Операція «Титанік» — операція військових обманів, здійсненого союзними державами під час Другої світової війни. Була складовою операції з введення в оману — «Бодігард».

Операція «Титанік» була проведена в ніч із 5 на 6 червня 1944 року, напередодні висадки в Нормандії, силами Королівських військово-повітряних сил Великої Британії та Спеціальної повітряної служби. Її метою було скидання муляжів парашутистів, шумових пристроїв і невеликих груп спецпризначенців поза справжніми зонами десантування, щоб ввести німецьке командування в оману та відвернути його увагу від основних плацдармів союзників.

Операцію «Титанік» здійснювали чотири ескадрильї 3-ї авіагрупи Королівських військово-повітряних сил Великої Британії, що виконували спеціальні завдання, у взаємодії з підрозділами 2-го полку Спеціальної повітряної служби. Вона проводилася одночасно з іншими тактичними операціями з дезінформації, зокрема операціями «Гліммер» та «Таксейбл», а також масштабними заходами радіолокаційного обману.

Загалом операція «Титанік» вважається успішною. Перехоплені німецькі радіоповідомлення свідчать, що частину десантувань німецьке командування сприйняло як справжні. Це посіяло певну плутанину серед німецьких військ на початковому етапі Нормандської десантної операції та сприяло відволіканню їхньої уваги від основних районів висадки союзників.

Передісторія Операція «Титанік» була складовою ширшої кампанії військових «Бодігард», спрямованої на введення в оману вищого керівництва країн Осі щодо намірів союзників напередодні висадки в Нормандії . Ключовим і найскладнішим компонентом «Бодігарда» стала операція «Фортітьюд-Саут», організована Лондонським контрольним відділом на півдні Англії . Шляхом створення хибних цілей, імітації радіопередач та залучення подвійних агентів автори плану прагнули продемонструвати значне перебільшення масштабів союзного угруповання. Метою було створення видимої загрози для Па-де-Кале, щоб відвернути увагу від реального напрямку операції «Оверлорд» — Нормандії .

У міру наближення Дня «Д» союзники перейшли до тактичного дезінформування (яке загалом охоплювалося операцією «Фортітьюд»), щоб допомогти приховати просування справжніх сил вторгнення. Напередодні висадки в Нормандії планувалися відволікаючі військово-морські маневри — операції «Таксабл» та «Гліммер», покликані створити видимість загрози в районі Па-де-Кале . Паралельно з ними мала розгорнутися операція «Титанік», завданням якої було посилити цей ефект та посіяти хаос і паніку серед оборонців зранку в День «Д». Цей задум спирався на пропозицію Девіда Стренджвейса (очільника відділу тактичного дезінформування 21-ї групи армій), який модернізував попередній план оперативного відділу «B» Верховного командування союзників (SHAEF).

Операція базувалася на тактиці звукового та фізичного введення ворога в оману. Основу дезінформації складали ростові манекени з мішковини. У темряві їх легко можна було прийняти за десантників, але після приземлення обман ставав очевидним. Для поклащення маскування Дуглас Фербенкс (молодший) вигадав механізм їхнього самознищення.

Операція

«Титанік» був розділений на чотири операції (з I по IV), що складалися з різних комбінацій манекенів-десантників, шумових установок, «чаффа» та особового складу спеціальної повітряної служби. Шумові установки під кодовою назвою «Пінтейлз» були прикріплені до кожного манекена для імітації пострілів з гвинтівок. Вони також несли невелику вибухівку, загалом розраховану на знищення манекена та створення враження, що десантник спалює свій парашут. Десантування виконували чотири ескадрильї з 3-ї групи Королівських ВПС (ескадрильї спеціального призначення). № 138 та № 161 на літаках Handley Page Halifax та Lockheed Hudson, а також № 90 та № 149 на літаках Short Stirling .

