добре організована централізована партія, до якої входить переважна більшість у парламенті, користується підтримкою народу шона. Центральний комітет ЗАНУ-ПФ керує партійною фракцією у парламенті й контролює його діяльність. Лідер партії Еммерсон Мнангагва; інші представники керівництва ЗАНУ — ПФ займають більшість міністерських посад. У районах, населених шона, партійний апарат тісно пов'язаний з місцевою адміністрацією. У період боротьби за національну незалежність партія створила ефективну систему місцевих рад і комітетів у східній частині країни, основному районі бойових дій партизанів ЗАНУ, і після приходу Мугабе до влади чимало з місцевих партійних керівників зайняли різні посади в органах місцевої адміністрації. Упродовж 1980-х років ЗАНУ вклала великі кошти в приватний сектор економіки і в деякі державні корпорації і стала значною економічною силою. Багатьох міністрів було призначено членами рад директорів різних компаній. У 1988 р. партія заснувала власну холдінгову компанію — Національну холдінгову корпорацію Зімбабве.
Зімбабвійський рух єдності — ЗРЄ (). Партію засновано у квітні 1989 р. групою Едгара Текере, яка відокремилася від партії ЗАНУ — ПФ. 27 січня 1994 р. ЗРЄ і партія «Об'єднана африканська національна рада» оголосили про об'єднання в єдину партію під назвою «Зімбабвійський рух єдності». Лідер — Едгар Текере ().
Консервативний альянс Зімбабве — КАЗ (). Партія європейського населення. Колишні назви: Родезійський фронт, Республіканський фронт (до липня 1984 р.). Заснована у 1962 р. Президент — Джеральд СМІТ (Gerald Smith). Голова — Майк Мороні ().
Об'єднані партії — ОП (). Партію створено у 1994 р. Лідер — Абель МУЗОРЕВА ().
Союз демократів Зімбабве — СДЗ (). Партію засновано 19 грудня 1998 р. Голова — Маргарет Донго (, жін.).
На парламентських виборах 24-25 червня 2000 року до парламенту Зімбабве пройшли наступні політичні партії: Африканський національний союз Зімбабве — Патріотичний фронт Зімбабве — 62 місця (51,5 %); Рух за демократичні зміни — Африканський національний союз Зімбабве — 1 місце (1 %).
Профспілкові об'єднання У країні добре розвинутий профспілковий рух, який очолює Конгрес профспілок Зімбабве — КПЗ (). Установчий з'їзд КПЗ відбувся у 1981 році. Голова — Ісаак Матонго (). Генеральний секретар — Ісідоре Зіндога () (за станом на січень 2002 р.).
Зовнішня політика
Колишнє володіння Великої Британії (з кінця XIX століття). Входить до Співдружності націй, що очолює Велика Британія.
Українсько-зімбабвійські відносини
Уряд Зімбабве офіційно визнав незалежність України 27 січня 1992 року, дипломатичні відносини з Україною встановлено 25 квітня 1992 року шляхом підписання спільного Протоколу Постійними представниками обох країн при ООН у Нью-ЙоркуДубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — : Знання, 2008. — 839 с.. Дипломатичних і консульських представництв в Україні не створено, найближче посольство Зімбабве, що відає справами щодо України, знаходиться в Москві (Росія). Справами України в Зімбабве відає українське посольство в Південно-Африканській Республіці.
12 березня 1996 року з нагоди вручення вірчих грамот Президенту України Л. Д. Кучмі у Києві перебував Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Зімбабве в Україні за сумісництвом Джевана Бен Масеко.
23-25 листопада 1996 року відбувся офіційний візит української урядової делегації на чолі з Міністром Кабінету Міністрів України В. П. Пустовойтенком. У ході візиту були проведені переговори у міністерствах закордонних справ, шахт, промисловості та торгівлі, оборони, земель та водних ресурсів, а також торгово-промисловій палаті Зімбабве. Окрім згаданих зустрічей відбулися паралельні переговори експертів відповідно з вищими посадовими особами міністерства промисловості і торгівлі, а також міністерства фінансів, міністерства шахт та міністерства охорони здоров'я. Під час зустрічей, зімбабвійською стороною було наголошено, що Україна могла б імпортувати такі товари, як тютюн, яловичину, каву, електро- та телекабелі, водночас, експортуючи до Зімбабве сільськогосподарську техніку (комбайни, трактори) та обладнання для буріння артезіанських свердловин.
23 жовтня 2000 року відбулася зустріч заступника міністра закордонних справ України П. Д. Сардачука з Послом Республіки Зімбабве в Україні за сумісництвом Агріппою Мутамбара з нагоди вручення ним копій вірчих грамот. 24 жовтня 2000 р. посол Агріппа Мутамбара вручив вірчі грамоти Президенту України Л. Д. Кучмі.
У березні 2011 група консультантів із комунікацій сталого розвитку, що працювала над створенням та розвитком Релігійно Інформаційної Служби України (РІСУ), започаткувала інтернет портал про релігії в Зімбабве RelZim.org.
27 березня 2014 року представник Зімбабве в ООН проголосував проти резолюції Генеральної Асамблеї ООН про підтримку територіальної цілісності України на фоні Кримської кризи.
Державна символіка
Адміністративно-територіальній поділ
Територія держави поділяється на 8 провінцій і 2 окремих міста, які, в свою чергу, поділяються на райони. Провінції очолюють губернатори, окремі з яких сконцентрували в своїх руках значну політичну і економічну владу. Управління в районах здійснюють виборчі ради. У деяких районах управляють місцеві ради, обрані мери і чиновники.
+ № Провінція Адміністративний центр Площа, км² Населення (2002), ос. Щільність, ос./км² 1 Булавайо Булавайо 479 676 787 1412,92 2 Хараре Хараре 872 1903510 2182,92 3 Манікаленд Мутаре 36459 1566889 42,98 4 Центральний Машоналенд Біндура 28374 998 265 35,18 5 Східний Машоналенд Марондера 32230 1125355 34,92 6 Західний Машоналенд Чинхої 57441 1222583 21,28 7 Масвінго Масвінго 56566 1318705 23,31 8 Північний Матабелеленд Лупане 75025 701 359 9,35 9 Південний Матабелеленд Гванда 54172 654 879 12,09 10 Мідлендс Гверу 49166 1466331 29,83 Всього 390757 11634713 29,77+
Збройні сили
Національна армія Зімбабве сформована в 1980 році шляхом об'єднання 50 тис. бійців ЗАНУ і ЗАПУ з регулярною армією режиму білої меншини — Родезійськими силами безпеки.
Чисельність збройних сил у 2000 році складала 40 тис. військовослужбовців, 36 тис. з яких служили в сухопутних військах і 4 тис. — у ВПС. Загальні витрати на армію склали 235 млн доларів США.
Керівництво Зімбабве виявило значний інтерес до закупівлі озброєння і військової техніки у 1998 році після інтернаціоналізації збройного конфлікту в Демократичній Республіці Конго (ДРК). Проте країна зацікавлена не в нових видах озброєння, а в тих, які були в експлуатації.