Нагі́рна вулиця — вулиця в Шевченківському районі міста Києва, місцевість Татарка. Пролягає від початку забудови до Татарської вулиці.
Прилучаються вулиці Овруцька, Якубенківська, Половецька, провулки Нагірний, Іллі Рєпіна, Айвазовського та Смородинський узвіз.
Історія Вулиця виникла наприкінці XIX століття і відтоді відома під сучасною назвою (за географічною ознакою). До початку 1960-х років починалася від вулиць Макарівської та Академіка Ромоданова. Скорочена у зв'язку із прокладанням Подільського узвозу і викликаною цим зміною рельєфу. З 1975 року — вулиця Петра Каркоця, на честь радянського партійного діяча П. К. КаркоцаКаркоц Петро Кирилович (1894—1941) — радянський компартійний діяч, один з керівників київського партійного підпілля. Під час німецько-радянської війни — секретар підпільного Шевченківського райкому КП(б)У, загинув у гестапо в 1941 році.. Історичну назву вулиці було відновлено 1991 року.
Забудова Будинки по вулиці являють собою суміш різних епох та стилів. Залишилося досить багато будинків початку XX ст. (№ 2, 4, 5, 7, 13/2, 14, 16/13, 17, 19). Серед них виділяється будинок № 14, зведений приблизно у 1909 році, у стилі модерн.
Також є кілька яскравих представників радянської архітектури 1940-1950-х років — будинок № 8/32 (1940 р.) та «сталінки» 1956—1957 рр. (буд. № 6/31 и № 10). Далі по вулиці — корпуси Інституту автоматики, зведені у 1970-х роках, які зараз здебільшого використовуються під офіси.
Зображення
Установи Служба зовнішньої розвідки України (буд. №-24) Свято-Миколаївська церква на Татарці (буд. № 1) Посольство Індонезії (буд. № 27-Б) Інститут автоматики (буд. № 22)
Цікаві факти Коло будинку № 12 росте Татарський дуб, віком близько 300 років. Його висота 25 м, обіймище 3,90 м. Є пам'яткою природи місцевого значення.
Примітки
Посилання Зеленые легенды Киева
Джерела