Офіцер розвідки SAS Майкл Фут організував зведений загін спецпризначенців для проведення цієї операції. Через скепсис командира 1-го полку Педді Мейна щодо ефективності тактики обману (на основі досвіду в Північній Африці), людей надав 2-й полк SAS під керівництвом Браяна Френкса. Групу з 12 осіб очолили капітан Фредерік Фаулз та лейтенант Норман Пул. Завданням загону було виявити німецькі сили, відкрити вогонь і дозволити частині бійців противника відступити для передачі інформації. Масштабність «десантування» імітували за допомогою 30-хвилинних фонограм із записом стрілянини, мінометного вогню та людських криків.

Загалом у рамках операції планувалося скинути близько чотирьохсот манекенів. «Титанік I» імітував висадку повітряно-десантної дивізії на північ від річки Сена поблизу Івето, Єрвіля, Дудевіля в регіоні Приморська Сена та Фовіля в регіоні Ер. Загалом двісті манекенів та дві команди були скинуті на парашутах над цими чотирма цілями. «Титанік II» мав би скинути п'ятдесят манекенів на схід від річки Дів, щоб відтягнути німецькі резерви на той бік річки та подалі від фактичної висадки в день «Д». Однак цей сегмент операції було скасовано безпосередньо перед 6 червня через занадто великий повітряний рух, щоб його вмістити. Ще п'ятдесят манекенів було скинуто під назвою «Титанік III» у регіоні Кальвадос поблизу Мальто та лісах на північ від Барон-сюр-Одон, щоб відтягнути німецькі резерви на захід від Кана . Зрештою, у «Титаніку IV» було висаджено двісті манекенів поблизу Маріньї в Манші, так само як і у випадку з «Титаніком I» метою було імітувати десантування повітряно-десантної дивізії. Дві команди SAS також були висаджені поблизу Сен-Ло. Ця група під командуванням капітана Фаулза та лейтенанта Пула висадилася о 00:20 6 червня 1944 року, на 10 хвилин раніше запланованого терміну.

Місія пройшла за планом. Єдиними втраченими літаками були два «Шорт Стірлінги» та їхні екіпажі з 149-ї ескадрильї, що брала участь у зльоті «Титаніка III». Вісім бійців SAS не повернулися; всі вони загинули в бою або були страчені німцями в концтаборі Берген-Бельзен.

Вплив Операція «Титанік» повністю виправдала очікування, дезорієнтувавши німецьке командування під час висадки в Нормандії 6 червня 1944 року. Завдяки хибним повідомленням про десант і шум кораблів, німці спочатку оголосили тривогу, але генерал Ганс Шпайдель скасував її, коли з’ясувалося, що з літаків скидали манекени. Утім, генерал-фельдмаршал Герд фон Рундштедт наказав 12-й танковій дивізії СС «Гітлерюгенд» ліквідувати нібито висаджений парашутний десант на узбережжі поблизу Лізьє, який, як з'ясувалося згодом, складався виключно з манекенів, скинутих у межах операції «Титанік III». Манекени та групи SAS у межах фази «Титанік IV» відволікли бойову групу (Kampfgruppe) 915-го гренадерського полку (резерв 352-ї піхотної дивізії) подалі від плацдармів «Омаха» і «Голд», а також від зон висадки 101-ї повітрянодесантної дивізії . Полк, вважаючи, що висадилася ціла повітрянодесантна дивізія, замість того, щоб вирушити до пляжів вторгнення, був зайнятий прочісуванням лісів . Перехоплення повідомлень «Енігми» в районі проведення фази «Титанік I» показали, що німецький командир доповідав про масштабну висадку десанту вище по узбережжю від Гавра (значно північніше від реальних плацдармів висадки) і про те, що цей десант відрізав його від основних сил . Спільний ефект операцій «Таксабл» (Taxable) та «Титанік I», судячи з усього, спрацював саме так, як і планувалося: німецьке командування у своїх повідомленнях зазначало, що ворожий десант нібито розбито й змушено відступити .

Посилання

Цитування

Бібліографія

Зовнішні посилання